Ухвала

від 27.07.2023 по справі 910/1807/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстрочці виконання рішення

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/1807/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви відповідача Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року у справі № 910/1807/22 в порядку ст. 331 ГПК України

у справі № 910/1807/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 33943388)

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297)

про стягнення 579 437,15 грн,

Представники сторін:

Від позивача (стягувача): не з`явився.

Від відповідача (боржника): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі - Підприємство): 497 100 грн. заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 18.02.2021 №УМТЗ-21-72/1 (далі - Договір); 40 258,29 грн. пені; 31 619,33 грн. втрат від інфляції та 10 459,53 грн. 3 % річних, а всього 579 437,15 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) укладено Договір, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікаціях або в заявці у разі поставки товару до укладання Договору; найменування товару: «Частини повітряних літальних апаратів. Код ДК: 021-2015- 34731000-0»;

- на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 25.02.2021 №4 і від 12.03.2021 №8, підписаними сторонами;

- відповідно до умов Договору оплата за товар мала бути перерахована відповідачем до 13.05.2021; проте станом на 08.02.2022 (дата подання позову до суду) заборгованість за поставлений товар за Договором складає 497 100 грн.; за невиконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховано 40 258,29 грн. пені, 31 619,33 грн. втрат від інфляції та 10 459,53 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 року (суддя Марченко О.В.) позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 18.02.2022 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 року (суддя Марченко О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року (суддя Марченко О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 33943388) до державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) про стягнення 579 437,15 грн. задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, м. Київ, 03142; ідентифікаційний код 33943388): 497 100 (чотириста дев`яносто сім тисяч сто) грн. основної заборгованості; 29 034 (двадцять дев`ять тисяч тридцять чотири) грн. 67 коп. втрат від інфляції; 10 070 (десять тисяч сімдесят) грн. 44 коп. 3% річних; 31 432 (тридцять одну тисячу чотириста тридцять дві) грн. 82 коп. пені та 8 514 (вісім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 57 коп. судового збору, після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ та у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В свою чергу, через канцелярію суду 23.06.2023 року від відповідача - Державного підприємства «Завод 410 ЦА» надійшла заява вих.№1.8-1005 від 19.06.2023 року про відстрочення виконання рішення, разом з доказами направлення на адресу позивача, в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі № 910/1807/22 терміном на один рік з моменту ухвалення рішення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/567/23 від 23.06.2023 року у зв`язку з перебуванням судді Марченко О. В. у відпустці матеріали заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року у справі № 910/1807/22 в порядку ст. 331 ГПК України передані на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.06.2023 року призначено до розгляду в судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 року на 27.07.2023 року.

Уповноважені представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника) в судове засідання 27.07.2023 року не з`явилися.

Про дату, час та місце судового засідання позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № № 0105494815741, 0105494815750.

Окрім цього, про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач додатково повідомлявся шляхом надсиланням копії ухвали суду від 29.06.2023 року про призначення заяви до розгляду у справі № 910/1807/22 засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, а саме: arp410@410.kiev.ua, факт отримання якої 29.06.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача в судове засідання 27.07.2023 року суд не повідомлено.

Будь яких заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 27.07.2023 року до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується дана заява та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов`язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

На обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач вказує, що не має можливості виконати рішення суду з підстав, що не залежать від останнього. Так, з 24.02.2022 на підприємстві оголошено простій унаслідок введення воєнного стану на території України. Крім того, за 2022 рік діяльність підприємства була збитковою. До того ж, відповідно до наказу Мінстратегпрому від 14.03.2023 року № 43 відповідача внесено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду заявник також вказує, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" перебуває у складному фінансовому стані, стягнення з нього грошових коштів за рішенням суду призведе до недостатності коштів на закупівлю авіазапчастин та комплектуючих для літаків, що задіяні на даний час в бойових діях, що негативно відобразиться на господарській діяльності відповідача та поставить під загрозу обороноздатність країни, а також може призвести до неплатоспроможності підприємства відповідача.

Також боржник у поданій заяві про відстрочення виконання рішення посилається на те, що стягнення грошових коштів з заявника в повному обсязі, без відстрочення суми заборгованості до відновлення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутків може призвести до неплатоспроможності підприємства та в подальшому його банкрутства, невиконання міжнародних домовленостей, втрати позитивного, ділового іміджу останнього, тощо.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також акцентує увагу, що відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже позивач, здійснюючи господарську діяльність, мав передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань контрагентом та наступне понесення витрат.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, які несуть відповідальність за порушення зобов`язань.

Водночас при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення мають бути враховані і майнові інтереси позивача у цій справі, адже рішення суду у цій справі було прийнято саме на захист інтересів останнього, про що неодноразово наголошувалось Європейським судом з прав людини.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов`язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов`язань, буде несправедливим відстрочити виконання фінансових зобов`язань відповідача перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, в першу чергу, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту, суд дійшов висновку щодо відсутності фактичних підстав для відстрочення виконання рішення у справі № 910/1807/22.

В свою чергу судом враховано, що відповідно до п. 10-2 Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), зокрема, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101 затверджено порядок визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 вказаного порядку перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - перелік), визначається Мінстратегпромом.

Відповідно до наданого заявником наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 43 від 14.03.2023 підприємство відповідача включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Отже, у силу вищевказаних нормативних актів, а саме наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 43 від 14.03.2023 підприємство відповідача включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, у зв`язку з чим, за висновками суду, відсутні правові підстави необхідності задоволення заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" № 1.8-1005 від 19.06.2023 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста у Києва від 13.07.2022 року у справі № 910/1807/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст. ст. 254- 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон