Ухвала

від 14.08.2023 по справі 357/9715/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9715/23

Провадження № 2-з/357/115/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Телющенка Павла Петровича про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2023 року адвокат Телющенко Павло Петрович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості..

Одночасно з поданням позовної заяви, адвокат Телющенко Павло Петрович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подав заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що 16 лютого 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики. Відповідно до умов Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв грошові кошти в сумі 5 0000,00 доларів США, Позичальник взяв на себе зобов`язання повернути позику до 16 лютого 2022 року. Однак Боржник свого обов`язку по повернення боргу не виконав. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після того як стало відомо про смерть Позичальника ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу ОСОБА_4 претензії до спадкоємців померлого. Після того як позивачу стало відомо про прийняття ОСОБА_2 спадщини, Позивач 10.05.2023року направив Відповідачу претензія з вимогою повернути борг ОСОБА_3 , однак вказана претензія була залишена без задоволення. Станом на 10.08.2023 року Відповідач є власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЗАХИСТ-Україна» (ідентифікаційний код 38074325, яку відповідач успадкував після смерті ОСОБА_3 . Позивач, має підстави побоюватись, що відповідач може розпорядитися даною часткою у статутному капіталі, що знаходиться в нього на праві власності та відчужити її на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення суду. Про наявність іншого майна яке Відповідач успадкував після смерті ОСОБА_3 , позивачу невідомо.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЗАХИСТ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 38074325) в розмірі 25 % статутного капіталу, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя, розглянувши заяву адвоката Телющенка Павла Петровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Відповідно до п.6 вказаної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

З наданих до суду матеріалів, убачається, що 16 лютого 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики. Відповідно до умов Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв грошові кошти в сумі 5 0000,00 доларів США, Позичальник взяв на себе зобов`язання повернути позику до 16 лютого 2022 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 . Відповідач є власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЗАХИСТ-Україна» (ідентифікаційний код 38074325), яку відповідач успадкував після смерті ОСОБА_3

Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, заявник послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на внаслідок його смерті.

Відносини між кредитором та спадкоємцями боржника врегульовано нормами статей 1281 та 1282 ЦК України.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на приписи статті 2 ЦПК України слід підкреслити, що сутність захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб полягає у спрямуванні цього захисту в першу чергу на відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на частку в статутному капіталі передбачений нормами чинного законодавства, відповідає предмету позову, співмірний із заявленими вимогами та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на частку в статутному капіталі, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, суддя вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки у власності відповідача залишається частка в статутному капіталі та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЗАХИСТ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 38074325) в розмірі 25 % статутного капіталу, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Телющенка Павла Петровича про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЗАХИСТ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 38074325) в розмірі 25 % статутного капіталу, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Б. І. Кошель