Рішення

від 03.08.2023 по справі 0417/2-2272/2011

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0417/2-2272/2011

Провадження № 2/202/77/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Акціонерне товариство «Акцент-банк»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2011 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року у розмірі 9872,92 дол. США; з ПАТ "Акцент -банк", ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн.; з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 1950,00 грн. за надання юридичних послуг та витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 2005-0610/254 від 06.10.2005 р. відповідач ОСОБА_1 отримала кредит 5000,00 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення згідно з терміном дії кредитного договору. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала та заборгованість станом на 22.06.2011 року становить - 9898,01 дол. США.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ «А-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом. Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

15 липня 2021 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 22 серпня 2011 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 липня 2021 року, заяву про перегляд заочного рішення було передано судді Слюсар Л.П.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2021 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2021 року скасовано і справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.09.2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказала, що вона не мала наміру укладати та фактично не укладала договір №2005-0610/254 від 06.10.205 року, оскільки не мала наміру в отриманні від банку будь-яких коштів, не підписувала його, а дізнавшись про його існування та зміст лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого напису від 04.10.2016 року №8701. Підпис, що міститься в договорі №2005-0610/254 від 06.10.2005 року у графі «реквізити сторін» вчинений не ОСОБА_1 , а невідомою особою. Вона не надавала копію паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Вказала, що не отримувала платіжну картку до карткового рахунку. Також матеріали справи не містять Правил узгоджених сторонами, а зміст договору не містить умов про момент виникнення основного зобов`язання у Позивача, про його розмір, порядок та строки виконання.

Вказала також, що сума заборгованості не підлягає стягненню з огляду на пропуск банком строку позовної давності.

Відповідно до п.1.1 договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року, строк дії Картки - один рік. З урахуванням цього у банку могло, у разі реального його укладання, виникнути право стягнення ще 06.10.2006 року. Тобто саме з 06.10.2006 року почався перебіг трирічного строк позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості, який сплив 06.10.2009 р. Позовна заява подана до суду 04.07.2011 року, тобто через більше двох років після спливу строку позовної давності. При зверненні до суду Позивачем не надано доказів строку дії кредитної Картки, які б підтвердили право Позивача на звернення до суду 04.07.2011 року. Вказала, що сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

03.09.2021 року через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Акціонерне товариство «Акцент-банк», про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що Договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №2005-0610/254 від 06.10.2005 року підлягає визнанню судом недійсним з огляду на те, що зазначений договір є фактично неукладеним.

Як випливає із змісту Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року з метою виконання вказаного договору, Відповідач видає Клієнту за договором платіжку картку, тип - Visa Platinum, вид - особиста, строк дії картки - один рік.

Тобто, відповідно до умов оспорюваного договору, для його виконання необхідно зі сторони Банка певної дії - видачі платіжної картки, а з боку Позивача за зустрічним позовом, якби вона була реальною стороною договору від 06.10.2005 року - отримання виданої платіжної картки.

Але ОСОБА_1 не укладала та не підписувала кредитний договір № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року, не отримувала Платіжної картки для користування Картковим рахунком, відкритим нібито за вказаним Договором, а також інформації щодо PIN- коду який за нею закріплений.

Оскільки, матеріали цивільної справи №0417/2-2272/2011 не містять підтверджень того, що Відповідач за зустрічним позовом фактично надав, а ОСОБА_1 взагалі отримала кошти/платіжну картку та/або користувалася ними, вказаний факт може бути підтверджено або спростовано при судовому розгляді цієї позовної.

Матеріали справи не містять Правил, узгоджених сторонами, а зміст договору не містить умов про момент виконання основного зобов`язання у Позивача, про його розмір, порядок та строки виконання.

Також умовами оспорюваного кредитного договору не передбачено нарахування штрафу у вигляді фіксованої частини та процентної складової, тому підстави відображення сум у розмірі 62,71 дол. США (фіксована частина) та 468,35 дол. США (процентна складова) відсутні.

Жодних первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують господарську операцію з надання грошових коштів у сумі 5000,00 доларів США, та доказів отримання ОСОБА_1 платіжної картки для розпорядження ними, а також інформації щодо PIN- коду, який за нею закріплений позивачем у матеріали справи не надано.

Навіть розрахунок заборгованості станом на 22.06.2011 року, що міститься у матеріалах справи не підтверджує факт отримання ОСОБА_1 кредиту у зазначеній позивачем сумі 5000,00 дол. США, оскільки заборгованість відповідно розрахунку становить 4508,32 доларів США.

Крім того Позивачем надано не договір, а лише його частину, що не містить всіх

істотних умов й не може свідчити про факт укладання та правомірності цього договору Тобто, у сукупності обставин, цей договір є недійсним з огляду на приписи ст.ст.11, 202, 203, 205, 207, 215, 626, 627, 638, 639 ЦК України.

Вказала, що ОСОБА_1 не мала волевиявлення на укладання та не укладала договір №2005-0610/254 від 06.10.2005 року, оскільки не мала наміру укладати та фактично не укладала договір, оскільки не мала наміру отримати від банку будь-які кошти, не підписувала його, а дізналась про його існування та зміст лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого напису від 04.10.2016 року №8701. Підпис, що міститься в договорі №2005-0610/254 від 06.10.2005 року в графі «реквізити сторін» вчинений не ОСОБА_1 , а невідомою особою.

Зазначила, що ОСОБА_1 не надавала Банку копію паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Підпис та словосполучення «Копия верна», що міститься на копії (реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що розміщена на аркуші разом із розворотом із десятою та одинадцятою сторінками паспорта, вчинений не ОСОБА_1 , а іншою невідомою особою. Тому, для встановлення фактичного волевиявлення на укладання цього Договору саме ОСОБА_1 потребується призначення почеркознавчої експертизи.

Просила суд визнати недійсним Договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 (зараз - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Акціонерне товариство «Акцент-банк», про визнання кредитного договору недійсним та об`єднано в одне провадження з первісним позовом заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

06.10.2021 року від представника позивача АТ «КБ «ПриватБанк» до суду надійшла відповідь на відзив в якому вказав на те, що банком суду надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань; розрахунок заборгованості за кредитним договором; копія кредитного договору; графік погашення заборгованості; додаткових угод; розрахункових документів; договору поруки; виписка по рахунку.

Вказав, що банком надано суду виписку по картрахунку, яка є підтвердженням , що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач сплачував заборгованість за договором.

Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу належним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про згоду з вказаними умовами.

Вказав, що надана виписка по картрахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Додатково пояснили, що Банком надано розписку про отримання картки та ПІН-коду до неї в конверті.

Щодо посилання ОСОБА_1 , на те, що підпис в договорі №2005-0610/254 від 06.10.2005 року їй не належить, то не справжність підпису ОСОБА_1 в договорі може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою, яка в справі не проводилась.

На даний час ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, а тому позовні вимоги Банку є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

01.12.2011 року від представника позивача АТ «КБ «ПриватБанк» до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказав на те, що ознайомившись з зустрічною позовною заявою та відзивом на первісний позов, АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти зустрічних позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, такими, що базуються на припущеннях та переоцінці фактичних обставин справи. Так Банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань.

Щодо посилання на ст.215 ЦК України, визнання недійсним договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року і посилання ОСОБА_1 , що підпис в договорі №2 їй не належить, то особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна це довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів. Сторона фактично приступила до виконання умов договору, тому договір неможна вважати неукладеним.

Вказали на те, що позивачем за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності, а сплив строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові. Так позивачка звернулася до суд в вересні 2021 року з вимогами про визнання недійсним договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року, за спливом більше ніж 16 років. Посилання позивачки на те, що вона дізналася про порушення своїх прав в 2021 році і не має спеціальних знань з питань права не є підставою поновлення строків позовної давності і відсутність можливості бути обізнаним про умови укладання кредитного договору протягом 16 років. Просили суд відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви в повному обсязі за безпідставністю, необґрунтованістю та пропуском строків позовної давності.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2021 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів по справі.Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надати суду: належним чином завірені копії та в оригіналах для огляду у судовому засіданні: документи на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів за Договором про відкриття карткового рахунку на обслуговування платіжної картки №2005-0610/254 від 06.10.2005 року готівкою у касі відділення «Будинок губернатора»; матеріали службової перевірки, що проведена відповідальними співробітниками Банку за результатами розгляду та дослідження питань, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 19.07.2021 року.

24.01.2022 року від представника позивача АТ «КБ «ПриватБанк» до суду надійшли відповіді на питання позивача за зустрічним позовом, поставлених на підставі ст.93 ЦПК України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по справі. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надати суду: належним чином завірену копію та оригінал Правил користування платіжними картками, які є додатком до Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експерти Міністерства юстиції та провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надати експерту оригінали наступних документів: заяву Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року; розписку держателя картки «MARYNA KIZIL» за отримання платіжної картки та запечатаного конверту з ПІН-кодом; заяву ОСОБА_1 від 10.10.2005 року про видачу готівки у касі відділення «Будинок губернатора».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів по справі.

28.04.2023 рокувід представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 23.12.2021 року, в якій вказано про те, АТ КБ «ПриватБанк» не має можливості надання для огляду суду оригінали квитанцій/чеків, щодо видачі готівки у касі відділення «Будинок губернатора» ОСОБА_1 за Договором про відкриття карткового рахунку на обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року, оскільки оригінали квитанцій/чеків видачі грошових коштів ОСОБА_1 станом на 2022 рік не збережено, в зв`язку зі спливом терміну зберігання таких документів. Звернули увагу на те, що в даному випадку, належним і допустимим доказом, що підтверджує отримання грошових коштів ОСОБА_1 є банківська виписка та розписка про отримання картки.

28.04.2023 рокувід представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про долучення письмових доказів по справі. Відповідно до Висновку службової перевірки за зверненням клієнта ОСОБА_1 фактів шахрайства зі сторони співробітників Банку при укладанні договору№ 2005-0610/254 від 06.10.2005 р. про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки не встановлено.

09.05.2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення по справі. Вказала, що жодних із запитуваних судом доказів відповідно до ухвал суду від 29.06.2022 року, від 28.07.2022 року, від 14.09.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» не надано.

Вказала, що запитувані судом документи є вкрай важливими для забезпечення можливості проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі, що призначена відповідно до ухвали суду від 14.09.2022 року та встановлення дійсних обставин укладання оспорюваного Кредитного договору.

Звернула увагу суду на те, що фактично позивач своїми діями підтвердив відсутність у нього оригіналів документів, які нібито були підписані відповідачем та з копіями яких банк звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Відповідач же приклав усіх можливих зусиль для забезпечення можливості проведення судової почеркознавчої експертизи та встановлення обставин справи.

Оскільки провести судово-почеркознавчу експертизу виявляється неможливим саме з вини Позивача, та лише експерт може надати відповідь на питання, чи належить підпис позичальника, який вчинений у кредитному договорі та на розписці держателя картки «МАRYNA KIZIL» за отримання платіжної картки та запечатаного конверту з ПІН-кодом, то без встановлення цих обставин, рішення у цій справі не зможе вважатися законним та обґрунтованим.

Аналогічну позицію у спорі щодо кредитних правовідносин викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 року у справі №520/7785/15-ц.

Отже, у суду є законні підстави для застосування при вирішені цієї справи норми статті 109 ЦПК України та визнання факту того, що два підписи, які розташовані поруч у правій нижчій частині зворотної сторони аркушу Договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 2005-0610/254 від 06.10.2005 року у полі «Підпис», графи «Клієнт», розділу «Реквізити сторін» під друкованим текстом « ОСОБА_1 », підписи, які розташовані поруч у графі «Дата та підпис отримувача», в Розписці держателя картки «МАRYNA KIZIL» за отримання платіжної картки та запечатаного конверту з ПІН-кодом, підпис який розташований у графі «Підпис отримувача», в заяві ОСОБА_1 від 10.10.2005 року про видачу готівки у касі відділення «Будинок губернатора» виконані іншою особою, а не відповідачем.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився. Відповідно до поданої заяви просили суд розглядати справу за відсутністю представника позивача та задовольнити позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань до суду не надійшло.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Відповідно до поданої заяви, просив суд здійснити розгляд справу без його участі. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги за основним позовом та за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений договір №2005-0610/254 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 06.10.2005 року, згідно з яким для виконання операцій, вказаних в п.2 цього договору, Банк відкриває Клієнту картковий рахунок і надає Клієнту платіжну картку: Тип картки VISA PLATINUM, Вид картки - особиста, строк дії картки - один рік. Валюта - долар США. Кредитний ліміт «Фінансовий автоматичний» в сумі 5000 доларів США. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору - 12% річних з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту 1 рік.

Відповідно до п.1.2 договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, Клієнт здійснює за допомогою Карти операції по Картрахунку, що передбачені пунктом 2 цього Договору, у відповідності до чинного законодавства, Правил користування платіжними картками, які є невід`ємною частиною цього договору.

Вимоги до відповідача ОСОБА_4 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент- Банк») договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір відповідальності 200 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору №2005-0610/254 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 06.10.2005 року заборгованість станом на 22.06.2011 р. склала 9898,01дол. США , в тому числі 4808,32 дол. США - заборгованість за кредитом; 4858,63 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 62,71 дол. США - штраф ( фіксована частина); 468,35 дол. США - штраф ( процентна ) складова.

Згідно з Висновком службової перевірки за зверненням клієнта ОСОБА_5 від 08.09.2021 року ZAKL-2021/1-7337160 фактів шахрайства зі сторони співробітників Банку при укладанні договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 р. про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки - не виявлено.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №2005-0610/254 від 06.10.2005 року на підставі ст.ст. 6,11,202, 203,205, 207, 215, 626,627,639 ЦК України у зв`язку з не укладанням, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_1 заперечувала укладання та підписання кредитного договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року, заперечувала отримання Платіжної картки для користування картковим рахунком, отримання грошових коштів та стверджувала, що вона не мала волевиявлення на укладання та не укладала договір №2005-0610/254 від 06.10.2005 року.

З метою підтвердження факту виконання підпису від її імені іншою особою вважала за необхідне призначити судову почеркознавчу експертизу, основним завданням якої є ідентифікація виконавця її підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Також, способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Судом, при вирішенні справи, взято до уваги приписи статті 109 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року за клопотанням ОСОБА_1 була призначена судова почеркознавча експертиза, однак зазначена експертиза проведена не була у зв`язку з відсутністю оригіналів досліджувальних документів.

На виконання Ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2021 року, якою зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надати суду:Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надати суду: належним чином завірені копії та в оригіналах для огляду у судовому засіданні: документи на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів за Договором про відкриття карткового рахунку на обслуговування платіжної картки №2005-0610/254 від 06.10.2005 року готівкою у касі відділення «Будинок губернатора, в письмових поясненнях від 28.04.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» суду повідомлено, що зазначені документи втрачені. Фактів шахрайства зі сторони співробітників Банку при укладанні договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки не встановлено.

Відповідно до Висновку службової перевірки на звернення клієнта ОСОБА_1 складеного 08.09.2021 року ZAKL-2021/1-7337160 встановлено, що 06.10.2005 року, між ОСОБА_1 та Приватбанком в особі Лугового Дмитра Михайловича, було укладено Договір № 2005-0610/254 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. Згідно умов договору, Банк відкрив клієнту картковий рахунок та видав платіжну картку НОМЕР_1 з кредитним лімітом 5000 $ США. Зі сторони Банку договір підписано керівником відділення "Будинок Губернатора" Луговим Д.М. зі сторони клієнта, ОСОБА_1 , про що свідчать відповідні підписи в реквізитах договору.

10.10.2005 р. картку було власноруч отримано ОСОБА_1 , про що свідчить підпис клієнта в розписці про отримання платіжної карти. Згідно виписки, про рух грошових коштів по вищезазначеній картці, 10.10.2005 року, клієнт ОСОБА_1 в касі відділення "Будинок Губернатора" отримала готівкою 4999,50 $ США, за рахунок списання і карткового рахунку НОМЕР_1 .

В подальшому в період з 26.11.2005 р. по 15.12.2006р. клієнтом були здійснено зарахування на картку НОМЕР_1 грошових коштів на загальну суму 1211,82 $ США.

06.12.2016р. (18.03.2021р.) головним державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Новіковою К.О. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Бондар І.М. від 04.10.2016р. № 8701, відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 53065846 про стягнення на користь Приватбанку заборгованості в сумі 100000 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, договір № 2005-0610/254 від 06.10.2005р. р. про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, укладено між ОСОБА_1 та Банком належним чином та у спосіб, що діяв на той час у банку.

Твердження ОСОБА_1 , що ніяких договорів з Приватбанком не укладала, кошти не отримувала визивають сумніви у своїй щирості, оскільки в ході перевірки встановлено, що клієнт отримала 10.10.2005р., про що свідчить підпис в отримані. Кошти клієнту були видані готівкою у касі відділення "Будинок губернатора". Згідно касової дисципліни, касир при видачі готівки, обов`язково повинен провести ідентифікацію клієнта, що унеможливлює отримання коштів сторонньою особою.

Крім цього протягом 2005-2006 років, на картковий рахунок НОМЕР_1 клієнта, у відділеннях банку м. Павлограду та Дніпропетровської області вносились грошові кошти готівкою, про що свідчить виписка по рахунку клієнта.

Суд приймає до уваги, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що платіжна картка VISA PLATINUM перевидавалася ОСОБА_1 після закінчення її дії 06.10.2006 року.

Щодо заяви представника відповідача за зустрічним позовом про застосування до позовних вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v.THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

Отже, наслідки спливу позовної давності застосовується до обґрунтованого позову за наявності заяви відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 06.10.2005 року, а з зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 03.09.2021 року через 16 років після укладання договору, тобто з пропуском строку позовної давності.

Щодо заявлених позовних вимог позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Відповідачем заперечувалося укладання кредитного договору, підписання договору та отримання нею картки та коштів за договором та здійснення будь яких перерахувань на користь банку.

Суд приймає до уваги, що проведення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 не можливо у зв`язку не наданням АТ КБ « ПриватБанк» оригіналів документів також не надано Правила користування платіжними картками, а також не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що платіжна картка VISA PLATINUM перевидавалася ОСОБА_1 після закінчення її дії 06.10.2006 року.

Суд приймає до уваги доводи відповідача за основним позовом про те, що розрахунок заборгованості станом на 22.06.2011 року, який наданий позивачем не підтверджує факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 5000,00 дол. США, оскільки заборгованість відповідно розрахунку становить 4508,32 дол. США, не містить зазначення дати виникнення ОСОБА_1 зобов`язання з його оплати.

Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності то суд виходить з наступного. Відповідно до п.1.1 договору №2005-0610/254 від 06.10.2005 року, строк дії Картки - один рік. Та з 06.10.2006 року почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості, який сплив 06.10.2009 р. Позовна заява подана до суду 04.07.2011 року, тобто через більше двох років після спливу строку позовної давності. При зверненні до суду Позивачем не надано доказів строку дії кредитної Картки, які б підтвердили право Позивача на звернення до суду 04.07.2011 року.

Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Однак суду позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 79-78 ЦПК України, якими би спростовувалися доводи відповідача.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки представником позивача за основним позовом АТ КБ «Приватбанк» не надано належних доказів щодо перевидачі картки, а проведення почеркознавчої експертизи неможливо у зв`язку з знищенням матеріалів за кредитним договором та матеріали справи не містять й визнання такого факту відповідачем, а тому суддоходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову за основним позовом в повному обсязі за недоведеністю та не застосовує строк позовної давності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки в позові відмовлено то понесені сторонами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись: ст. ст. 256, 257, 264, 525, 530, 554,553, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,13,78-80,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), третя особа Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080), про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар