Постанова

від 07.02.2024 по справі 757/2064/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 757/2064/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/3276/2024Головуючий у суді першої інстанції - Вовк С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кучаком Юрієм Федоровичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ЮНАЙС» в якому просила стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 69 440,73 грн, три відсотки річних - 1 482,64 грн, інфляційні втрати - 15 968,92 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 452 977,92 грн, компенсацію моральної шкоди - 70 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала на посаді директора виконавчого ТОВ «ЮНАЙС» з 06.12.2016 по 13.04.2022, з якої була звільнена, але не отримала повного розрахунку всупереч положенням трудового законодавства (а.с. 1-4).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2023 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЮНАЙС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації моральної шкоди залишено без задоволення (а.с. 80а-85).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що наказ про неповний робочий час для позивача був прийнятий 24.02.2022. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» був прийнятий 15.03.2022, а набрав чинності 24.03.2023. Тобто, станом на дату зміни істотних умов праці (24.02.2022), відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про таку зміну не пізніше ніж за два місяці.

Окрім зазначеного, звертає увагу на те, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». При цьому, введення 24.02.2022 воєнного положення в Україні на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини (а.с. 87-93).

12.12.2023 ТОВ «ЮНАЙС» було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України.

Окрім того, звернуто увагу на те, що приписи ст. 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Вказує, що відшкодування моральної шкоди в умовах воєнного стану не вбачається можливим з підстав, визначених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а.с. 121-128).

У судовому засіданні представник ТОВ «ЮНАЙС» - Овдійчук І.О. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у трудових відносинах з 06.12.2016 по 13.04.2022: позивач працювала на посаді виконавчого директора і була звільнена за згодою сторін, як передбачено п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно з наказом № 6-К від 13.04.2022. Повний розрахунок у день звільнення не було проведено.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05:30 год строком на 30 діб.

Так, 24.02.2022, згідно з наказом № 4/1-К про встановлення неповного робочого часу у зв`язку з неявкою на роботу протягом робочого дня 24.02.2022 працівників ТОВ «Юнайс», зокрема директора виконавчого ОСОБА_1 , та введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 встановлено:

- організацію праці працівників ТОВ «Юнайс», в тому числі директора виконавчого ОСОБА_1 у формі дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України включно з 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11.01.2021, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- робочий день тривалістю 2 год. (початок робочого дня о 10:00, закінчення робочого дня о 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу включно з 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11.01.2021, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- невідкладно, при наявності об`єктивної можливості у сторін трудових відносин: працівників та у ТОВ «Юнайс», - укласти трудові договори на підставі ст. 60-2 КЗпП України або на іншій законній підставі за взаємною згодою сторін та з дотриманням вимог трудового законодавства.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено щоразу на 30 діб, згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 й Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022.

27.03.2022 наказом № 4/2-К про встановлення неповного робочого часу у зв`язку з неявкою на роботу у період з 24.02.2022 по 27.03.2022, для працівників ТОВ «Юнайс», зокрема директора виконавчого ОСОБА_1 , та керуючись ч. 4 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено:

- організацію праці працівників ТОВ «Юнайс», в тому числі директора виконавчого ОСОБА_1 , у формі дистанційної роботи відповідно до ст. 60-2 КЗпП України включно з 27.03.2022 до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11.01.2021, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- робочий день тривалістю 2 (дві) години (початок робочого дня о 10:00, закінчення робочого дня об 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу включно з 27.03.2022 до відновлення можливості виконувати роботу за встановленим графіком згідно з наказом № 3 від 11.01.2021, але не пізніше дня скасування воєнного стану в Україні;

- невідкладно, при наявності об`єктивної можливості у сторін трудових відносин: працівників та у ТОВ «Юнайс», - укласти трудові договори на підставі ст. 60-2 КЗпП України або на іншій законній підставі за взаємною згодою сторін та з дотриманням вимог трудового законодавства.

31.03.2022 наказом № 5/2-К про призупинення дії трудових договорів, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинено дію трудових договорів з 01.04.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками (складу) ТОВ «Юнайс», у тому числі директора виконавчого ОСОБА_1

18.05.2022 ТОВ «ЮНАЙС» було здійснено виплату у розмірі 53 583, 35 грн.

Надалі, згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 на 90 діб, згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022, згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023, згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 також продовжено строк дії воєнного стану.

Частиною третьою ст. 32 КЗпП України закріплено правило, згідно з яким у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Тобто, система та розмір оплати праці законодавцем прямо визначені як істотні умови. Таким чином, на підставі вказаної норми відповідач звільняється від обов`язку повідомлення працівників щодо встановлення неповного робочого часу.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Питання оплати праці працівників в період воєнного стану врегульовано Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Згідно із ст. 153 КЗпП України роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14 та 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту Торгово-промислової палати України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України своїм листом підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),

Відповідачем зазначається, що повномасштабне вторгнення рф в Україну несло пряму загрозу для життя та здоров`я працівників ТОВ «Юнайс», оскільки місцезнаходження підприємства - м. Київ (територія активних бойових дій), яке включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами).

У зв`язку із зазначеними обставинами, на підставі наказу № 10-В від 24.02.2022, працівникам ТОВ «Юнайс» було надано відпустки без збереження заробітної прати з 24.02.2022 по 31.03.2022.

В подальшому, на підставі Наказу № 4/2-К від 27.03.2022 про встановлення неповного робочого часу, були проведені зміни істотних умов праці, повідомлення працівників про зазначене не передбачалось на підставі ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Із 31.03.2022 Наказом № 5/2 було призупинення дії трудових договорів з 01.04.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками (складу) ТОВ «Юнайс». До списку працівників, зокрема було включено директора виконавчого ОСОБА_1 , на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що невиконання відповідачем обов`язку щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці у даному випадку не впливає на розмір заробітної плати позивача, оскільки тривалість робочого дня позивача у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 складала 2 години (з 01.04.2022 дію трудового договору з позивачем призупинено), що підтверджується табелями обліку використання робочого часу в лютому 2022 року, в березні 2022 року та в квітні 2022 року.

До того ж, згідно довідки від 18.05.2023, з урахуванням змін у організації праці директора виконавчого ОСОБА_1 , її сукупний дохід за період лютий-квітень 2022 року склав - 88 290, 66 грн, а саме: за лютий 2022 року - 44 418, 71 грн, березень 2022 року - 12 512, 52 грн, квітень 2022 року - 31 359, 43 грн (компенсація відпустки при звільненні). Частина доходу позивача за лютий 2022 року, яка становить 34 707,31 грн, була сплачена протягом лютого 2022 року. Також, у березні 2022 року позивачеві була здійснена виплата лікарняних за січень 2022 року у розмірі 11 703, 77 грн, суму яких позивач включила до підрахунку часткової виплати заробітної плати за лютий-березень 2022 року.

Зазначені обставини позивачем не спростовано.

Верховний Суд у постанові від 27.12.2019 у справі № 408/3425/17-ц вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Таким чином, якщо працівник відпрацьовує в силу будь-яких обставин не всі дні місяця, які згідно з графіком є для нього робочими, або не всі робочі години, то заробітну плату слід розраховувати пропорційно відпрацьованому часу.

Із наведеного вбачається, що заробітна плата позивача за спірний період розрахована правильно та у відповідності до кількості фактично відпрацьованих робочих годин, її сукупний дохід за період лютий-квітень 2022 року склав - 88 290,66 грн, які виплачено позивачу, однак, лише 18.05.2022.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є КЗпП України (ст.ст. 116, 117 КЗпП України).

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В апеляційній скарзі, позивач зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував ст. 617 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19, та просив застосувати норми ст. 625 ЦК України.

В той же час, як у висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, так і у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19, від 11.11.2019 у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18), від 18.03.2020 у справі № 359/8379/17 вказано, що обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили. Не проведення з вини власника або уповноваженого органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто, виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права.

Таким чином, оскільки за спеціальними нормами трудового законодавства у період дії воєнного стану роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, а приписи ст. 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди, зумовлено порушенням трудових прав працівника с відповідальністю роботодавця за наявності необхідних умов її виникнення.

В той же час, в умовах воєнного стану на такий вид відповідальності також поширюються положення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, враховуючи те, що підставою для відправлення працівників у відпустку без збереження заробітної прати, встановлення неповного робочого часу, призупинення дії трудового договору та несвоєчасна виплата заробітної плати стала збройна агресія рф проти України, тобто, запровадження зміни істотних умов праці відбулось не з ініціативи відповідача, і він не мав об`єктивної можливості своєчасно виконати свої зобов`язання перед позивачем, але він їх виконав одразу після відновлення діяльності підприємства, тому відсутні підстави для покладення на нього будь-якої відповідальності, оскільки дії відповідача були вчинені з урахуванням тимчасових змін до норм трудового законодавства, які діють під час воєнного стану.

Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кучаком Юрієм Федоровичем, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року залишено без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома