Ухвала

від 15.08.2023 по справі 947/12549/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/12549/23

Провадження № 1-кс/947/10331/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Одесіклопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_6 ,погоджене зпрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовжитизапобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження №12023160000000116від 18.01.2023 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Іллічівськ, Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про продовження відносно підозрюваного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, ОСОБА_4 разом із членами групи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , маючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, організували свою протиправну діяльність шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів на території м. Чорноморськ Одеської області.

Так, з метою забезпечення своєї протиправної діяльності, а також конспірації, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , залучивши ОСОБА_8 в якості особи, яка здійснює збут наркотичних засобів, при невстановлених слідством обставинах, у невстановлені дату та час, умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог Закону України Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 15 лютого 1995 року та Закону України Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними від 15 лютого 1995 року (далі Закон), незаконно придбали особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якої заборонено - канабіс, який в подальшому зберігали за місцем мешкання ОСОБА_8 ,, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збуту.

Далі, в проміжок часу з 16.02.2023 до 04.03.2023 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , реалізуючи дії, спрямовані на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, домовився з ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, про збут останньому особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, за грошову винагороду в сумі 24000 гривень.

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, 04.03.2023 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , призначив ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустріч в «Приморському парку» за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. № 8.

У подальшому, 04.03.2023 приблизно о 13.14 год., ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прибувши за вказаною адресою зустрівся з ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 та який, дотримуючись умов конспірації висунув свої вимоги, умови та порядок отримання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, отримав грошову винагороду від ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, а саме грошові кошти у сумі 24000 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , діючий за попередньою змовою із ОСОБА_7 , наказав ОСОБА_9 чекати подальших дій та інструкцій.

Так, 04.03.2023 близько 14.40 год. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , здійснив дзвінок із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну повідомленнями «Signal» ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та озвучив інструкції та порядок отримання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, а саме наказав ОСОБА_9 прибути за адресою: АДРЕСА_2 , де в подальшому, діючи відповідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_8 , якого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 залучили до вчинення злочину, перебуваючи за вказаною адресою, незаконно збув ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, два полімерних пакети, які містять речовину рослинного походження.

У той же день, 04.03.2023 близько 15.10 год., ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, добровільно видав працівникам поліції придбану ним у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 , особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.

Подальшим досудовим розслідуванням установлено, що згідно висновку експерта від 22.03.2023 № СЕ-19/116-23/3832-НЗПРАП надана на експертизу речовина рослинного походження в подрібленому стані, сіро-зеленого кольору масами 103,13 г та 90,79 г, яка знаходиться в двох полімерних пакетах, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, кількісний вміст якого становить 85,60 г та 76,03 г відповідно.

Крім того, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи із заздалегідь розробленого плану, виник корисливий умисел, направлений на кримінально протиправне придбання вогнепальної зброї, з метою їх подальшого збуту без передбаченого законом дозволу, придбали у невстановлений час та невстановленому в ході досудового розслідування місці, короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на вчинення тяжкого злочину, ОСОБА_4 , спільно із ОСОБА_10 при невстановлених слідством обставинах, у невстановлених осіб та в невстановленому місці, бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення правил обігу бойових припасів, незаконно придбали короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, а саме: 2 самозарядних пістолети моделі «Blow TR 14 02» калібру 9 мм Р.А., які у подальшому зберігали у себе.

Далі, 18.03.2023 ОСОБА_4 діючий за попередньою змовою із ОСОБА_7 , реалізуючи дії, спрямовані на незаконний збут вогнепальної зброї, домовився з ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, про збут останньому вогнепальну зброю, за грошову винагороду в сумі 18 000 гривень

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, 18.03.2023 ОСОБА_4 , який діє за попередньою змовою із ОСОБА_7 , призначив ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустріч за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, 18.03.2023 приблизно о 17.04 год., ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прибувши за вказаною адресою, зустрівся з ОСОБА_4 , який дотримуючись умов конспірації, отримав грошову винагороду від ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, грошові кошти у сумі 18 000 гривень. Після чого ОСОБА_4 наказав ОСОБА_9 чекати подальших дій та інструкцій.

У подальшому, 20.03.2023, приблизно о 17.04 год. ОСОБА_4 який дійє за попередньою змовою із ОСОБА_7 , перебуваючи у дворі будинку за адресою мешкання, а саме: АДРЕСА_3 , де в подальшому, діючи відповідно заздалегідь розробленого плану, зустрівся з ОСОБА_9 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та перебуваючи біля транспортного засобу марки «Lexus GS 300», який перебував у дворі будинку за вказаною адресою, та з слону вказанаого транспортного засобу, а саме з заднього сидіння, дістав полімерний пакет із двома пістолетами моделі «Blow TR 14 02» калібру 9 мм Р.А., який ОСОБА_4 збув ОСОБА_9 за 18 000 грн..

Подальшим досудовим розслідуванням установлено, що згідно висновку експерта від 28.03.2023 № СЕ-19/116-23/5070-БЛ, надані на експертизу два пістолети являються короткоствольною гладкоствольною зброєю самозарядним пістолетом моделі «Blow TR 14 02», № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А. та «Blow TR 14 02», № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А. відповідно. Виготовлені шляхом переробки саморобним способом стартового пістолета моделі «Blow TR 14», № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А.К. відповідно. Придатні до проведення пострілів способом роздільного спорядження (з використанням шумових (холостих) патронів калібру 9 мм. Р.А.К. та картечі діаметром 6,5 мм.) із змінами саморобним способом: зі ствола пістолета було видалено захисний елемент, який би перешкоджав проведенню пострілів кульовими чи шротовими патронами та заглушений газопровідний отвір.

У той же день, об 17:20, ОСОБА_9 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, добровільно видав співробітникам правоохоронних органів придбаний ним у ОСОБА_4 два пістолети.

Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений час, ОСОБА_4 разом із членами групи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , маючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, організували свою протиправну діяльність шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів на території м. Чорноморськ Одеської області

Так, з метою забезпечення своєї протиправної діяльності, а також конспірації, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , залучивши ОСОБА_8 в якості особи, яка здійснює збут наркотичних засобів, при невстановлених слідством обставинах, у невстановлені дату та час, умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог Закону України Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 15 лютого 1995 року та Закону України Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними від 15 лютого 1995 року (далі Закон), незаконно придбали особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якої заборонено - канабіс, який в подальшому зберігали за місцем мешкання ОСОБА_8 ,, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збуту.

Далі, 26.04.2023 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , реалізуючи дії, спрямовані на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, домовився з ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, про збут останньому особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, за грошову винагороду в сумі 26000 гривень.

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, 27.04.2023 приблизно о 10.52 год. ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 , призначив ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустріч біля будинку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому, 27.04.2023 приблизно о 11.28 год., ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прибувши за вказаною адресою, зустрівся з ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 та який, дотримуючись умов конспірації висунув свої вимоги, умови та порядок отримання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, отримав грошову винагороду від ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, а саме грошові кошти у сумі 26000 гривень. Після чого, ОСОБА_4 , наказав ОСОБА_9 їхати до ОСОБА_8 , який в свою чергу мав передати придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.

У подальшому, ОСОБА_9 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи відповідно заздалегідь розробленого плану ОСОБА_8 , якого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 залучили до вчинення злочину, незаконно збув ОСОБА_9 полімерний пакет з речовиною рослинного походження.

У той же день, 27.04.2023 приблизно о 12.07 год. ОСОБА_9 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, добровільно видав працівникам поліції придбану ним у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 , рослинноподібну речовину вагою близько 200 г, яка згідно із результатом проведення експрес-тесту «AIDENTA Marijuana Hashish S/N LOT3033122A exp 08/2025» є маріхуаною або гашишем.

Так, 27.04.2023 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

У подальшому 27.04.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене групою осіб; ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України за кваліфікуючими ознаками: зберігання, придбання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, які заздалегідь домовилися про спільне його вчинення та збут вогнепальної зброї; ч.2 ст.307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно, групою осіб.

Слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- підозрюваний, перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження. Зокрема, у кримінальному провадженні є ряд свідків, які на даний час допитані, проте може виникнути необхідність у їх додатковому допиті, та враховуючи той факт, що на даний час свідки у судовому розгляді не надавали будь-яких свідчень;

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, дружину, малолітню дитину, постійне місце проживання та бізнес в м.Чорноморськ. Звертав увагу на явно непомірний розмір застави, що фактично не є альтернативою тримання під вартою.

Підозрюваний підтримав захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як встановлено в судовому засіданні 27.04.2023 року ОСОБА_11 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

Того ж дня ОСОБА_11 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.04.2023 року відносно ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.06.2023 року, який був продовжений до 17.08.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 15.08.2023 продовжено строк досудового слідства по даному кримінальному провадженню до шести місяців, тобто до 27.10.2023.

Що стосується посилання захисника на необґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних та корисливих кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також незаконного володіння зброєю, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві, особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція інкримінованих йому злочинів передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від шести до десяти років, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Що стосується ризику незаконного впливу на свідків передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що підозрюваний може незаконного впливати на свідків з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, яких ще не допитано для дачі ними неправдивих свідчень, які її виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані, а тому слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні існування вказаного ризику.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.

Викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1ст.177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом продовження дії відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

В частині визначеного ухвалою слідчого судді Київскього районного суду міста Одеси від 28.04.2023 року розміру застави, слідчий суддя зазначає, що розмір застави зміні не підлягає.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_6 ,погоджене з прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження №12023160000000116від 18.01.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжити строктримання підвартою до 12.10.2023 року включно, із можливістю внесення застави на умовах визначених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 28.04.2023 р, та у разі її внесення покласти на строк до 12.10.2023 року включно обов`язки визначені в цій ухвалі.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1