Ухвала

від 17.08.2023 по справі 917/1261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

17.08.2023 Справа № 917/1261/15

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» на рішення/бездіяльність державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В`ятичі"

про стягнення 5 996 368,96 грн

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2015 позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В`ятичі" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 2 409 228,00 грн основної заборгованості, 774 000,00 грн штрафних санкцій та 60 805,59 грн на повернення судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.10.2015 на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

14.02.2022 Публічне акціонерне товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" звернулася до суду із скаргою на рішення / бездіяльність державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить суд:

- визнати дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлії Миколаївни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15 неправомірними;

- зобов`язати державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлію Миколаївну скасувати постанову від 24.01.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 61242148;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлії Миколаївни у виконавчому провадженні № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15, яка полягає у невжитті заходів щодо своєчасного та повного виконання рішення;

- зобов`язати державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Ю. М. вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо своєчасного та повного примусового виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 15.02.2022 скаргу на дії державного виконавця передано судді Дмитру Сірошу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" та додані до неї документи повернуті стягувачеві без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у справі №917/1261/15 скасовано. Справу № 917/1261/15 передано на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 суд призначив скаргу до розгляду на 9:30 17.08.2023.

Обгартовуючи скаргу стягувач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 видано наказ про примусове виконання рішення від 23.10.2015 № 917/1261/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В`ятичі» (далі - ТОВ «В`ятичі») на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (далі - ЛТ «ДПЗКУ», Стягувач) 2 409 228,00 грн основного боргу, 774 000,00 грн штрафних санкцій та 60 805,59 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 29.08.2019 Стягувача перейменовано у Акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України».

30.01.2020 АТ «ДПЗКУ» звернулось із заявою №130-2-19/448 про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 у справі №917/1261/15 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у ІІІосткииському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

До заяви стягувач долучив оригінал наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2015 у справі №917/1261/15 та документи на підтвердження повноважень представника.

Зважаючи на передбачений частиною 1 статті 18 Законом України «Про виконавче провадження» обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у своїй заяві про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 №130-2-19/448 Стягувач просив:

1. Внести відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження;

2. Направити запити про виявлення майна у власності боржника та коштів на його рахунках до усіх уповноважених органів та посадових осіб;

3. Вжити всіх інших законодавчо передбачених заходів для повного виконання судового рішення у справі № 2917/1261/15.

Постановою державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлією Миколаївною від 11.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15, про що АТ «ДПЗКУ» стало відомо з автоматизованої системи виконавчого провадження, яка відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №2 512/5, є основною інформаційною базою для здійснення виконавчого провадження.

Водночас, як зазначає Стягувач, постанову про відкриття виконавчого провадження Стягувану направлено не було, про вчинення будь-яких заходів примусового виконання судового рішення Стягувачу не повідомлялось.

24.01.2022 державним виконавцем Покотило Юлією Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Підставою для повернення виконавчого документу державним виконавцем визначено пункт 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

У пункті 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа державним виконавцем вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертаєтеся стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина 3 статті 37 Закону).

Разом з тим, відповідно до відмітки на наказі Господарського суду Полтавської області, державним виконавцем зазначено, що підставою для повернення наказу є пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, як вказує Стягувач, незрозуміло, що саме стало підставою повернення державним виконавцем виконавчого документу - відсутність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення чи відмова стягувача залишити за собою майно боржника, що нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Правові наслідки повернення майна згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону та пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону відрізняються: у першому випадку при поверненні виконавчого документ стягувачу арешт з майна не знімається, у другому - чинність арешту майна боржника припиняється, чим порушується право стягувача на отримання коштів на виконання рішення суду.

Крім того, як вважає Стягувач, державним виконавцем не надано жодних доказів щодо здійснення ним всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

АТ «ДПЗКУ» не погоджується з діями державного виконавця щодо постановления рішення про повернення виконавчого документу, вважає його бездіяльність під час виконання рішення у справі № 917/11261/15 неправомірною, у зв`язку з чим, звернувся до суду із вказаною скаргою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 у справі № 910/22429/16, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як зазначалося, на виконання рішення суду видано наказ від 23.10.2015.

Як убачається з матеріалів справи Постановою від 24.01.2022 державним виконавцем Покотило Юлією Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Підставою для повернення виконавчого документу державним виконавцем визначено пункт 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

У пункті 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа державним виконавцем вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Обґрунтовуючи скаргу, Стягувач вказує на те, що державним виконавцем не надано жодних доказів щодо здійснення ним всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має прс.во: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєс трацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (частини 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Затоном.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника -юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (частини 2, 3 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем tie рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення май на. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.ч. 1, 2, 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Разом з тим, частиною 1 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Разом з тим, повернення стягувану виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у відповідності до статті 59 зазначеного закону.

Слід зазначити, що наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження. Водночас, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених Законом, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, які дають можливість повторного подання виконавчого документа.

Оскільки, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу, а не його закінчення, тому підстави щодо зняття арешту з майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення у державного виконавця були відсутні.

Крім того, в порушення вимог законодавства в сфері примусового виконання судових рішень державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлією Миколаївною не повідомлено стягувача про відкриття виконавчого провадження та проведення будь - яких заходів примусового виконання судового рішення; не отримано інформацію від боржників від банківських установ про стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Також, в порушення вимог частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем належним чином не здійснена перевірка майнового стану боржника в 10 денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а саме не виявлено нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;не направлено запити до реєстраційних органів (територіальні сервісні центри МВС України, Реєстраційної служби, Департамент державної реєстрації та нотаріату, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів, Міністерства юстиції України) щодо наявності у власності Боржника належного йому майна (транспортних засобів, об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі); не проведено державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, чим порушено вимоги Порядку № 830; не направлено запити до ДП «Національні інформаційні системи» щодо встановлення факту видання Боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить Боржнику; із врахуванням вимог статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» не направлено до територіального органу Фонду соціального страхування України страхувальників, котрі здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців (в цьому випадку Боржника) запит щодо встановлення факту та наявності здійснення фінансування страхувальника (Боржника), що в кінцевому випадку надало б змогу ДВС належним чином, об`єктивно та повноцінно здійснити виконавчі заходи щодо виявлення, арешту та списання грошових коштів, належних Боржнику, направлених на задоволення вимог стягувача; не вжито заходів щодо звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення факту перебування Боржника у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб`єктів господарювання; не застосовано та не вжито інших та можливих заходів у виконавчому провадженні.

Зважаючи на викладене, у виконавчому провадженні № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 23.102.2015 у справі № 917/1261/15 державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлією Миколаївною були порушені засади виконавчого провадження, а саме: обов`язковості виконання рішень, відповідно до якого виконавчі документи є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України; законності, які вимагають неухильного додержання вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», вимог інших актів законодавства. Виконавець не всебічно і не повно проводить виконавче провадження, не забезпечує прийняття законних і неупереджених рішень; диспозитивності, відповідно до якого учасники виконавчого провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Виконавцем проігнороване прохання вжити заходів примусового виконання, викладене у заяві про примусове виконання рішення.

Державним виконавцем не надано доказів щодо здійснення ним всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 922/3503/16 встановлено, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/17274/17 зазначено, що сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів.

Зважаючи на те, що державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Ю. М. прийнято неправомірне рішення щодо повернення виконавчого документу без виконання, заходи примусового виконання рішення здійснені не в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Керуючись статтями 234, 239, 340, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" на рішення / бездіяльність державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Визнати дії державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлії Миколаївни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15 неправомірними.

Зобов`язати державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлію Миколаївну скасувати постанову від 24.01.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 61242148.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Юлії Миколаївни у виконавчому провадженні № 61242148 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15, яка полягає у невжитті заходів щодо своєчасного та повного виконання рішення.

Зобов`язати державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Покотило Ю. М. вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо своєчасного та повного примусового виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 23.10.2015 у справі № 917/1261/15.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття - 17.08.2023 та може бути оскаржена відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Дмитро СІРОШ