Ухвала

від 14.08.2023 по справі 904/4012/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/4012/20 (904/881/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 17.01.2023

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 13.09.2022

у справі № 904/4012/20(904/881/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА"

до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

в межах справи №904/4012/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Центр Груп"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі № 904/4012/20(904/881/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.06.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі за подання касаційної скарги у справі № 904/4012/20(904/881/21).

17.07.2023 від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на виконання ухвали Суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником, скаржник посилається на неможливість здійснення сплати судового збору в належний строк у зв`язку з відсутністю коштів протягом лютого-травня 2023 тому судовий збір було сплачено 27.06.2023, отже як наслідок повідомляє про наявність належних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.08.2023 № 29.2-02/2047, у зв`язку з відпусткою суддів Погребняка В.Я., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/4012/20(904/881/21).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі № 904/4012/20(904/881/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023.

Розглянувши доводи вищевказаного клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області 06.02.2023 вперше звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21).

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 касаційну скаргу Головного управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 20 511,25 грн. за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21).

Отже в вищезазначеній ухвалі суд від 22.02.2023 встановлено, що при зверненні з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21), скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі зазначеному в ухвалі суду.

20.03.2023 касаційну скаргу Головного управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області ухвалою Верховного суду від 20.03.2023 року повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

06.04.2023 Головне управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області повторно звернулось з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21). Вказана касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21) ухвалою Верховного суду від 25.05.2023 повернута без розгляду так як недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору не усунено.

Однак незважаючи на те, що скаржнику в ухвалі Верховного суду від 22.02.2023 та від 26.04.2023 було зазначено про необхідність сплати судового збору при зверненні з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21), а також враховуючи доводи скаржника вказані в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень, стосовно відсутності коштів на сплату судового збору протягом лютого-травня 2023 року, 14.06.2023 року Головне управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області втретє звертається з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21).

28.06.2023 ухвалою Верховного суду касаційну скаргу Головного управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області знову залишено без руху та знову зазначено, що при зверненні до суду скаржником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21).

Суд зазначає, що існування обставини повернення касаційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Щодо доводів скаржника про наявність обставин для поновлення строку на касаційне оскарження, зумовлених відсутністю коштів для сплати судового збору у строк, визначений законом та судом в ухвалі про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі № 904/4012/20(904/881/21).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4012/20(904/881/21) за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

К. М. Огороднік