Ухвала

від 15.08.2023 по справі 2-30/2003

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 2-30/2003

Провадження № 6/243/81/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Дюміної Н.О.

при секретарі Добродум Д.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справуза заявою ОСОБА_1 ,представник заявника ОСОБА_2 ,за участізаінтересованих осіб:Бахчисарайський районнийвідділ освітиАвтономної РеспублікиКрим, Пенсійний фонд України про заміну боржника у виконавчому листі, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2023 року заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування заяви посилався на те, що у зв`язку із прийняттям нового закону, який діє з 01.01.2023 року регресні виплати покладаються на Пенсійний Фонд України. Просив суд замінити боржника у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди, а саме з Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим на Пенсійний Фонд України.

22 червня 2023 року заявник надіслав до суду додаткову заяву в якій просив суд видати йому дублікат виконавчого листа зі зміною боржника з урахуванням заміни імені заявника на ОСОБА_1 та поновити строк виконавчого документу довічно.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, про дату час і місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, а саме телефонограмою. 14 серпня 2023 року заявник та його представник надіслали до суду заяву з проханням розгляд заяви проводити у їх відсутності.

Представник заінтересованої особи Пенсійного фонду України Петрученя І.В., у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, а саме шляхом надсилання на електронну адресу повідомлення та копії заяви з додатками.

Відповідно до письмових заперечень представника заінтересованої особи Пенсійного фонду України, як надійшли на адресу суду 01 червня 2023 року, просили суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи свої заперечення наступним.

Процесуальними нормами цивільного законодавства передбачено випадки, коли може бути замінено боржника на стадії примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Верховний Суд в постанові від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г зазначив, що процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Пенсійний фонд України не є правонаступником Бахчисарайського районного відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, нормативно-правовий акт про правонаступництво Фонду вищенаведеного органу - відсутній.

П. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що набрав чинності з 01.01.2023) (далі - Закон № 2620), передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

Таким чином, Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Однак, виходячи з заяви заявника, ані Фонд соціального страхування України, ані його виконавчої дирекції, ані управління виконавчої дирекції Фонду чи їх відділення не є боржниками у справі.

Згідно ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі).

Згідно із ч. 2ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2023 року прийнято заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження до судового розгляду, призначено судовий розгляд заяви. Залучено до участі у справі заінтересовану особу Пенсійний фонд України, та витребувано відомості з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Судом встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-30/2003 від 30 квітня 2003 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайського районного відділу освіти Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Бахчисарайського районного відділу освіти Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 невиплачені суми компенсації за втрату працездатності за період з 01 липня 1991 року до 31 грудня 2002 року у розмірі 37 849 грн 26 коп; компенсації з санаторно-курортного лікування 10 290 грн; компенсації за спеціальний медичний догляд 47 025 грн; компенсації за побутовий догляд 15 675 грн, а всього 110 836 грн 26 коп. У іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2016 року за заявою представника стягувача видано ОСОБА_3 (зміна прізвища ОСОБА_4 ) дублікат виконавчого листа за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30.04.2003 року на ім`я ОСОБА_3 та поновлено ОСОБА_3 пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Копія ухвали та виконавчий лист по справі були отримані заявником 17 березня 2016 року, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_1

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про повторну видачу йому копій ухвал Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2016 року та від 04.03.2016 року, а також дубліката виконавчого листа.

Листом Слов`янського міськрайонного суду від 22.02.2018 за № 2-30/2003/8509/2018 заявнику повторно видано копію ухвали суду №6/243/47/2016 та №2-во/243/33/2016. Дублікат виконавчого листа направлено не було у зв`язку із тим, що 17.03.2016 року ОСОБА_1 отримав дублікат виконавчого листа 17.03.2016 року.

Відповідно долиста Відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Херсонськійобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)№8489від 31.05.2023,згідно Інструкціїз організаціїпримусового виконаннярішень,виконання рішеньщодо боржників,які знаходятьсяна території,яка відповіднодо ЗаконуУкраїни "Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни"є тимчасовоокупованою територієюУкраїни,здійснюється відділомпримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Херсонськійобласті,в АРКта м.Севастополі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції.Відділ примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уХерсонській областіне єправонаступником органівДВС АРКрим там.Севастополь.Фактично виконавчіпровадження,а такожбудь-якіінші документи,які перебувалина територіїАР Кримта м.Севастополь,в томучислі відносноБахчисарайського районноговідділу освітиБахчисарайської РДААРК,до відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Херсонськійобласті,в АРКта м.Севастополі Південногоміжрегіонального управління(м.Одеса)не передавались,а такожвиконавче провадженняна виконанніу відділіне перебувало.Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) інформація щодо виконавчого провадження, зазначеного в ухвалі від 26.05.2023 відсутня.

Розв`язуючи вимоги заявника про заміну сторони в виконавчому листі суд зазначає наступне.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Судом встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Бахчисарайським РОО, де працював на посаді керівника гуртка в Домі піонерів та в 1981 та 1984 роках отримав травми на виробництві в результаті чого йому була встановлена втрата працездатності 80% та встановлена ІІ група інвалідності (трудове каліцтво).

Отже, трудове каліцтво ОСОБА_1 не є спірним.

При винесенні рішення судом зазначено, що оскільки трудове каліцтво ОСОБА_1 відбулося до прийняття закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тому всі відшкодування необхідно стягувати з підприємства. Оскільки позивач просив суд стягнути стягнення за період з 01.07.1991 по 31.12.2002 рік, тому на той час були чинними Правила відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 690 від 03.07.1984 року.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472, втратили чинність від 11 липня 2001 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №807-2001-п.

З 1 січня 2001 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV. Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) визначав правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку визначалось як самостійний вид загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснювався соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Пункт 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV (далі Закон №1105-ХІV) визначав, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Оскільки ОСОБА_4 є особою, яка потерпіла від трудового каліцтва до набрання чинності 1 січня 2001 року новим Законом «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», законодавство, яке змінилося, визначало порядок подальших виплат особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Матеріали справи не містять інформації щодо передачі після 1 січня 2001 року Бахчисарайським районним відділом освіти Автономної Республіки Крим чи уповноваженим ним органом документів щодо потерпілого ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, чи щодо звернення самого ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України та, відповідно, здійснення після 1 січня 2001 року виплат ОСОБА_1 від Фонду соціального страхування України.

Наразі Закон №1105-ХІУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції №2620-ІХ від 21 вересня 2022 року; нова редакція Закону набрала чинності з 1 січня 2023 року.

У Розділі УП Прикінцевих та перехідних положеннях до Закону №2620-ІХ передбачено, зокрема:

«2. Припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону»;

«3. До завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України».

Отже, відшкодування шкоди, завданої здоров`ю громадянина у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків, було та є врегульованим законодавством України; регресні та компенсаційні виплати за втрату здоров`я на виробництві у зв`язку з трудовим каліцтвом раніше виплачувались роботодавцями на підставі Правил від 23 червня 1993 року №472, а після втрати цими Правилами чинності від 11 липня 2001 року, виплачувались Фондом соціального страхування України після 1 січня 2001 року, в подальшому такі виплати з огляду на зміни в законодавстві, що настали з 1 січня 2023 року, виплачуватимуться Пенсійним фондом України.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Така правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від яких не вбачала підстав для відступу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425.

За змістом вищевказаної постанови від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред`явлення наказу від 25 травня 2012 року до виконання та видачу дубліката наказу, так як він не пред`являвся до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви були відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічна за змістом норма закріплена у статті 442 ЦПК України), з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу (аналогічна за змістом норма закріплена у статті 55 ЦПК України). У такому випадку приписи статті 334 ГПК України(статті 442 ЦПК України), що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу(статті 55 ЦПК України). Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України (частині п`ятій статті 442 ЦПК України).

Відповідно до відомостей отриманих судом з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) інформація щодо виконавчого провадження, зазначеного в ухвалі від 26.05.2023 відсутня.

Заявником не надано суду відомостей про те, що з моменту отримання ним дублікату виконавчого листа та поновлення судом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання з 2016 року по дату надіслання суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення (23.05.2023) ним здійснювалися заходи щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) в редакції, чинній на час ухвалення рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-30/2003 від 30 квітня 2003 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18.

Такий правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року в справі 205/7099/13-ц.

Враховуючи викладене, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа (дублікат виконавчого листа), виданого 17 березня 2016 року на виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-30/2003 від 30 квітня 2003 року закінчився строк пред`явлення виконавчих листів сплив більш ніж на сім років, тому заява не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку дії його пред`явлення до виконання суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Діючим законодавством визначено, що дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року за №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" визначено, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року "Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Положеннями ч.1ст.431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище цивільних процесуальних норм, суд дійшов висновку про те, що дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у разі втрати отриманого раніше оригіналу виконавчого листа. Будь-які інші підстави для видачі судом дублікату виконавчого листа, законодавець не передбачив.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З матеріалів справи вбачається, що заява про видачу дубліката виконавчого листа не містить обставин, належних та допустимих доказів, які в силу статей 77, 80, 81 ЦПК України об`єктивно давали б можливість суду зробити висновок про те, що оригінал виконавчого листа втрачено, а отже відсутня передбачена законом підстава для видачі його дублікату.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України "Про виконавче провадження" строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строк звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа спливає з строком для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст.120 ЦПК України.

Згідно ст.127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про повернення виконавчого листа).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-30/2003 від 30 квітня 2003 року позовні вимоги про відшкодування шкоди задоволено частково.

Заявнику було видано виконавчий лист, згідно відомостей з матеріалів цивільної справи.

Враховуючи, що 15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованої, у суду відсутня можливість перевірити чи звертався заявник до Виконавчої служби Автономної Республіки Крим (місцезнаходження боржника) з заявою про пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявником доказів звернення до виконавчої служби Автономної Республіки Крим суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку із тим, що Автономна Республіка Крим є тимчасово окупована територія у суду відсутня можливість з`ясувати чи виконано рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-30/2003 від 30 квітня 2003 року чи ні. Оскільки з моменту винесення судом рішення 2003 рік до моменту тимчасової окупації Автономної Республіки Крим пройшло більш ніж 10 років є ймовірність, що рішення суду було виконане.

Крім того, суд зазначає, що після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим заявник звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2016 року за заявою представника стягувача видано ОСОБА_3 (зміна прізвища ОСОБА_4 ) дублікат виконавчого листа за рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 30.04.2003 року на ім`я ОСОБА_3 та поновлено ОСОБА_3 пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа за рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 30.04.2003 року.

З моменту видачі заявнику дублікату виконавчого листа на поновлення строку на його пред`явлення пройшло більше 7 років (2023-2016), проте матеріали справи свідчать про те, що заявником не пред`являвся дублікат виконавчого листа до виконання, протилежних доказів суду заявником надано не було.

Тобто матеріали заяви свідчать про те, що стягувач фактично не цікавився ходом виконання судового рішення.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить суд поновити строк виконавчого документу довічно. Будь яких доказів поважності пропуску строку суду надано не було. Проте чинним законодавством не передбачено можливості поновлення строків довічно.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 р. у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 р. у справі № 6/256, від 26.04.2018 р. у справі № 922/6111/15 та від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г). Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Так, в рішенні ЄСПЛ "Пономарьов проти України" суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ "Устименко проти України" Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН "Про захист прав людини та основоположних свобод").

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Заявником не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Враховуючи наведене вище, та те, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, вимоги заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягають.

Оскільки видача дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення є пов`язаними з вимогами про заміну стягувача, то і вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявником не надано доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та його втрати.

Керуючись п.1ч.1ст.512ЦК України, ч. 1 п. 17.4 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 258, 260, 261, 442, 512 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження»,суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , за участі заінтересованих осіб: Бахчисарайський районний відділ освіти Автономної Республіки Крим, Пенсійний фонд України про заміну боржника у виконавчому листі, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 17 серпня 2023 року.

Суддя Н.О.Дюміна