Ухвала

від 09.08.2023 по справі 465/5157/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5157/23

2-з/465/135/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"09" серпня 2023 р. Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.

при секретарі Сеньків А.Т.

розглянувшизаяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування одним з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовомв якомупросить визнаннянедійсним договорударування однимз подружжясвоєї часткиу правіспільної сумісноївласності подружжябез виділуцієї частки.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що з метою забезпечення його інтересів та виконання в подальшому рішення суду, керуючись статтями 149-151 ЦПК України просить накласти арешт на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Відповідачу ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки від 24.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О.В. (зареєстрований в реєстрі за № 716). Зазначає, що укладенню вказаного договору дарування передувало те, що 10 червня 2011 року відповідачем була складена на ім`я позивача розписка про те, що відповідач зобов`язується передати позивачу шляхом укладення договору дарування автомобіль марки Сіtгоеп СЗ, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та грошові кошти в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень в рахунок майбутньої безоплатної передачі позивачем протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дня складання цієї розписки шляхом дарування своєї частки вказаної квартири на праві спільної сумісної власності подружжя. Укладаючи оспорюваний правочин, а саме договір дарування від 24 червня 2011 року, воля сторін цього договору фактично не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, оскільки як вбачається із розписки, наявної в матеріалах справи, сторони мали на меті укладення саме договору міни, за яким відповідач мала подарувати позивачу автомобіль Сіtrоеп СЗ 2006 року випуску та доплатити позивачу 500 000 грн. після укладення між сторонами договору дарування частки зазначеної квартири у спільній сумісній власності, яка належала позивачу.

Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач здійснює пошук покупців на спірне нерухоме майно для його відчудження, здійснюючи консультації та переговори з агентствами нерухомості у м. Львові та розміщуючи оголошення про продаж спірної квартири, зокрема на сайті ОLХ та на сайті Нерухомість Львова (відповідні скріншоти з даних сайтів є додатком до даної заяви). Тому, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири може спричинити відсутність захисту законних прав позивача від можливого відчудження спірного майна на період розгляду справи судом першої інстанції на користь третіх осіб. З метою запобігання суттєвих потенційних ризиків подальшого відчуження частки квартири на користь третіх осіб позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири, тобто на ту частку, відносно якої він вчинив відчуження на користь відповідача за оспорюваним правочином - договором дарування від 24.06.2011 року.

Відповідно до положень ч.1ст.153Цивільного процесуальногокодексу України (далі -ЦПК України), п.7Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22.12.2006року №9«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» (далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень ст.153ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2ст.247 ЦПК України. Одночасно позивачем подана письмова заява про задоволення зазначеної заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Позивач звернувся до суду 11.07.2023 року з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки, а саме: 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується шляхом, зокрема, заборони вчиняти певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, між сторонами існує спір, який ініціює позивач - визнання недійсним договору дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки, а саме: 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та судові витрати.

З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити та в забезпечення позову накласти арешт на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки такий вид забезпечення позову буде розумним, співмірним та відповідатиме обставинам справи, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист враховуючи, що відчудження спірного майна на період розгляду справи судом першої інстанції на користь третіх осіб.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі наведеного, суд дійшов до переконання, що мотиви забезпечення позову, зазначені у матеріалах справи, дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивача не будуть захищені, адже суд не лише повинен встановити належність права вимагати, а й сприяти забезпеченню цих встановлених прав, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності, слід задоволити заяву про забезпечення позову, до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, суд приходить до висновку, що такий спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заявупро забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки від 24.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О.В. (зареєстрований в реєстрі за № 716) до набрання рішенням у справі 465/5157/23 законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для негайного виконання направити в Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданадо Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львовапротягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Мартьянова С.М.