Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/11781/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 910/11781/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Бобира Максима Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 (повний текст складено 10.08.2023)

у справі № 910/11781/22 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бобира Максима Володимировича

до Національної поліції України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата Консалтинг"

про стягнення 9 095,00 грн майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору оренди обладнання №01 від 02.09.2019 передав комп`ютерну техніку та обладнання в користування ТОВ "Дата Консалтинг", яке в ході обшуку 30.10.2020 було вилучено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України. При поверненні вилучених під час обшуку речей було встановлено неналежні умови їх зберігання, що негативно вплинуло на зовнішній вигляд та технічну справність обладнання. Згідно звіту №09-02-22/2, складеного 09.08.2022, ринкова вартість завданих збитків майну позивача становить 9 095,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що недоведеність позивачем факту набуття ним права власності на майно, котре вилучалося в ході обшуку, свідчить про недоведеність ним і факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач наразі звернувся до суду.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Бобир Максим Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

13.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11781/22. Відклав вирішення питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження, відкриття, повернення або відмови у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/11781/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

12.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи з суду першої інстанції. Водночас, головуючим суддею отримані лише 23.10.2023, (в перший день після виходу головуючого судді з відпустки).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 09.11.2023 було поновлено Бобиру Максиму Володимировичу строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/11781/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників; зупинено дію рішення суду першої інстанції.

27.11.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в межах розгляду даної справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували набуття позивачем права власності на вилучене майно. А відтак, не доведено обставини завдання майнової шкоди внаслідок неналежного зберігання доказів саме позивачу, тобто, не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

За доводами апелянта, такий висновок суду першої інстанції є помилковим і таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Оскільки позивачем було надано до суду першої інстанції договір оренди обладнання від 02.09.2019 № 01. А також були долучені акти приймання-передачі майна за вказаним договором та додаткова угоди до нього. А з урахуванням тієї обставини, що вказаний договір оренди недійсним не визнавався, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про непідтвердження позивачем права власності на пошкоджене майно. У свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що вказане рухоме майно належало чи могло належати будь-якій іншій особі. Суд не ставив під час розгляду справи будь-яких сумнів щодо наявності права власності на пошкоджене майно позивачу, як і не оспорювали ці обставини учасники справи.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи виглядає суперечливим та безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що це майно було передано в оренду позивачем третій особі, проте не надано доказів та документів, які підтверджували б право власності на рухоме майно фізичної особи-підприємця чи переліку документів, яке б могло підтверджувати право власності на передане майно.

Окрім цього, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що матеріали справи, не містять належних доказів на підтвердження того, що спірне майно при вилученні 30.10.2020 було в робочому стані та те що описані ФОП Поляковим В.М. пошкодження та несправності техніки є саме наслідком неналежного зберігання майна уповноваженими службовими особами відповідача. Тобто, позивачем не надано належних доказів, на підставі яких суд міг би встановити причинно-наслідковий зв?язок між діями відповідача та шкодою, про яку зазначено в позові.

Таким чином, за доводами апелянта, оскільки, підчас безпідставного утримання майна позивача, працівники правоохоронного органу не забезпечили належні умови для зберігання вилученого підчас обшуку майна, вони вчинили протиправні дії, в наслідок яких було пошкоджене належне позивачу на праві власності майно, й таке втручання, з боку правоохоронного органу, не відповідало критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції, апелянт, за його доводами, має право на ефективний спосіб захисту. Зокрема, на стягнення шкоди завданої фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень на підставі ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначив, що позивачем не було надано до суду першої інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що саме внаслідок неналежного зберігання вилученого майна в кімнаті речових доказів, йому було завдано майнову шкоду.

За доводами скаржника, з наданих позивачем копій фотографій неможливо ідентифікувати ні факту неналежних умов зберігання вилученого майна, про які вказує позивач, ні те, що саме належне йому на праві власності майно відображене на вказаних фотографіях. Також позивачем не доведено, що саме та техніка, яка передавалася позивачем третій особі за договором оренди, була вилучена та зберігалася в неналежних умовах.

За доводами відповідача, з наданого позивачем звіту про оцінку вартості майна від 09.08.2022 № 09-02-22 вбачається, що оцінка вартості майна була проведена 02 серпня 2022 року, однак вилучене майно було повернуто 09 серпня 2021. А тому наявні сумніви щодо об`єктивності проведеної оцінки, оскільки вона була здійснена через рік після вилучення майна.

Окрім цього, відповідач зазначив, що позивачем не було доведено усіх обов`язкових умов (елементів) для притягнення відповідача до відповідальності.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.09.2019 між ФОП Бобир М.В. (орендодавець) та ТОВ «Дата Консалтинг» (орендар) було укладено договір № 1 оренди техніки та обладнання, згідно з п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування комп`ютерну техніку та обладнання згідно актів прийому-передачі, а орендар зобов`язується прийняти цю техніку та обладнання, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору - повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Актом прийому-передачі № 1 до договору підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв таку техніку та обладнання: системний блок - 23 шт., клавіатура - 23 шт., монітор LG - 22 шт.,монітор DELL - 1 шт., світч (комутатор) TPLink - 2 шт., роутер s/n JAIORHOC - 1 шт., мишка Logitech - 20 шт.,мишка Sven - 3 шт., гарнітура Sennheiser PC3 Chat - 23 шт.

Судом також встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувало кримінальне провадження №42019101020000182 від 01.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснювалося прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42019101020000182 від 01.08.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2020 у справі №757/43351/20-к слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренком С.К. 30.10.2020 було проведено обшук 2 поверху приміщення, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, котре належить на праві власності ТОВ «НВП «Брандмайстер» та орендується ТОВ «Дата Консалтинг».

У ході проведення обшуку у ТОВ «Дата Консалтинг» вилучено комп`ютерну техніку та обладнання згідно переліку вилученого майна, наведеного у протоколі обшуку від 30.10.2020.

Адвокатом Телешецьким О.І. в інтересах власника майна - ТОВ «Дата Консалтинг», старшому слідчому Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренку С.К. було подане клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 02.11.2020 за вих. № 386-к/00475/2020-3727.

У подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2020 у справі №757/48896/20-к скаргу адвоката Телешецького Олександра Івановича в інтересах ТОВ «Дата Консалтинг» на бездіяльність слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренка С.К., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні №42019101020000182 від 01.08.2019 задоволено. Зобов`язано слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України Огаренка С.К. чи іншого слідчого, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження №42019101020000182 від 01.08.2019, негайно повернути ТОВ «Дата Консалтинг» та/або адвокату Телешецькому Олександру Івановичу, як уповноваженій особі (представнику) вилучене в рамках кримінального провадження № 42019101020000182 від 01.08.2019 майно згідно наведеного переліку під час обшуку 30.10.2020 року приміщення за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, 2-й поверх, належне ТОВ «Дата Консалтинг».

11.08.2021 вилучене під час обшуку майно було повернуто представнику ТОВ «Дата Консалтинг», про що був складений акт прийому-передачі майна від 11.08.2021, який підписаний уповноваженою особою ТОВ «Дата Консалтинг» з однієї сторони та головним інспектором ДКП НП України Юрченко Я.Л., головним інспектором ДКП НП України Возним Р.М., старшим інспектором ДКП НП України Супрун А.Н. з іншої сторони.

В акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 значиться, що уповноважена особа - головний інспектор ДКП НП України Юрченко Я.Л. передає, а уповноважена особа ТОВ «Дата Консалтинг» приймає належне Товариству майно, яке було вилучене 30.10.2020 під час проведення обшуку за адресою: місто Черкаси, вул. Припортова (Героїв Сталінграда), 22-А, 2-й поверх, згідно наведеного в акті переліку.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов`язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

При цьому, згідно зі статтею 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/8124/19.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.

Щодо неправомірних дій органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення обшуку у ТОВ «Дата Консалтинг» дійсно було вилучено майно згідно вказаного вище переліку. Вказана обставина не заперечується сторонами та не спростовується матеріалами справи. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, неправомірних дій відповідача, наслідком яких стало б заподіяння шкоди позивачу. Натомість, зауваження (які по суті є суб`єктивним припущенням представника ТОВ "Дата Консалтинг"), викладені у акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 про те, що зберігання вилученого майна відбувалось в неналежних умовах, що призвело до пошкодження такого майна - не є доказом неправомірних дій відповідача. Оскільки, по-перше, в указаному акті не зазначено, яка саме техніка із вказаного переліку зазначала пошкоджень, що унеможливлює її ідентифікацію, по-друге, відсутні докази того, що вся техніка, яка була вилучена була у справному стані та не мала тих пошкоджень, про які в загальних рисах зазначено в акті прийому-передачі майна від 11.08.2021 (на момент вилучення). А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позовних вимог.

Щодо наявності шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути шкоду у розмірі 9 095,00 грн. Так, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач у якості доказу заподіяння йому збитків внаслідок безпідставного утримання та неналежного зберігання майна надав звіт № 09-02-22/3 про оцінку майна від 02.08.2022, що складений, суб?єктом оціночної діяльності, ФОП Поляковим Володимиром Михайловичем, який був присутній при поверненні зазначеного майна 11.08.2021, фіксував на фото його стан на момент повернення та двічі його оглянув після того, 14 лютого та 18 липня 2022 року» (що вказано на аркуші 3 вказаного звіту). Як викладено у висновку про вартість для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди, оцінювач провів самостійний огляд пошкодженого майна у присутності власника 14 лютого та 18 липня 2022 року. Тобто, огляд майна для визначення розміру завданих збитків оцінювачем було проведено фактично майже через 6 місяців після повернення майна позивачеві, а вдруге - майже через рік з дати повернення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація та докази щодо подальшого належного зберігання та використання майна, повернутого позивачеві. Крім цього, наведений звіт не встановлює безпосередньо факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, характеру пошкоджень, факторів та причин, у зв?язку із якими вони виникли. Таким чином, наведений звіт відображає виключно вартість об?єкта оцінки (у даному разі повернутого позивачеві майна) станом на конкретну дату проведення такої оцінки (02.08.2022). Таким чином, обґрунтованими є доводи відповідача, що з урахуванням спливу значного строку після повернення майна та проведенням оцінки, відсутності визначення причин пошкодження майна, наданий позивачем звіт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України розміру заподіяної позивачу шкоди.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що з наявних у матеріалах справи фотографій вбачається, що на них зображено певні об`єкти (майно), яке упаковане в поліетиленові пакети, однак, належних ідентифікуючих ознак такого майна, які б дозволяли встановити факт того, що зображені на фото предмети є саме майном, вилученим в ході обшуку, проведеного 30.10.2020, фото, що містяться в акті оцінки, не містять.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог у справі, оскільки з наданих позивачем доказів не вбачається наявність обов`язкових умов, визначених законодавцем для стягнення шкоди, зокрема, неправомірних дій відповідача, які призвели до заподіяння позивачеві певної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та такою шкодою.

Щодо висновку суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач є власником спірного майна. Тоді як договір оренди майна, (за яким позивач передає у користування рухоме майно третій особі) - не є доказом того, що позивач є власником майна і що шкода була заподіяна йому як власнику.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 грудня 2023 року у справі № 910/12288/22, відповідно до яких передчасність висновку суду першої інстанції стосовно недоведеності прав позивача на відповідне майно не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме недоведеність позивачем факту пошкодження зазначеного майна внаслідок неправомірних дій відповідача є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в цій справі. Суд першої інстанції правильно не застосував норми матеріального права, зокрема, 1174, 1176 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наданих позивачем доказів відсутні обов`язкові умови стягнення шкоди, зокрема, неправомірні дії органу (відповідача), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. А тому правомірним є висновку суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які правильно були встановлені судом першої інстанції. А тому такі доводи відхиляються в розумінні ст. 74-80, 86, 269 ГПК України через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про необґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бобира Максима Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/11781/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/11781/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023.

5. Матеріали справи №910/11781/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк