Рішення

від 22.03.2023 по справі 910/11781/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/11781/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Бобир Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 )

до Національної поліці України (01601, місто Київ, вул. Богомольця, буд. 10)

третя особя, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата Консалтинг" (18006, м.Черкаси, вул.Добровольського, буд.1)

про стягнення 9 095,00 грн майнової шкоди.

Представники учасників справи:

від позивача: Смітюх І.І.

від відповідача: Медведський В.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ФОП Бобир Максима Володимировича до Національної поліції України про стягнення 9 095,00 грн майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди обладнання №01 від 02.09.2019 передав комп`ютерну техніку та обладнання в користування ТОВ "Дата Консалтинг", яке в ході обшуку 30.10.2020 було вилучено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України. При поверненні вилучених під час обшуку речей було встановлено неналежні умови їх зберігання, що негативно вплинуло на зовнішній вигляд та технічну справність обладнання. Згідно звіту №09-02-22/2, складеного 09.08.2022, ринкова вартість завданих збитків майну позивача становить 9 095,00 грн.

Одночасно позивач просить компенсувати 17 825,00 грн судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у порядку 50 ГПК України залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Консалтинг», підготовче засідання призначено на 07.12.2022.

05.12.2022 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

07.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

Представник третьої особи 07.12.2022 у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом у підготовчому засіданні 07.12.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.12.2022.

19.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник третьої особи 21.12.2022 в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у підготовчому засіданні 21.12.2022 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.01.2023.

09.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

Підготовче засідання 11.01.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 підготовче засідання призначено на 01.02.2023.

01.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Представник третьої особи 01.02.2023 в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 01.02.2023 в підготовчому засіданні просив суд поновити строк для подання доказів у справі.

Судом у підготовчому засіданні 01.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника відповідача, поновлено строк для подання доказів у справі, підготовче засідання відкладено на 13.02.2023.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів по справі.

Представник третьої особи 13.02.2023 в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/117181/22 до судового розгляду по суті на 06.03.2023.

У судове засідання 06.03.2023 представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 06.03.2023 оголошувалася перерва до 22.03.2023.

У судове засідання 22.03.2023 представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.03.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2019 між ФОП Бобир М.В. (орендодавець) та ТОВ «Дата Консалтинг» (орендар) було укладено договір № 1 оренди техніки та обладнання, згідно з п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування комп`ютерну техніку та обладнання згідно актів прийому-передачі, а орендар зобов`язується прийняти цю техніку та обладнання, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Актом прийому-передачі № 1 до договору підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв таку техніку та обладнання: системний блок - 23 шт., клавіатура - 23 шт., монітор LG - 22 шт.,монітор DELL - 1 шт., світч (комутатор) TPLink - 2 шт., роутер s/n JAIORHOC - 1 шт., мишка Logitech - 20 шт.,мишка Sven - 3 шт., гарнітура Sennheiser PC3 Chat - 23 шт.

Судом також встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувало кримінальне провадження №42019101020000182 від 01.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснювалося прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42019101020000182 від 01.08.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2020 у справі №757/43351/20-к слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренком С.К. 30.10.2020 було проведено обшук 2 поверху приміщення, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, котре належить на праві власності ТОВ «НВП «Брандмайстер» та орендується ТОВ «Дата Консалтинг».

У ході проведення обшуку у ТОВ «Дата Консалтинг» вилучено комп`ютерну техніку та обладнання згідно переліку вилученого майна, наведеного у протоколі обшуку від 30.10.2020.

Адвокатом Телешецьким О.І. в інтересах власника майна - ТОВ «Дата Консалтинг», старшому слідчому Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренку С.К. було подане клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 02.11.2020 за вих. № 386-к/00475/2020-3727.

У подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2020 у справі №757/48896/20-к скаргу адвоката Телешецького Олександра Івановича в інтересах ТОВ «Дата Консалтинг» на бездіяльність слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренка С.К., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні №42019101020000182 від 01.08.2019 задоволено. Зобов`язано слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренка С.К. чи іншого слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №42019101020000182 від 01.08.2019, негайно повернути ТОВ «Дата Консалтинг» та/або адвокату Телешецькому Олександру Івановичу, як уповноваженій особі (представнику) вилучене в рамках кримінального провадження № 42019101020000182 від 01.08.2019 під час обшуку 30.10.2020 року приміщення за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, 2-й поверх, належне ТОВ «Дата Консалтинг» майно згідно наведеного переліку.

11.08.2021 вилучене під час обшуку майно було повернуто представнику ТОВ «Дата Консалтинг», про що був складений акт прийому-передачі майна від 11.08.2021, який підписаний уповноваженою особою ТОВ «Дата Консалтинг» з однієї сторони та головним інспектором ДКП НП України Юрченко Я.Л., головним інспектором ДКП НП України Возним Р.М., старшим інспектором ДКП НП України Супрун А.Н. з іншої сторони.

В акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 значиться, що уповноважена особа - головний інспектор ДКП НП України Юрченко Я.Л. передає, а уповноважена особа ТОВ «Дата Консалтинг» приймає належне Товариству майно, яке було вилучене 30.10.2020 під час проведення обшуку за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, 2-й поверх, згідно наведеного в акті переліку.

Звертаючись до господарського суду, позивач зауважив, що при поверненні майна було встановлено його пошкодження, що зафіксовано в акті приймання-передачі майна від 11.08.2021, у якому зазначено: «клавіатура зберігалась у поліетиленовому пакеті та на ній наявна плісень. Всі вище описані речі зберігались у кімнаті речових доказів (м. Київ, вул. Бориспільська, 19) з часу їх вилучення - 30.10.2020 року. Вказане приміщення не придатне для зберігання речей через підвищену вологість, із місць, звідки забрали речі, очевидно наявна на стінах плісень та на підлозі, де стояла техніка, наявна вода. Вилучені речі повертались без бірок, їх пакування не було належне та не зберегло схоронності речей від вологи чи інших пошкоджень. Робочий стан речей на момент їх отримання не перевірявся. Під час отримання речей зроблено відео та фото їх стану та умов зберігання». При цьому також був присутній ФОП Поляков В.М. - суб`єкт оціночної діяльності, який згідно договору № 01-08-21 від 01.08.2021, укладеного з ФОП Бобир М.В., зобов`язувався надати консультаційно-інформаційні послуги, пов`язані зі збором інформації та надання письмових і усних пояснень з питань оцінки майна, що підтверджується його підписом у зазначеному акті. З метою встановлення технічного стану обладнання фізичною особою - підприємцем Бобир М.В. був залучений спеціаліст Тіхонов О.В., який за результатом проведення технічної діагностики стану комп`ютерної техніки і обладнання, вилучених під час обшуку 30.10.2020 та повернутих 11.08.2021, склав акт виконаних робіт №11082024 від 09.09.2021, у котрому відобразив технічний стан кожної одиниці обладнання, у тому числі, і пошкодження 13 одиниць техніки. У подальшому вказані 13 одиниць техніки були оглянуті суб`єктом оціночної діяльності ФОП Поляковим В.М. та зроблено оцінку ринкової вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням майна, результати якої відображені у звіті № 09-02-22/3 про оцінку майна від 09.08.2022. Так, згідно з названим звітом ринкова вартість завданих збитків майну позивача становить 9 095,00 грн. Враховуючи, що відповідачем повернуто майно зі значними пошкодженнями при зберіганні, ФОП Бобир М.В. наразі просить суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 9 095,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, зокрема, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що саме внаслідок неналежного зберігання вилученого в ході обшуку майна в кімнаті речових доказів йому було завдано майнову шкоду. Так, з наданих позивачем фотографій неможливо ідентифікувати ні факту неналежних умов зберігання вилученого майна, про які вказує позивач, ні те, що саме належне йому на праві власності майно відображене на вказаних фотографіях. Також позивачем не доведено, що саме та техніка, яка передавалася позивачем третій особі за договором оренди, і була вилучена та зберігалася в неналежних умовах. З наданого позивачем звіту про оцінку вартості майна від 09.08.2022 № 09-02-22/3 вбачається, що оцінка вартості майна була проведена 02 серпня 2022 року у той час, як вилучене майно було повернуто 11 серпня 2021, тобто за рік до здійснення оцінки завданих збитків, що, у свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви в достовірності такого доказу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Стаття 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків відносить, серед іншого, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Так, ст. 1166 ЦК України передбачає загальне правило, за яким майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами наведеної норми для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Однак, деліктній відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб притаманні певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, які обумовлені законодавцем у спеціальних нормах ЦК України, а саме: у ст. ст. 1173, 1174 останнього.

Так, за приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У силу ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність органів державної влади, їх посадових або службових осіб має місце незалежно від наявності вини цих органів чи осіб, тобто вина останніх, як елемент складу цивільного правопорушення, не є обов`язковою.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.

Щодо неправомірності дій відповідача суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення обшуку у ТОВ «Дата Консалтинг» дійсно було вилучено майно згідно наведеного у протоколі переліку. Вказана обставина сторонами у справі не заперечується та не оспорюється.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.

Порядком № 1104, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року, визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути його за наявності законних підстав прямо передбачений чинним законодавством.

Разом з тим, у матеріалах справи відстуні докази неправомірності дій відповідача, наслідком яких стало б заподіяння шкоди саме позивачу.

Викладені в акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 зауваження, на які посилається позивач, про те, що зберігання вилученого майна відбувалось в неналежних умовах, що призвело до пошкодження такого майна, у розумінні ст. ст. 74, 76 - 79, 86 ГПК України таким доказом не є, оскільки у вказаному акті не зазначено, яка саме техніка із усього наведеного у ньому переліку зазнала пошкоджень, що унеможливлює її ідентифікацію, у той час як доказів на підтвердження того, що вся техніка, яка була вилучена, на момент її вилучення перебувала у справному стані та не мала тих пошкоджень, про які в загальних рисах зазначено в акті прийому-передачі майна від 11.08.2021, матеріали справи не містять.

Як уже зазначалося вище, одночасному доведенню позивачем підлягає також факт наявності шкоди та її розмір і причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями органу державної влади і шкодою.

Щодо визначення поняття майнової шкоди, суд виходить з того, що для цілей глави 82 ЦК України під нею розуміють зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.

Грошове вираження майнової шкоди іменується збитками.

Так, за приписами ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто реальні збитки - це об`єктивне зменшення майнових благ особи, до якого включається: вартість втраченого або пошкодженого майна потерпілого, а також витрати, необхідні до здійснення потерпілим для усунення наслідків правопорушення.

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки.

Так, у якості доказу заподіяння збитків унаслідок безпідставного утримання та неналежного зберігання майна позивач надав звіт № 09-02-22/3 про оцінку майна від 09.08.2022, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Поляковим Володимиром Михайловичем.

Як зазначено у п. 4.1 розділу 4 «Опис об`єкта оцінки (ідентифікація)» названого звіту, для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди, оцінювач провів самостійний огляд пошкодженого майна у присутності власника 14 лютого та 18 липня 2022 року.

Тобто вперше огляд майна для визначення розміру завданих збитків оцінювачем було проведено через 6 місяців після повернення майна, а вдруге - майже через рік з дати такого повернення. При цьому докази належного зберігання та невикористання протягом вказаного періоду майна, котре було повернуте 11.08.2021, позивачем не надані.

Крім цього, названий звіт не встановлює характер пошкоджень майна, фактори та причини, у зв`язку з якими вони виникли.

Таким чином, наведений звіт відображає виключно вартість об`єкта оцінки станом на конкретну дату проведення такої оцінки - 02.08.2022.

До того ж, суд зауважує, що при вилученні майна 30.10.2020 справність останнього не перевірялась, як і не встановлювався факт відсутності будь-яких його пошкоджень, у тому числі й тих, про які в загальних рисах зазначено в акті прийому-передачі майна від 11.08.2021.

Враховуючи викладене, суд вважає цілком обґрунтованими доводи відповідача, що зі спливом значного проміжку часу між поверненням майна - 11.08.2021, та проведенням оцінки - 02.08.2022, за відсутності визначення причин пошкодження майна, наданий позивачем звіт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 74, 76-80, 86 ГПК України розміру заподіяної шкоди (збитків).

Щодо причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, котрий, на переконання позивача, підтверджується актом виконаних робіт №11082024 від 09.09.2021, складеним ФОП Тіхоновим О.В., фотографіями умов зберігання та безпосередньою присутністю у процесі отримання майна ФОП Полякова Володимира Михайловича, суд зазначає про таке.

Так, з наявних у матеріалах справи фотографій вбачається, що на них зображено певні об`єкти (майно), яке упаковане в поліетиленові пакети, однак, належних ідентифікуючих ознак такого майна, які б дозволяли встановити факт того, що зображені на фото предмети є саме майном, вилученим в ході обшуку, проведеного 30.10.2020, надані позивачем фото не містять.

Також матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що спірне майно при вилученні 30.10.2020 було в робочому стані, як і того, що описані ФОП Тіхоновим О.В. пошкодження та несправності техніки є саме наслідком неналежного зберігання майна уповноваженими службовими особами відповідача, тобто позивачем не надано належних доказів, на підставі яких суд міг би встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, про яку зазначено в позові.

Більше того, щодо зазначення ФОП Тіхоновим О.В. причин несправності техніки, зокрема, як «не працює у зв`язку з незабезпеченням належного пакування при вилученні, транспортуванні та зберіганні», суд зазначає, що, по-перше, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у ФОП Тіхонова О.В. відповідної кваліфікації, по-друге, причинно-наслідковий зв`язок в межах розгляду справ про стягнення шкоди встановлюється виключно судом на підставі поданих учасниками справи доказів, однак, як було зазначено вище, належних доказів суду надано не було.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідальність за наслідки, які наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки є закономірним результатом вчиненого суб`єктом діяння.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічне положення закріплено і ч. 1 ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У силу ч. 1 ст. 78 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів, наявність яких є необхідною для деліктної відповідальності органів державної влади, що, у свою чергу, виключає правові підстави для задоволення вимоги ФОП Бобир М.В. про стягнення шкоди у розмірі 9 095,00 грн.

Більше того, обґрунтовуючи мотиви ухваленого рішення у даній справі, суд акцентує увагу, що звертаючись з позовом про стягнення шкоди, позивач у даному випадку у розумінні ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 4 ГПК України, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 13 названої Конвенції мав довести, що шкода була завдана йому як власнику вилученого майна.

Однак, у межах розгляду даної справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували набуття ним права власності на вилучене майно.

Так, доданий до матеріалів справи укладений у простій письмовій формі договір № 1 оренди техніки та обладнання, за яким позивач передає у користування рухоме майно третій особі, не є первинним доказом того, що позивач є власником такого майна.

До того ж, в оренду третій особі позивачем згідно вказаного договору та акту приймання-передачі до нього були передані техніка та обладнання, визначені винятково родовими ознаками (назва, кількість, подекуди - марка), без зазначення будь-яких серійних чи інвентарних номерів, котрі б дозволяли індивідуалізувати таке майно та ідентифікувати його з тим, що вилучалося у ТОВ «Дата Консалтинг» в ході проведення обшуку 30.10.2020.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявне у матеріалах справи клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 02.11.2020 за вих. № 386-к/00475/2020-3727 було подано адвокатом Телешецьким О.І. в інтересах ТОВ «Дата Консалтинг», зазначеного саме як власник цього майна.

У мотивувальній частині ухвали від 15.12.2020 у справі №757/48896/20-к Печерський районний суду м. Києва дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення наявності підстав для утримання майна ТОВ «Дата Консалтинг», що є свідченням порушення прав власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. А в резолютивній частині вказаної ухвали таке майно було повернуто саме ТОВ «Дата Консалтинг».

11.08.2021 вилучене під час обшуку майно було повернуто представнику ТОВ «Дата Консалтинг», про що був складений акт прийому-передачі майна від 11.08.2021, у якому значиться, що уповноважена особа - головний інспектор ДКП НП України Юрченко Я.Л. передає, а уповноважена особа ТОВ «Дата Консалтинг» приймає належне Товариству майно, яке було вилучене 30.10.2020 під час проведення обшуку за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, 2-й поверх, згідно наведеного в акті переліку.

Хоча звіт № 09-02-22/3 про оцінку вартості майна від 09.08.2022, складений ФОП Поляковим В.М. містить вказівку на те, що власником майна є замовник (ФОП Бобир М.В.), однак, оцінювач зазначає, що не несе відповідальність за достовірність прав замовника на об`єкт оцінки, у зв`язку з тим, що він не проводив юридичну експертизу документів, підтверджуючих права власника на оцінюване майно. Аналіз законності здобуття замовником і афілійованими з ним особами майна і майнових прав не був предметом досліджень в рамках даної оцінки. Оцінювач не бере на себе відповідальність за повноту обліку майна і майнових прав, а також зобов`язань і обтяжень, які могли мати місце на дату оцінки відносно майна і майнових прав замовника, а також за аналіз юридичних аспектів виникнення таких зобов`язань і обтяжень (п. 1.3 розділу 1 звіту).

Посилання позивача на те, що маркування та серійні номери техніки і обладнання, зазначені в протоколі обшуку від 30.10.2020, акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 та акті виконаних робіт № 11082024 від 09.09.2021, складеному ФОП Тіхоновим О.О. на замовлення позивача, є ідентичними, судом не вважає юридично значимим, оскільки таке співпадіння не носить правовстановлюючого характеру на відповідне майно.

Так само не носить правовстановлюючого характеру і співпадіння майна, переданого в оренду позивачем та вилученого у третьої особи в ході обшуку, за самими лише родовими ознаками.

Недоведеність позивачем факту набуття ним права власності на майно, котре вилучалося в ході обшуку, свідчить про недоведеність ним і факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач наразі звернувся до суду.

За встановленого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.