Ухвала

від 30.08.2023 по справі 947/12549/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1461/23

Справа № 947/12549/23 1-кс/947/10330/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,який дієв інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 ,на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від15серпня 2023року пропродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000000116, внесеного до ЄРДР від 18.01.2023 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 12 жовтня 2023 року включно, із можливістю внесення застави на умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 року.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжує існувати, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що відсутні підстави для визначення розміру застави у 700 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб. Слідчий суддя жодним чином не обґрунтував такий розмір застави, який є завідомо непомірний для підозрюваного.

На підставі наведеного, просить змінити оскаржену ухвалу та визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиції учасників судового розгляду.

Захисник ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_10 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з вимогами ст.12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред`явленої підозри та наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що на виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру. Також надано оцінку доводам сторони обвинувачення про існування обставин, які як свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, так і що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З наданих суду матеріалів провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання підозрюваного під вартою слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання відомості, його майновий стан та стан здоров`я, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необхідності зменшення розміру застави, апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

На переконання слідчого судді досліджені під час судового засідання ризики з урахуванням особистих характеристик підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.

Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Щодо встановленого застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 800 (вісімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 147 200 (два мільйони сто сорок сім тисяч двісті) гривень, слід зазначити, що при його визначенні слідчим суддею належним чином надано оцінку відомостям про особу підозрюваного ОСОБА_7 - його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, а саме можливі тісні зв`язки з кримінальним середовищем, притягується до кримінальної відповідальності іншим судом за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, майновий стан; фактичні обставини справи зокрема те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні декількох епізодів умисних та корисливих кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та вогнепальної зброї, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві.

Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.

Також належить прийняти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ЄСПЛ у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000000116, внесеного до ЄРДР від 18.01.2023 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4