Рішення

від 26.07.2023 по справі 607/12308/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2023 Справа №607/12308/22

Провадження №2/607/259/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

представника позивача адвоката Бочан М.І.

представника відповідача адвоката Кожевнікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2021 було розірвано. За час перебування у шлюбі вони з відповідачем надбали: житлову квартиру АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю гаража з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик», за адресою: просп.Злуки, буд. 2А, м. Тернопіль; легковий автомобіль марки SUBARU, OUTBACK 2.5, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску; легковий автомобіль марки ВА3, модель 21043, д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску; легковий автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з. НОМЕР_4 , 2005 року випуску. Позивач вказує, що на даний час гараж та автомобілі використовує він, в тому числі і для підприємницької діяльності як фізична особа підприємець. Водночас, відповідач ОСОБА_2 не має іншого житла для окремого від нього проживання, окрім квартири АДРЕСА_1 . Згоди на добровільний поділ спільного майна у подружжі між ними не досягнуто, будь-які домовленості щодо володіння, користування і розпоряджання спільно нажитим майном у них відсутні та шлюбний договір ними не укладався.

З огляду на викладене позивач просить суд: в порядку поділу майна припинити режим спільної сумісної власності та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на: нежитлову будівлю гаража з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик», код ЄДРПОУ 25887197, що в м.Тернополі, проспект Злуки, буд. 2А; легковий автомобіль марки SUBARU, OUTBACK 2.5, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 04.04.2009; легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21043, державний номерний знак НОМЕР_7 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 23.10.2015; легковий автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, державний номерний знак НОМЕР_9 , 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію і транспортного засобу серії НОМЕР_10 від 11.08.2021. В порядку поділу майна припинити режим спільної сумісної власності та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на: житлову квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 16.11.1998. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку у квартирі АДРЕСА_1 в сумі 371 350 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.10.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожевнікової О.В. про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2023, зустрічну позовну заяву подану адвокатом Кожевніковою О.В. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою власністю повернуто представнику позивача за зустрічним позовом.

Протокольною ухвалою суду від 30.03.2023 постановленою в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання без виходу в нарадчу кімнату, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача адвокат БочанМ.І.в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кожевнікова О.В. заперечила з приводу позовних вимог та зазначила, що квартира по АДРЕСА_2 не є спільним сумісним майном, оскільки була виплачена за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 ще до 25.12.1990, тобто до укладення шлюбу. Разом з тим, оскільки будинок був добудований і зданий в експлуатацію лише в 1998 році, відтак і свідоцтво про право власності було видане 15.11.1998 коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Таким чином квартиру по АДРЕСА_2 слід визнати особистою власністю ОСОБА_2 . Окрім цього, вказала що транспортний засіб марки SUBARU, OUTBACK 2.5, державний номерний знак НОМЕР_5 , використовується ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, а тому його необхідно виділити у власність відповідача, з компенсацією вартості вказаного автомобіля позивачу. З приводу транспортних засобів ВАЗ, модель 21043 та RENAULT, модель MASTER, то відповідач вважає, що такі слід залишити за позивачем, з компенсацією їй вартості останніх. Щодо гаража з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» то представник відповідача зауважує, що ОСОБА_2 також використає гараж, як складські приміщення для здійснення підприємницької діяльності та у ньому зберігаються її речі, а тому вважає, що його слід поділити порівну, по частині кожному. Також представник зазначила, що на думку сторони відповідача судом було обмежено її право на захист, зокрема не надано можливості подати зустрічну позовну заяву та долучити до матеріалів справи докази на спростування доводів позивача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2021 у справі № 607/6378/21, розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.12.1990, актовий запис № 285, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області.

Розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради №1394 від 11.11.1998 «Про оформлення права власності», вирішено оформити право власності на квартири за громадянами (список додається).

Як слідує із Додатку до розпорядження міського голови від 11.11.1998 №1394 «Список громадян, членів житлово будівельного кооперативу, які повністю сплатили пайові внески за квартири» ОСОБА_2 , внесла пайовий внесок у сумі 707,00 грн за квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_4 від 16.11.1998, виданого Управлінням житлово комунального господарства Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Народних депутатів на підставі розпорядження міського голови №1394 від 11.11.1998 та реєстровим написом вчиненим Міським бюро технічної інвентаризації наявним на свідоцтві, квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та зареєстрована в Міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі продажу посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. 27.10.1998 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-5598, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив належний ОСОБА_4 гараж за № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі «Енергетик» м. Тернополя, гараж з підвалом цегляний.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.1998, гараж № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» зареєстровано за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою за реєстрованим № 3-5598 від 27.10.998 і записано в реєстрову книгу за № 624.

