Рішення

від 05.07.2023 по справі 757/2064/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2064/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 69 440, 73 грн, три відсотки річних - 1 482, 64 грн, інфляційні втрати - 15 968, 92 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 452 977, 92 грн, компенсацію моральної шкоди - 70 000, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що позивач працювала на посаді директора виконавчого ТОВ «ЮНАЙС» з 06 грудня 2016 року по 13 квітня 2022 року, з якої була звільнена, але не отримала повного розрахунку всупереч положенням трудового законодавства.

У своєму відзиві стороною відповідача позов не визнано і зазначено, що повний розрахунок був здійснений 18 травня 2022 року, виходячи з того, що з 24 лютого 2022 року, коли оголошено в Україні воєнний стан, по 31 березня 2022 року для позивача був вставлений робочий день тривалістю 2 години, а з 01 квітня 2022 року дію трудового договору з позивачем призупинено. Розрахунок був виконано не у день звільнення, оскільки існували форс-мажорні обставини - повномасштабне вторгнення рф в Україну, і роботодавець виконав свій обов`язок перед працівником одразу після відновлення діяльності підприємства.

Також у своєму відзиві представник відповідача заявив, що докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та витрат, які він має понести, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки на момент ухвалення будуть відсутні всі первинні документи, в т.ч. ті, які міститимуть відомості про представництво інтересів відповідача в останньому судовому засіданні, як передбачено частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

16 січня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю 17 січня 2023 року та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

18 січня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

03 березня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

30 березня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача від 15 лютого 2023 року про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

05 липня 2023 року суд ухвалою, поновивши строк на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, повторно відмовив у задоволенні заяви представника відповідача від 13 квітня 2023 року про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Сторони перебували у трудових відносинах з 06 грудня 2016 року по 13 квітня 2022 року: позивач працювала на посаді директора виконавчого і була звільнена за згодою сторін, як передбачено пунктом 1 ст. 36 КЗпП України, згідно з наказом № 6-К від 13 квітня 2022 року. Повний розрахунок у день звільнення не було проведено.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05:30 год строком на 30 діб.

Так, 24 лютого 2022 року, згідно з наказом № 4/1-К про встановлення неповного робочого часу у зв`язку з неявкою на роботу протягом робочого дня 24 лютого 2022 року працівників ТОВ «Юнайс», зокрема директора виконавчого Мискевич С. О., та введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 встановлено:

- організацію праці працівників ТОВ «Юнайс», в тому числі директора виконавчого Мискевич С. О. у формі дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України включно з 24 лютого 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11 січня 2021 року, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- робочий день тривалістю 2 год. (початок робочого дня о 10:00, закінчення робочого дня о 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу включно з 24 лютого 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11 січня 2021 року, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- невідкладно, при наявності об`єктивної можливості у сторін трудових відносин: працівників та у ТОВ «Юнайс», - укласти трудові договори на підставі ст. 60-2 КЗпП України або на іншій законній підставі за взаємною згодою сторін та з дотриманням вимог трудового законодавства.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено щоразу на 30 діб, згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року й Указом Президента № 259/2022 від 18 квітня 2022 року.

27 березня 2022 року наказом № 4/2-К про встановлення неповного робочого часу у зв`язку з неявкою на роботу у період з 24 лютого 2022 року по 27 березня 2022 року, для працівників ТОВ «Юнайс», зокрема директора виконавчого ОСОБА_1 , та керуючись частиною четвертою ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено:

- організацію праці працівників ТОВ «Юнайс», в тому числі директора виконавчого Мискевич С. О., у формі дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України включно з 27 березня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11 січня 2021 року, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- робочий день тривалістю 2 (дві) години (початок робочого дня о 10:00, закінчення робочого дня об 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу включно з 27 березня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11 січня 2021 року, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- невідкладно, при наявності об`єктивної можливості у сторін трудових відносин: працівників та у ТОВ «Юнайс», - укласти трудові договори на підставі ст. 60-2 КЗпП України або на іншій законній підставі за взаємною згодою сторін та з дотриманням вимог трудового законодавства.

31 березня 2022 року наказом № 5/2-К про призупинення дії трудових договорів, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинено дію трудових договорів з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками (складу) ТОВ «Юнайс», у тому числі директора виконавчого ОСОБА_1

18 травня 2022 року ТОВ «ЮНАЙС» було здійснено виплату у розмірі 53 583, 35 грн.

Надалі, згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17 травня 2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01 травня 2023 року також продовжено строк дії воєнного стану.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Позивач переконана, що розрахунок у повній мірі не проведено і роботодавець зобов`язаний виплатити заробітну плату у розмірі 69 440, 73 грн, а також, передбачені ст. 625 ЦПК України, три відсотки річних та суму інфляційних втрат, крім того, компенсацію за моральну шкоду, якої вона зазнала, оскільки відповідач повідомляв, що не буде виплачувати заробітну плату, створив їй економічні труднощі, невизначеність життєвих перспектив, було порушено її життєві зв`язки, враховуючи, що позивач з родиною проживала у м. Ірпінь Київської області і вимушена була покинути домівку 24 лютого 2022 року, шукаючи притулок у безпечному місці. Позивач вказала, що розраховувала на ці кошти.

Відповідач, надавши відповідні докази (довідка від 18 травня 2023 року), вказав у відзиві, що з урахуванням змін у організації праці директора виконавчого ОСОБА_1 , її сукупний дохід за період лютий-квітень 2022 року склав - 88 290, 66 грн, а саме: за лютий 2022 року - 44 418, 71 грн, березень 2022 року - 12 512, 52 грн, квітень 2022 року - 31 359, 43 грн (компенсація відпустки при звільненні). Частина доходу позивача за лютий 2022 року, яка становить 34 707,31 грн, була сплачена протягом лютого 2022 року. Також у березні 2022 року позивачеві була здійснена виплата лікарняних за січень 2022 року у розмірі 11 703, 77 грн, суму яких позивач включила до підрахунку часткової виплати заробітної плати за лютий-березень 2022 року.

Отже заробітна плата була виплачена у повному обсязі ОСОБА_1 , однак не у день звільнення, а 18 травня 2022 року.

Частиною третьою ст. 32 КЗпП України закріплено правило, згідно з яким у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже, система та розмір оплати праці законодавцем прямо визначені як істотні умови. Таким чином, на підставі вказаної норми відповідач звільняється від обов`язку повідомлення працівників щодо встановлення неповного робочого часу.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Питання оплати праці працівників в період воєнного стану врегульовано Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Торгово-промислова палата України повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сипи) з 24 лютого 2022 року.

Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2022 року № 2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту Торгово-промислової палати України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),

Повномасштабне вторгнення рф в Україну несло пряму загрозу для життя та здоров`я працівників ТОВ «Юнайс», оскільки місцезнаходження підприємства - м. Київ (територія активних бойових дій), яке включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами).

Згідно із ст. 153 КЗпП України роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

З огляду на вказане вище, працівникам ТОВ «Юнайс» на підставі наказу № 10-В від 24 лютого 2022 року було надано відпустки без збереження заробітної прати з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.

Згідно з частиною першою ст. 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди, зумовленої порушенням трудових прав працівника є відповідальністю роботодавця за наявності необхідних умов її виникнення.

Отже, в умовах воєнного стану на такий вид відповідальності також поширюються положення частини третьої ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та частини першої ст. 617 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд погоджується із доводами сторони відповідача, який через відсутність працівників, які б мали можливість своєчасно виконувати посадові обов`язки, у тому числі щодо нарахування та виплати заробітної плати, не мав об`єктивної можливості своєчасно виконати свої зобов`язання перед позивачем, але він їх виконав одразу після відновлення діяльності підприємства, тому не має нести будь-яку відповідальність.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований, доводи, на які посилалася позивач як на підстави свого позову, спростовано стороною відповідача, а отже вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини другої вказаної статті передбачено покладення інших судових витрат, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

При поданні позовної заяви позивач посилалася на положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Крім того, позовна заява містила вимоги як про стягнення заробітної плати, так і трьох відсотків річних, інфляційних втрат, суми середнього заробітку, компенсації моральної шкоди, які не є складовими заробітної плати.

Так, як у задоволенні позову суд відмовляє, з позивача підлягає стягненню в дохід Держави сума судового збору за ставкою у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (пункт 1.1.2), а саме 6 098, 70 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 43, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 617, 625 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 36, 47, 94, 97, 117, 153, 237-1 Кодексу законів про працю України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір в дохід Держави 6 098, 70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк