Постанова

від 14.08.2023 по справі 303/3456/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/3456/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 серпня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.,

за участі секретаря Гусонька З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року (суддя Котубей І.І.) усправі №303/3456/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» (далі: Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що09.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 043-2008-1903, згідно якого Банк видав позичальнику кредит в сумі 28 000 доларів США зі сплатою 13,45 % річних, строком до 01.01.2033.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09.06.2008.

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21.04.2015 складає 29892,86 доларів США, з яких:

270,96 доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

26362,15 доларів США сума дострокового стягнення кредиту;

3238,68 доларів США заборгованість за відсотками;

21,07 доларів США заборгованість за підвищеними відсотками.

Посилаючись на дані обставини, з урахуванням принципу диспозитивності, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 29892,86 доларів США в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09.06.2008.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2015 позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 892,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2015 скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 892,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На це повторне заочне рішення від 22.12.2015 подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник П.П. Посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання 22.12.2015, а відтак справу розглянуто судом за відсутності відповідача, якого не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Також вказує, що пред`явивши наявну у матеріалах даної справи вимогу про повне дострокове повернення боргу, Банк змінив строк повернення кредиту, відтак позов до поручителя ОСОБА_1 подано з пропуском 6-місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, що свідчить про припинення поруки.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2021 (судді Готра Т.Ю., Собослой Г.Г., Фазикош Г.В.) у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.12.2015 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельника П.П. задоволено. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи немає відомостей про направлення повістки ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду на 22.12.2015. Про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка, якої в матеріалах справи немає.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження.

Банк відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Учасники справи та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, часта місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник П.П. надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта та її представника. Одночасно в цій заяві просить врахувати ту обставину, що письмову вимогу Банку від 07.10.2014 про дострокове погашення кредиту вручено поручителю ОСОБА_1 17.10.2015. А тому, на переконання скаржника, Банк подав даний позов до суду 09.06.2015 з пропуском 6-місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Зважаючи на те, що позиція сторін апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та в апеляційній скарзі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу за відсутності сторін та їх представників. Відповідно до ч. 2 ст 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення

Згідно із статтею 74 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

У матеріалах справи немає відомостей про направлення повістки ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду на 22.12.2015.

Вказану обставину у даній справі також встановлено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 (а.с. 47-51 т. 2).

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка, якої в матеріалах справи немає.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 707/2366/14-ц (провадження №61-4558св21).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, справу в суді першої інстанції розглянуто 22.12.2015 за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, та обґрунтовувала свою апеляційну скаргу такою підставою. У зв`язку з цим, вказане порушення норм процесуального права, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування заочного рішення місцевого суду.

Стосовно доводів скарги щодо припинення поруки, фактичні обставини та застосовані норми права

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 043-2008-1903, згідно умов якого Банк видав позичальнику кредит в сумі 28 000 доларів США зі сплатою 13,45 % річних, строком до 01.01.2033 (т. 1 а.с. 23-28).

Як вбачається з умов кредитного договору та графіку платежів (т. 1 а.с. 31-34) позичальник ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором, зокрема між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09.06.2008, згідно з яким остання зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання у повному обсязі (т. 1 а.с. 42-44).

Надалі між Банком та позичальником ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 043-2008-1903 від 09.06.2008:

-додаткова угода б/н від 01.05.2009 (т. 1 а.с. 46-47);

-додаткова угода б/н від 15.05.2009 (т. 1 а.с. 48-59);

-додаткова угода б/н від 01.10.2010 (т. 1 а.с. 71-72);

-додаткова угода б/н від 22.10.2010 (т. 1 а.с. 73-90).

Також між Банком та поручителем ОСОБА_1 було укладено:

- додаткову угоду б/н від 15.05.2009 до договору поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09.06.2008, згідно з яким поручитель ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання боржником ОСОБА_2 у повному обсязі за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 043-2008-1903 від 09.06.2008 та враховуючи внесені зміни до нього (т. 1 а.с. 67-70, 46-47, 48-59);

- договір поруки б/н від 22.10.2010 (т. 1 а.с. 104-109), згідно з яким поручитель ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання боржником ОСОБА_2 у повному обсязі за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 043-2008-1903 від 09.06.2008 та додаткової угоди б/н від 22.10.2010.

Щодо вищевказаних договорів діє презумпція правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України).

Таким чином, основне зобов`язання змінювалося за згодою поручителя ОСОБА_1 .

Поручитель ОСОБА_1 та її представник не зазначали конкретних обставин, не наводили доводів та не надали доказів щодо зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника.

Позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконував, платежі у повному розмірі своєчасно не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21.04.2015 складала 29892,86 доларів США (а.с. 120-123), з яких:

270,96 доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

26362,15 доларів США сума дострокового стягнення кредиту;

3238,68 доларів США заборгованість за відсотками;

21,07 доларів США заборгованість за підвищеними відсотками.

З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що часткову сплату коштів на погашення заборгованості за кредитом та відсотками позичальником було здійснено у березні 2015 року.

Крім того, колегією суддів встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» раніше зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором № 043-2008-1903 від 09.06.2008 до позичальника ОСОБА_2 та іншого поручителя ОСОБА_3 (згідно іншого забезпечувального договору поруки №043-2008-1903-Р від 09.06.2008).

За результатом розгляду такого спору ухвалено заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.12.2015 у справі № 303/3458/15-ц, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору № 043-2008-1903 в сумі 29 892,86 доларів США, з яких 270,96 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 26 362,15 доларів США сума дострокового стягнення кредиту, 3238,68 доларів США відсотки, 21,07 долар США підвищені відсотки (ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/54473109).

Таке заочне рішення набрало законної сили 14.03.2016, з моменту постановлення ухвали Апеляційного суду Закарпатської областівід 14.03.2016, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення визнано неподаною та повернуто апелянтам (ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/56411831). Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.11.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року у справі №303/3458/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101011890).

Колегія суддів зазначає, що наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів, який ініційовано кредитором.

Відповідачем ОСОБА_1 у справі, що розглядається, не надано належних і допустимих доказів того, що сума заборгованості є іншою, не надано контррозрахунку, не доведено факту погашення боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем. Відповідачем не наведено доводів щодо необґрунтованості порядку нарахування складових такої заборгованості, не наведено доводів та не подано належних і допустимих доказів на спростовання розрахунку заборгованості зробленого Банком.

На обґрунтування своїх доводів про припинення поруки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , посилалася на те, що Банк надіслав письмову вимогу про дострокове погашення кредиту від 07.10.2014, яку вручено поручителю ОСОБА_1 17.10.2015. Враховуючи день вручення цієї вимоги поручителю, на думку скаржника, Банк подав даний позов до суду 09.06.2015 з пропуском 6-місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), що свідчить про припинення поруки.

Проте такі твердження відповідачки та її представника ґрунтуються на неправильному розумінні змісту письмової вимоги Банку від 07.10.2014, умов кредитного договору та помилковому тлумаченні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч. 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Фактичний аналіз змісту частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах шестимісячного строку, який слід обчислювати з: - моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами); або - з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України; або - з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, та полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання припиняє поруку за умови, що кредитор не пред`явить вимоги до поручителя. У випадку, якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12, від 22.08.2018 у справі № 2-1169/11, від 20.03.2019 у справі № 1411/3467/12, від 10.04.2019 у справі № 604/156/14-ц вказала на те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У договорі поруки у справі, що розглядається, сторони не встановили строк поруки, оскільки умова договору поруки про те, що він діє до повного виконанням зобов`язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком дії поруки.

У пункті 5.2.4 додаткової угоди б/н від 22.10.2010 до кредитного договору № 043-2008-1903 від 09.06.2008 його сторони погодили, що у випадку настання будь-якої із нижчевказаних обставин та направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором з дня відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику, якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов`язання позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі кредитора. При цьому вважається, що строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором закінчився в день відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі кредитора.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок порушення боржником виконання зобов`язань за кредитним договором від № 043-2008-1903 від 09.06.2008, Банк направив письмову вимогу від 07.10.2014 позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 , котру згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень отримано позичальником 15.10.2014 (а.с. 110, 111), а поручителем 17.10.2014 (а.с. 118-119).

У цій письмовій вимозі/повідомленні зазначено вимогу Банку негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, та штрафні санкції. Одночасно вказано, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроковона 61-йдень з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 110, 118).

Тобто у такій письмовій вимозі встановлено новий строк виконання основного зобов`язання - 15.12.2014, тобто на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги позичальником (15.10.2014).

Таким чином, позов подано Банком до суду 09.06.2015 з дотримання 6-місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє посилання відповідачки та її представника на припинення поруки внаслідок недотримання Банком строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегією суддів встановлено порушення норм процесуального права, які відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки справу було розглянуто місцевим судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, який обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Однак доводи апеляційної скарги про припинення поруки внаслідок недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України є безпідставними, відповідач не довів наявності обставин на підтвердження припинення поруки, не спростував дійсність зобов`язань поручителя перед Банком, при цьому не навів доводів та не надав належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості, визначеного кредитором.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку - задовольнити, стягнувши на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09.06.2008 у розмірі 29892,86 доларів США, з яких 270,96 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 26 362,15 доларів США сума дострокового стягнення кредиту, 3238,68 доларів США відсотки, 21,07 долар США підвищені відсотки.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову Банком було сплачено 3654,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1607/6 від 29.05.2015 (а.с. 1 т.1) .

Оскільки вимоги позивача задоволено, тому судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3654,00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. 381 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Павло Петрович задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) заборгованість за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09.06.2008 у розмірі 29892,86 доларів США, з яких 270,96 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 26 362,15 доларів США сума дострокового стягнення кредиту, 3238,68 доларів США відсотки, 21,07 долар США підвищені відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2023 року.

Головуюча:

Судді: