Постанова

від 31.07.2023 по справі 914/3249/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. Справа №914/3249/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "СЛ СІТІ ГРУП" б/н від 03.04.2023 року (вх. № 01-05/1014/23 від 03.04.2023 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2023 року (суддя Р.В. Крупник; повний текст рішення складено 23.02.2023 року)

у справі № 914/3249/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Намортранс"</a> (надалі ТзОВ "Намортранс")

до відповідача: Приватного підприємства "СЛ СІТІ ГРУП" (надалі ПП "СЛ СІТІ ГРУП")

про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені,

за участю:

від позивача: Тур О.Т. адвокат (ордер серії ВС № 1170936 від 12.04.2023 року);

від відповідача: Підбірний М.Я. адвокат (ордер серії ВС № 1194818 від 21.03.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

19.12.2022 року ТзОВ "Намортранс" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ПП "СЛ СІТІ ГРУП" про стягнення основного боргу в розмірі 20000,00 грн., пені в сумі 57737,44 грн., 65045,57 грн. за користування грошовими коштами та 82803,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.04.2021 між ТзОВ "Намортранс" (Експедитор) та ПП "СЛ СІТІ ГРУП" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №290321-2, відповідно до умов якого Експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах, за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок. Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та надав транспортно-експедиційне обслуговування на загальну суму 1771000,00 грн. Разом з тим, відповідач у повному обсязі не оплатив вартості поставленого товару, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 20000,00 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2023 року у справі №914/3249/22 (суддя Р.В. Крупник) частково задоволено позов. Стягнуто з Приватного підприємства «СЛ СІТІ ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Намортранс» 20000,00 грн. основної заборгованості, 55214,37 грн. пені, 59780,00 грн. інфляційних втрат, 43793,58 грн. 36% річних, 2681,82 грн. судового збору та 6340,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 99-107).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021. Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиціне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок. Свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином та згідно із актом надання послуг №321-008197 від 12.01.2022 надав відповідачу послуги на загальну суму 1771000,00 грн. Відповідач не сплатив вартості наданих йому послуг у строк до 17.01.2022, у зв`язку з чим, починаючи з 18.01.2022 у нього виникло прострочення за сумою, вказаною у рахунку №321-008197 від 10.01.2022. Судом встановлено, що протягом 2022 року відповідач періодично частково погашав суму заборгованості за виставленим рахунком. Загальна сума перерахованих позивачу грошових коштів становить 1751000,00 грн. Таким чином, станом на момент ухвалення рішення судом встановлено, що неоплаченою залишилась сума у розмірі 20000,00 грн. При розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 36% річних на суму заборгованості суд керувався умовами п.6.3.1 договору транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021 року та нормами ч.2 ст.635 ЦК України. Судом першої інстанції досліджено строки та визначено суми нарахування штрафних санкцій та встановлено, що позивач не врахував, що першим днем прострочення суми у розмірі 1771000,00 грн. є 18.01.2022, що унеможливлює врахування інфляційної складової боргу за січень 2022 року, оскільки час прострочення у неповному місяці є меншим, ніж половина місяця. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд встановив, що така обрахована позивачем неправильно, а тому підлягає частковому задоволенню у розмірі 59780,00 грн. Що стосується вимоги про стягнення 65045,57 гривень за користування грошовими коштами, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога також підлягає частковому задоволенню у розмірі 43793,58 грн., оскільки першим днем прострочення у даній справі є 18.01.2022, то останнім днем десятиденного строку, про який ідеться у п. 6.3.1 договору, є 27.01.2022. Щодо позовної вимоги про стягнення 57737,44 грн. пені, то суд встановив, що вказана сума також обрахована позивачем неправильно, без урахування того, що першим днем прострочення за рахунком є 18.01.2022, а тому вона може бути задоволена лише частково, у розмірі 55214,37 грн.

Щодо поданої представником позивача заяви (вх. №993/23 від 16.01.2023) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., суд, здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 178787,95 грн., що становить 79,25 % від заявленої до стягнення суми, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6340,00 грн. (8000,00 х 79,25/100).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ПП "СЛ СІТІ ГРУП" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2023 року у справі №914/3249/22, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та постановити нове рішення, якими відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначає, що ПП «СЛ СІТІ ГРУП» не отримувало ні копії позовної заяви, ні ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, тому із незалежних від відповідача обставин було позбавлено можливості подати заперечення щодо позовних вимог та докази на підтвердження своїх доводів. Звертає увагу на те, що заявка № 6 на транспортування та експедирування контейнерів від 08.11.2021 містить покликання на договір № 290321-3 від 01.04.2021, однак такий договір в матеріалах справи відсутній, а наявний договір № 290321-2 від 01.04.2021. Стверджує, що грошові зобов`язання ПП "СЛ СІТІ ГРУП" перед ТзОВ "Намортранс" з оплати наданих послуг перевезення виникли із договору-заявки № 321-008197 від 08.11.2021, а не договору транспортного експедирування № 290321-2 від 01.04.2021, що підтверджується актом наданих послуг № 321-008197 від 12.01.2022 та рахунком № 321-008197 від 10.01.2022. Апелянт зазначає про повну оплату коштів згідно рахунка №321-008197 від 10.01.2022 та акта наданих послуг № 321-008197 від 12.01.2022 в сумі 1771000,00 грн. та вважає, що судом безпідставно стягнуто з нього неіснуючу суму заборгованості в розмірі 20000,00 грн. Вказує, що прострочення оплати наданих послуг перевезення згідно договору-заявки № 321-008197 від 08.11.2021 відсутнє у зв`язку із відсутністю погодженого сторонами граничного строку оплати рахунка № 321-008197 від 10.01.2022 та акта наданих послуг №321-008197 від 12.01.2022, а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення строків розрахунків. На переконання скаржника, стягнення з ПП "CЛ СІТІ ГРУП" штрафних санкцій є непропорційним до стягнутої судом суми заборгованості та надто обтяжливим для відповідача, враховуючи, зокрема, складну економічну ситуацію зумовлену повномаштабною військовою агресією росії та введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України. За доводами апеляційної скарги, такі обставини є безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій у випадку прийняття рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Зокрема, вважає безпідставними посилання скаржника на те, що його позбавили можливості подати заперечення щодо позовних вимог та докази на підтвердження своїх доводів. Позовна заява, ухвала про відкриття провадження надсилалась на юридичну адресу відповідача, тому неотримання таких документів не може вважатись винятковим випадком, який не залежав об`єктивно від відповідача. Жодних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість в отриманні поштових відправлень, надісланих на юридичну адресу ПП "СЛ СІТІ ГРУП", відповідач не надав. Повернення відділенням поштового зв`язку поштового конверта з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що документи не вручено з причин, що не залежать від суду чи позивача, які у встановленому законодавством порядку вчинили процесуальні дії. Скаржник вказує, що заявка №6 містить посилання на договір транспортного експедирування №290321-3 від 01.04.21. Однак, при підписанні договору сторони допустили опечатку однієї цифри в примірнику заявки, помилково вказавши №290321-3 замість №290321-2. Зазначене підтверджується тим, що між сторонами ніколи не підписувався договір №290321-3. Скаржником не надано доказів, які б підтверджували його позицію. Крім того, скаржник вказує, що зобов`язання виникли на підставі договору-заявки №321-008197 від 08.11.2021, натомість такого договору на підтвердження своєї позиції не надає. Щодо посилання апелянта на рахунок №321-008197 від 10.01.2022 та акт наданих послуг №321-008197 від 12.01.2022 року, стверджує, що такі сформовано позивачем у внутрішній системі автоматично, а тому їм присвоєна внутрішня нумерація. Однак, в зазначених документах прописано, що вони виписані за послуги по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597. Такі ж контейнери вказано в заявці №6 від 08.11.2021 року та коносаменті WMS21102224. Посилання відповідача на те, що штрафні санкції є надто обтяжливими, враховуючи складну економічну ситуацію зумовлену повномаштабною військовою агресією росії та введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, не можуть братись до уваги, оскільки, по-перше, відповідачем на додано жодного доказу, який би підтверджував вплив введення військового стану на економічний стан відповідача, по-друге виконання зобов`язання повинно було бути здійснено до 13.01.2022 року, тобто, до введення воєнного стану. Просить рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 914/3429/22 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП "СЛ СІТІ ГРУП" без задоволення.

Розгляд поданих заяв

26.06.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява від 24.06.2023 (вх. № 01-04/4281/23) про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій апелянт просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені, відсотків річних та інфляційних втрат) у справі № 914/3249/22 на 90 % до 10 % від загальної суми штрафних санкцій.

Крім того, 26.06.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява від 24.06.2023 (вх. № 01-05/2027/23) про застосування строків позовної давності, в якій апелянт просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

Скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вказані заяви не подавались до суду першої інстанції, оскільки розгляд справи проводився у відсутності відповідача.

Разом з тим, з матеріалів справи № 914/3249/22 вбачається, що ухвала від 23.12.2022 про відкриття провадження у справі направлялась на юридичну адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1 (т. 1, а.с. 58-62).

Рекомендований лист №7901414742320, яким вказана вище ухвала надсилалась відповідачу, повернувся на адресу суду із зазначенням причин невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а.с. 92-93).

Згідно із відповіддю АТ «Укрпошта» (вх. №4673/23 від 22.02.2023) рекомендований лист №7901414742320, адресований ПП "СЛ СІТІ ГРУП", надійшов до відділення поштового зв`язку 79028 28.12.2022 та в цей же день був переданий у доставку листоноші. Адресата не було виявлено за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1. За вказаною адресою фактично адресата не виявлено, оскільки адресат за вказаною адресою не значиться. Відтак, рекомендований лист не було вручено і повідомлення про надходження рекомендованого листа також за вказаною відправником адресою не було залишено. Контактний номер телефону одержувача не було зазначено відправником, тому працівники відділення поштового зв`язку не мали змоги зв`язатись з представником відповідача та повідомити про надходження поштового відправлення. Порядок доставки поштових відправлень з ПП «СЛ СІТІ ГРУП» не узгоджено, у відділенні поштового зв`язку 79028 заяви на доставку поштових відправлень та довіреності на довірену особу для отримання поштових відправлень відсутні. У зв`язку із цим, відповідний лист був повернутий на зворотну адресу 29.12.2022 через відсутність адресата (т. 1, а.с. 97).

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Водночас, відповідач, попри визначений для нього Законом обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР, у зв`язку із чим отримання ПП «СЛ СІТІ ГРУП» листа із ухвалою від 23.12.2022 перебувало поза межами контролю суду.

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду відповідно до ст. 269 ГПК України, відтак, заяви про зменшення розміру штрафних санкцій та про застосування строків позовної давності можуть бути розглянуті апеляційним судом лише, якщо такі подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з тим, до суд першої інстанції такі заяви відповідачем не подавались.

Беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 914/3249/22, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 23.12.2022 за належною поштовою адресою ПП «СЛ СІТІ ГРУП», а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про перебування у провадженні господарського суду Львівської області справи № 914/3249/22 за участю ПП «СЛ СІТІ ГРУП». Відтак, відсутні підстави для вирішення судом апеляційної інстанції заяв відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та про застосування строків позовної давності, які не були подані до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Позивач просив залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

З наявних у справі копій документів вбачається, що 01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Намотранс» (Експедитор) та Приватним підприємством «СЛ СІТІ ГРУП» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №290321-2 (т.1, а.с.14-31; т. 2, а.с. 3-22).

Згідно із п. 2.1 Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах, за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Пункт 1.2 договору визначає, що заявка - форма доручення Клієнта, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, найменування та характеристика, розмір, вага вантажу; вартість транспортно-експедиційних послуг, що підлягає сплаті Експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування Вантажовідправника та Вантажоодержувача; страхування вантажу; умови перевезення; особливі вказівки Клієнта; інші умови здійснення конкретного перевезення (групи однотипних перевезень).

Цей договір встановлює загальні умови співпраці сторін, пов`язаної із наданням Клієнту транспортно-експедиційного обслуговування. Істотні умови конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) визначаються окремо для кожного перевезення (групи однотипних перевезень) у відповідності до заявок Клієнта, погоджених сторонами. Заявка, узгоджена сторонами в порядку, встановленому цим договором, становить його невід`ємну частину (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в межах території України.

Вартість транспортно-експедиційних послуг, що підлягає оплаті Експедитору, погоджується сторонами в заявках та/або в додатку до цього договору про тарифи, який може бути підписаний сторонами. До зазначеної вартості включаються витрати на оплату вартості послуг залучених до виконання перевезення третіх осіб, інші пов`язані із перевезенням витрати Експедитора, а також винагорода експедитора з урахуванням ПДВ (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що платежі за транспортно-експедиційні послуги здійснюються Клієнтом відповідно до виставленого Експедитором рахунку (рахунку-проформи). Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою факсимільного зв`язку або засобами електронної пошти, є такими, що надані належним чином, підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання Клієнтом всіх документів у відповідності до п. 4.1.7 цього договору.

Рахунки (рахунки-проформи) Експедитора підлягають оплаті протягом 3-х календарних днів з дати виставлення рахунку. Всі належні до сплати Експедиторові грошові кошти повинні бути сплачені без будь-яких утримань або притримань з боку Клієнта у зв`язку із будь-якою претензією, зустрічною претензією або взаємозаліком (п.5.4 договору).

Згідно із 5.10 договору за фактом виконання кожного організованого за цим договором перевезення сторонами підписується акт виконаних робіт. У випадку якщо Клієнтом протягом 10 календарних днів з дати направлення акта Експедитором не підписано відповідний акт або не надано письмових обґрунтованих зауважень до нього, такий акт виконаних робіт та транспортно-експедиційні послуги, відображені в ньому, вважаються прийнятими без зауважень, а вартість відповідних послуг підлягає оплаті Клієнтом в порядку, встановленому цим договором.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору визначено, що у разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків за цим договором та/або у разі перевищення встановленої п. 5.8 цього договору суми, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми боргу. У разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків більш ніж на 10 календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору суму заборгованості з урахуванням 36% річних за користування чужими грошовими коштами.

У підпункті 6.3.2 пункту 6.3 договору сторони дійшли згоди про те, що до вимог про сплату пені, яка нараховується за порушення строків здійснення розрахунків за цим договором, застосовується строк позовної давності в 3 роки, а також, що пеня, яка підлягає стягненню за порушення зобов`язань за цим договором, нараховується за весь період прострочення виконання відповідного зобов`язання, починаючи з дня порушення строку виконання зобов`язання та закінчуючи днем повного виконання відповідного зобов`язання.

08.11.2021 сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб заявку №6 на транспортування та експедирування контейнерів. Відповідно до підписаної заявки сторони погодили, що вартість послуг по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597 по коносаменту WMS21102224 становитиме 1771000,00 грн. (т. 1, а.с. 32-33).

При цьому, такі послуги передбачають морське перевезення вантажу за межами державного кордону України; автотранспортні послуги на території України; компенсацію транспортно-експедиторських послуг (у т.ч. навантажувально-розвантажувальні роботи) на території України; експедиційні послуги на території України.

В матеріалах справи наявна копія коносаменту WMS21102224, а також його переклад, засвідчений належним чином (т. 1, а.с. 66-71).

Згідно копії акта надання послуг №321-008197 від 12.01.2022 позивач надав відповідачу послуги по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597 з морського перевезення вантажу за межами державного кордону України по маршруту: порт Шанхай, Китай порт Одеса, Україна; автотранспортні послуги на території України по маршруту: порт Одеса, Україна Львів, Україна; компенсацію транспортно-експедиторських послуг (в т.ч. навантажувально-розвантажувальні роботи) на території України; експедиційні послуги на території України на загальну суму 1771000,00 грн. Даний акт підписано сторонами та скріплено печатками юридичних осіб (т. 1, 36).

За надані послуги позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №321-008197 від 10.01.2022 на суму 1771000,00 грн. (т. 1, а.с. 40).

Відповідач частково оплатив вказаний рахунок на суму 1751000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 01.01.2022 по 21.11.2022, платіжними дорученнями №1223 від 16.02.2022, №1259 від 17.03.2022, №1270 від 24.03.2022, №1301 від 12.04.2022, №1327 від 11.05.2022, №1346 від 18.05.2022, №1366 від 27.05.2022, №1383 від 02.06.2022, №1404 від 10.06.2022, №1416 від 16.06.2022, №1444 від 02.07.2022, №1456 від 11.07.2022, а також платіжною інструкцією №1704 від 22.11.2022 (т. 1, а.с. 41-54). Неоплаченою залишилась сума у розмірі 20000,00 грн. (1771000,00 - 1751000,00).

Позивач на електронну адресу відповідача надіслав претензію про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (т. 1, а.с. 38-39).

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 57737,44 грн., 65045,57 грн. за користування грошовими коштами та 82803,00 грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.04.2021 між ТзОВ «Намортанс» (Експедитор) та ПП «СЛ СІТІ ГРУП» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №290321-2. Відповідно до умов даного договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах, за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Отже, між сторонами укладено договір транспортного експедирування, відповідно до умов якого конкретне доручення Клієнта визначається підписаною заявкою.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021 відповідно до підписаної сторонами заявки №6 на транспортування та експедирування контейнерів від 08.11.2021 належним чином виконав свої зобов`язання з надання послуг відповідачу по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597 по коносаменту WMS21102224 на загальну суму 1771000,00 грн., про що свідчить акт надання послуг №321-008197 від 12.01.2022 підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, п. 5.3 договору сторони погодили, що платежі за транспортно-експедиційні послуги здійснюються Клієнтом відповідно до виставленого Експедитором рахунку (рахунку-проформи). Рахунки (рахунки-проформи) Експедитора підлягають оплаті протягом 3-х календарних днів з дати виставлення рахунку (п. 5.4 договору).

Відповідно до підпункту 4.1.7 пункту 4.1 договору Експедитор зобов`язаний після надання послуг за конкретною заявкою надати Клієнту, зокрема оригінал рахунку на оплату вартості транспортно-експедиційних послуг.

В матеріалах справи наявна копія рахунку на оплату №321-008197 від 10.01.2022 на суму 1771000,00 грн. Разом з тим, відсутні докази вручення вказаного рахунку відповідачу 01.01.2022, відтак помилковими є твердження позивача, що останнім днем оплати цього рахунку є 13.01.2022, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Водночас, п. 5.10 договору передбачено, що за фактом виконання кожного організованого за цим договором перевезення сторонами підписується акт виконаних робіт.

Зі змісту акта надання послуг №321-008197 від 12.01.2022 вбачається, що замовник (відповідач) отримав оригінали усіх документів згідно із договором.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач отримав рахунок на оплату №321-008197 від 10.01.2022 у день підписання акта надання послуг, тобто 12.01.2022.

Погоджений сторонами у п. 5.4 договору строк почав обраховуватись з 13.01.2022 та сплив 17.01.2022 (включно), враховуючи те, що останній третій календарний день відповідного строку припав на вихідний день (субота), у зв`язку із чим був перенесений на перший за ним робочий день (понеділок) у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що впродовж 2022 року ПП «СЛ СІТІ ГРУП» періодично частково погашало суму заборгованості за виставленим ТзОВ «Намортранс» рахунком. Загальна сума перерахованих позивачу грошових коштів становить 1751000,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми права, умови укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021 та фактичні обставини справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. основного боргу за виконане перевезення.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки розрахунків за надані послуги перевезення, позивач при заявленні позову нарахував до стягнення з відповідача 57737,44 грн. пені, 65045,57 гривень за користування грошовими коштами та 82803,00 грн. інфляційних втрат.

При цьому, розмір пені, річних за користування коштами та інфляційних втрат позивач обраховує не лише від несплаченого розміру коштів (20000,00 грн.), а від несвоєчасної сплати коштів, які повинні були бути сплачені згідно акта надання послуг №321-008197 від 12.01.2022 (1771000,00 грн.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 справа № 904/4156/18.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору визначено, що у разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків за цим договором та/або у разі перевищення встановленої п. 5.8 цього договору суми, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення оплати, за кожен день прострочення, від суми боргу. У разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків більш ніж на 10 календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору суму заборгованості з урахуванням 36% річних за користування чужими грошовими коштами.

У підпункті 6.3.2 пункту 6.3 договору сторони дійшли згоди про те, що до вимог про сплату пені, яка нараховується за порушення строків здійснення розрахунків за цим договором, застосовується строк позовної давності в 3 роки, а також, що пеня, яка підлягає стягненню за порушення зобов`язань за цим договором, нараховується за весь період прострочення виконання відповідного зобов`язання, починаючи з дня порушення строку виконання зобов`язання та закінчуючи днем повного виконання відповідного зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, вказав, що позивач не врахував, що першим днем прострочення суми у розмірі 1771000,00 грн. є 18.01.2022, що унеможливлює врахування інфляційної складової боргу за січень 2022 року, оскільки час прострочення у неповному місяці є меншим, ніж половина місяця.

Отже, суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 59780,00 грн. інфляційних втрат, в решті інфляційних втрат в розмірі 23023,00 грн. слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції перевірив правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним.

Щодо нарахування позивачем 65045,57 грн. за користування грошовими коштами, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з поданого розрахунку, нарахування 36 % річних здійснюється позивачем за період з 14.01.2022 по 02.02.2022 на суму 1771000,00 грн.

Разом з тим, позивачем не враховано, що відповідно до п. 6.3.1 договору у разі порушення Клієнтом строків здійснення розрахунків більш ніж на 10 календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору суму заборгованості з урахуванням 36% річних за користування чужими грошовими коштами.

Відтак, право на нарахування 36% річних виникає лише у випадку порушення клієнтом строків здійснення розрахунків більш ніж на 10 календарних днів та, відповідно, може бути реалізоване на наступний день, що йде за днем спливу десятиденного строку.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив вартості наданих йому послуг у строк до 17.01.2022, у зв`язку із чим, починаючи з 18.01.2022 у нього виникло прострочення за сумою, вказаною у рахунку №321-008197 від 10.01.2022.

Оскільки, першим днем прострочення у даній справі є 18.01.2022, то останнім днем десятиденного строку, про який ідеться у п. 6.3.1 договору, є 27.01.2022.

Таким чином, право на нарахування 36% річних за користування чужими грошовими коштами на суму основної заборгованості виникло у ТзОВ «Намортранс» лише з 28.01.2022, а не з 14.01.2022, як визначено позивачем.

З огляду на наведене колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 43793,58 грн. за користування грошовими коштами, в решті 36% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 21251,99 грн. слід відмовити.

Крім того, згідно поданого розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 57737,44 грн.

Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, дійшов висновку, що такий також здійснено неправильно, без врахування того, що першим днем прострочення за рахунком №321-008197 від 10.01.2022 є 18.01.2022. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 55214,37 грн. пені, в решті частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2523,07 грн. - відмовив.

Суд апеляційної інстанції перевірив правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку та вважає його арифметично вірним.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що договірні зобов`язання не виникли на підставі договору транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021 та заявки № 6 на транспортування та експедирування контейнерів від 08.11.2021, враховуючи наступне.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що між ТзОВ «Намортранс» (Експедитор) та ПП «СЛ СІТІ ГРУП» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.21.

Відповідно до п.2.1 договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах, за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Пункт 1.2 договору визначає, що заявка - форма доручення Клієнта, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, найменування та характеристика, розміри, вага вантажу; вартість транспортно-експедиційних послуг, що підлягає сплаті Експедитора; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування Вантажовідправника та Вантажоодержувача; страхування вантажу; умови перевезення; особливі вказівки Клієнта; інші умови здійснення конкретного перевезення (групи однотипних перевезень).

Таким чином, між сторонами укладено договір транспортного експедирування, відповідно до якого конкретне доручення Клієнта визначається підписаною заявкою.

Так, між сторонами було підписано заявку №6 на транспортування та експедирування контейнерів від 08.11.2021 року.

Відповідно до підписаної заявки сторони погодили наступну вартість послуг по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597, по коносаменту WMS21102224 - 1771 000,00 грн.

Отже, позивач на виконання умов договору транспортного експедирування №290321-2 від 01.04.2021 відповідно до підписаної сторонами заявки №6 на транспортування та експедирування контейнерів від 08.11.2021 належним чином виконав свої зобов`язання з надання послуг відповідачу по перевезенню контейнерів FFAU3005842, FFAU2949339, CAAU5596817, MSDU8047597 по коносаменту WMS21102224 на загальну суму 1771000,00 грн., про що свідчить акт надання послуг №321-008197 від 12.01.2022, підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника про те, що штрафні санкції є надто обтяжливими, враховуючи складну економічну ситуацію, зумовлену повномаштабною військовою агресією росії та ведення з 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України, оскільки відповідачем на подано жодного доказу, який би підтверджував вплив цих обставин на економічний стан відповідача. Крім того, у цій справі суд встановив, що виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті послуг транспортного експедирування повинно було бути здійснено до введення воєнного стану.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/3249/22.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СЛ СІТІ ГРУП" б/н від 03.04.2023 року (вх. № 01-05/1014/23 від 03.04.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2023 року у справі №914/3249/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех