Постанова

від 15.08.2023 по справі 677/609/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 677/609/21

провадження № 61-9153 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович;

заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Гладій Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В. В.

Скаргу мотивовано тим, що на примусовому виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області перебувало виконавче провадження № 38694491 з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого 15 жовтня 2009 року Красилівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z у розмірі 33 113, 43 дол. США, що еквівалентно 264 821, 35 грн, та неустойки у розмірі 3 545, 92 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн та 30 грн за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні № 38694491.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В. В. 11 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64807883 з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області 15 жовтня 2009 року. Також 11 березня 2021 приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Крім того, 17 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № 64807883 приватним виконавцем винесені постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника.

Вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В. В. щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 64807883 є незаконним (протиправними), оскільки стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження та похідні постанови: про арешт коштів та майна боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи боржника, про розшук майна боржника винесені в межах неправомірно відкритого виконавчого провадження, підлягають скасуванню.

Також звертав увагу на те, що звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи боржника накладається у виключних випадках, у разі відсутності у боржника коштів на рахунках банку у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум. Виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Крім того, постанови про арешт коштів та майна боржника винесені з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, яка значно перевищує суму, стягнуту з боржника судовим рішенням.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В. В. у ВП № 64807883 та скасувати постанови: від 11 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, від 11 березня 2021 року про арешт коштів боржника, від 11 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 11 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 17 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 17 березня 2021 року про розшук майна боржника.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» 7 700 грн витрат на правничу допомогу.

Суди виходили із правомірності дій приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Після повернення виконавчого листа без виконання стягувач, враховуючи положення частин четвертої, п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», мав право пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строку, встановленого цією статтею.

11 березня 2021 року стягувач звернувся до приватного виконавця Банадиги В. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого 15 жовтня 2009 року Красилівським районним судом Хмельницької області.

За таких обставин строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не було пропущено.

Приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи боржника, про розшук майна боржника відповідно до положень статей 36, 42, 48, 56, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування вказаних постанов відповідно до статті 447 ЦПК України немає.

Апеляційним судом також враховано, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» користувалося правовою допомогою під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції й понесло витрати на правничу допомогу, на підтвердження яких надало відповідні докази. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), їх обсяг, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрат на правничу допомогу з 10 200 грн до 7 700 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким його вимоги задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне дослідження наявних у справі матеріалів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 677/609/21 із Красилівського районного суду Хмельницької області.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані постанови та дії приватного виконавця суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Приватний виконавець Банадига В. В. не перевірив, що ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року у справі № 2-631/09 замінено сторону (ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») саме у виконавчому провадженні № 38694491, та відкрив виконавче провадження № 64807883 з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області 15 жовтня 2009 року, строк пред`явлення до виконання по якому пропущено.

Судами не взято до уваги, що приватний виконавець в межах виконавчого провадження незаконно встановив суму основної винагороди у валюті, відмінній від національної. Вважає, що вираження зобов`язання в офіційному діловому документі (постанові) не у національній валюті є протиправним. Крім того, встановлена сума основної винагороди приватного виконавця є значно завищеною в порівнянні із сумою стягнення за судовим рішенням від 14 вересня 2009 року у справі № 2-631/09.

Також заявник вказував, що не погоджується зі стягнутими судом апеляційної інстанції витратами на правничу допомогу, оскільки суд не перевірив перерахування ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» цих витрат адвокатському об`єднанню.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права; оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 березня 2021 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В. В. за вх. № 106 від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій стягувач (замінений з ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні № 38694491 відповідно до ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року)просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-631/09, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області 15 жовтня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 0155/07/17-Z у розмірі 33 113, 43 дол. США, що еквівалентно 264 821, 35 грн, та неустойки у розмірі З 545, 92 грн, судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн та 30 грн за оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

11 березня 2021 року приватним виконавцем Банадигою В. В. у відповідності до статей 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64807883. У постанові також визначено суму основної винагороди приватного виконавця, яка підлягає стягненню з боржника, в розмірі 3 311, 34 дол. США та 527, 29 грн.

Крім того, 11 березня 2021 року приватним виконавцем Банадигою В. В. у відповідності до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 та у відповідності до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно (майнові права), що належать боржнику у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 36 424, 77 дол. США та 6 303, 99 грн.

Відповідно до отриманого приватним виконавцем повідомлення УПФ України та ДФС України, боржник ОСОБА_1 отримує дохід у: ДСП «Північна Пуща» (ЄДРПОУ: 40247540); Київська обласна рада (ЄДРПОУ: 24572267); Чорнобильська об`єднана організація профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України (ЄДРПОУ: 21707169).

11 березня 2021 рокуна підставі отриманої інформації, у відповідності до статей 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Банадигою В. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 . Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що відрахування здійснюватимуться щомісячно, пропорційно у розмірі 20 % із всіх видів доходів боржника після утримання всіх податків та зборів; відрахування проводиться до повного погашення всієї суми заборгованості (із врахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження), що в загальній сумі становить 36 424, 77 дол. США та 6 303, 99 грн.

Згідно з інформацією сервісного центру МВС, за боржником ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: MERCEDES-BENZ, рік виробництва ТЗ: 1995, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, рік виробництва ТЗ: 1981 VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

17 березня 2021 рокуна підставі отриманої інформації, у відповідності до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Банадигою В. В. винесено постанову, якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать боржнику ОСОБА_1 : MERCEDES-BENZ, рік виробництва ТЗ: 1995, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, рік виробництва ТЗ: 1981 VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 36 424, 77 дол. США та 6 303, 99 грн.

Також 17 березня 2021 року приватним виконавцем Банадигою В. В. у зв`язку з відсутністю інформації про місцезнаходження транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук вказані транспортні засоби.

Відповідно до копії виконавчого листа від 15 жовтня 2009 року, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області у справі № 2-631/09, здійснювались дії: 1) «Направлено за належністю»; 2) «Відмовлено на підставі пункту 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) «Повернуто стягувачу без виконання» на підставі пункту 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) 09 червня 2020 року повернуто на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 201, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Статтею 447 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник ОСОБА_1 як на підставу для задоволення вимог його скарги на дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В. В. посилався на те, що приватний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки заява ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-631/09, виданого 15 жовтня 2009 року Красилівським районним судом Хмельницької області, яка отримана приватним виконавцем 11 березня 2021 року, була направлена з порушенням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відхилили зазначені доводи ОСОБА_1 , встановивши правомірність дій приватного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення виконавчого документу стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Згідно з частиною п`ятою розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тобто трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчого документа поширюється на виконавчі документи, які видані як до, так і після набрання чинності Законом України від 05 жовтня 2016 року «Про виконавче провадження».

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається власне пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк пред`явлення його до виконання встановлюється з дня повернення та становить три роки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц зроблено правовий висновок про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 березня 2021 року стягувач ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернулося до приватного виконавця Банадиги В. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа від 15 жовтня 2009 року, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області у справі № 2-631/09.

У матеріалах справи міститься копія виконавчого листа від 15 жовтня 2009 року, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області у справі № 2-631/09, із якого убачається, що до відкриття виконавчого провадження № 64807883 здійснювались дії: 1) «Направлено за належністю»; 2) «Відмовлено на підставі пункту 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»; 3) «Повернуто стягувачу без виконання» на підставі пункту 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) 09 червня 2020 року повернуто на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, указаний виконавчий документ вже було пред`явлено стягувачем до виконання та повернуто 09 червня 2020 року на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суди правомірно вважали, що стягувачем не було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, адже після повернення виконавчого листа 09 червня 2020 року стягувач мав право пред`явити виконавчий документ до виконання у строк до 09 червня 2023 року відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами проведена належна правова оцінка доказів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій приватного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги скарги ОСОБА_1 про скасування постанов приватного виконавця про арешт майна та коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи боржника, про розшук майна боржника є похідними від вимоги про скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому суди правомірно відмовили у їх задоволенні.

Не заслуговують на увагу посилання в касаційній скарзі на те, що заміна сторони виконавчого провадження стосується виключно виконавчого провадження № 38694491, а не виконавчого провадження № 64807883, а тому приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження № 64807883, оскільки вказаними обставинами заявник не обґрунтовував заявлені вимоги, не визначав ці обставини як підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваних постановах визначена сума основної винагороди приватного виконавця не в національній валюті України, а доларах США, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того, звертаючись зі скаргою у цій справі, ОСОБА_1 не заявляв вимог про скасування постанови приватного виконавця від 11 березня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про відшкодування витрат на правничу допомогу, не перевіривши докази перерахування цих витрат на рахунок адвокатського об`єднання, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 200 грн та їх відшкодування за рахунок ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надало договір про надання правової допомоги від 16 березня 2021 року, укладений з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; заяву на надання юридичної допомоги від 13 січня 2022 року № 88 та акт надання адвокатських послуг на загальну суму 10 200 грн: надання усної консультації -1 500 грн, надання поглибленої консультації (з посиланням на нормативно-правові акти на вивченням документації) - 3 000 грн, підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3 200 грн, представництво інтересів клієнта в апеляційному суді (с/з 24 січня 2022 року) - 2 500 грн, а також платіжне доручення № 6022 від 14 січня 2022 року про оплату вказаних витрат у сумі 10 200 грн на рахунок адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс».

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі

№ 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрат на правничу допомогу у розмірі 7 700 грн.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про відсутність доказів оплати ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрат на правничу допомогу, оскільки такі спростовуються платіжним дорученням № 6022 від 14 січня 2022 року про оплату вказаних витрат у сумі 10 200 грн на рахунок адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс». При цьому Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції зменшив завлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу з 10 200 грн до 7 700 грн, беручи до уваги принцип пропорційності розподілу судових витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович