Ухвала

від 10.10.2017 по справі 822/2086/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2086/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

10 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

10 жовтня 017 року на адресу суду від позивача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання аргументоване тим, що з метою участі у нараді по питаннях майнової роботи, начальник та провідний спеціаліст юридичного відділу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" будуть знаходитьсь у відрядженні.

Перевіривши доводи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що перебування вказаних працівників у відрядженні не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представляти інтереси позивача може будь - яка інша особа, в якої наявні всі права та повноваження, в тому числі директор даного підприємства, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без його участі за наявними матеріалами у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 07.05.2002 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №247272.

В грудні 2016 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2012 року по 01.10.2016 року, під час якої встановлено, що позивачем здійснені зайві витрати грошових коштів в сумі 252031,50 грн. внаслідок сплати у 2011-2012 роках податку за землі дорожнього господарства, за які відповідно до підпункту 283.1.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок не сплачується.

За результатами ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області надіслало позивачу вимогу "Щодо усунення порушень виявлених ревізією" від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323, зобов'язавши позивача усунути зазначені порушення в установленому законодавством порядку.

03 березня 2017 року позивач звернувся до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області з заявою №317 про повернення сум грошового зобов'язання з податку на землю або зарахування в рахунок погашення грошового зобов'язання з інших платежів.

Листом від 21 березня 2017 року №4272/10/22-25-12-03 ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області відмовила позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на пункт 43.3 статті 43 ПК України, якою визначений строк (1095 днів), протягом якого платник податку може звернутись з заявою про повернення надміру сплачених сум податків.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, самостійно задекларовані позивачем податкові зобов'язання зі сплати податку на землю вважаються узгодженими з моменту подачі вказаних декларацій та підлягають сплаті у встановлені законом строки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), поданих до ДПІ у місті Хмельницькому у 2011 - 2012 роках самостійно задекларував податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на загальну суму 47761,24 грн., в тому числі і за земельні ділянки КОАТУ 6810100000 на суму 10585,56 грн. у 2011 році та 24725,37 грн. у 2012 році; КОАТУ 6825089600 на суму 230,69 грн. у 2011 році та 296,94 грн. у 2012 році; КОАТУ 6825055500 на суму 4961,34 грн. у 2011 році та 6961,34 грн. у 2012 році.

Факт сплати позивачем у 2012 році самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на землю підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Та обставина, що відповідно до підпункту 283.1.4 пункту 283.1 статті 283 ПК України земельний податок на землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг не сплачується, не звільняє позивача від обов'язку щодо сплати задекларованих ним грошових зобов'язань з земельного податку за вказані землі.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 50 ПК України врегульований порядок внесення платником податків змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення ним помилок, що містяться у раніше поданих деклараціях.

Однак, позивач не скористався своїм правом на внесення змін до податкової звітності із земельного податку за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, звільнені від оподаткування, за 2011-2012 роки.

Натомість, у березні 2017 року подав до ДПІ у місті Хмельницькому заяву про повернення надміру сплачених сум земельного податку за 2011-2012 роки.

За змістом пункту 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Пунктом 43.1. статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Повернення помилково або надмірно сплачених коштів після спливу визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України строку Кодексом не передбачене. Не передбачена також можливість поновлення зазначеного строку, в тому числі і за рішення суду. Встановлені статтями 100 та 102 КАС України повноваження адміністративного суду щодо визнання поважними причин пропуску строку чи поновлення процесуальних строків не поширюються на строки, встановлені ПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про повернення сум грошового зобов'язання з земельного податку, подана поза межами граничного строку, визначеного пунктом 43.3 статті 43 ПК України, у зв'язку з чим не підлягає до задоволення.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, згідно визначень Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, самостійно задекларовані позивачем та сплачені, у розмірах, визначених у деклараціях, суми податку на землю без попереднього внесення ним змін до податкової звітності у порядку, передбаченому пунктом 50.1 статті 50 ПК України, не можуть вважатися надміру чи помилково сплаченими коштами у розумінні ПК України та не підлягають поверненню на підставі статті 43 ПК України.

Враховуючи вищезазначені правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача в поверненні позивачу сум грошового зобов'язання з податку на землю або зарахування в рахунок погашення грошового зобов'язання з інших платежі вказаних коштів є правомірною.

При аналізі вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що доводи апеляційної скарги дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.