Ухвала

від 09.07.2024 по справі 755/11578/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-з/824/949/2024

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року місто Київ

справа №755/11578/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 387772,38 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року позов ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» суму заборгованості за щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 387 772,38 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5816,59 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 рокузаяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 рокузаяву ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №755/11578/23 - задоволено.

Доповнено заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року у справі №755/11578/23 за позовом ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 рокута додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСББ«СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» заборгованість за щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 387772,38 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5816,59 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

23 травня2024 року позивач ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести при розгляді справи в суді апеляційної інстанції становить 20000 грн.

05 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» на адресу апеляційного суду надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу, в якій остання просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000 грн., посилаючись на те, що заявлений позивачем розмір витрат є необгрунтованим та неспівмірним з витраченим адвокатом часом та зусиллями на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та на представництво інтересів в апеляційному суді.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 05 липня 2024 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення заяви у повному обсязі, просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.4 ст.270 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява позивача ОСББ«СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2024 року позивач ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА», подаючи відзив на апеляційну скаргу відповідача, в ньому вказував на те, що позивач поніс витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн., докази понесення витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

01 травня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на адресу апеляційного суду надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу, в якій остання просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000 грн., посилаючись на те, що заявлений позивачем розмір витрат є необгрунтованим та неспівмірним з витраченим адвокатом часом та зусиллями на підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

23 травня 2024 року позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, отже останнім були дотримані вимоги ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем ОСББ«СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» надано копії: договору №01-2803/2023 про надання правової допомоги від 28 березня 2023 року, укладеного між ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» та АБ «Олександра Браніцького»; додаткової угоди №4 від 22 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 28 березня 2023 року; акту №4 про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року; платіжної інструкції №667 від 23 травня 2024 року на суму 20000 грн.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 додаткової угоди №4 від 22 березня 2024 року правова допомога надаватиметься в Київському апеляційному суді, що включає зокрема, але не виключно: аналіз апеляційної скарги, підготовку і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, вчинення інших дій необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 3.1. основного договору.

Розмір винагороди бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1.2 цієї додаткової угоди до основного договору, становить грошову суму в Національній валюті України (гривні) визначену згідно порядку обчислення гонорару у формі фіксованої оплати та складає 20 000,00 грн.

Згідно акту №4 про надання правової допомоги від 22 травня 2024 рокусторони погодили, що Бюро надало, а клієнт отримав наступну професійну правничу допомогу:

аналіз ухвали Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року про відкриття апеляційного провадження по справі №755/11578/23 та роз`яснення її клієнту - 0,25 год

аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28листопада 2023 року у цивільній справі №755/11578/23; аналіз заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року; напрацьованій правової позиції та плану дій щодо захисту прав та законних інтересів клієнта; зустріч із клієнтом, узгодження запропонованої правової позиції та роз`яснення правових наслідків - 8год.;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року, виконання вимог процесуального закону щодо його подання до суду апеляційної інстанції - 8 год.;

участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду - 3 год., що разом становить 20000 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначений позивачем ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу - 20000 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

З огляду на вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» понесенівитрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА РІВ'ЄРА», місцезнаходження: місто Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 3-А, код ЄДРПОУ витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 11 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: