Рішення

від 11.08.2023 по справі 756/10790/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11.08.2023 Справа № 756/10790/21

Унікальний № 756/10790/21

Провадження № 2/756/434/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», про набуття права власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідачів і просив суд наступне: визнати за ОСОБА_1 права іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м.; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.; застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44922961 від 30 грудня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., запис про право власності № 29735439, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44103115 від 17 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.04.2012 на ім`я ОСОБА_4 було видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О.А.

06 грудня 2018 року ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06.12.2018 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за умовами якої визнано право власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана ухвала Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 скасована постановою Херсонського апеляційного суду від 27.06.2019.

У подальшому, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.02.2020 у справі за позовом ОСОБА_3 визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A.

17 листопада 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії КП Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-354 від 10.04.2012.

10 грудня 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії КП Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану вище квартиру на підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018.

30 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЦЕНТАРІС» було укладено договір купівлі-продажу № 9963 від 30.12.2018, за яким право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ТОВ «ЦЕНТАРІС».

Проте, позивач зазначає, що 05.10.2015 ОСОБА_3 набула право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, право власності ОСОБА_3 на квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також 05.10.2015 між ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 807.

Окрім того, 05.10.2015 ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 813.

28 квітня 2017 року ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 також уклали додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору позики від 05.10.2015, а також уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки.

Обтяження іпотекою на вказану квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, на думку позивача, в ході реалізації рейдерського захоплення зазначеної вище квартири було видалено запис про обтяження квартири іпотекою, який наразі позивач не поновив та не може поновити, проте всі зміни власника квартири відбувались без згоди іпотекодержателя.

Станом на день звернення до суду права вимоги позивача за договором позики від 05.10.2015, а також за договором іпотеки від 05.10.2015, не визнаються, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаного договору припинені, а власник квартири кілька разів змінювався.

На думку позивача, його права можуть бути відновленні саме шляхом визнання за ним таких прав і крім цього, для повного відновлення прав позивачем було заявлено також додаткові вимоги щодо скасування незаконно проведених реєстраційних дій внаслідок укладення та виконання недійсних договорів.

Зокрема, позивач наголошує, що право власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_2 було визнано ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018, яка була в подальшому скасована постановою Херсонського апеляційного суду від 27.06.2019. Відтак, ОСОБА_2 не мав законних підстав для відчуження квартири, а тому договір купівлі-продажу за реєстраційним номером № 9963 від 30.12.2018 є недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

10 листопада 2021 року відповідач ТОВ «ЦЕНТАРІС» через свого представника подав до суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Зокрема, представник відповідача зазначила, що її довіритель є добросовісним набувачем спірної квартири. У справі № 756/15538/15-ц Верховний Суд не підтвердив дійсність договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а вказав на відсутність правових підстав для її припинення, звертаючись при цьому до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц про те, що власник має саме витребовувати майно, а не визнавати недійсними правочини про набуття права власності та похідні, для прикладу, іпотеки. ТОВ «ЦЕНТАРІС» також уважає, що позивачем ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки вимога про визнання за ним права іпотекодержателя не передбачена ні договором, ні законом.

Окрім того, 10.11.2021 відповідач ТОВ «ЦЕНТАРІС» через свого представника подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», про визнання недійсним договору іпотеки від 05 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813. Свої зустрічні позовні вимоги представник ТОВ «ЦЕНТАРІС» мотивує наступним.

ОСОБА_3 набула права власності на спірну квартиру внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 05.10.2015 з ОСОБА_8 , який відчужив їй спірну квартиру на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі № 22-3313/2014. Однак, вказане рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року.

Відтак, скасування судового рішення, яке було правовою підставою для відчуження ОСОБА_8 спірної квартири на користь ОСОБА_3 , свідчить про те, що продавець відчужив спірну квартиру на користь покупця без належної правової підстави, а відтак ОСОБА_3 не набула її у власність у передбачений законом спосіб.

Таким чином, укладений ОСОБА_3 договір іпотеки та фактично незаконне розпорядження неналежним їй об`єктом нерухомого майна порушує права законного власника, оскільки незаконно укладений договір іпотеки щодо квартири породжує для ТОВ «ЦЕНТАРІС» зобов`язання, яких він на себе не брав. Це безумовно порушує право власності Товариства на належне йому нерухоме майно, яке може бути захищене виключно в судовому порядку.

06 грудня 2021 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва вирішено зустрічну позовну заяву ТОВ «ЦЕНТАРІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», про визнання договору іпотеки недійсним прийняти до спільного розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЦЕНТАРІС», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», про набуття права власності.

22 грудня 2021 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічний позов, у якому в його задоволенні просив відмовити у повному обсязі, оскільки 15 січня 2012 року ОСОБА_4 не міг придбати на публічних торгах квартиру АДРЕСА_2 , оскільки такої квартири на той момент не існувало, а технічний паспорт на неї було вперше складено 20 грудня 2012 року, що й встановлено у справі № 756/15538/15-ц, а сам факт наявності встановлення судами такого факту станом на 30 грудня 2018 року та можливість обізнаності покупця з цим ставить під сумнів розумність та добросовісність дій ТОВ «ЦЕНТАРІС» з придбання такої нерухомості. ОСОБА_1 також зазначив, що власником спірної квартири АДРЕСА_3 на даний момент відповідно до рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15538/15-ц від 19 жовтня 2016 року, яке в цій частині залишене без змін постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/15538/15-ц від 11 листопада 2019 року, є саме ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», а не ТОВ «ЦЕНТАРІС». Враховуючи те, що ТОВ «ЦЕНТАРІС» не є власником квартири АДРЕСА_3 , а набуло її в результаті реалізації схеми рейдерського захоплення, всі доводи товариства про порушення його прав як власника є нерелевантними та такими, що, на думку ОСОБА_1 , підлягають відхиленню судом, а ТОВ «ЦЕНТАРІС» не є належним позивачем у справі.

19 липня 2022 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

08 серпня 2022 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності по вимозі щодо визнання договору іпотеки від 05.10.2015 недійсним, оскільки строк позовної давності за вказаною вимогою сплив 05.10.2018.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, що вказані у відзиві на зустрічний позов.

Представник ТОВ «ЦЕНТАРІС» у судовому засіданні у задоволенні первісного позову просила відмовити з підстав, що вказані у відзиві на первісний позов. Зустрічні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, що вказані у зустрічній позовній заяві.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, доказів поважності неявки суду не надав.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав, що вказані у відзиві на зустрічний позов.

Представник ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, доказів поважності неявки суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності по вимозі щодо визнання договору іпотеки від 05.10.2015 недійсним, оскільки строк позовної давності за вказаною вимогою, на думку останньої, сплив 05.10.2018, суд уважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивачу за зустрічним позовом ТОВ «ЦЕНТАРІС» було відомо про наявність договору іпотеки від 05.10.2015 до подання первісного позову, а відтак у задоволенні заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності необхідно відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить висновку, що первісний позов необхідно задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з наступним.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 травня 2010 року ПрАТ «ТРЕСТ КИІВМІСЬКБУД-1» отримало дозвіл на перепланування квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

10 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_4 було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A.

20 грудня 2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_5 , які отримали номери відповідно № 7 та № 8. Відповідно до технічних паспортів квартира АДРЕСА_6 складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв.м., загальною площею 145,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 розташована на 4 поверсі, складається із семи кімнат житловою площею 180,3 кв.м., загальною площею 378,7 кв.м.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_9 набула право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м., право власності ОСОБА_10 на квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2015 року, право власності ОСОБА_10 на квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 45100267 від 05 жовтня 2015 року.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 807.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_9 передала в іпотеку вказану вище квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , про що укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 813.

19 жовтня 2016 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15538/15-ц позов ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено, витребувано у ОСОБА_3 з володіння нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м. на користь ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», а також визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

28 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору позики, посвідченого 05 жовтня 2015 року Башлай Д.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 319.

28 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 також уклали додатковий договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 05 жовтня 2015 року Башлай Д.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та було зареєстровано у реєстрі за № 320. Обтяження іпотекою на вказану квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 86147343 від 28 квітня 2017 року.

14 червня 2017 року рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15538/15-ц від 19 жовтня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва.

17 листопада 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-354 від 10.04.2012.

06 грудня 2018 року ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06 грудня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . За умовами мирової угоди визнано право власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м.

10 грудня 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. на підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 у справі № 654/3787/18.

30 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЦЕНТАРІС» було укладено договір купівлі-продажу № 9963 від 30.12.2018, за яким право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. перейшло до ТОВ «ЦЕНТАРІС».

27 червня 2019 року постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 скасовано ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06 грудня 2018 року. Постанова Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 від 27 червня 2019 року набрала законної сили.

11 листопада 2019 року в частині витребування квартири у ОСОБА_3 вказані вище рішення у справі № 756/15538/15-ц залишені без змін постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/15538/15-ц від 11.11.2019. Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №756/15538/15-ц прийнято рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині позовних вимог про визнання іпотеки припиненою, скасування рішень і записів державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження щодо квартири АДРЕСА_7 скасувати, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

21 лютого 2020 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/5922/19 за позовом ОСОБА_10 визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A.

15 лютого 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 555/5 частково задоволена скарга іпотекодержателя квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора, скасовані рішення № 44521356 від 10 грудня 2018 року та рішення № 44115161 від 19 листопада 2018 року, які прийняті державним реєстратором філії КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» Ісаєвим В.В. (висновок колегії від 28 серпня 2020 року).

26 січня 2022 року постановою Київського апеляційного суду скасовано рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі № 756/5922/19 та ухвалено нове, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

28 грудня 2022 року постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду залишено без змін вказану вище постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року.

Згідно до інформаційної довідки № 265006562 від 08 липня 2021 року, інформація про обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою відсутня.

Згідно до інформаційної довідки № 159419358 від 13 березня 2019 року, інформація про обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою видалена державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про що ним прийнято рішення № 44103115 від 17 листопада 2018 року.

Як убачається з вищезгаданого судом, станом на дату укладення між ТОВ «ЦЕНТАРІС» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 30 грудня 2018 року вже існувало судове рішення про визнання власником квартири АДРЕСА_3 іншу юридичну особу ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» та про витребування квартири АДРЕСА_3 на користь ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», яке при цьому набрало на той момент законної сили.

Окрім того, як вже вказано вище, ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру на підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06 грудня 2018 року, отримавши її від ОСОБА_4 , який у свою чергу набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-354 від 10 квітня 2012 року. 27 червня 2019 року постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 скасовано ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області 06.12.2018, яка набрала законної сили 27.06.2019.

Також суд звертає увагу, що реєстрація права власності 17.11.2018 на ОСОБА_4 та 10.12.2018 на ОСОБА_2 проведена державним реєстратором філії КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» Ісаєвим В.В. При цьому, станом на 30 грудня 2018 року (момент набуття ТОВ «ЦЕНТАРІС» права власності на квартиру АДРЕСА_3 ) за даними ЄДР відокремлений підрозділ КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» (код в ЄДР - 02467156) філію КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» (код в ЄДР - 42105584) було закрито 29 жовтня 2018 року (номер запису 13491040018000373), а згідно наказу Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року № 3650/5 «Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» - акредитація КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» скасована 21 листопада 2018 року.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ЦЕНТАРІС» не заявляло своїх прав на користування квартирою, не мало та не отримувало доступу до неї, тобто власником воно значиться лише відповідно до запису в реєстрі. ОСОБА_9 надала суду пояснення, що вона безперервно проживає у квартирі АДРЕСА_3 , починаючи із 2015 року і по цей час.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 756/15538/15-ц у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 19.10.2016, ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 14.06.2017, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 встановлено наступні обставини: 28 травня 2010 року ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» отримало дозвіл на перепланування квартири; 20 грудня 2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_5 , які отримали номери відповідно № 7 та № 8; відповідно до технічних паспортів квартира АДРЕСА_6 складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв.м., загальною площею 145,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 розташована на 4 поверсі, складається із семи кімнат житловою площею 180,3 кв.м., загальною площею 378,7 кв.м. Тобто, лише з цього моменту, квартири були прийняті до експлуатації, попередньо зареєструвавши її, відповідно до поданої декларації.

Щодо свідоцтва від 10 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_4 про придбання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A., то суд вказує на таке.

Відповідно до відповіді Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 вересня 2019 року № 4-4-2401 щодо надання інформації на адвокатський запит, надати інформацію щодо серії та номеру спеціального бланку нотаріальних документів, який було використано 10 квітня 2012 року державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим O.A. не представляється можливим у зв`язку з тим, що архів документів Сніжнянської державної нотаріальної контори, напрацьований з 2002 року не був вивезений з приміщення цієї установи у місті Сніжне, яке на теперішній час віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на дату видання свідоцтва), придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири). Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (квартири) видається стягувачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на дату видання свідоцтва), свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видаються на підставі акта про продаж будинку (квартири) з прилюдних торгів чи акта про те, що будинок (квартира) залишено за стягувачем у зв`язку з тим, що торги не відбулися.

Тобто, нотаріус Таранцов O.A., що здійснював свою діяльність у Донецькій області, видаючи свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 10 квітня 2012 року ОСОБА_4 на нерухоме майно, що знаходиться територіально у м. Києві, не врахував положень ст. 72 Закону України «Про нотаріат», за якою в усіх редакціях закону визначено, що придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири).

Відповідно до п. 4 Глави 1 наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (у редакції, чинній станом на дату видання свідоцтва), нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 гл. 1 Розділу 1 наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (у редакції, чинній станом на дату видання свідоцтва), нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Тобто, стаття 72 Закону України «Про нотаріат» не підлягає розширеному тлумаченню та містить положення, відповідно до якого придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом винятково за місцезнаходженням будинку (квартири).

Суд критично сприймає свідоцтво від 10 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_4 , оскільки відповідно до чинного станом на дату видання свідоцтва законодавства таке свідоцтво не могло бути видано нотаріусом, який провадив діяльність у Донецькій області (це порушувало правила територіальності, визначені Законом України «Про нотаріат» у ст. 72).

До того ж, станом на дату проведення прилюдних торгів 15.01.2012 (неділя) з реалізації квартири АДРЕСА_3 , такої квартири ще не існувало, оскільки лише 20.12.2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_5 , які отримали номери відповідно № 7 та № 8, на що суд окремо звертає увагу.

У свідоцтві від 10 квітня 2012 року, що видане на ім`я ОСОБА_4 , зазначено, що прилюдні торги проведені 15 січня 2012 року (неділя) з реалізації арештованого нерухомого майна семикімнатної квартири номер АДРЕСА_8 . та вказано, що квартира АДРЕСА_3 раніше належала ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24 грудня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яке зареєстровано у Київському МБТІ 08 січня 2008 року.

При цьому, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , було складено тільки 20 грудня 2012 року, що встановлено судами у справі № 756/15538/15-ц.

Також, наказом Міністерства юстиції України № 555/5 від 15 лютого 2021 року частково задоволена скарга іпотекодержателя квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора, скасовані рішення № 44521356 від 10 грудня 2018 року та рішення № 44115161 від 19 листопада 2018 року, які прийняті державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В. (висновок колегії від 28 серпня 2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача за визначених цієї статтею умов.

Визначення і обсяг поняття майно, яке використовується в ЦК України, міститься в положенні статті 190 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до цієї статті майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

На думку суду, право вимоги за іпотечним договором за своєю суттю не є об`єктом матеріального світу, а є обумовленою законом та договором можливістю визначеної особи здійснити ту чи іншу юридично значиму дію, в даному випадку - вимагати виконання зобов`язань за іпотечним договором. Цьому праву кореспондує обов`язок контрагента у зобов`язанні.

Віндикація ж покликана захистити неволодіючого власника у відносинах з володіючим не власником шляхом повернення майна власнику. Така необхідність виникає коли майно фактично і фізично знаходиться не у власника, а у іншої особи з тих чи інших причин.

Право вимоги не можливо приховати, контролювати чи вчиняти з ним якісь інші фізичні дії, адже воно є явищем нематеріальної юридичної дійсності.

Судом також встановлено, що позивач за первісним позовом зареєстрував своє право вимоги за іпотечним договором від 05 жовтня 2015 року, однак ця реєстрація була скасована 17 листопада 2018 року, про що зазначено вище.

Згідно положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо (в тому числі): наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, суд вважає, що ряд вчинених в тому числі і відповідачами за первісним позовом реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_3 виключає можливість реєстрації прав іпотекодержателя на користь позивача за первісним позовом до моменту їх скасування в судовому порядку.

Верховний Суд у справі № 926/3371/17 у постанові від 07 травня 2019 року зазначив, що вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки.

Підсумовуючи, суд зазначає, що у ОСОБА_1 наявне дійсне право вимоги за іпотечним договором від 05 жовтня 2015 року, а доводи ТОВ «ЦЕНТАРІС» про зворотнє є безпідставними та такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За загальним правилом закон передбачає необхідність правового зв`язку основного зобов`язання та забезпечувальних зобов`язань, який полягає у недоцільності існування різних кредиторів за основним зобов`язанням та за похідними забезпечувальними зобов`язаннями.

Станом на день розгляду справи право вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_10 за договором позики від 05 жовтня 2015 року не оспорюється, а за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року не визнається, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаного договору припинені, а власник об`єкту забезпечення кілька разів змінювався.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

За положеннями ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вже зазначалося, 30 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЦЕНТАРІС» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке виступало предметом застави за іпотечним договором від 05 жовтня 2015 року до договору позики від 05 жовтня 2015 року.

Разом з тим, враховуючи скасування ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2018 року постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 від 27 червня 2019 року, враховуючи скасування рішення № 44521356 від 10 грудня 2018 року та рішення № 44115161 від 19 листопада 2018 року, які прийняті державним реєстратором філії КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» Ісаєвим В.В., наказом Міністерства юстиції України № 555/5 від 15 лютого 2021 року (висновок колегії від 28 серпня 2020 року), враховуючи наявність нескасованого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 10 квітня 2012 року, але яке видане в той час, коли цього нерухомого майна іще не існувало, договір купівлі-продажу від 30 грудня 2018 року було укладено з порушенням норм законодавства, зокрема, положень ст. 658 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, ОСОБА_2 набув тимчасового статусу іпотекодавця, а відтак подальше відчуження квартири на користь ТОВ «ЦЕНТАРІС» відбулось в порушення ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

У цій частині суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/9978/15-ц, які було викладено у постанові від 29 травня 2019 року, відповідно до яких зміна власників предмету іпотеки не містить підстав для припинення договору іпотеки, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Щодо доводів ТОВ «ЦЕНТАРІС» про те, що позивач за первісним позовом не був стороною оспорюваного правочину, а тому і не має права заперечувати його дійсність, то суд зазначає, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (ст. 215, 216 ЦК України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вимога про скасування рішення № 44922961 від 30 грудня 2018 року є похідною від вимоги про визнання договору № 9963 від 30 грудня 2018 року недійсним, а відтак також підлягає задоволенню судом.

Вимога про скасування рішення № 44103115 від 17 листопада 2018 року обґрунтовується тим, що підставою для видалення іпотеки реєстратором Ісаєвим В.В. вказана як рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у справі № 756/15538/15-ц. При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року у справі № 756/15538/15-ц було відкрито касаційне провадження, а виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19.10.2016 та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14.06.2017 зупинено.

Відтак, рішення № 44103115 від 17 листопада 2018 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки станом на 17 листопада 2018 року виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у справі № 756/15538/15-ц було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року у справі № 756/15538/15-ц.

Також, судом враховано норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року, згідно до якого абзац 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у такій редакції: ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, не допускається скасування рішень про державну реєстрацію права власності, якщо цим самим судовим рішення не вирішується питання про визнання, зміну чи припинення права власності.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи встановлене та обґрунтоване вище, беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, встановлених фактів та з метою запобігання порушенню прав іпотекодержателя, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити у повному обсязі первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, ст. 4-5, 12-13, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Первісний позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.

Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44922961 від 30 грудня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., запис про право власності № 29735439, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44103115 від 17 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

У задоволені зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2023 року.

Суддя,- Белоконна І.В.