За ОСОБА_1 зареєстровано три транспортні засоби, зокрема:

-04.04.2009 зареєстровано транспортний засіб марки SUBARU, моделі OUTBACK 2.5, тип легковий універсал, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2008 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ;

-23.10.2015 зареєстровано транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21043, тип загальний легковий, державний номерний знак НОМЕР_11 , 2006 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ;

-11.08.2021 зареєстровано транспортний засіб марки RENAULT, моделі MASTER, державний номерний знак НОМЕР_9 , 2005 року випуску, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 .

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Положеннями статті 60СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Відповідно до ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 та 2ст. 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На підстав ч. 1 та 2ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно дост. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другійстатті 372 ЦК України.

Згідно роз`яснень даних в п.п. 23 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст. 60 СК України.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 504/1126/19.

Судом встановлено, що сторонами за час перебування у шлюбі прибрано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю - гараж з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик», за адресою: АДРЕСА_5 ; транспортний засіб марки SUBARU, OUTBACK 2.5, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску; транспортний засіб марки ВА3, модель 21043, д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску; транспортний засіб марки RENAULT, модель MASTER, д.н.з. НОМЕР_4 , 2005 року випуску, яке є спільною сумісною власністю подружжя, доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя суду не надано.

З приводу доводів представника відповідача про придбання квартири АДРЕСА_1 за кошти, які були особистою власністю відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що особистими коштами є кошти, які були отримані одним з подружжя до реєстрації шлюбу, або ж отримані у спадок, подарунок, а також страхові виплати. Це має підтверджуватися доказами, а отже, джерело походження коштів на придбання спірного майна має бути повністю розкрите. Наприклад, суду слід надати договір купівлі-продажу майна, яке належало одному з подружжя до реєстрації шлюбу та було продане в подальшому для придбання іншого майна або реєстрації підприємства, а також виписку з банківського рахунку, яка підтверджує наявність коштів на момент купівлі та їх рух.

В обґрунтування придбання спірної квартири за кошти, які були особистою власністю відповідача ОСОБА_2 , представник зазначила, що ОСОБА_2 виплати квартиру пайовими внесками до 25.12.1990, проте суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять.

Відтак зважаючи, що відповідач не довела належними та достатніми доказами факт придбання спірної квартири за кошти, які були її особистою власністю та беручи до уваги дату набуття відповідачем ОСОБА_2 у власність квартири АДРЕСА_1 (16.11.1998), суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 , є такою, що придбана сторонами у шлюбі та належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними.

Частинами 1 та 2 статті 364ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частинами першою, четвертою статті 71СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

Відповідно до положень ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.76-81ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, як вбачається з висновків про вартість майна виконаних оцінювачем ОСОБА_5 11.08.2022, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 40910 доларів США, що становить 1496 020 грн, ринкова вартість гаража № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» - 6184 доларів США, що становить 226 100 грн, ринкова вартість транспортного засобу марки SUBARU, OUTBACK 2.5, д.н.з. НОМЕР_2 6674 доларів США, що становить 244 050 грн, ринкова вартість транспортного засобу ВА3, модель 21043, д.н.з. НОМЕР_3 1318 доларів США, що становить 48190 грн, ринкова вартість транспортного засобу RENAULT, модель MASTER, д.н.з. НОМЕР_4 6426 доларів США, що становить 234 980 грн.

Таким чином судом встановлено, що загальна вартість спірного майна набутого сторонами за час зареєстрованого шлюбу становить 2249340 грн. Доказів на спростування такої вартості спірного майна матеріали справи не містять.

Отже, все вищевказане майно підлягає поділу в рівних частках, вартість якої становить 1 124670 (2249340 / 2) грн для кожної з сторін.

Зважаючи на те, що частки сторін є рівними, беручи до уваги інтереси подружжя, інші обставини, що мають значення, суд вважає, що майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, слід поділити наступним чином:

Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- нежитлову будівлю - гараж з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» код ЄДРПОУ 25887197, що в м. Тернополі, проспект Злуки, буд. 2А.

- легковий автомобіль марки SUBARU, OUTBACK 2.5, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 04.04.2009;

- легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21043, державний номерний знак НОМЕР_11 , 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 23 жовтня 2015 року;

- легковий автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, державний номерний знак НОМЕР_9 , 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію і транспортного засобу серії НОМЕР_10 від 11.08.2021,

загальною вартістю усього майна 753320 грн.

Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1496 020 грн та стягнути з неї грошову компенсацію частки у спільному майні подружжя в сумі 371 350 грн.

Вирішуючи питання поділу між сторонами спільного сумісного майна суд вважає справедливим надання у власність відповідача ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 . Такий висновок суд базується не тільки на праві сторін на поділ спільного нажитого майна подружжя, а й враховуються інші права та інтереси сторін, зокрема як встановлено судом відповідач ОСОБА_2 проживає у вказаній квартирі та немає іншого окремого від позивача місця проживання.

Водночас, виділяючи у власність позивача ОСОБА_1 автомобілі SUBARU, OUTBACK 2.5, ВАЗ, модель 21043, RENAULT, модель MASTER та нежитлову будівлю - гараж з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» суд виходить із того, що такі використовуються позивачем у підприємницькій діяльності, доказів на спростування вказаного факту відповідачем суду не надано.

При цьому враховуючи, що вартість частки виділеної судом у власність відповідача перевищує вартість частки виділеної у власність позивача, суд виходячи із рівності часток, вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію частки у спільному майні подружжя в сумі 371 350 грн (1496020 - 1 124670).

Суд не вбачає за ефективне здійснити поділ нежитлової будівлі гаража з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» в рівних долях між сторонами, оскільки як вбачається з позовної заяви сторони між собою згоди не знаходять і такий спосіб вирішення майнового питання (спору про матеріальне право) призведе до конфліктів і не спонукатиме до ефективного захисту судом прав сторін.

Твердження представника відповідача про користування відповідачем ОСОБА_2 транспортним засобом SUBARU, OUTBACK 2.5, а відтак і про необхідність його виділення у власність відповідача, з компенсацією вартості вказаного автомобіля позивачу суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 своєї згоди на присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб SUBARU, OUTBACK 2.5 не надавав, а відповідач ОСОБА_2 в свою чергу не вносила на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму, яка підлягає компенсації позивачу, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача про можливість виділення у власність відповідача транспортного засобу SUBARU, OUTBACK 2.5, з компенсацією вартості вказаного автомобіля позивачу.

Окрім цього, факт використання відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу SUBARU, OUTBACK 2.5 не доведено належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приводу доводів представника позивача, про обмеження відповідача у праві на подання доказів, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

При цьому, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 3 ст. 194 ЦПК України).

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 ЦПК України, тобто, відповідача, разом з поданням відзиву. Якщо таке клопотання заявлено і з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В силу вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Провадження у вказаній цивільній справі відкрито ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.10.2022 за правилами загального позовного провадження.

07.12.2022 року відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами даної цивільної справи та отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками. Відтак строк на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову для відповідача ОСОБА_2 спливав 22.12.2022.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2)сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (ч.5 ст. 12 ЦПК України).

В підготовчому судовому засіданні 09.12.2022 судом було роз`яснено відповідачу ОСОБА_1 зміст ухвали про відкриття провадження та строки на подання відзиву на позовну заяву та строк на подання зустрічного позову. Підготовче судове засідання відкладено на 10.01.2023 о 12 год. 45 хв.

У підготовчому судовому засіданні 10.01.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача адвоката Кожевнікової О.В. про відкладення розгляду справи та надання їй можливості ознайомитися з матеріалами справи. Підготовче судове засідання відкладено на 12 год. 00 хв. 03.02.2023.

Представник відповідача адвокат Кожевнікова О.В. ознайомилася з матеріалами справи 10.01.2023, що підтверджується відповідним записом на заяві про ознайомлення.

03.02.2023 судом зареєстровано клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожевнікової О.В. про зупинення провадження у справі, до розгляду Тернопільським міськрайонним судом заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2021 у справі 607/6378/21, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 03.02.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожевнікової Олени Валеріївни про зупинення провадження у цивільній справі №607/12308/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №607/6378/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовлено. Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 10 год. 30 хв. 01.03.2023.

01.03.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Кожевнікової О.В. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її зайнятістю іншій судовій справі. Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 12 год. 45 хв. 10.03.2023.

10.03.2023 представником відповідача - адвокатом Кожевніковою О.В. безпосередньо у судовому засіданні подано зустрічну позовну заяву. 10.03.2023 підготовче судове засідання відкладено на 21.03.2023 о 11 год. 30 хв. за клопотанням представника позивача адвоката Бочан М.І., яка просила суд надати їй можливість ознайомитися зі змістом зустрічного позову.

16.03.2023 представник позивача адвокат Бочан М.І. подала суду заяву про повернення зустрічного позову у зв`язку з поданням його поза межами строку визначеного судом на його подання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2023, зустрічну позовну заяву подану адвокатом Кожевніковою О.В. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою власністю повернуто представнику позивача за зустрічним позовом з тих підстав, що відповідачем пропущено строк для подання зустрічної позовної заяви, а названі у судовому засіданні усно адвокатом Кожевніковою О.В. причини пропуску такого строку, а саме що відповідач ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, та вважала, що між нею та ОСОБА_1 можливе примирення та збереження їх сім`ї, а відтак питання поділу майна відпало б самостійно, суд визнав не поважними.

Згідно розписки представника відповідача адвоката Кожевнікової О.В., остання отримала зустріну позовну заяву із доданими до неї додатками, при цьому судом на виконання ч. 3 ст. 194 ЦПК України долучено до матеріалів справи копію зустрічної позовної заяви.

З приводу обмеження права у подані доказів, то суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 та її представник не скористались наданим ЦПК України правом на подання доказів у визначений законом строк та не обґрунтували поважність причин попуску такого строку.

Так, з моменту вручення відповідачу ОСОБА_2 , ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, у даній справі було проведено 6 підготовчих судових засідань, зокрема 10.01.2023, 03.02.2023, 01.03.2023, 10.03.2023, 21.03.2023, 30.03.2023 проте на жодному з них клопотань про долучення до матеріалів справи будь яких доказів сторона відповідача не заявляла.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2023 адвокат КожевніковаО.В. заявила клопотання про відкладення підготовчого судового засідання з метою подання доказів, обґрунтовуючи його неможливістю подання доказів по справі у визначений ст. 83 ЦПК України строку тим, що вона займалась справою про перегляд заочного рішення у справі про розірвання шлюбу.

Разом з тим, судом було визнано не поважними такі причини пропуску строку, оскільки результати розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу між сторони не мають значення для розгляду даної справи, та відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Суд зауважує, що докази долучені представником відповідача адвокатом Кожевніковою О.В. до зустрічної позовної заяви, були повернути останній у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2023, проте представник відповідача не заявляла клопотання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи, хоча не була позбавлена можливості заявити таке клопотання.

Відповідно до чч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зстаттею 126ЦПК України,право навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання доказів по справі може бути реалізовано відповідачем у строк встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Суд звертає увагу, що у сторони відповідача було достатньо часу для належної підготовки до розгляду справи та повне використання прав сторони у судовому процесі на власний розсуд, що корелюється з приписами ст.12ч.4ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд наголошує на повне забезпечення сторонам і дотримання вимог ст. 12 ч. 5 п. 4 ЦПК України- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи представника відповідача адвоката Кожевнікової О.В. про обмеження відповідача у праві на подання доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є особо з інвалідністю 2 ї групи, внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико соціальною експертною комісією від 29.11.2022 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_12 виданим 08.02.2023 Пенсійним фондом України.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак оскільки відповідач звільнена від сплати судових витрат, понесені позивачем на сплату судового збору в сумі 11246 грн 70 коп. слід відшкодувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя припинити режим спільної сумісної власності та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на наступне майно:

- нежитлову будівлю - гараж з підвалом № НОМЕР_1 в кооперативі «Енергетик» код ЄДРПОУ 25887197, що в м. Тернополі, проспект Злуки, буд. 2А.

- легковий автомобіль марки SUBARU, OUTBACK 2.5, державний номерний знак НОМЕР_5 , 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 04.04.2009.

- легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21043, державний номерний знак НОМЕР_7 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 23 жовтня 2015 року.

- легковий автомобіль марки RENAULT, модель MASTER, державний номерний знак НОМЕР_9 , 2005 року випуску, свідоцтво про реєстрацію і транспортного засобу серії НОМЕР_10 від 11.08.2021.

В порядку поділу майна подружжя припинити режим спільної сумісної власності та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 371 350 грн. (триста сімдесят одну тисячу триста п`ятдесят гривень).

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в сумі 11246 (одинадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 70 копійок відшкодувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 07.08.2023.

Відомостіпроучасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_13 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяН. Р. Кунець