Постанова

від 27.05.2024 по справі 756/10790/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 756/10790/21

номер провадження 22-ц/824/2311/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівМостової Г.І., Таргоній Д.О.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_2 , представника товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс» - Петренко Ірини Леонідівни

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року /суддя Белоконна І.В./

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» про набуття права власності

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 у липні 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідачів і просив суд: визнати за ОСОБА_2 права іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м.; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.; застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44922961 від 30 грудня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., запис про право власності № 29735439, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44103115 від 17 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

10.11.2021 відповідач ТОВ «ЦЕНТАРІС» через свого представника подав зустрічний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» про визнання недійсним договору іпотеки від 05 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року первісний позов - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 права іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., зареєстрованого в реєстрі за № 813, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В.

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу № 9963 від 30 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44922961 від 30 грудня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., запис про право власності № 29735439, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000) за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС», код 42676759.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44103115 від 17 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про державну реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697356880000).

У задоволені зустрічного позову - відмовлено./ т. 3 а.с. 119-131/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в його мотивувальній частині, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити частину, яка стосувалась вирішення заяви ОСОБА_2 , про застосування наслідків пропуску ТОВ «ЦЕНТАРІС» строку позовної давності, не змінюючи резолютивну частину рішення.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що оскільки позовна давність за вимогами про визнання недійсним договору іпотеки від 05.10.2015 спливла 05.10.2018 р. для ОСОБА_5 , цього ж дня вона спливла і для ОСОБА_3 , і для ТОВ «ЦЕНТАРІС» за його вимогами про визнання недійсним договору іпотеки. Окрім цього, суд першої інстанції вирішив, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, а відтак він взагалі не мав розглядати заяву про застосування наслідків пропуску позивачем за зустрічним позовом позовної давності, оскільки ці наслідки можуть бути застосовані лише щодо обґрунтованого позову.

Представник ТОВ «Центаріс» - Петренко І.Л. також, не погоджуючись з рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою в якій просила рішення суду в частині задоволених позовних вимог первісного позову скасувати, відмовивши у них, зустрічні позовні вимоги задовольнити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що скасування судового рішення, яке було правовою підставою для відчуження ОСОБА_6 спірної квартири на користь ОСОБА_4 свідчить про відчуження без належної правової підстави, а отже, ОСОБА_4 не мала права нею розпоряджатись, зокрема і передавати в іпотеку. Також не звернув уваги суд першої інстанції на рішення у справі №756/15538/15-ц, за яким ВС не підтвердив дійсність укладеного договору іпотеки, а лише констатував відсутність правових підстав для припинення іпотеки. Не враховано і наслідки справи №756/5922/19 у якій відмовлено про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Суди дійшли висновків, що ОСОБА_4 ніколи не була та не є власником спірної квартири. Отже, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що у позивача наявне дійсне право вимоги за іпотечним договором. Також вказувала на те, що судом першої інстанції не залучено у справу належного відповідача ПАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» та не звернуто уваги на те, що позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказував, що власником квартири АДРЕСА_2 на даний момент, відповідно до рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/15538/15-ц від 19.10.2016 р., яке в цій частині залишене без змін постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №756/15538/15-ц від 11.11.2019 р., є ПАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», а не ТОВ «ЦЕНТАРІС». Договір від 30.12.2018 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ЦЕНТАРІС», недійсний із підстав, викладених у первісному позові. Які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками наявності очевидно підробленого свідоцтва від 10.04.2012 р., вони не можуть отримати визнання правопорядком лише з тієї причини, що були вчинені. Враховуючи те, що ТОВ «ЦЕНТАРІС» не є власником квартири АДРЕСА_2 , а набуло її в результаті реалізації схеми рейдерського захоплення, всі доводи товариства про порушення його прав як власника є нерелевантними та такими, що підлягають відхиленню судом. Таким чином, ТОВ «ЦЕНТАРІС» не є належним позивачем у справі і знаючи про це, зловживає правом.

Представник ТОВ «Центаріс» Петренко І. в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з поганим самопочуттям, яке відхилено апеляційним судом з огляду на його бездоказовість та вже висловлену позицію в апеляційній скарзі.

ОСОБА_3 та треті особи також в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника ТОВ «Центаріс» Петренко І. підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні вимог первісного та зустрічного позовів, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 28 травня 2010 року ПрАТ «ТРЕСТ КИІВМІСЬКБУД-1» отримало дозвіл на перепланування квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

10 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 було видане свідоцтво про придбання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A.

20 грудня 2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_4 , які отримали номери відповідно № 7 та № 8. Відповідно до технічних паспортів квартира АДРЕСА_5 складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв.м., загальною площею 145,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі, складається із семи кімнат житловою площею 180,3 кв.м., загальною площею 378,7 кв.м.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_7 набула право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м., право власності ОСОБА_8 на квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2015 року, право власності ОСОБА_8 на квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 45100267 від 05 жовтня 2015 року.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та зареєстровано у реєстрі за № 807.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_7 передала в іпотеку вказану вище квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , про що укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. та зареєстровано у реєстрі за № 813.

19 жовтня 2016 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15538/15-ц позов ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено, витребувано у ОСОБА_4 з володіння нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м. на користь ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», а також визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

28 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору позики.

28 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також уклали додатковий договір №1 про внесення змін до договору іпотеки. Обтяження іпотекою на вказану квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 86147343 від 28 квітня 2017 року.

14 червня 2017 року рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15538/15-ц від 19 жовтня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва.

17 листопада 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-354 від 10.04.2012.

06 грудня 2018 року ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06 грудня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . За умовами мирової угоди визнано право власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м.

10 грудня 2018 року державний реєстратор Ісаєв В.В. філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» провів реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. на підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 у справі № 654/3787/18.

30 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ЦЕНТАРІС» було укладено договір купівлі-продажу № 9963 від 30.12.2018, за яким право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. перейшло до ТОВ «ЦЕНТАРІС».

27 червня 2019 року постановою Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 скасовано ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/3787/18 від 06 грудня 2018 року. Постанова Херсонського апеляційного суду у справі № 654/3787/18 від 27 червня 2019 року набрала законної сили.

11 листопада 2019 року в частині витребування квартири у ОСОБА_4 вказані вище рішення у справі № 756/15538/15-ц залишені без змін постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/15538/15-ц від 11.11.2019. Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №756/15538/15-ц прийнято рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині позовних вимог про визнання іпотеки припиненою, скасування рішень і записів державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження щодо квартири АДРЕСА_6 скасувати, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

21 лютого 2020 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/5922/19 за позовом ОСОБА_8 визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A.

15 лютого 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 555/5 частково задоволена скарга іпотекодержателя квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на рішення державного реєстратора, скасовані рішення № 44521356 від 10 грудня 2018 року та рішення № 44115161 від 19 листопада 2018 року, які прийняті державним реєстратором філії КП КОР «АКВАБІОРЕСУРСИ» Ісаєвим В.В. (висновок колегії від 28 серпня 2020 року).

26 січня 2022 року постановою Київського апеляційного суду скасовано рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі № 756/5922/19 та ухвалено нове, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

28 грудня 2022 року постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду залишено без змін вказану вище постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року.

Згідно інформаційної довідки № 265006562 від 08 липня 2021 року, інформація про обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою відсутня.

Згідно інформаційної довідки № 159419358 від 13 березня 2019 року, інформація про обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою видалена державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., про що ним прийнято рішення № 44103115 від 17 листопада 2018 року.

Як убачається з вищезгаданого судом, станом на дату укладення між ТОВ «ЦЕНТАРІС» та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 30 грудня 2018 року вже існувало судове рішення про визнання власником квартири АДРЕСА_2 іншу юридичну особу ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» та про витребування квартири АДРЕСА_2 на користь ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», яке при цьому набрало на той момент законної сили.

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 81 ЦПК України, про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; ч. 4 ст. 82 ЦПК України, про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 756/15538/15-ц у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 19.10.2016, ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 14.06.2017, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 встановлено наступні обставини: 28 травня 2010 року ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1» отримало дозвіл на перепланування квартири; 20 грудня 2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_8; відповідно до технічних паспортів квартира АДРЕСА_5 складається з трьох кімнат житловою площею 73,2 кв.м., загальною площею 145,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі, складається із семи кімнат житловою площею 180,3 кв.м., загальною площею 378,7 кв.м. Тобто, лише з цього моменту, квартири були прийняті до експлуатації.

Щодо свідоцтва від 10 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 про придбання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м. з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 1-354, на бланку серії ВРР № 608616, видавник: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов O.A., суд вказував на те, що таке свідоцтво не могло бути видано нотаріусом, який провадив діяльність у Донецькій області (це порушувало правила територіальності, визначені Законом України «Про нотаріат» у ст. 72). До того ж, станом на дату проведення прилюдних торгів 15.01.2012 (неділя) з реалізації квартири АДРЕСА_2 , такої квартири ще не існувало, оскільки лише 20.12.2012 року Київським МБТІ за результатом проведення інвентаризації складено технічні паспорти на квартири за адресою: АДРЕСА_8.

Водночас, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково вважав, що у ОСОБА_2 наявне дійсне право вимоги за іпотечним договором від 05 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції вказував, що станом на день розгляду справи право вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_8 за договором позики від 05 жовтня 2015 року не оспорюється, а за договором іпотеки від 05 жовтня 2015 року не визнається, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку та обтяження на підставі вказаного договору припинені, а власник об`єкту забезпечення кілька разів змінювався.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги первісного позову також керуввася ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», про те, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 набув тимчасового статусу іпотекодавця, а відтак подальше відчуження квартири на користь ТОВ «ЦЕНТАРІС» відбулось в порушення ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для судових рішень важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), яка є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №914/554/19.

Враховуючи обставини, встановлені у справі № 756/15538/15-ц, первинною підставою набуття ОСОБА_6 права приватної власності на спірну квартиру АДРЕСА_7 , було рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2014 року, яке в подальшому було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року.

Проте, протягом дії рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2014 року, ОСОБА_6 відчужив спірну квартиру ОСОБА_4 шляхом укладення 05 жовтня 2015 року договору купівлі-продажу.

ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором іпотеки, укладеним 05 жовтня 2015 року з ОСОБА_2 , спірну квартиру передала в іпотеку в рахунок виконання нею зобов`язань за договором позики з повернення ОСОБА_2 в строк до 05 жовтня 2018 року включно суми позики у розмірі 8 760 500 грн та сплатити можливі штрафні санкції. Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» поза його волею, а саме: на підставі рішення суду про визнання за ОСОБА_6 права власності на таку квартиру, яке в подальшому було скасовано, суди остаточно вирішили, що ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» має право на витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача ОСОБА_4 за правилами статті 388 ЦК України.

Відтак, скасування судового рішення, яке було правовою підставою для відчуження ОСОБА_6 спірної квартири на користь ОСОБА_4 свідчить про те, що продавець відчужив спірну квартиру на користь покупця без належної правової підстави, а відтак ОСОБА_4 не набула її у власність у передбаченний законом спосіб та відповідно не мала повноважень розпоряджатись нею, зокрема, і передавати її в іпотеку.

За таких обставин, з урахуванням того, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі № 22-3313/2014, яке було правовстановлюючим документом попереднього власника, скасовано судом касаційної інстанції, твердження суду першої інстанції про те, що 05.10.2015 р. ОСОБА_4 набула право власності на Квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2015 р., не відповідає обставинам справи. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2014 р. не могло породити жодних правових наслідків у вигляді переходу права власності від ОСОБА_6 до ОСОБА_4 .

Однак суд першої інстанції при ухваленні рішення зазначених обставин до уваги не взяв, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, помилкових висновків, якими суд керувався, та безпідставного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за первісним позовом.

Крім того, не враховано судом першої інстанції і висновки зроблені судами у справі № 756/15538/15-ц, які остаточно набули чинності відповідно до Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 р.

Так, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року позов ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено.

Витребувано з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_6 (загальною площею 378,7 кв. м, житловою площею 180,3 кв. м) на користь ПрАТ «Трест Київміськбуд-1».

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 жовтня 2015 року щодо зазначеної квартири.

Скасовано запис про право власності від 05 жовтня 2015 року за № 11471014, вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_6 .

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферової Є. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 липня 2014 року щодо спірної квартири.

Скасовано запис про право власності від 17 червня 2014 року за № 6231037, вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Юферовою Є. Д. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної квартири АДРЕСА_2 .

Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.11.2019 р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2016 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2017 р. в частині позовних вимог про визнання іпотеки припиненою, скасування рішень і записів державних реєстраторів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження щодо квартири скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог; в інший частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2016 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2017 р. залишено без змін.

При цьому, Верховний Суд, змінюючи судові рішення попередніх інстанцій, не підтвердив дійсність укладеного договору іпотеки, а лише констатував відсутність правових підстав для припинення іпотеки та скасування відповідних рішень в державних реєстрах, у зв`язку з тим, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено таких підстав для припинення іпотеки як витребування майна від добросовісного набувача.

За таких обставин, суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам у справі у будь-якому випадку мав би виходити з того, що до ОСОБА_4 право власності не перейшло, оскільки відповідне судове рішення, за яким воно нібито належало попередньому власнику ОСОБА_6 було скасоване судом касаційної інстанції. Окрім того, у самої ОСОБА_11 спірна квартира була витребувана за судовим рішенням на користь ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1». Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Апеляційний суд вказує на те, що за наявності рішення суду про витребування позивачем свого майна (предмета іпотеки) з чужого володіння іпотекодавця добросовісність іпотекодержателя не має значення, оскільки за цих умов право іпотеки припиняється і особа (позивач), яка повернула своє майно (предмет іпотеки), не набуває статусу іпотекодавця.

Крім того, у даній справі, відповідно до умов договору іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 05.10.2015 року, а саме за п. 2.4.4. у разі втрати майна, що є предметом іпотеки, іпотекодавець має право замінити його іншим майном. /т. 1 а.с. 88/

Водночас, таких вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 не пред`являє, намагаючись у спосіб визнання його іпотекодержателем, фактично змінити власника майна ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1».

Щодо вимог зустрічного позову, рішення суду першої інстанції взагалі не містить мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову ТОВ «Центаріс» у задоволенні зустрічного позову.

Так, у своїх позовних вимогах ТОВ «Центаріс» просило визнати недійсним договір іпотеки від 05.10.2015 р., укладений між ОСОБА_4 , як іпотекодавцем та ОСОБА_2 , як іпотекодержателем.

Водночас, як вже встановлено, власником спірної квартири є ПрАТ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД-1», при цьому ТОВ «Центаріс» не є стороною договору іпотеки.

Стаття 204 ЦК України визначає презумцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним

з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

У справі, яка переглядається, підставою припинення іпотеки є витребування майна від добросовісного набувача.

Водночас, як вже зазначалось ВС у справі 756/15538/15-ц, проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статями 388, 509, 598 ЦК України, Об`єднана палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Таким чином, оцінюючи обставини даної справи, апеляційний суд дійшов висновків щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, апеляційним судом відхиляються, оскільки рішення скасовується у повному обсязі з підстав, викладених у цій постанові.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони, оскільки у їх вимогах судом відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс» - Петренко Ірини Леонідівни, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року, - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс», ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» про набуття права власності та у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Центаріс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» про визнання договору іпотеки недійсним, - відмовити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: