Ухвала

від 09.08.2023 по справі 160/3200/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 160/3200/20

адміністративне провадження № К/990/26298/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №160/3200/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ`Я-4», Громадської організації «ЦЕНТР ЗАХИСТУ», Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопроменерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» до Дніпровської міської ради про визнання нормативно-правових актів протиправними та нечинними,

у с т а н о в и в :

Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №160/3200/20.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2021 року №904/4062/20, від 09 грудня 2021 року у справі №904/4538/21, від 17 січня 2022 року у справі №640/9593/20, від 19 листопада 2019 року у справі №638/8660/15-а, від 06 травня 2020 року у справі №804/340/18.

Водночас у подальшому за текстом касаційної скарги йдеться про відсутність висновків Верховного Суду у відповідних питаннях, що не узгоджується з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження, оскільки відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування тієї чи іншої норми права є окремою підставою касаційного оскарження, що визначена у пункті 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як у цьому випадку скаржник посилається на зовсім іншу підставу касаційного оскарження.

Суд звертає увагу скаржника, що йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю матеріально-правової заінтересованості. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується.

Роблячи такі висновки, суд апеляційної інстанції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 та від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19. Але скаржник не спростовує правильність врахування зазначеної правової позиції та не зазначено жодних доводів, за яких висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не є релевантними до цієї справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не переходив до дослідження доводів та доказів Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» по суті позовних вимог, тоді як частина доводів касаційної скарги стосується суті позовних вимог, що не узгоджується з мотивами, з яких позивачу було відмовлено у задоволенні його позову.

Варто зазначити, що обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не дозволяє встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №160/3200/20 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін