Постанова

від 02.08.2023 по справі 330/2789/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.08.2023 Справа № 330/2789/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №330/2789/18 Головуючий у 1-й інстанції: Федорець С.В.

Провадження №22-ц/807/128/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталі на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом Мелітопольської окружної прокуратури в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору, повернення земельної ділянки, зобов`язання привести у попередній стан, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Мелітопольська окружна прокуратура в інтересах держави звернулась до суду із позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору, повернення земельної ділянки, зобов`язання привести у попередній стан.

В обґрунтування позову зазначено, що Мелітопольською місцевою прокуратурою було з`ясовано, що рішенням Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2015 року №22 було надано в постійне користування Комунального підприємства «Розвиток курортної зони» (далі по тексту (КП «Розвитом курортної зони») земельну ділянку площею 0,2410 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована по АДРЕСА_1 . Право постійного користування було зареєстровано у встановленому законом порядку 26 січня 2016 року.

Прокурор, посилаючись на положення статей 60 Земельного Кодексу України та 88 Водного Кодексу України, зазначає, що вказана земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, оскільки розташована на відстані 273,63 та 274,41 метра від урізу води Азовського моря та на відстані 17,41 метрів від урізу води Утлюкського лиману, тобто відноситься до земель водного фонду.

Враховуючи наведене, вказана земельна ділянка, на думку позивача, не могла бути передана КП «Розвиток курортної зони» у постійне користування, оскільки це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у статті 59 ЗК України, а могла бути надана лише в оренду на конкурентних засадах за умови проведеня аукціону.

Крім того, позивач вказує, що 18 лютого 2016 року між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний договір №9-18/02, за умовами якого інвестору було надано цю земельну ділянку для забудови з подальшим оформленням права власності за інвестором.

Таким чином, на думку позивача, КП «Розвиток курортної зони» здійснило право розпорядження частиною земельної ділянки, хоча таке право притаманне лише власнику - Кирилівській селищній раді.

У подальшому, на підставі зазначеного інвестиційного договору, на спірній земельній ділянці ОСОБА_1 було здійснено розміщення декількох тимчасових споруд, будь-які дозвільні документи на які не реєструвалися.

Також було встановлено, що комісією з питань містобудування та архітектури Кирилівської селищної ради 23 березня 2017 року прийнято рішення №6 про надання згоди ОСОБА_1 на розташування групи тимчасових споруд у кількості до 5 шт. для провадження підприємницької діяльності розміром до 30 кв.м кожна.

Посилаючись на те, що, у порушення вимог Порядку разміщення тимчасових споруд на земельних ділянках, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 не було оформлено паспорту прив`язки тимчасових споруд у органі з питань містобудування та архітектури, прокурор вважає, що зазначені тимчасові сопруди були розміщені відповідачкою на вказаній земельній ділянці незаконно.

Підставою для звернення до суду з позовом прокурор вважає те, що у даному випадку вбачається порушення прав та законних інтересів територіальної громади, у власності якої перебуває спірна земельна ділянка, оскільки представницький орган цієї територіальної громади - Кирилівська селищна рада, не незаконно розпорядилася вказаною земелею.

На підставі викладеного Мелітопольська окружна прокуратура в інтересах держави просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати КП «Розвиток курортної зони» повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним інвестиційний договір від 18 лютого 2016 року № 9-18/02, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який існував до порушення прав, шляхом її звільнення від тимчасових споруд, позначених на схемі розташування земельної ділянки, виконаній ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», літерами М1, М2, М3, Д2, покриття (замощення) за позначенням ц.пл.2», паркану від «А» до «Б» та від «Б» до «В».

Стягнути з відповідачів на користь Запорізької обласної прокуратури понесені судові витрати за подання позовної заяви у сумі 2349, 34 грн з кожного.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2020 року провадження у частині позовних вимог про зобов`язання КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером: 2320355400:11:001:0499, закрито.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року в задоволені позову Мелітопольської окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, безпідставно не задовольнивши вимоги позову з неправильним застосуванням ст.ст.19,20,58,59,60,62,118 Земельного кодексу України, ст.ст.4,88,90 Водного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», відповідно до Схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, яка виготовлена спеціалізованим підприємством - ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить 273,63-274,41 метри та від Утлюцького лиману - 17,41 метри. Таким чином, вказана земельна ділянка знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману, у зв`язку з цим має суттєві законодавчі обмеження у її використанні. Саме на підставі оскаржуваного рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2021 року спірна земельна ділянка виникла як об`єкт речового права зі своєю площею, формою та цільовим призначенням (землі рекреаційного призначення). Водночас, матеріалами справи підтверджуться, що формування земельної ділянки та визначення цільового призначення відбулось з грубим порушенням земельного та водного законодавства. Припинення права постійного користування КП «Розвиток курортної зони» на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 06 лютого 2020 року № 17 жодним чином не усуває порушення вчинене селищною радою шляхом прийняття рішення від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони». Окрім цього, на підставі оскаржуваного рішення КП «Розвиток курортної зони», як землекористувач, уклало інвестиційний договір з ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки. Оскарження інвестиційного договору та зобов`язання ОСОБА_1 привести у попередній стан земельну ділянку звільнивши її від споруд є фактично похідними вимогами від визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 06 лютого 2020 року № 17, що призведе до поновлення порушених прав територіальної громади смт. Кирилівка. ОСОБА_1 не повідомила суд та фактично приховала від учасників справи факт набуття права власності на об`єкт нерухомості, який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499. Указане свідчить, що умови інвестиційного договору були виконані сторонами, що повністю спростовує висновки суду про неможливість його визнання недійсним у судовому порядку. У свою чергу, укладення додаткової угоди від 02 лютого 2020 року № 2 між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 якою розірвано інвестиційний договір від 18 лютого 2016 року № 9-18/02, жодним чином не позбавляє можливості звернутись до суду з позовом про визнання його недійсним. На час звернення до суду дозволу власника земельної ділянки - Кирилівської селищної ради на забудову та розміщення будь-яких будівель та споруд ОСОБА_1 та КП «Розвиток курортної зони» не надавалось. Розміщення ОСОБА_1 тимчасових споруд (літ.»М1», «М2», «Д2», «М3», замощення «ц.пл.2», паркан) на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 здійснено незаконно та останні підлягають знесенню (медонтажу).

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення до апеляційного суду не з`явився (т. 3 а.с.75). Водночас, Кирилівський селищний голова Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області Малєєв І. надав суду заяву про розгляд справи, який призначено на 02 серпня 2023 року без участі їхнього представника у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання (т.3 а.с.76).

Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду на сайті «Судова влада України» (ч.11 ст.128 ЦПК України) до апеляційного суду не з`явився про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав (т.3 а.с.73-74).

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду на сайті «Судова влада України» (ч.11 ст.128 ЦПК України) до апеляційного суду не з`явилася про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала (т.3 а.с.73-74). Крім того, відповідно до відповіді Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2023 року, ОСОБА_1 27 жовтня 2022 року в пункті пропуску Порубне перетнила кордон України в напрямку «виїзд» (т.3 а.с.59). Відповідно до відповіді на запит суду Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2023 року, згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (станом на 05 травня 2023 року), ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.с. 54). Також відповідно до Відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 та квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (т.3 а.с.30-31). ОСОБА_1 було направлено судові повістки про виклик до суду на вищевказані адреси, проте до суду апеляційної інстанції повернулися судові повістки разом конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 3 а.с.78-79, 81-82, 85-86).

Відповідно до п.3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день постановлення у поштовомук повідомленні відмітки про відмову отримати судову провістку чи відмітку про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідмленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 ..

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення Запорізької обласної прокуратури, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведенності позовних вимог. Оскільки спірна земельна ділянка повернута Кирилівській селищні раді, тому відбулося повне відновлення порушених прав територіальної громади смт. Кирилівка. У свою чергу вважаючи, що оскаржуваний інвестиційний договір сторонами не виконаний та у подальшому розірвано, підстав для його визнання недійсним немає. Одночасно з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині приведення земельної ділянки у первісний стан суд виходив з того, що тимчасові споруди знаходяться частково поза межами земельної ділянки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Шостого скликання п`ятдесят девятої сесії від 09 жовтня 2015 року № 17 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відновлення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення КП «Розвиток курортної зони» розглянуто клопотання КП «Розвиток курортної зони» про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення» (т.1 а.с.97).

Відповідно до п. 1 даного рішення надано Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2410 га, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в АДРЕСА_5 , в постійне користування, без права капітального будівництва, за рахунок земель громадської та житлової забудови смт. Кирилівка, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Відповідно до п. 2.1 вказаного рішення зобов`язано Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» представнити проект відведення зазначної в п. 1 земельної ділянки на затвердження в Кирилівську селищну раду в термін не пізніше одного року.

Відповідно до п. 2.2 вказаного рішення при непредставлені проекту відведення в зазначений в даному Рішенні термін, воно втрачає чинність.

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Сьомого скликання четвертої сесії від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2410 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано в постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», за рахунок земель житлової та громадської забудови смт. Кирилівка земельну ділянку площею 0,2410 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» зареєструвати право постійного користування на вищевказану земельну ділянку у встановленому законодавством порядку. Виконувати обов`язки користувача земельної ділянки згідно ст. 96 Земельного кодексу України. Контроль за виконанням данного рішення покладено на постійну комісію селищної ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища (земельну комісію) (т.1 а.с.98).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 13 вересня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0499 площею 0,2410 га (Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова) дата державної реєстрації 22.10.2015, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ Держземагенства у Якимівському районі Запорізької області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, 07.01.

Номер запису про право власності 13047059, 26 січня 2016 року, державним реєстратором Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Йолкіною Ю.В., на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер 5245-VI, виданий 06.09.2012 року Верховною Радою України Підстава внесенні: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27988049 вд 29.01.2016, Йолкіна Ю.В., Мелітопольське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область, форма власності комунальна, власник Територіальна громада селища Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 25489968.

Номер запису про право власності 13047317, 26 січня 2016 року, державний реєстратор Йолкіна Ю.В. Мелітопольське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область, підстава виникнення: рішення серії та номер № 22 виданий 23.12.2015, Виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27988049 від 29.01.2016, Йолкіна Ю.В., Мелітопольське міськрайонне управління юстиції, Запорізька область, право постійного користування земельною ділянкою передано в постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», за рахунок земель житлової та громадської забудови смт. Кирилівка земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, загальною площею 0,2410 га, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова. Власник: Територіальна громада селища Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ЄДРПОУ 25489968, правокористувач Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» (т. 1 а.с. 106-108).

Відповідно до схеми розташування земельних ділянок, наданої ДП «Запорізький інститут землеустрою» ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22 листопада 2018 року № 2177, земельна ділянка кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, площа 2410,09 кв.м, розташована по вул. Федотова Коса, відстань до пірса Утлюцький Лиман 17,41 м., на якій знаходиться межа з бортовим каменем, без бортового каменту (т.1 а.с.109-110).

Відповідно до Інвестиційного договору №9-18/02 від 18 лютого 2016 року, ОСОБА_1 (Інвестор) та Комунальне підприємство «Розвиток курортної зони» (Замовник) уклали цей договір (т. 1 а.с.111-113).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, Інвестор зобов`язується профінансувати і виконати на земельній ділянці площею 0,2410 га будівельно-монтажні роботи - «Роботи Замовника» - зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості, ведення в експлуатацію від свого імені остаточних будівельних об`єктів, придбання та установка необхідного обладнання для об`єктів будівництва і інфраструктури, огородження участка, підключення планових об`єктів нерухомості до створеної інфраструктури.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, на початку будівельних робіт Замовник погоджує і видає Інвестору вихідні архітектурні і планувальні рішення будівництва планових об`єктів нерухомості, згідно відповідних Додатків, якими Інвестор зобов`язаний дотримуватись при виконанні робіт Інвестора «нечитаєме слово» умови і обмеження забудови земельної ділянки, та ін..

Відповідно до листа голови Кирілівської селищної ради Малєєв І.В за № 1091 від 22 червня 2018 року вбачається, що на даний час проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка виготовлений та знаходиться в Міністерстві екології та природних ресурсів Укрраїни, для його погодження згідно чинного законодавства (т.1 а.с.114).

Відповідно до листа заступника голови Державного агентства водних ресурсів України від 12 червня 2018 року за № 05/1-661вих-18, проекти землеустрою щодо відведення зазначених у листі земельних ділянок Держводагенством не погоджувалися (т. 1 а.с. 115).

Відповідно до листа Запорізької обласної державної адміністрації від 19 червня 2018 року № 05552/08-46, Про надання інформації щодо погодження відведення земельних ділянок водного фонду, до Департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації надходять на розгляд проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Інформація щодо кадастрового номеру земельної ділянки в проектах землеустрою відсутня. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру. Відомості про земельну ділянку вносяться до кадастру після її затвердження органами виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Надати інформацію щодо розгляду проектів землеустрою, за якими відомо лише кадастрові номери, є неможливим. Протягом 2015-2016 років проекти землеустрою, замовником яких було КП «Розвиток курортної зони», до Департаменту на розгляд не надходили (т. а.с.116).

Листом голови Кирилівської селищної ради Малєєва І.В. від 20 жовтня 2018 року за №1848, надано Акт обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами: 2320355400:001:00499, 2320355400:11:001:0498, 2320355400:11:001:0576, 2320355400:003:0565: 2320355400:11: 001:0457, 2320355400:08:007:0016 з відповідними додатками. Кирилівською селищною радою надано погодження на розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року. Окремого положення щодо порядку розміщення тимчасових споруд Кирилівською селищною радою не приймалося (т.1 а.с.117).

Відповідно до Акт обстеження земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року, складеного заступником Кирилівського селищного голови Коробка І.А., землевпорядника ради Купріян Д.В., головного спеціаліста юридичного сектору ради Лісовик П.О., головного спеціаліста відділу КББ ради Ліліної І.О., інспектора з благоустрою відділу КББ ради Цебер О.О., проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Земельна ділянки площею 0,241 га, кадастровий номер: 2320355400:001:00499, передана в постійне користування КП «Розвиток курортної зони» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Цільове призначення землі - землі рекреаційного призначення. Наявність правовстановлюючих документів на землю: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ін. від 23 жовтня 2018 року, номер інформаційної довідки 142344613. За результатми обстеження земельної ділянки візуально було встановлено: вказану земельну ділянку огороджено дерев`яним парканом, капітальні будівлі на ній відсутні, натомість розташовані тимчасові споруди: два дерев`яні будиночки; металевий вагончик; дві телатеві споруди; споруда; дерев`яна альтанка; металева конструкція під навіс з замощенням; металева конструкція для дітей; ємність для води. Комісією з питань містобудування та архітектури Кирилівської селищної ради за зверненням ОСОБА_1 , їй було надано згоду на розміщення групи тимчасових споруд у кількості до 5 шт., для провадження підприємницької діяльності розміром до 30 кв.м., кожна, терміном на три роки (Протокол № 6 від 23 березня 2017 року). В Кирилівській селищній раді відсутня інформація, хто саме виконав роботи по розміщенню цих споруд. Рішень щодо присвоєння адреси вказаній земельній ділянці та спорудам, що розташовані на ній, виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради не приймалося (т. 1 а.с.118).

Протоколом № 6 засідання комісії з питань містобудування та архітектури Кирилівської селищної ради від 23 березня 2017 року, надано згоду ОСОБА_1 на розташування групи тимчасових споруд у кількості до 5 шт., для провадження підприємницької діяльності розміром до 30 кв.м. кожна, які планується розмістити на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 3 роки (т.1 а.с. 119).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01 серпня 2017 року б/н, на час проведення перевірки земельної ділянки площею 0,2410 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка відносить до земель рекреаційного призначення, комунальної власності встановлено, що земельна ділянка використовується (заходиться) в прибережній захисній смузі та використовується для розміщення об`єктів рекреаційного призначення в порушення вимог чинного законодавства (т. 1 а.с.15-126).

Відповідно до Акту перевірки отримання вимог земельного законодавства та об`єктом - земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області б/н від 01 серпня 2017 року, земельну ділянку 2320355400:11:001:0499, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Розвиток курортної зони передано у постійне користування з порушення норм земельного законодавства (т.1 а.с.127-131).

Відповідно до рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, тридцять третя сесія Сьомого скликання, «Про припинення права постійного користування земельної ділянки» від 06 лютого 2020 року № 17, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за КП «Розвиток курортної зони» на підставі Акту прийому-передачі земельної ділянки (т.1 а.с.163).

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 06 лютого 2020 року, складений між користувачем земельної ділянки КП «Розвиток курортної зони» та власником земельної ділянки Кирилівськоюї селищною радою Якимівського рацйону Запорізької області, за яким на підставі рішення сесії Кирилівської селищної ради № 17 від 06 лютого 2020 року, Користувач передає земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:11:001:0499 площею 0,2410 га, розташовану АДРЕСА_1 , а Власник приймає вищевказану земельну ділянку в комунальну власність (т.1 а.с.162).

Припинено право КП «Розвиток курортної зони» користування земельною кадастровий номер 2320355400:11:001:0499 площею 0,2410 га, розташовану Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, тридцять третя сесія Сьомого скликання, «Про припинення права постійного користування земельної ділянки» від 06 лютого 2020 року № 17, 11 лютого 2020 року пройшло державну реєстрацію, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 13 лютого 2020 року (т.1 а.с.164-165).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 02.02.2020 року, за умовами якої спірний вищезазначений інвестиційний договір розірваний (т. 1 а.с.192).

Відповідно до Листа Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09 листопада 2020 року № 1542, проект землеустрою із встановленням меж прибережної захисної смуги Азовського моря та Молочного, Утлюцького лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області не виготовлявся і не затверджувався. Прибережна захисна смуга навколо Азовського моря та лиманів не встановлена (т.1 а.с.184).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Підставою для звернення до суду з указаним позовом стали порушення

вимог земельного та водного законодавства, допущені Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області під час прийняття рішення від 23 грудня 2014 року № 22 «Про передачу КП «Розвиток курортної зони» в постійне користування земельної ділянки» та подальшого використання земельної ділянки площею 0,24 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499.

Зокрема, з`ясовано, що земельна ділянка площею 0,24 га знаходиться у

межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману (на відстані 17,41 метри від урізу води лиману та 273,63-274,41 метри від урізу води моря), тобто має законодавчі обмеження у використанні та забудові (ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України). У свою чергу, КП «Розвиток курортної зони» не відноситься до переліку підприємств, яким можуть передаватись у постійне користування відповідна категорія землі (ст. 59 Земельного кодексу України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову).Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади Кирилівської селищної ради. Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Прокурор наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України; указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права власності на земельну ділянку, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Апеляційний суд погоджується з такими аргументами прокурора та вважає необґрунтованим довід відповідача ОСОБА_1 про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України).

Крім того, колегія суддів зауважує, що прокурор оскаржив рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83)).

Щодо правового статусу спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України (далі - ВК України)).

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України землі Україн віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

У свою чергу порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі ст. 58 Земельного Кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайнятті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; г) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Так, згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих заборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти до висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14, від 23 травня 2018 у справі №310/5834/13 та від 30 травня 2018 № 469/1393/16-ц.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22 червня 2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Оскільки прибережна захисна смуга не встановлена у визначеному порядку, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 Закону України «Про регуювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Вбачається, що Рішенням Кирилівської селищної радм від 09 жовтня 2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року затверджено Генеральний план смт. Кирилівка.

Відповідно до пункту 1 «Еколого-містобудівна характеристика території» Книги генерального плану смт. Кирилівка ( стр.17) вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів ( т. 2 а.с. 118-136).

Відповідно до Схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400611:00160499, яка виготовлена спеціалізованим підприємством ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить - 273, 63-274,41 метри та від урізу води Утюдюцького лиману - 17,41 метри

Таким чином, вищезазначена земельна ділянка знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та Уклюцького лиману, відносться до земель водного фонду у зв`язку з цим має суттєві законодавчі обмеження у її використанні.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Зокрема, відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Враховуючи викладене, земельна ділянка водного фонду, яка розташована в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт Кирилівка, не могла передаватись у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Більш того, відповідно до Статуту КП «Розвиток курортної зони», серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства взагалі не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

Таким чином, вказане комунальне підприємство навіть не має на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам. Більш того, механізм отримання комунальним підприємством земельної ділянки без проведення земельних торгів було використано з метою подальшого незаконного розпорядження нею шляхом укладення інвестиційного договору від 18.02.2016. Як наслідок, земельна ділянка без згоди власника була забудована третіми особами.

Отже, при передачі у постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної Азовського моря та Утлюцького лиману, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України.

Крім того, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 22 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації і Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі.

Разом з цим, враховуючи те, що спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду, проект землеустрою даної ділянки у порушення ст. 186-1 Земельного кодексу України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Окрім того, у порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» вказаний проект землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу.

Відповідно до ст.72 Цивільного кодексу Украіни територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Аналогічна норма міститься і у ст. 80 Земельного кодексу України.

Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Враховуючи викладене, рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 22 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 59, 60, 186-1 Земельного та ст. ст. 85, 88 Водного кодексів України.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування суб`єкта владних повноважень є формою волевиявлення, яке реалізується шляхом реєстрації речового права щодо земельної ділянки, неоскарження рішення, що суперечить вимогам законодавства, матиме наслідки залишення в силі незаконного рішення, яке не буле відображати волю та інтереси суспільства взагалі і територіальноі громади зокрема.

Саме тому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 зроблено висновок про те, що вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є фективним способом захисту правомірного інтересу власника.

Слід зазначити, що саме на підставі оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка виникла як об`єкт речового права зі своєю площею, формою та цільовим призначенням (землі рекреаційного призначення). Указані дані були внесені до Державного земельного кадастру та обліковуються до цього часу. Разом з цим, матеріалами справи підтверджується що формування земельної ділянки та визначення цільового призначення відбулось з грубим порушенням земельного та водного законодавства. Відповідні зміни до Державного земельного кадастру можливо внести лише на підставі судового рішення.

Отже, припинення права постійного користування КП «Розвиток курортної зони» на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 06 лютого 2020 № 17 жодним чином не усуває порушення вчинене селищною радою шляхом прийняття рішення від 23 грудня 2015 № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони».

Окрім цього, на підставі оскаржуваного рішення КП «Розвиток курортної зони», як землекористувач, уклало інвестиційний договір з ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки. Оскарження інвестиційного договору та зобов`язання ОСОБА_1 привести у попередній стан земельну ділянку звільнивши її від споруд є фактично похідними вимогами від визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 06 лютого 2020 № 17.

Таким чином, лише визнання недійсним та скасування рішення Кирилівської селищної ради від 23 грудня 2015 № 22 призведе до поновлення порушених прав територіальної громади смт. Кирилівка.

Проте, суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, тому з урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції не ґрунтується

на нормах матеріального права та не відповідає обставинам спірних правовідносин.

Також, неможливо погодитись з висновком суду стосовно того, що інвестиційний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки на час ухвалення рішення його юридично вже не існувало.

Так, 18 лютого 2016 між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір № 9-18/02. Згідно з умовами останнього, комунальне підприємство надає земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 площею 0,2410 га для забудови інвестору, з подальшим оформленням права власності за інвестором.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 була передана у постійне користування комунальному підприємству з порушенням ст.ст. 59, 60 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України, в свою чергу укладення інвестиційного договору суперечило положенням ст.ст. 92, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 375 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову обставина укладення додаткової угоди про припинення договору за домоволенністю сторін, оскільки факт розірвання або припинення договору буде свідчити про втрату його чинності на майбутнє, а у випадку визнання його недійсним - з моменту його укладання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 27 листопада 2018 № 905/1227/17.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного інвестиційного договору розмістила не лише тимчасові споруди, а й збудувала на спірній земельні ділянці адміністративно-господарську будівлю площею 51,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано 27 грудня 2018.

Указаний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27 січня 2022 № 296651603, технічним паспортом на будівлю від 23 листопада 2018, який виготовлено КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації», та декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 28 листопада 2018 № ЗП141183321442 ( т. 2 а.с. 137-163).

Указане свідчить, що умови інвестиційного договору були виконані сторонами та останній є виконаним, що повністю спростовує висновки суду про не можливість його визнання недійсним у судовому порядку.

У свою чергу, укладання додаткової угоди від 02 лютого 2020 № 2 між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 якою розірвано інвестиційний договір від 18 лютого 2016 № 9-18/02, жодним чином не позбавляє можливості звернутись до суду з позовом про визнання його недійсним.

Отже, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним інвестиційного договору є безпідставними.

Щодо недоведеності позовних вимог у частині зобов`язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом її звільнення від тимчасових споруд.

Як було зазначено вище, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману, де розміщення та будівництво будь-яких споруд заборонено законом (ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України).

На час звернення до суду дозволу власника земельної ділянки - Кирилівської селищної ради на забудову та розміщення будь-яких будівель та споруд ОСОБА_1 та КП «Розвиток курортної зони» не надавалось.

За інформацією Якимівської районної державної адміністрації від

23 листопада 2018 № 2459/01-32, яка була надана прокуратурі, заяви на встановлення тимчасових споруд, розташованих на території Кирилівської селищної ради від ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації не надходило.

Разом з цим, ОСОБА_1 до суду було надано паспорт прив`язки щодо розташування групи тимчасових споруд побутового призначення для провадження підприємницької діяльності у кількості 4 штук за адресою: АДРЕСА_5 (№23/1 від 26.05.2017), який нібито підтверджував законність розміщення тимчасових споруд. Указаний паспорт прив`язки було видано на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2016 № 52275446, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 перебуває у постійному користуванні КП «Розвиток курортної зони», та інвестиційного договору № 9-18/02 від 18 лютого 2016, укладеного між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 .

Наказом Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 Порядку комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці, населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського у строю. Комплексна схема розміщення ТС затверджується рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Як вбачається з інформацій Кирилівської селищної ради від 09 лютого 2022 № 278 та Мелітопольської районної державної адміністрації від 08 лютого 2022 № 0283/01-32 (правонаступник Якимівської районної державної адміністрації) комплексна схема розміщення ТС на території смт Кирилівка не розроблялась та не затверджувалась взагалі (т. 2 а.с. 164), що виключає можливість розміщення ТС та оформлення паспорту прив`язки.

Враховуючи той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 була передана у користування комунальному підприємству незаконно, а інвестиційний договір суперечить нормам законодавства, слід дійти висновку, що паспорт прив`язки ОСОБА_3 отримала неправомірно.

При цьому, на тимчасові споруди №№ 1, 2, позначені на схемі до паспорту прив`язки, ОСОБА_1 зареєстровано право власності на них - адміністративно-господарська будівля літ. «А» загальною площею 51,8 кв.м. (об`єктивно підтверджується шляхом порівняння місцезнаходження об`єктів та їх зовнішніх розмірів).

Окрім цього, прокурором до суду було надано Схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, виготовлену ДП «Запорізький інститут землеустрою (лист від 22.11.2018 № 2177), на якій було відображено тимчасові споруди (літ. «МІ», «М2», «Д2», «МЗ», замощення «ц.пл.2», паркан), що знаходились на спірній земельній ділянці.

Вбачається, що місцезнаходження тимчасових споруд літ. «МІ», «М2», «МЗ» не відповідає схемі розміщення тимчасових споруд, на яку видано паспорт прив`язки від 26 травня 2017 №23/1. Натомість споруди №№ 3,4 фактично відсутні на своєму місці. Указане свідчить, що споруди літ. «МІ», «М2», «Д2», «МЗ», замощення «ц.пл.2» та паркан були встановлені ОСОБА_1 самовільно без будь-яких дозвільних документів.

У той же час, відмінності щодо кількості споруд між актами обстеження від 10 вересня 2021 та від 04 грудня 2020, які складені комісією Кирилівської селищної ради, пояснюються тим, що 04 грудня 2020 обстеження проводилось без застосування приладів визначення точних координат земельної ділянки, та до загальної чисельності споруд були включені споруди, які находились поза межами спірної земельної ділянки. Точна кількість споруд зафіксована у Схемі розташування земельної ділянки, яка виготовлена ДП «Запорізький інститут землеустрою, та акті обстеження від 10 вересня 2021, який складено комісією Кирилівської селищної ради, що виключає будь-які протиріччя щодо кількості споруд та їх місця розташування.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Таким чином, з аналізу норм законодавства, які визначають правовий статус використання земель у межах прибережної захисної смуги водних об`єктів вбачається, що розміщення ОСОБА_1 тимчасових споруд (літ. «МІ», «М2», «Д2», «МЗ», замощення «ц.пл.2», паркан) на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499 дійснено незаконно та останні підлягають знесенню (демонтажу).

Натомість судом першої інстанції цим обставинам належну оцінку не надано, та, як наслідок, зроблено помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також джостатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову, помилково послався на те, що спірна земельна ділянка повернута у володіння та розпорядження територіальної громади Кирилівської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення міської ради від 06 лютого 2020 року № 17 «Про припинення права користування земельною ділянкою», яким вирішено припинити право користування спірною земельною ділянкою, кадастровий номер 3200355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Розвиток курортної зони» (рішення Уирилівської селищної ради від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійнем користування КП «Розвиток курортної зони») та ОСОБА_1 (інвестиційний договір від 18 лютого 2016 року № 9-18/02, укладений між комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 ).

Оскільки не врахував, що скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони» та розірвання сторонами інвестиційного договору від 18 лютого 2016 року № 9-18/02, укладеного між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого рішення та договору недійсними. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 та Верховний Суд у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19, від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20.

Отже, знайшли своє підтвердження аргументи апеляційної скарги та підстави апеляційного оскарження судового рішення у цій справі.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 року не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 1, п. 1 ч. 2, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяч, у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом задоволенні позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати у вигляді сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви у сумі 7048, 00 грн підлягає стягненню з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, КП «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 з кожного по 2349,33 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 10572,00 грн з кожного по 3524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталі - задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2021 рокуу цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23 грудня 2015 року № 22 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область;

- визнати недійсним інвестиційний договір від 18 лютого 2016 року № 9-18/02, укладений між Комунальним підприємством «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0499, площею 0,2410 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який існував до порушення прав, шляхом її звільнення від тимчасових споруд, позначених на схемі розташування земельної ділянки, виконаній ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», літерами М1, М2, М3, Д2, покриття (замощення) за позначенням ц.пл.2», паркану від «А» до «Б» та від «Б» до «В».

Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області ( код ЄДРПОУ 02909973) , розрахунковимй рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету-2800, відкритий в Державній казначейській службі України. м. Київ. МФО 820172 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви з кожного по 2349, 33 грн, за подання апеляційної скарги з кожного по 3524, 00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 08 серпня 2023 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.