Рішення

від 14.08.2023 по справі 710/926/22

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/926/22

Провадження № 2/710/65/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2023 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Щербак О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко Л.А., Кузік Я.Б.,

представника позивача - прокурора Звенигородської окружної прокуратури Бондарчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Царина 2018», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав,

УСТАНОВИВ:

Звенигородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради звернулась до Шполянського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ « Царина 2018» з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350; усунути перешкоди у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350, шляхом скасування державної реєстрації права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Царина 2018» з одночасним припиненням речових прав, номер запису про інше речове право 33113369, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48560471 від 06.09.2019.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Шполянським відділом Смілянської місцевої прокуратури (на цей час Звенигородської окружної прокуратури) під час здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях № 42019251230000122 від 08.08.2019, №12020250300000358 від 05.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 713506, виданого ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 №142, здійснено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 площею 2,00 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Разом з тим, за даними досудового розслідування вищевказаній особі земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки Шполянською районною державною адміністрацією відповідне розпорядження не приймалось, а Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 713506 є підробленим.

У ході проведення спеціалістами відділу у Шполянському районі ГУ ДГК у Черкаській області збору вихідних даних для інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення щодо земель Антонівської сільської ради встановлено, що до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) внесено відомості про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на земельних ділянках, які підлягали інвентаризації, серед яких є і земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 площею 2,0 га сільськогосподарського призначення.

Указані земельні ділянки за обліковими даними ГУ ДГК у Черкаській області віднесено до земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Землевпорядна документація на зазначені земельні ділянки не розроблялася та на зберіганні у відділі у Шполянському районі ГУ ДГК у Черкаській області відсутня.

Також вищевказані земельні ділянки внесені до ДЗК реєстратором відділу у Шполянському районі ГУ ДГК Черкаський області, заявки на їх реєстрацію подано онлайн та одним із документів, на підставі яких внесено відомості до ДЗК, є державні акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з розпорядженням, яке зазначене підставою видачі ОСОБА_1 державного акту, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам.

Позивач також зазначив, що ані Шполянською районною державною адміністрацією, ані Антонівською сільською радою, ані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області рішення, розпорядження, накази щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району не приймалися.

Також, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020250300000358 установлено, що ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 до Шполянської районної державної адміністрації не звертався.

Отже, досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства у встановленому законом порядку не передавалась.

Таким чином, внаслідок незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника поза його волею, порушене право комунальної власності, яке підлягає відновленню, шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Крім того, позивач вважає, що для забезпечення Лип`янській сільській раді реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровими номером 7125780400:06:001:0350 шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Царина 2018» з одночасним припиненням цього права на підставі ст.ст. 21, 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також у позові зазначено, що Лип`янська сільська рада, яка є правонаступником Антонівської сільської ради, не вживала заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, хоча прокуратура звертала увагу Лип`янської сільської ради на необхідність вчинення відповідних заходів. Така бездіяльність стала підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

29.09.2022 судом постановлено ухвалу за заявою позивача про вжиття заходів забезпечення позову та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам Центрів надання адміністративних послуг, здійснити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим номером 7125780400:06:001:0350, розташовану в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського (на теперішній час - Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту, також, заборонено державним кадастровим реєстраторам, які перебувають у підпорядкуванні Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Третя особа надала до суду пояснення, в яких указала, що в ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки, реєстрація яких здійснена з порушенням земельного законодавства, про що Відділ у Шполянському районі Головного управління повідомив Головне управління службовою запискою та повідомленням про виявлений факт. На підставі онлайн заявки, яка надійшла через електронний сервіс до Державного земельного кадастру, в липні 2019 року, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350. У пакеті поданих документів був наявний державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК №713506 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з наявним кадастровим номером в них, який був виданий на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 року №142. У ході внутрішньої співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вищезазначеного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вищезазначених державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також архівних примірників вищезазначеного державного акту та документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350. Листом від 02.08.2019 №10-23-0.6-5652/2-19 Головне управління поінформувало Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області про виявлений факт порушення земельного законодавства. В подальшому, листом від 18.09.2019 Смілянська місцева прокуратура повідомила, що відомості по даній справі внесені до ЄРДР, а стан досудового розслідування перебуває на контролі у керівництва Смілянської місцевої прокуратури. В додатках до позовної заяви містяться докази, відносно того, що розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 №142 або іншим розпорядчим документом ОСОБА_1 земельна ділянка у приватну власність не передавалась.

27.02.2023, закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав.

Відповідач, ТОВ « Царина 2018» , подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, на підставі наявних матеріалів справи.

У судовому засідання представник позивача підтримала позов.

Від Лип`янської сільської ради надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі її представника.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях щодо позову просили розглядати справу без участі представника Головного управління, не заперечували проти задоволення позову.

Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд установив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №713506, виданому 29.03.2010 на підставі розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту ( том 1 а.с.27).

02.08.2019 за вих.№ 10-23-0.6-5652/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області направило повідомлення на адреси Управління захисту економіки в Черкаській області ДЗЕ НП України, Управління служби безпеки України в Черкаській області, Прокуратуру Черкаської області, Головне Управління національної поліції в Черкаській області про те, що за інформацією відділу у Шполянському районі Головного управління у ході проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності ( за межами населеного пункту), що розташовані на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області були виявлені земельні ділянки, реєстрація яких була здійснена з порушенням земельного законодавства. На підставі онлайн заявок, які надійшли через електронний сервіс була здійснена державна реєстрація земельних ділянок зокрема з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350. У пакеті поданих документів були наявні державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які були видані на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Проте, в ході внутрішньої співпраці з Шполянською районною державною адміністрацією було встановлено, що на підставі вказаного розпорядження було передано у власність земельні ділянки іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням. Крім того, спеціалістами Відділу у Шполянському районі Головного управління було встановлено відсутність записів про реєстрацію вказаних державних актів в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, а також архівні копії державних актів та документації із землеустрою ( том 1 а.с.25-26).

У листі від 29.08.2019 на запит Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури від 09.08.2019, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало відомості аналогічні змісту повідомлення від 02.08.2019 за вих.№ 10-23-0.6-5652/2-19.

Відповідно п.п. 2.14 та 4.2 Інструкції про порядок складання, видачі,

реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі

на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 ( чинної на час видачі оскаржуваного державного акту), державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, другий примірник державного акта зберігається у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Листом від 24.12.2019 № 617/414-19-0.360 на запит Смілянської місцевої прокуратури , відповідно якого серед іншого запитувалась інформація щодо державного акту ЯК №713506, Відділ у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомив, що інформація щодо обліку, виготовлення та видачі запитуваних державних актів, архівні примірники державних актів, записи про державну реєстрацію запитуваних державних актів у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю на право користування землею, договорів оренди у Відділі відсутні ( том 1 а.с.89).

Згідно відповіді Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.01.2020 № 01-39/2867, на запит прокурора від 10.12.2019 № 33/4-906 вих. 19, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350, заяв (клопотань) від осіб, зазначених у запиті, про надання їм у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Шполянського району до райдержадміністрації у 2010 році, чи в інший час не надходило; розпоряджень Шполянська райдержадміністрація про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та про затвердження такої документації із землеустрою щодо земельних ділянок та осіб, які зазначені в запиті, у 2010 році та у інший час не приймалось ( том 1 а.с. 90).

Із Розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 23.03.2010 № 142 « Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» вбачається, що адміністрацією прийнято рішення зокрема про передачу у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області громадянам згідно з додатком. Відповідно вказаного додатку такими громадянами є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( том 1 а.с. 51).

У п.1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021, який діяв на час видання державного акту, визначено, що Книга є документом суворого обліку, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно п.п.10,11,13,14 Порядку записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі; дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку; державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки; кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, присвоюється реєстраційний номер.

Разом із тим, відповідно відомостей у розділі 1 « Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб», том 1 з листопада 2004 по 09 листопада 2010, Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, виданих у 2010 році, наданих Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на запит прокурора від 20.10.2020, запису про реєстрацію державного акту ЯК №713506, виданому на підставі розпорядження Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142 , ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 немає (том 1 а.с. 30-36).

Відомості фрагментів Книги реєстрації державних актів на право власності на землю, на право користування землею, договорів оренди Чигиринського району Черкаської області ( аркуш 1, аркуш 2 та аркуш 22 із записами реєстрації державних актів, здійснених 26.03.2010) наданих 29.06.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області на запит прокуратури суд не бере до уваги, оскільки такі не стосуються предмету спору та надані відповідно пояснень представника позивача помилково ( том 1 а.с.105,106).

05.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 12020250300000358 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України за фактом того, що невстановлена особа використовуючи завідомо підроблені документи - державні акти на право власності на земельні ділянки, подавши їх на реєстрацію державному реєстратору речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності та права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я третіх осіб внаслідок чого земельні ділянки державної власності для ведення особистого селянського господарства незаконно вибули із державної власності та за ч.4 ст. 358 КК України за фактом того, що невстановлена особа підробила державні акти на право власності на земельні ділянки та договори оренди землі з метою реєстрації права власності та користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області за межами населеного пункту, внаслідок чого земельні ділянки незаконно вибули з державної власності та право власності на них було зареєстровано за третіми особами та у подальшому земельні ділянки передані в оренду фермерському господарству.

Указані обставини підтверджуються копіями Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12020250300000358, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 05.10.2020, обвинувального акту.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів 13.08.2020 і додатків до нього у присутності державного реєстратора Шполянської райдержадміністрації прокурор отримав доступ до оригіналу заяви щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 та копії документів про реєстрацію права власності та іншого речового права, оренди, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 та було вилучено вказані документи (том 1 а.с.70-84).

Серед вказаних документів наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу : 174642905 від 22.07.2019, згідно якого земельна ділянка кадастровий номер №7125780400:06:001:0350 площею 2 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , державна реєстрація здійснена 19.07.2019, рішення про державну реєстрацію №47883430 від 22.07.2019 (том 1 а.с. 76).

За відомостями Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою для державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером №7125780400:06:001:0350, площею 2 га є держаний акт серія ЯК №713506, виданий 29.03.2010 відділом Держкомзему у Шполянському районі, державна реєстрація здійснена 19.07.2019. Також щодо вказаної земельної ділянки наявні записи про інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди з орендарем ТОВ «Царина 2018» та орендодавцем ОСОБА_1 , зареєстроване 06.09.2019, номер запису про інше речове право: 33113369 (том 1 а.с.91,92,134-135).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснила, що працює на посаді державного реєстратора Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, наприкінці липня 2019 року до неї звернулись особи, які бажали зареєструвати право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради. Оскільки у неї малий кабінет, то зайшла жінка ОСОБА_7 з документами. Та вона на підставі наданих оригіналів державних актів про право власності на земельні ділянки, перенесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він працює на посаді головного спеціаліста відділу у Шполянському району ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. В 2019 році проводилась інвентаризація земельних ділянок з метою подальшої передачі ОТГ. Працюючи з публічною кадастровою картою, в ході опрацювання інформації щодо земель Антонівської сільської ради Шполянського району було встановлено, що до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельні ділянки, розташовані там, де їх бути не повинно було. Крім того, було виявлено, що з державної власності пропало близько 60 га земельної ділянки. У процесі дослідження вказаних обставин установлено, що заявки на реєстрацію були подані в електронній формі та серед документів були державні акти, підставою видачі яких було вказане розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Однак, перевіркою встановлено, що відповідно вказаного розпорядження земельні ділянки передані іншим громадянам в кількості 5 осіб. Також у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю на право користування землею, договорів оренди відсутні записи щодо наведених державних актів та відсутні архівні примірники. Серед земельних ділянок (у кількості 35), про які йде мова, є також земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснив, що на момент подій, про які йдеться, він працював на посаді головного спеціаліста відділу у Шполянському району ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Працюючи з публічною кадастровою картою, в ході опрацювання інформації щодо земель Антонівської сільської ради Шполянського району було встановлено, що до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельні ділянки, що належать до державної власності, площею по 2 га. Під час аналізу книги записів реєстрації відомості про державні акти були відсутні. Встановлено також, що розпорядження від 22.03.2010 № 142 видано на інших осіб та для іншого використання. Серед прізвищ, на які видані державні акти, було ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , пояснила, що в 2010 вона працювала на посаді реєстратора Шполянського відділу ЧРФ ДП «Центр ДЗК». До її безпосередніх обов`язків входила реєстрація державних актів на право власності. При огляді державного акта серії ЯК №713506, виданому на ім`я ОСОБА_1 , наявного в матеріалах справи, свідок пояснила, що підпис виконаний не нею. Зазначила, що не пам`ятає чи звертався ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Протоколи допиту в межах кримінального провадження вказаних свідків суд не бере до уваги, оскільки такі допитані в судовому засіданні, та саме такі покази , у відповідності до положень ст. ст.76,90 ЦПК України, є доказом. Протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суд не приймає до уваги, оскільки такі не викликались позивачем для допиту у якості свідків в межах цивільного процесу та відповідно не допитувались безпосередньо у судовому засіданні, від допиту заявлених та викликаних у судове засідання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , позивач відмовився.

Із відповідей Лип`янської сільської ради від 24.06.2022 № 02-22/531, 12.07.2022 № 02-22/657 на запит Звенигородської окружної прокуратури, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 знаходилась у державній власності за межами населеного пункту, до передачі у власність, та входила до Антонівської сільської ради. Антонівська сільська рада та Лип`янська сільська рада не приймали і не погоджували рішення про надання у приватну власність вказаної земельної ділянки. Сільська рада не володіє інформацією щодо незаконності набуття у власність вказаної земельної ділянки.

Згідно рішення сесії Лип`янської сільської ради № 5-1/20 від 20.11.2020 « Про початок реорганізації Антонівської сільської ради, шляхом приєднання до Лип`янської сільської ради» с. Антонівка увійшло до складу Лип`янської сільської територіальної громади і Лип`янська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Антонівської сільської ради.

Із відповіді головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 29.06.2022 № 10-23-0.2-1842/2-22 на запит прокуратури зокрема щодо земельної ділянки із кадастровим номером 7125780400:06:001:0350, вбачається, що земельні ділянки до передачі їх у власність знаходились на території Шполянського району Антонівської сільської ради , за межами населеного пункту. Земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення.

Щодо повноважень прокуратури.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У силу ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно п.24 розділу Х « Перехідні положення « Земельного кодексу України» з набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених законом категорій земель.

У листах від 17.06.2022 та 11.07.2022 Звенигородської окружної прокуратури повідомлялось Лип`янську сільську раду про встановлені обставини щодо передачі земельної ділянки 7125780400:06:001:0350 у приватну власність. Однак, у листах ( відповідях) від 24.06.2022 та 12.07.2022 Лип`янська сільська рада повідомила, що не володіє інформацією щодо незаконності отримання земельної ділянки для ведення ОСГ, тому не вживались заходи щодо повернення даних земельних ділянок у комунальну власність шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Таким чином, прокурор належно обґрунтував підстави представництва ним інтересів держави у сфері земельних відносин, у зв`язку з невжиттям Лип`янською сільською радою заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки у комунальну власність.

Висновки щодо встановлених обставин.

Згідно положень ст. 84 Земельного кодексу України ( в редакції станом на час видачі державного акту) у державній власності перебувають усі землі України, крім

земель комунальної та приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах

населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а

також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності ( ч.2 ст. 83 наведеного Кодексу).

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності ( п. б ч. 1 ст. 81 наведеного Кодексу).

Положеннями ст.17 Земельного кодексу визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України , у редакції чинній станом на час видачі державного акту на землю, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або

комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами

здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або

надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян

у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по

кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так відповідно до положень ч. ч. 7, 8, 9 указаної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (уразі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);

районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану

відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки

розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін;

розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної

ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з

погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія);

комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає

відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а вразі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Із досліджених доказів у справі, встановлено, що станом на дату видачі державного акта серії ЯК № 713506 від 29.03.2010, земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 перебувала у державній власності, та ОСОБА_1 не звертався до Шполянської районної державної адміністрації, як органу до повноважень якого належало розпорядження земельними ділянками державної власності на території розташування вказаної земельної ділянки, із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності. Відповідно уповноваженим органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 у власність не приймалось. Рішенням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 за № 142, на яке є посилання у державному акті серії ЯК № 713506 від 29.03.2010, як на підставу видачі державного акту, земельна ділянка передана у власність іншим громадянам та з іншим цільовим призначенням.

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника. Тому відсутність у справі такого рішення держави в особі обласної державної адміністрації як уповноваженого органу означає, що відчуження земельної ділянки відбулося без вираження волі власника

Таким чином, оскільки рішення місцевим органом виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки відповідачу, ОСОБА_1 , не ухвалювалось, а тому він відповідно до статті 387 ЦК України є незаконними володільцем спірної земельної ділянки.

Щодо порушеного права.

Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).

Відповідно до положень п. б ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до п. в ч.2 ст. 83 ЗК України (із змінами згідно з Законом № 1423-IX від 28.04.2021) у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Нормами п. а ч.5 наведеної норми встановлено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-IX , було внесено зміни до Земельного кодексу України , зокрема було доповнено розділ Х перехідних положень п.24. Відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, за межами Антонівської сільської ради, та відповідно відомостей Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Лип`янської сільської ради перебувала у державній власності та належала до земель сільськогосподарського призначення (том 1 а.с. 25-26).

Таким чином, спірна земельна ділянка повинна була перейти у комунальну власність Антонівської сільської ради на підставі наведеної норми.

Отже, відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», ураховуючи, що с.Антонівка відповідно до рішення сесії Лип`янської сільської ради № 5-1/20 від 20.11.2020 « Про початок реорганізації Антонівської сільської ради, шляхом приєднання до Лип`янської сільської ради» увійшло до складу Лип`янської сільської територіальної громади, на час подання позову та теперішній час розпорядником землями сільськогосподарського призначення (крім земель державної власності), зокрема спірною земельною ділянкою, є Лип`янська сільська рада.

Щодо способу захисту права, обраного позивачем.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 372/770/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.08.2022 у справі № 370/2253/15, обставини у якій подібні до тих, що встановлені у цій справі, зазначив наступне.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21).

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, заявлені вимоги про витребування спірних земельних ділянок є ефективним способом захисту у цій справі.

Зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми матеріального права і висновки Верховного Суду, заявлені вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Оскільки рішення Шполянською районною державною адміністрацією, як розпорядника спірної земельної ділянки, про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не приймалось, державний акт ЯК №713506 від 29.10.2010 є незаконним, разом з цим визнання його недійсним не є необхідним для вирішення питання про те, що земельна ділянка належить державі ( наразі територіальній громаді), та для її витребування в інтересах Лип`янської сільської ради.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зазначила, що факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.

Водночас оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України є негаторним позовом, спрямованим на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном, - не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати спірну земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні, оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності.

Судом установлено, що ОСОБА_1 не набув права власності ( право володіння, користування та розпорядження) спірною земельною ділянкою, а лише є незаконним її володільцем, а від так не мав права нею розпоряджатись, зокрема укладати угоди щодо такого майна.

З огляду на наведене, судове рішення про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки є як підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно так і підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі та припинення речового права : права оренди ТОВ « Царина 2018».

Таким чином, вимога про усунення перешкод у здійсненні Лип`янською сільською радою права розпорядження та користування спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ « Царина 2018» з одночасним припиненням речового права не підлягає задоволенню.

Ураховуючи положення ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову та заяви про забезпечення позову пропорційно до задоволених вимог.

Згідно ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 29.09.2022 у справі вжиті заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.7ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідного клопотання подано не було, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти в межах строку, визначеного ч.7ст. 158 УПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 158, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Лип`янської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323522, с.Лип`янка, Звенигородський район, Черкаська область, 20650) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 7125780400:06:001:0350.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Черкаської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 02911119, р/р НОМЕР_2 в Державній казначейській службі України в м. Київ) судовий збір в розмірі 3721 гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15.08.2023.

Суддя О.В. Щербак