Постанова

від 16.08.2023 по справі 203/2279/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5585/23 Справа № 203/2279/23 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Комунального підприємства «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі номер 203/2279/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третіми особами без самостійних вимог ОСОБА_3 та Територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності.

28 квітня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити його позовні вимоги шляхом накладення арешту на наступне майно: металоконструкції басейну, металоконструкції фонтану, металоконструкції банкеток і залу, металоконструкції кухонного блоку, металоконструкції тиру, металоконструкції туалету (на 2), металоконструкції естради, рекламний банер, огорожу (бутов. камінь), модульні металоконструкції малої архітектурної форми 7000х4000х3000, модульні металоконструкції малої архітектурної форми 1000х5000х3200, що розташовані в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборони відповідачу та/або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі іншим особам у власність чи користування, переміщення, вивезення, розбирання, перероблення, переобладнання зазначеного майна до вирішення справи по суті, оскільки заявник вважає, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а спірне майно може бути переміщене, знищене, відчужене іншим чином.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, пред`явленого до ОСОБА_2 , в якому третіми особами без самостійних вимог зазначені: ОСОБА_3 , Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності задоволено.

Накладено арешт на наступне майно: металоконструкції басейну, металоконструкції фонтану, металоконструкції банкеток і залу, металоконструкції кухонного блоку, металоконструкції тиру, металоконструкції туалету (на 2), металоконструкції естради, рекламний банер, огорожу (бутов. камінь), модульні металоконструкції малої архітектурної форми 7000х4000х3000, модульні металоконструкції малої архітектурної форми 1000х5000х3200, що розташовані в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено відповідачу та/або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі іншим особам у власність чи користування, переміщення, вивезення, розбирання, перероблення, переобладнання наступного майна: металоконструкції басейну, металоконструкції фонтану, металоконструкції банкеток і залу, металоконструкції кухонного блоку, металоконструкції тиру, металоконструкції туалету (на 2), металоконструкції естради, рекламний банер, огорожу (бутов. камінь), модульні металоконструкції малої архітектурної форми 7000х4000х3000, модульні металоконструкції малої архітектурної форми 1000х5000х3200, що розташовані в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №203/2279/23.

Із вказаною ухвалою не погодилась третя особа Дніпровська міська рада, подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року та винести нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №203/2279/23.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Металоконструкції басейну, металоконструкції фонтану, металоконструкції банкеток і залу, металоконструкції кухонного блоку, металоконструкції тиру, металоконструкції туалету (на 2), металоконструкції естради, рекламний банер, огорожу (бутов. камінь), модульні металоконструкції малої архітектурної форми 7000х4000х3000, модульні металоконструкції малої архітектурної форми 1000х5000х3200, розташовані в Центральному парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, яка віднесена до земель комунальної власності.

Застосований судом захід забезпечення позову привів до непропорційного обмеження судом дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, наданих їм відповідно до закону.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони відповідачу та/або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі іншим особам у власність чи користування, переміщення, вивезення, розбирання, перероблення, переобладнання зазначеного майна. Але позивачем не обґрунтовано необхідність застосування саме таких заходів забезпечення позову, не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в частині 2 статті 149 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить позивачу.

ОСОБА_1 не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання рішення чи утруднення виконання можливого рішення й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування таких заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Із вказаною ухвалою також не погодилось КП «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради, яке ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у розгляді справи, просило апеляційний суд скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини (що мають значення для справи), які є недоведеними, чим порушив норми процесуального права.

КП «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 26.02.2003 року №35/7.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1, п. 2, п. 3 рішення Дніпровської міської ради №31/29 від 16.11.2022 року міська рада вирішила закріпити на праві господарського відання за КП «Міська інфраструктура» об`єкти благоустрою м. Дніпра, зокрема Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції вирішив питання щодо прав, інтересів та обов`язків КП «Міська інфраструктура», тому останнє має право на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року.

Суд першої інстанції не навів підстав для застосування заходів забезпечення позову, зокрема, яким чином невжиття таких заходів (арешт майна та заборона) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову не містить у собі доказів, щодо наявності фактичних обставин, з яким позивач пов`язує арешт та заборону іншим особам вчиняти дії щодо переміщення, вивезення, розбирання, перероблення майна,яке зазначене в оскаржуваній ухвалі.

Вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження рухомим майном, шляхом надання позивачу безперешкодного доступу до рухомого майна. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції вжив заходи забезпечення, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тобто фактично вирішив спір по суті, чим порушив вимоги ч. 10 статті 150 ЦПК України.

Також позивач не довів правомірності знаходження його майна на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що статтею 150 ЦПК України передбачено накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві, а не позивачу.

Із вказаною ухвалою в частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо переміщення, вивезення, розбирання визначеного в ухвалі майна не погодилось КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, просило апеляційний суд скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року у справі №203/2279/23 про забезпечення позову в оскаржуваній частині.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо переміщення, вивезення, розбирання визначеного в ухвалі майна є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом було неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що загалом призвело до неправильного вирішення питання.

Закон №2807-ІV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів. У розумінні зазначеного вище Закону дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту.

КП «Дніпровські активи» на підставі рішення міської ради від 26.05.2021 року №87/7 визначено органом, від імені якого відповідно до законодавства України реалізується господарська компетенція органів місцевого самоврядування щодо здійснення контролю за станом благоустрою на території міста Дніпра у сфері споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг.

Отже, суд першої інстанції вирішив питання щодо прав, інтересів та обов`язків КП «Дніпровські активи», тому воно має право на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року.

Суд не має надавати оцінку правомірності встановлення тимчасових споруд без перевірки таких документів органом контролю.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 10.04.2013 року оголошено паркпам`ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Парк ім. Т.Г. Шевченка» відповідно до постанови колегії Держкомітету Ради Міністрів Української РСР по охороні природи від 26.07.1972 року. Паркпам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Згідно з п 3.1. наказу та відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парку-пам`ятки забороняється діяльність, що суперечить меті та завданням парку-пам`ятки, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі, встановлення об`єктів зовнішньої реклами, торгівельних лотків, павільйонів, кіосків (об`єктів сезонної торгівлі) тощо без відповідних дозволів та погоджень.

Згідно з вимогами Порядку та на підставі наявних повноважень спеціалістами КП «Дніпровські активи» проведено перевірку об`єкта благоустрою за адресою: площа Шевченко, 1, м. Дніпро, за результатом якої виявлені тимчасові споруди, розміщені самовільно, без укладання відповідного договору та винесені приписи щодо порушень і недоліків у сфері благоустрою.

Рішенням виконкому №3-25/4 вирішено вжити заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 року №44/43 (зі змінами), шляхом припинення функціонування тимчасових споруд та/або об`єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг у місцях загального користування згідно з переліком (додається), а саме: зобов`язати власників зазначених тимчасових споруд та/або об`єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг демонтувати їх власними силами та привести об`єкти благоустрою на місцях демонтованих тимчасових споруд та/або об`єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг до належного стану для подальшого використання за цільовим призначенням.

Переліком тимчасових споруд, які підлягають демонтажу, зокрема визначено тимчасові споруди та холодильне обладнання, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 . Виконання зазначеного вище рішення є обов`язковим в силу вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Застосування судом заходів забезпечення, що стосується «інших осіб», тобто необмеженого кола осіб, у тому числі, що не пов`язані з відповідачем, фактично перешкоджає діяльності органів місцевого самоврядування та уповноважених ним органів на виконання організації благоустрою міста, що є втручанням у діяльність осіб, які не є учасниками справи.

Доказів правомірності розміщення майна позивача на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, за адресою: м. Дніпро, площа Шевченка, 1, доказів оплати за користування об`єктом благоустрою матеріали справи не містять.

Від інших учасників справи відзиви в письмовій формі на апеляційні скарги до апеляційного суду не надійшли.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи Дніпровської міської ради Гуртовий В.Ю. доводи апеляційної скарги третьої особи підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційні скарги інших осіб вважав обґрунтованими.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи КП «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради адвокат Прохода Р.С. доводи апеляційної скарги третьої особи підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційні скарги інших осіб вважав обґрунтованими.

В судовому засіданні апеляційного суду представник КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради адвокат Данильченко М.В. доводи апеляційної скарги третьої особи підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційні скарги інших осіб вважала обґрунтованими.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Патика А.В. апеляційні скарги не визнав, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Апеляційний суд зазначає, що судова повістка про розгляд справи направлена відповідачці за її зареєстрованим місцем проживання, яке зазначено в паспорті особи та інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, 04 липня 2023 року відповідно до довідки АТ «Укрпошта» поштове відправлення (судова повістка) повернуто до суду апеляційної інстанції через відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 11-13, 58, том 1).

Відповідачка, якій відомо про розгляд справи судом, не повідомила про можливу зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), тому апеляційний суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ст. 131 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Апеляційний суд зазначає, що судова повістка про розгляд справи направлена третій особі

за її місцем проживання, яке зазначено позивачем та вказано в інших документах, що містяться в матеріалах справи, 31 липня 2023 року відповідно до довідки АТ «Укрпошта» поштове відправлення (судова повістка) повернуто до суду апеляційної інстанції через відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 59, том 2).

Третя особа ОСОБА_3 не повідомив про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), тому апеляційний суд вважає, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ст. 131 ЦПК України.

Треті особи: ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «ФБІ та К», які ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у розгляді справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.

Заслухавши суддю доповідача, представників третіх осіб та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору поставки №05/11-1 від 05.11.2020 року, укладеному між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , останньому було передано модульні металоконструкції малої архітектурної форми (7000х4000х3000) в кількості 1,000 шт. та модульні металоконструкції малої архітектурної форми (10000х5000х3200) в кількості 1,000 шт.(а.с. 15-18, том 1).

З договору купівлі-продажу №14/02-01 від 14 лютого 2007 року, укладеного між ВАТ «Друг» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній купив металоконструкції басейну, металоконструкції фонтану, металоконструкції банкеток і залу, металоконструкції кухонного блоку, металоконструкції тиру, металоконструкції туалету (на 2), металоконструкції естради, рекламний банер, огорожу (бутов. камінь) (а.с. 27-28, том 1).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невжиття таких заходів, відповідачка може здійснити відчуження спірного нерухомого майна, а також відчуження, переміщення, перероблення або знищення рухомого майна, що зробить неможливим виконання рішення про усунення перешкод у користуванні цим майном, у разі задоволення позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Частина 1 статті 149 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частин 3, 10 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на наведене, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Однак, заявник не надав будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_2 вчиняються дії, які свідчать про можливість її ухилення від виконання судового рішення.

Посилання позивача про те, що на майні, яке належить позивачу розміщено оголошення про його продаж є необґрунтованим та відхиляється апеляційним судом, оскільки в матеріалах відсутні докази на підтвердження цих обставин.

Інших доказів суду не надано.

Апеляційний суд зазначає, що в контексті співмірності суд має перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також можливого втручання у діяльність осіб, які не є учасниками справи, зокрема перешкоджанню діяльності органів місцевого самоврядування та уповноважених ним органів на виконання організації благоустрою міста.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг та скасуванню судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Міська інфраструктура» Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2023 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі номер 203/2279/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 17 серпня 2023 року.

Суддя: