Ухвала

від 12.10.2023 по справі 947/12549/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1669/23

Справа № 947/12549/23 1-кс/947/12219/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000000116, внесеного до ЄРДР від 18.01.2023 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 26.10.2023 року, із можливістю внесення застави на умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 року.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжує існувати, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, з наступних підстав:

- сторона обвинувачення не довела, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є припущенням органу досудового розслідування. Так, підозрюваний має міцні соціальні зв`язки у місця його постійного проживання, що знижує ризик ймовірного переховування. Ризику щодо можливого впливу на свідків можна запобігти шляхом покладання на ОСОБА_11 обов`язку утримуватись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу в аспекті існуючих обставин справи;

- слідчий суддя залишив поза увагою обставини, які характеризують особу підозрюваного, який проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною м. Чорноморськ; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; позитивно характеризується за місцем проживання;

- визначений розмір застави є непомірний для підозрюваного та його родини, а ухвала суду не містить жодного аналізу майнового стану підозрюваного, тобто слідчий суддя формально визначив розмір застави, абсолютно розуміючи при цьому, що підозрюваний таким правом скористуватись не зможе.

На підставі наведеного, просить оскаржену ухвалу скасувати та застоувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції, та перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційній суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з вимогами ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Так, на виконання вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру. Також надано оцінку доводам сторони обвинувачення про існування обставин, які як свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, так і що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З наданих суду матеріалів провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання підозрюваного під вартою слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання слідчого та надані стороною захисту характеризуючі ОСОБА_8 відомості, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Оскільки в апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюється обґрунтованість пред`явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 , є обґрунтованою. Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Так, перевіряючи висновки слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, таких як: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків; колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги встановила належне та детальне обґрунтування продовження існування кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності або зменшення зазначених ризиків, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим.

В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків цього кримінального провадження слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка, анкетні данні яких відомі підозрюваному, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_8 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування зазначеного ризику.

Таким чином, доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, які він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась. Тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на переконання колегії суддів є безпідставними, адже спростовуються достатньою сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів.

Також, всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, у яких він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК України ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа, та встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя відповідно до вимог КПК України визначив розмір застави, який не перетворив обраний підозрюваному запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Щодо встановленого застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 878 800 (один мільйон вісімсот сімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень, слід зазначити, що при його визначенні слідчим суддею належним чином надано оцінку відомостямпро особу підозрюваного ОСОБА_8 , його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан - так, у власності ОСОБА_8 є квартира загальною площею 122.6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823073551108), члени його родини володіють трьома об`єктами нерухомості у м. Іллічівськ Одеська області, а також земельною ділянкою у Овідіопольському районі Одеської області; фактичні обставини справи - зокрема те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вчиненого з корисливих мотивів, а також проти громадської безпеки.

Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.

Також належить прийняти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ЄСПЛ у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12023160000000116, внесеного до ЄРДР від 18.01.2023 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4