Постанова

від 08.08.2023 по справі 756/2473/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08серпня 2023 року місто Київ.

Справа 756/2473/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10236/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

секретар судового засідання: Вєтчінова О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ Україна", треті особи: Оболонська районна державна адміністрація, Мале підприємство "АПОФАРМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БАННЕРМАН РЕСОРСИС ЛІМІТЕД", ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими та виключення запису про керівника,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача та просив: визнати припиненими трудові відносини з 18.07.2022 р. у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; зобов`язати відповідача у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі змінами у виконавчому органі товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: виключити відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) та підписанта ТОВ«БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» з 18.07.2022 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 31 серпня 2007 року його було прийнято на посаду директора ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» згідно наказу № 3-К від 03 вересня 2007 року та протоколу загальних зборів № 31/08 від 31 серпня 2007 року. Засновниками Товариства є: Мале підприємство «АПОФАРМ» (94 %), Компанія «БАННЕРМАН РЕСОРСИС ЛІМІТІД» (Кіпр, 3 %), ОСОБА_2 (3 %). 14 червня 2022 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення всім засновкам про скликання загальних зборів учасників на 15.07.2022 р. за адресою місцезнаходження Товариства, з метою вирішення питання про звільнення директора. Однак, 15.07.2022 р. учасники на збори не прибули. Лише 12.10.2022 р. позивач отримав повідомлення-вимогу на виконання процедури зміни виконавчого органу Товариства від Малого підприємства «АПОФАРМ», а саме щодо надання фінансово-господарських документів за 2019-2022 роки на електронну адресу уповноваженої особи. 25.10.2022 р. позивач надав усі документи засновнику електронною поштою та повторно направив заяву про звільнення в порядку ст. 38 КЗпП України та повідомлення про необхідність проведення зборів учасників на 31.10.2022 р. Проте, учасники знову не прибули. Тому, позивач просить визнати трудові відносини припиненими і виключити відомості про нього, як про керівника.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» (м. Київ, проспект Оболонський, 36-А кв. 77, код ЄДРПОУ 31749777) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 04 квітня 2023 року у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язано ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» (м. Київ, проспект Оболонський, 36-А кв. 77, код ЄДРПОУ 31749777) у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі змінами у виконавчому органі товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: виключити відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) та підписанта ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» з 04.04.2023 р.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування в частині дати звільнення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, яким визнати припиненими трудові відносини з 18 липня 2022 року, а також зобов`язати роботодавця подати документи про внесення змін у виконавчому органі товариства, виключивши відомості про керівника з 18 липня 2022 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправильно та неповно встановив обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення прав позивача на припинення трудових відносин з дати їх фактичного припинення, а не з дати ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини:

Відповідно до наказу № 3-К від 03.09.2007 р., на підставі протоколу загальних зборів № 31/08 від 31.08.2007 р. ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, керівником ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» вказано ОСОБА_1 , відомості про інших осіб, які мають право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності - відсутні.

Відповідно до копії статуту, учасниками ТОВ «БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА» є: МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «АПОФАРМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (94 %), Компанія «БАННЕРМАН РЕСОРСИС ЛІМІТІД» (Кіпр, Нікозія, 3 %), ОСОБА_2 (3 %).

Статтею 10 Статуту товариства визначено, що виконавчим одноособовим органом є директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства. Обрання одноосібного виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів товариства (ст. 10.2 Статуту).

14 червня 2022 року позивач направив учасникам товариства поштою заяву-повідомлення про скликання загальних зборів на 15.07.2022 р., у порядку денному вказано розгляд питання про звільнення директора за власним бажанням з 18.07.2022 р.

25.10.2022 р. позивач направив на адресуМП «АПОФАРМ» заяву, вякій вказано, що 12.10.2022 р. позивач як директор отримав вимогу від МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «АПОФАРМ» про надання фінансово-господарських документів. У зв`язку з цим, надає зазначені документи та просить звільнити його на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, повідомив про те, що загальні збори скликаються на31.10.2022 р.

Надані позивачем скріншоти містять відомості про направлення електронною поштою фінансово-господарських документів.

Відповіді на звернення позивача учасники товариства не надали на скликані загальні збори своїх представників не направили, рішення щодо звільнення позивача не прийняли, а тому суд дійшов висновку про порушення трудових прав позивача та наявності підстав для часткового задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на те, що судом встановлено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які є обов`язковими підставами для скасування рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст. 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя

в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється

на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується

за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій

і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду

від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження

№ 61-739св23).

У справі, яка переглядається ОСОБА_1 - директор товариства, звернувся до суду цивільної юрисдикції з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові відносини та зобов`язати товариство подати документи для внесення змін в державний реєстр, щодо зміни керівника.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання

з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь

в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень

про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення

або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки

і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі

№ 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22), Велика Палата Верховного Суду не погодилася з тим, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим і що такий спір стосується реалізації ним, як працівником, виключно права на працю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справиу спорах, що виникають із корпоративних відносин, у тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім

і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113

ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь

в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень

про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення

або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових,

а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством

та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад(речення перше частини п`ятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

У справі, яка переглядається , районний суд встановив, що ОСОБА_1 займає посаду директора ТОВ"БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ Україна", на яку був призначений рішенням загальних зборів товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавствопро працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства

з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою

та додатковою відповідальністю»).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має

не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

У пунктах 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зазначено,

що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

У пунктах 54, 55 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів

про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної

та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів

до господарської юрисдикції. Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях

є відносини корпоративні.

При цьому Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір у справі

№ 448/362/22, зазначила, що вимогу позивача стосовно виключення

з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців

та громадських формувань запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що районний суд, ухвалюючи рішення, на вищевказане увагу не звернувдійшов помилкового висновку про розгляд справи у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України.

Оскільки апеляційний суд на підставі пункту 1 частини першої статті 255

ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі,

то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися доКиївського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 756/2473/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ Україна" треті особи: Оболонська районна державна адміністрація, Мале підприємство "АПОФАРМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БАННЕРМАН РЕСОРСИС ЛІМІТЕД", ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими тазобов`язання вчинити дії,- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою

про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська