Постанова

від 10.04.2024 по справі 303/3456/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 303/3456/15-ц

провадження № 61-13678св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в складі судді Котубей І. І. від 22 грудня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кожух О. А., Кондора Р. Ю., Куштана Б. П. від 14 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 043-2008-1903, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 000,00 дол. США зі сплатою 13,45% річних, строком до 01 січня 2033 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09 червня 2008 року.

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21 квітня 2015 року складає 29 892,86 дол. США, з яких: 270,96 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 26 362,15 дол. США - сума дострокового стягнення кредиту; 3 238,68 дол. США - заборгованість за відсотками; 21,07 дол. США - заборгованість за підвищеними відсотками.

Посилаючись на дані обставини, банк просив стягнути з ОСОБА_1 29 892,86 дол. США в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2015 року позов ПАТ « Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 892,86 дол. США. Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 вересня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 892,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконує зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а тому заборгованість за кредитним договором, з урахуванням принципу на вимогу кредитора та з урахуванням принципу диспозитивності, підлягає стягненню з поручителя.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника П. П. задоволено. Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи немає відомостей про направлення повістки ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду на 22 грудня 2015 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник П. П. - задоволено частково. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 892,86 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з вимогою до поручителя банк у шести місячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов`язання.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник П. П.18 вересня 2023 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2015 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 202/781/14-ц, від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 303/3456/15-ц та витребувано цивільну справу з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 043-2008-1903, згідно умов якого Банк видав позичальнику кредит в сумі 28 000 доларів США зі сплатою 13,45 % річних, строком до 01 січня 2033 року.

Згідно умов кредитного договору та графіку платежів позичальник ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором, зокрема між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09 червня 2008 року, згідно з яким остання зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання у повному обсязі.

Надалі між Банком та позичальником ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року:

-додаткова угода б/н від 01 травня 2009 року;

-додаткова угода б/н від 15 травня 2009 року;

-додаткова угода б/н від 01 жовтня 2010;

-додаткова угода б/н від 22 жовтня 2010 року.

Також між Банком та поручителем ОСОБА_1 було укладено:

- додаткову угоду б/н від 15 травня 2009 року до договору поруки № 043-2008-1903-Р/1 від 09 червня 2008 року, згідно з яким поручитель ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання боржником ОСОБА_2 у повному обсязі за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року та враховуючи внесені зміни до нього (т. 1 а.с. 67-70, 46-47, 48-59);

- договір поруки б/н від 22 жовтня 2010, згідно з яким поручитель ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати за виконання зобов`язання боржником ОСОБА_2 у повному обсязі за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 та додаткової угоди б/н від 22 жовтня 2010 року.

Таким чином, основне зобов`язання змінювалося за згодою поручителя ОСОБА_1

Позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконував, платежі у повному розмірі своєчасно не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 21 квітня 2015 складала 29 892,86 доларів США, з яких: 270,96 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 26362,15 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту; 3238,68 доларів США - заборгованість за відсотками; 21,07 доларів США - заборгованість за підвищеними відсотками.

Установлено, що унаслідок порушення боржником виконання зобов`язань за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року, банк направив письмову вимогу від 07 жовтня 2014 року позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 , яку згідно рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень отримано позичальником 15 жовтня 2014 року, а поручителем 17 жовтня 2014 року.

У цій письмовій вимозі/повідомленні зазначено вимогу банку негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти та штрафні санкції. Одночасно вказано, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частина друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Фактичний аналіз змісту частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах шестимісячного строку, який слід обчислювати з: - моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами); або - з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України; або - з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, та полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання припиняє поруку за умови, що кредитор не пред`явить вимоги до поручителя. У випадку, якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 20 березня 2019 у справі № 1411/3467/12, від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц вказала на те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У договорі поруки у справі, що розглядається, сторони не встановили строк поруки, оскільки умова договору поруки про те, що він діє до повного виконанням зобов`язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком дії поруки.

Суд установив, що згідно пункту 5.2.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом. Якщо після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов договору протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

У пункті 5.2.4 додаткової угоди б/н від 22 жовтня 2010 року до кредитного договору № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року його сторони погодили, що у випадку настання будь-якої із нижчевказаних обставин та направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором з дня відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику, якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов`язання позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі кредитора. При цьому вважається, що строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором закінчився в день відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі кредитора.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «зміна договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою зміну договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Отже, у справі, що переглядається, сторони додатковою угодою від 22 жовтня 2010 року (пункт 5.2.4) змінили умову кредитного договору (пункт 5.2.5) щодо встановлення строку виконання зобов`язання при достроковому стягненні всієї суми кредитної заборгованості. Визначили, що строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором закінчився в день відправлення кредитором відповідного повідомлення/вимоги позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі кредитора.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок порушення боржником виконання зобов`язань за кредитним договором від № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 року, Банк направив письмову вимогу від 07 жовтня 2014 року позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 , яку згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень отримано позичальником 15 жовтня 2014 року, а поручителем 17 жовтня 2014 року.

У цій письмовій вимозі/повідомленні зазначено вимогу Банку негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, та штрафні санкції. Одночасно вказано, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги.

Тобто у такій письмовій вимозі встановлено новий строк виконання основного зобов`язання - 15 грудня 2014 року, тобто на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги позичальником (15 жовтня 2014 року).

Таким чином, правильними є висновки апеляційного суду про те, що позов подано Банком до суду 09 червня 2015 року - з дотримання 6-місячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

У зв`язку з цим, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи відповідачки про припинення поруки внаслідок недотримання Банком строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Крім того, з наданого банком розрахунку вбачається, що пред`явленні банком вимоги знаходяться в межах шести місяців за кожним періодичним платежем, останній платіж позичальником було здійснено у березні 2015 року.

Оскільки відповідачка не довела наявності обставин на підтвердження припинення поруки, не спростував дійсність зобов`язань поручителя перед Банком, та не надала належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості, визначеного кредитором, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов ПАТ «Універсал Банк», стягнувши на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 043-2008-1903 від 09 червня 2008 у розмірі 29 892,86 доларів США, з яких 270,96 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 26 362,15 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 3238,68 доларів США - відсотки, 21,07 долар США - підвищені відсотки.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов