Рішення

від 09.08.2023 по справі 463/1183/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/1183/23

Провадження № 2/463/945/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

представника позивача - Піскун А.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», Приватного підприємства «Мадич», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірина Львівна про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальності «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039); визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року № 340, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л.; скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039); визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року № 2184, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І.Л.; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039); усунення перешкод у користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу ОСОБА_1 будівлі магазину, площею 56,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відносно якої не приймалось рішення про надання її у власність чи оренду, а також не видавався дозвіл про встановлення на ній тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Незважаючи на це, на вказаній земельній ділянці розміщено приміщення магазину, площею 56,5 кв.м. і рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року право власності на нього визнано за ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ». В подальшому, Львівський апеляційний господарський суд прийняв постанову від 12.03.2013 року, якою скасував рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року, проте до цього, а саме 30.01.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвало право власності на будівлю магазину за ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», яке 16.02.2012 року на підставі договору купівлі-продажу відчужило це приміщення магазину на корить ПП «Мадич». В свою чергу, ПП «Мадич» на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року, відчужило приміщення магазину на користь ОСОБА_1 . Як за ПП «Мадич», так і за ОСОБА_1 реєструвалось право приватної власності, проте приміщення магазину є тимчасовою спорудою, на яку право власності не могло реєструватись і таке не могло відчужуватись. Тому, в судовому порядку просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності, визнати недійсними договори купівлі-продажу і усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористались.

Водночас, представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, який слід обчислювати з 16.02.2012 року, коли за ОСОБА_1 зареєстрували право власності.

Позивач подав письмові пояснення щодо цієї заяви, в яких зазначає, що спір у справі стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на який позовна давність не поширюється.

До подання позовної заяви позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони сторонам а також іншим органам і суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі магазину, площею 56,5 кв.м., яка належить ОСОБА_1 . Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.02.2023 року така заява задоволена.

Після цього позовна заява поступила до суду 17.02.2023 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 23.02.2023 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи. Цією ж ухвалою за відповідним клопотанням позивача витребувано в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали реєстраційної справи надійшли на адресу суду 20.03.2023 року.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.05.2023 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні під час виступу з вступним словом позовні вимоги підтримала. Дала пояснення, аналогічні мотивам позову та просить такий задовольнити.

Третя особа приватний нотаріус Ющук І.Л. в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, при цьому, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутності не подали.

Оскільки суд забезпечив можливість учасникам справи представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд вважає за можливе завершити розгляд справи у відсутності осіб які не з`явились на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали реєстраційної справи, заведеної на будівлю магазину, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року (а.с.16-18), належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах реєстраційної справи, заведеної на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-26 реєстраційної справи), за ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» визнано право власності на приміщення магазину, площею 56,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.28 реєстраційної справи), 30.01.2012 року на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року, право власності на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ».

Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року (а.с.19-21), належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах реєстраційної справи, заведеної на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.52-54 реєстраційної справи), скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року.

До цього моменту, а саме 16.02.2012 року ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» відчужило зазначене приміщення на користь ПП «Мадич» на підставі договору купівлі-продажу, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.32). На підставі цього договору 25.05.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» проведено державну реєстрацію права власності на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1 , площею 56,5 кв.м. за ПП «Мадич», про що видано відповідний витяг, оригінал якого знаходиться у матеріалах реєстраційної справи (а.с.44 реєстраційної справи).

Після цього, на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року (а.с.33), ПП «Мадич» відчужило спірні приміщення на користь відповідача ОСОБА_1 і 12.07.2012 року ОКП «ЛОР «БТІ та ЕО» видало відповідний витяг про державну реєстрацію прав, оригінал якого знаходиться у матеріалах реєстраційної справи (а.с.51 реєстраційної справи).

Як вбачається із змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15), станом на даний час власником спірного об`єкту є відповідач ОСОБА_1 .

Згідно листів Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с.22) та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (а.с.23), у період з січня 2012 року по червень 2022 року Львівською міською радою не приймалось рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання у користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта 35899039) за адресою: АДРЕСА_1 , а також у період з січня 2012 року по червень 2022 року не обліковуються нарахування орендних платежів договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , площею 56,5 кв.м.

Вважаючи, що реєстрація права власності проведена з порушенням чинного законодавства позивач звернувся до суду з цим позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином з огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд повинен вирішити питання щодо наявності у майна статусу нерухомого та правових підстав проведення його реєстрації.

Окремо суд вирішить питання щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Згідно з вказаним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є притаманним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 182 цього кодексу визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому, приналежність об`єкта до рухомого або нерухомого майна має різне юридичне значення у тому числі й щодо прав на земельну ділянку відповідно до статті 120 ЗК України.

Крім того, в силу частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 (а.с.24), на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон орієнтовними розмірами 6,3м на 9,3м на бетонній площадці, площею 0,0058 га. Даний павільйон складається з панелей типу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та металопластикового профілю зі склопакетним заскленням. Вказана тимчасова споруда не входить в перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Личаківському районі м.Львова, який затверджено ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 року № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова». При цьому, будівлі магазину на цій земельній ділянці не виявлено.

Про те, що матеріали стін складаються з Сендвіч панелей вказано і у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.28, 44 матеріалів реєстраційної справи).

Вказане також підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками (а.с.25, 26, 27), згідно яких приміщення магазину складається зі збірно-розбірних конструкцій.

Таким чином, з огляду на характеристики спірного майна, таке не може належати до категорії нерухомості і відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право на таке майно не підлягало державній реєстрації.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 463/3887/19 (постанова від 28.06.2023), суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Однак, у справі яка розглядається рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року скасоване, після чого жоден з компетентних органів не приймав іншого рішення щодо передачі спірного об`єкта у власність відповідачів, внаслідок чого державним реєстратором протиправно здійснено державну реєстрацію за відповідачами права власності на приміщення магазину, яке не належить до нерухомого майна, а є тимчасовою спорудою, речові права на яку державній реєстрації не підлягають.

Крім того, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак, у справі яка розглядається ні у ТОВ «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», ні у ПП «Мадич» не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження спірного об`єкта, оскільки такий є тимчасовою спорудою, а рішення суду про визнання права власності на нього скасоване у встановленому законом порядку, після чого не приймалось будь-якого іншого рішення компетентним органом про передачу спірного майно у власність або володіння відповідачів.

Тому, як позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності, так і позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-купівлі продажу слід визнати обґрунтованими та задовольнити.

Схожі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 року у справі № 463/3887/19, спір у якій також стосувався скасування рішень про державну реєстрацію права власності і визнання недійсними договорів купівлі-продажу відносно тимчасової споруди, право власності на яку протиправно було зареєстровано як на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, підлягає задоволенню позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Так, за пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.

Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на земельній ділянці.

Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення магазину, по-перше, відповідає змісту статті 152 Земельного кодексу України, а по-друге, означає приведення земельної ділянки у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням.

Що ж стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд таку відхиляє.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 922/3166/20 (постанова від 02.11.2022) використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду та ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 18.01.2023 року, прийнятій у справі № 361/1308/19, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.05.2022 року у справі № 372/4154/18, від 18.05.2022 року у справі № 469/649/17, які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20.

У справі яка розглядається вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу ОСОБА_1 приміщення магазину слід розглядати як негаторний позов, на який позовна давність не поширюється. В такому випадку, позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності слід також розглядати як складова частина цього негаторного позову, оскільки порушення прав на земельну ділянку власне і полягає в тому, що приміщенню магазину, який є тимчасовою спорудою, протиправно було надано статус об`єкта нерухомості, і саме зайняття земельної ділянки цим приміщенням порушує право територіальної громади міста Львова.

Подібні за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 707/1593/18 (постанова від 25.05.2023), у якій розглядалось питання усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради і Верховний Суд наголосив, що до такої вимоги позовна давність не поширюється.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність не застосовується.

В силу вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 16104,0 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.14) слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Крім того, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1342,0 гривень, який згідно відповідного платіжного доручення № 44 від 02.02.2023 року сплачувався при поданні заяви про забезпечення позову. Загалом, до стягнення підлягає судовий збір у розмірі 17446,0 гривень.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Львівської міської ради - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальності «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039).

Визнати недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року № 340, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» та Приватним підприємством «Мадич», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Тарасом Львовичем.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Приватного підприємства «Мадич» на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039).

Визнати недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року № 2184, укладеного між Приватним підприємством «Мадич» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук Іриною Львівною.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 56,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35899039).

Усунути перешкоди у користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу ОСОБА_1 будівлі магазину, площею 56,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 35899039).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 5815,33 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ» на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 5815,33 гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Мадич» на користь Львівської міської ради судовий збір у розмірі 5815,33 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79006, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Вдповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «ЖЕ-О-ЗЕ», місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Гнатюка,12, код ЄДРПОУ 19163029.

Відповідач: Приватне підприємство «Мадич», місцезнаходження: 79068, м.Львів, проспект Чорновола,101/50, код ЄДРПОУ 31804392.

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.В.Великого,125/73.

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ющук Ірина Львівна, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.В.Великого,125/73.

Повний текст судового рішення складено - 10 серпня 2023 року.

Суддя Грицко Р.Р.