Ухвала

від 17.08.2023 по справі 909/378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.08.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 16.08.2023 (вх. № 9666/23 від 16.08.2023) у справі

за позовом: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до відповідача 1: Городенківського Товариства з обмеженою

відповідальністю "Шляхбудіндустрія"

вул. Українська, буд. 9, с. Стрільче,

Городенківський р-н, Івано-Франківська обл., 78141

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вест-Трейдер"

вул. Івана Франка, буд. 30, с. Чернятин,

Городенківський р-н, Івано-Франківська обл., 78126

до відповідача 3: Дочірнього підприємства "Обрій"

вул. Івана Франка, буд. 30, с. Чернятин,

Городенківський р-н, Івано-Франківська обл., 78126

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вест-Трейдер", Дочірнього підприємства "Обрій" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія", оформлених протоколом № 08/05 від 08.05.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на Дочірнє підприємство "Обрій" Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія" та частки в статутному фонді Дочірнього підприємства "Обрій" Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія" від 08.05.2019, укладеного між Городенківським Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Вест-Трейдер"; скасування реєстраційних дій, проведених державним реєстратором Коломийської міської ради від 10.05.2019 за № 11071050015000328.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2023 у справі № 909/378/20 призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі на час проведення експертиз.

Матеріали справи № 909/378/20 супровідним листом від 23.06.2023 надіслано на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертиз.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 909/378/20 за апеляційною скаргою Городенківського товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2023, а листом від 13.07.2023 апеляційним судом витребувано матеріали справи № 909/378/20.

Водночас, матеріали справи повернулися на адресу Господарського суду Івано-Франківської області, в той час як мали повернутися на адресу Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до супровідного листа від 02.08.2023, справу № 909/378/20 направлено на адресу суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

16.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 16.08.2023 (вх. № 9666/23 від 16.08.2023), в якій останній просить до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/378/20: - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Вест-Трейдер" вчиняти будь-які дії щодо Дочірнього підприємства "Обрій" Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія", що призведуть до внесення реєстраційних записів (змін) до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України щодо Дочірнього підприємства "Обрій"; - заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи відносно Дочірнього підприємства "Обрій" Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудіндустрія"; - заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Вест-Трейдер" вчиняти реєстраційні дії з відчуження майна яке перебуває у власності Дочірнього підприємства "Обрій"; - заборонити Дочірньому підприємству "Обрій" вчиняти реєстраційні дії з відчуження власного майна.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач ОСОБА_1 до 08.05.2019 (до укладання спірного договору) був учасником органу управління Дочірнього підприємства "Обрій", крім того до даного моменту позивач був ознайомлений із складом майна яке формувало основні засоби дочірнього підприємства. В кінці червня 2023 року, позивачем помічено оголошення, на вебсайті вторинного ринку автомобілів "https://avto.ria.com", створене 15.06.2023 із пропозицією продажу автомобіля марки Audi A5, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 з дизельним двигуном об`ємом 2.0 літри. На момент подання даної заяви вказане оголошення видалене, наскільки відомо позивачу, транспортний засіб відчужений. З метою формування доказової бази для даної заяви, стороною позивача ініційовано звернення із адвокатським запитом від 23.06.2023 до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області із проханням підтвердити чи спростувати інформацію про власника транспортного засобу марки udi A5, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 з дизельним двигуном об`ємом 2.0 літри та повідомити про вчинення реєстраційних дій із згаданим т/з. На момент подання даної заяви, відповіді із Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області не отримано. Отже, в даному випадку, заходи забезпечення позову які оголошені в прохальній частині даної заяви дадуть змогу до вирішення справи зберегти матеріальну цілісність дочірнього підприємства та реабілітувати виробничі потужності підприємства. В іншому ж випадку, позивач змушений буде ініціювати відкриття нових судових проваджень, задля відновлення господарського функціонування дочірнього підприємства у зв`язку із неправомірним відчуженням основних засобів яке призведе не лише до зменшення балансової вартості таких засобів, але й до неможливості суб`єктом господарювання реалізовувати свої господарські інтереси. На переконання позивача, збереження цілісності господарського комплексу Дочірнього підприємства "Обрій" є безумовно важливим, оскільки виходячи із заявлених, в рамках позову, позовних вимог, першочерговим завданням позову є відновлення статусу дочірнього підприємства - шляхом скасування реєстраційних дій, а отже - матеріальна цілісність підприємства відіграє фундаментальну роль у відновленні господарської дієздатності не лише дочірнього підприємства, а й товариства "Шляхбудіндустрія".

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Водночас нормами Господарського процесуального кодексу України не встановлено порядку розгляду заяви за відсутності матеріалів справи.

З 05.10.2021 почали офіційно функціонувати окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до п. 3 розділу І "Загальні положення" Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, інструкція встановлює порядок автоматизованої (електронної) обробки, обліку та контролю документів, судових справ за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) і ведення діловодства в паперовій формі. Створення електронних документів здійснюється відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5 "Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2014 за № 1421/26198, та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС). Суди можуть створювати документи тимчасового (до 10 років включно) строку зберігання лише в електронній формі за умови наявності відповідного технічного забезпечення з урахуванням вимог законодавства України та Інструкції.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, наявність у суду матеріалів справи в електронній формі суд вважає за доцільне розглянути заяву про забезпечення позову за відсутності матеріалів справи у паперовій формі.

З`ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 16.08.2023 (вх. № 9666/23 від 16.08.2023), всебічно, повно та об`єктивно дослідивши подані докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із п. 2 та 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частинами 3 та 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору (ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Така правова позиція дотримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Натомість кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З цією метою та з урахуванням вищезазначених вимог законодавства, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

В силу приписів ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Поряд з цим в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов`язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач на підтвердження заяви про забезпечення позову подав суду посилання на оголошення про продаж транспортного засобу та роздруківку оголошення про продаж, проте зазначив, що на момент подання даної заяви вказане оголошення видалене.

З огляду на вищевикладене, суд не може самостійно оглянути доказ на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним позивачем посиланням.

Як зазначено позивачем з метою формування доказової бази для даної заяви, позивач звернувся з адвокатським запитом від 23.06.2023 до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області із проханням підтвердити чи спростувати інформацію про власника транспортного засобу марки udi A5, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 з дизельним двигуном об`ємом 2.0 літри та повідомити про вчинення реєстраційних дій із згаданим т/з. На момент подання даної заяви, відповіді із Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області не отримано.

Як на підставу для забезпечення даного позову заявник вказує на те, що існують побоювання, що основні засоби дочірнього підприємства "Обрій" до моменту винесення рішення суду та набрання рішенням законної сили будуть відчуженні. Однак заявником не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається. Подана заява про забезпечення позову містить лише посилання на норми права, що регулюють процесуальні аспекти вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд дійшов висновку, що заявником не наведено обґрунтованих мотивів та доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

З огляду на недоведеність наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів до забезпечення позову на цій стадії та у такий спосіб, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та розгляду спору по суті призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, принципу рівності усіх учасників справи перед судом та нівелює вимоги статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на змагальність сторін та диспозитивність господарського судочинства, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, для забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та з метою запобігання порушень, у зв`язку із вжиттям заходів до забезпечення позову, прав та охоронюваних законом інтересів всіх сторін суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд також зауважує, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76, 77, 86, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 16.08.2023 (вх. № 9666/23 від 16.08.2023) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.

Ухвалу підписано 17.08.2023.

Суддя С. М. Кобецька