Ухвала

від 14.08.2023 по справі 755/11578/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11578/23

Провадження №: 2-з/755/241/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., за участі секретаря судового засідання Гриценко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РЕВ`ЄРА» - Браніцького Олександра Миколайовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РЕВ`ЄРА» - Браніцького Олександра Миколайовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 387 772,38 грн., що зберігаються на рахунках в будь-яких банківських установах України.

Вимоги заяви обгрунтовані тим, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на три нежитлових приміщення у буд. АДРЕСА_1 . Для фінансування самозабезпечення Об`єднання співвласники сплачують відповів внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами Об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирне будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирної будинку». Виходячи із зазначеного, Відповідач, як власник з нежитлових приміщення зобов`язаний сплачувати внески у порядку та розмірі, встановленими загальними зборами Об`єднання. Однак, Відповідач не виконує обов`язок, встановлений чинним законодавство Статутом та рішенням загальних зборів Позивача щодо сплати наведених вище внесків. Позивачем на адресу Відповідача було надіслано листа № 04/07/2023-1 від 04.07.20 року, яким останнього повідомляли про розмір заборгованості та встановлювався строк д сплати боргу (15 липня 2023 року). Однак, Відповідач означеного листа свідомо не отримав (лист повернувся за закінченням терміну зберігання) (докази наведеного долучені матеріалів позовної заяви). Окрім того, дії Відповідача спрямовані на продаж, належних йому нежитлових приміщень. Так, віднедавна на приміщенні Відповідача з`явився банер із вказівкою на продаж та контактним номером для зв`язку із ріелтором продавця. Вважають, що такі дії Відповідача вказують на свідоме ухилення виконання свого обов`язку щодо утримання належного йому майна, та з урахуванням наведеного вище належною підставою для застосування заходів забезпечення позову. Таким чином, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коптів Відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

З огляду на викладене, заявник вважає, що обраний Позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти в сумі 387 772,38 грн, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предмет позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову буде спроможний забезпечити фактичне реальне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В судове засідання сторони не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20, від 14 січня 2021 року провадження № 61-16635св20, від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, від 04 червня 2020 року у № 200/12227/17).

Таким чином, відсутність достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання вказаного позову до суду, зокрема, реалізацю нерухомого майна третім особам, або вчинення інших правочинів, щодо вказаного майна належного на праві власності відповідачу, відсутні правові підстави для забезпечення позову в обраний заявником спосіб.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суддя дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РЕВ`ЄРА» - Браніцького Олександра Миколайовича, за участі заінтересованої особи ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: