Постанова

від 15.08.2023 по справі 822/2086/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 822/2086/17

касаційне провадження № К/9901/4775/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя Ковальчук О.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство, платник) подало до суду позов до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило: визнати бездіяльність Інспекції протиправною; зобов`язати повернути протягом п`яти робочих днів з моменту набрання чинності постанови у даній справі 47761,24 грн позивачу шляхом перерахування на погашення грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, а за відсутності грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб - перерахувати на поточний рахунок позивача, або інший наданий для повернення коштів рахунок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що після проведення перевірки Управлінням Західного офісу Держслужби в Хмельницькій області дізнався про відсутність підстав для сплати податку за землі дорожнього господарства. У вимозі від 19.01.2017 №13-22-06-14/323 "Щодо усунення порушень виявлених ревізією" контролюючий орган зобов`язав позивача усунути виявлені порушення. На виконання зазначеної вимоги позивач 03.03.2017 звернувся до Інспекції з заявою про повернення сум грошового зобов`язання або зарахування в рахунок погашення грошового зобов`язання з інших платежів. Проте отримав відмову у задоволенні заяви. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо повернення надміру сплачених коштів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 03.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява позивача про повернення сум грошового зобов`язання з земельного податку, подана поза межами граничного строку, визначеного пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що позивач має право на повернення надмірно сплачених коштів з земельного податку у розмірі 252031,50 грн, надмірність сплати яких встановлено за актом перевірки у 2016 році.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що в грудні 2016 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2012 по 01.10.2016, за результатами якої складено акт від 14.12.2016 №22-05-08/57 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що позивачем здійснені зайві витрати грошових коштів в сумі 252031,50 грн внаслідок сплати у 2011-2012 роках податку за землі дорожнього господарства, за які відповідно до підпункту 283.1.4 ПК України земельний податок не сплачується.

За результатами ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області надіслало позивачу вимогу щодо усунення порушень виявлених ревізією від 19.01.2017 №13-22-06-14/323, зобов`язавши позивача усунути зазначені порушення в установленому законодавством порядку.

Позивач звернувся до Інспекції з заявою від 03.03.2017 №317 про повернення сум грошового зобов`язання з податку на землю або зарахування в рахунок погашення грошового зобов`язання з інших платежів.

Листом від 21.03.2017 №4272/10/22-25-12-03 Інспекція відмовила позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на положення пункту 43.3 статті 43 ПК України, якою визначений строк (1095 днів), протягом якого платник податку може звернутись з заявою про повернення надміру сплачених сум податків.

Як встановлено судами, позивач у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), поданих до Інспекції у 2011 - 2012 роках самостійно задекларував податкові зобов`язання зі сплати земельного податку на загальну суму 47761,24 грн, в тому числі і за земельні ділянки КОАТУ 6810100000 на суму 10585,56 грн у 2011 році та 24725,37 грн у 2012 році; КОАТУ 6825089600 на суму 230,69 грн у 2011 році та 296,94 грн у 2012 році; КОАТУ 6825055500 на суму 4961,34 грн у 2011 році та 6961,34 грн у 2012 році.

Факт сплати позивачем у 2012 році самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на землю підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 283.1.4 пункту 283.1 статті 283 ПК України визначено, що земельний податок на землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг не сплачується, не звільняє позивача від обов`язку щодо сплати задекларованих ним грошових зобов`язань з земельного податку за вказані землі.

Статтею 50 ПК України врегульований порядок внесення платником податків змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення ним помилок, що містяться у раніше поданих деклараціях.

Однак, як установлено судовими інстанціями, позивач не скористався своїм правом на внесення змін до податкової звітності із земельного податку за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, звільнені від оподаткування, за 2011-2012 роки.

Натомість, у березні 2017 року подав до Інспекції заяву про повернення надміру сплачених сум земельного податку за 2011-2012 роки.

Пунктом 43.1. статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Повернення помилково або надмірно сплачених коштів після спливу визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України строку Кодексом не передбачене. Не передбачена також можливість поновлення зазначеного строку, в тому числі і за рішення суду. Встановлені статтями 100 та 102 КАС України повноваження адміністративного суду щодо визнання поважними причин пропуску строку чи поновлення процесуальних строків не поширюються на строки, встановлені ПК України.

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем граничного строку, визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України для подання заяви про повернення надмірно сплачених коштів.

Також, згідно визначень ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Самостійно задекларовані позивачем та сплачені, у розмірах, визначених у деклараціях, суми податку на землю без попереднього внесення ним змін до податкової звітності у порядку, передбаченому пунктом 50.1 статті 50 ПК України, не можуть вважатися надміру чи помилково сплаченими коштами у розумінні ПК України та не підлягають поверненню на підставі статті 43 ПК України.

Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

За правилами пункту 43.3,43.5 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

У свою чергу, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №818/1645/16.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу позивача на судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк