Рішення

від 10.08.2023 по справі 372/1679/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1679/23

Провадження № 2-830/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю представника відповідача Саннікова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАРТЕК»,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВІКОС 2014» в березні 2023 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило витребувати на користь ТОВ «ВІКОС 2014» з незаконного володіння ОСОБА_1 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначило, що 15.06.2018 між ним та третьою особою у справі ТОВ «СКАРТЕК» укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та зареєстрований в реєстрі за №875. Згідно вказаного договору позивач передав у власність ТОВ «СКАРТЕК» належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , а ТОВ «СКАРТЕК» у свою чергу передав у власність ТОВ «ВІКОС 2014» належні йому нежилі приміщення №15,16 в будинку АДРЕСА_2 та нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень АДРЕСА_3 .

14.11.2019 року Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено заочне рішення у справі №761/48387/18, яким витребувано у позивача на користь ОСОБА_2 нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50 в літері А) в будинку АДРЕСА_4 .

Із змісту вказаного заочного рішення вбачається, що на момент укладення договору міни від 15.06.2018 ТОВ «СКАРТЕК» не був власником переданих ТОВ «ВІКОС 2014» нежитлових приміщень, а такі приміщення перейшли до третьої особи внаслідок низки незаконних дій державних реєстраторів і третіх осіб, та були незаконно вилучені у власника ОСОБА_2 , тобто вказаним судовим рішенням фактично встановлено нікчемність договору міни між позивачем та ТОВ «СКАРТЕК» від 15.06.2018 року.

У зв`язку з тим, що майно позивача незаконно вибуло до відповідача, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17 травня 2023 року представником відповідача С.Г.Санніковим суду подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що ОСОБА_1 22.03.2021 року укладено з ТОВ «СКАРТЕК» договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого відповідач придбав спірне майно. Укладений сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, нотаріально посвідчений. ОСОБА_1 набув право власності на будинок за його реальною вартістю за платним договором, на законних підставах і є добросовісним набувачем майна. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2019 у справі №761/48387/18 не встановлювались та не могли встановлюватись обставини нікчемності договору міни. Посилання позивача на певні речення в тексті рішення є лише додатковим підтвердженням того, що позивач не знайшов жодного підтвердження тому, що обставини нікчемності договору міни встановлені у рішення Шевченківського районного суду. Твердження позивача, що спірний будинок вибув з його власності поза його волею є необгрутованими та не відповідають дійсності з огляду на те, що на час укладення договору міни Савицький В.М. мав контроль над обома сторонам договору. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІКОС 2014» у повному обсязі.

Крім того, цього ж дня представник відповідача подав суду заяву про застосування позовної давності, в якій просив застосувати у даному спорі позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки ТОВ «ВІКОС 2014» у особі керівника Савицького В.М. дізналося про вибуття будинку з власності товариства 15.06.2018 в момент укладення договору при цьому Савицький В.М. контролював та представляв обидві сторони договору міни.

08.06.2023 року до суду надійшло пояснення представника позивача в якому вона заперечує заяву іншої сторони про застосування строків позовної давності, посилаючись, що про перехід права власності до ОСОБА_1 на спірний будинок позивач дізнався з реєстру речових прав 20.03.2023 року. Крім того, строк позовної давності відповідно до змін в законодавстві продовжувався на строк дії карантину з 30.03.2020, а 15.03.2022 - на строк дії воєнного стану. Крім того, зазначає, що позивач систематично протягом 2021 року надсилав керівнику ТОВ «СКАРТЕК» вимоги щодо повернення спірного нерухомого майна. Ваважє, що договір міни є недійсним, а спосіб захисту обраний позивачем - вірним. Заперечує добросовісність набуття відповідачем права власності.

05.06.2023 року до суду надішов відзив на позовну заяву від ТОВ «СКАРТЕК» в якому представник третьої особ вважає позовні вимоги ТОВ «ВІКОС 2014» безпідставними та необгрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що ОСОБА_1 набув право власності на будинок за його реальною вартістю за оплатним договором, на законних підставах. ТОВ «СКАРТЕК» мало відповідне право відчужувати даний будинок. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва договрі міни від 15.06.2018 року недійсним не визнавався, до цього договору діє принцип презумпції правомірності правочину, встановлена ст.204 ЦК України. Позивачем обрано невірний спосіб захисту, твердження позивача, що житловий будинок АДРЕСА_1 вибув з його власності поза його волею доказово не обгрутновані.

21.06.2023 року судом отримано додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 , яким останній спростовує пояснення представника позивача та заперечує наведені останнім доводи.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданому суду клопотанні просив розглядати цивільну справу у його відсутнсть та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Санніков С.Г. в судовому засіданні доводи позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні через безпідставність та необгрунтованість. Крім того, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши надані учасниками справи докази, встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 15.06.2018 між ТОВ «СКАРТЕК» в особі

ОСОБА_5 та ТОВ «ВІКОС 2014» в особі Савицького В.М. укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та зареєстрований в реєстрі за №875. Згідно п.1 вказаного договору ТОВ «СКАРТЕК» обміняв належні йому на праві приватної власності нежилі приміщення №15,16 в будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 420332880391 та нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50) (в літері А) в будинку АДРЕСА_4 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1269360780391 на належний на праві власності ТОВ «ВІКОС 2014» житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 279813332231, а ТОВ «ВІКОС 2014» міняє належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 279813332231, на належні на праві приватної власності ТОВ «СКАРТЕК» нежилі приміщення №15,16 в будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 420332880391 та нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50) (в літері А) в будинку АДРЕСА_4 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1269360780391.

Згідно п.1.1. вказаного договору нежилі приміщення №15,16 в будинку АДРЕСА_2 належать ТОВ «СКАРТЕК» на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер 125989872, виданого 01.06.2018 року філією КП «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м.Києві, право власності зареєстровано 30.05.2018, номер запису про право власності 26413552.

Згідно з п.1.4 того ж правочину нежилі приміщення №1 по №6 (групи приміщень №50) (в літері А) в будинку АДРЕСА_4 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1269360780391 належать ТОВ «СКАРТЕК» на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер 125980020, виданого 01.06.2018 філією КП Литвинівської сільської ради у м.Києві, право власності зареєстровано 25.05.2018, номер запису про право власності 26412215.

Згідно п.1.7. договру міни житловий будинок АДРЕСА_1 належить ТОВ «ВІКОС 2014» на підставі Дублікату (індексний номер 38196695 виданий 27.05.2015 року Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області) Свідоцтва про право власності за індексним номером 16954483, виданого 29 січня 2014 року Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2014 року, номер запису про право власності 4461112.

На підставі вказаного договору за ТОВ «СКАРТЕК» 15.06.2018 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 523,4 кв.м., житловою 73,7 кв.м.

Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.2021 року укладеного між ТОВ «СКАРТЕК» в особі Бродського А.П. та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В. зареєстрованого в реєстрі за №469 покупець продав, а відповідач прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Ціна договору становить 680000 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2019 року, яке набрало законної сили 16.09.2020, у справі №761/48387/18 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ТОМАС», Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАРТЕК», Державний реєстратор Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради Долженко Олександр Володимирович, Державний реєстратор Філії у м. Києві Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради Грусевич Сергій Григорович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна про витребування майна з чужого незаконного володіння витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014» нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №50 в літері А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_4 . Визнано незаконними та скасовано рішення та записи державних реєстраторів у реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 50 в літ. А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1269360780391), а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41193156 від 21.05.2018 12:45:57 прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Грусевичем Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26237178, від 18.05.2018 12:44:11 щодо реєстрації права власності за ТОВ «Фірма Томас»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41382517 від 01.06.2018 10:13:13 прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Грусевичем Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26412215, від 25.05.2018 15:22:51 щодо реєстрації права власності за ТОВ «СКАРТЕК»; рішення про припинення обтяження індексний номер рішення: 41618152 від 14.06.2018 17:35:26 прийняте держаним реєстратором КП «Добробут» Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке зареєстровано в реєстрі 14.06.2018 17:32:21; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41637763 від 15.06.2018 15:19:07, прийняте приватним нотаріусом Бровченко Мариною Олександрівною, Київський міський нотаріальний округ, та внесений на його підставі запис номер 26649084, від 15.06.2018 15:04:29 щодо реєстрації права власності за ТОВ «ВІКОС 2014». Поновлено в реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності номер 21978580 від 21.08.2017 13:53:31, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком Володимиром Вікторовичем, на підставі рішення про реєстрацію прав №36721452 від 21.08.2017 14:12:09, яким було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 50 в літ. А) загальною площею 197,6 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1269360780391) за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). рішення набрало законної сили 16.09.2020.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що реєстрація об`єктів нерухомості 15.06.2018 на підставі договору міни є незаконною, оскільки є похідною від попередніх реєстраційних дій, вчинених на підставі рішень та записів реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно, на підставі неіснуючих документів внесені до реєстру речових прав, і не можуть створювати будь-яких наслідків щодо нібито переходу права власності. Крім того, внесення даного реєстраційного запису приватним нотаріусом Бровченко М.О. відбулося у порушення судового рішення про заборону на відчуження майна та арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №756/9037/18-к від 22.03.2018.

У п. 5 Договору міни зазначено, що сторони стверджують, що майно під арештом та заборонами не перебуває, у той час як сторонам, чітко відомо про існування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2018 у справі №757/9037/18-к про накладення арешту на майно, і що ця ухвала не є скасованою, а відомості щодо неї з реєстру вилучені протиправно. Крім того, наявні у справі документи, зокрема договір міни від 15.06.2018 не містить посилань на наявність отримання відповідного погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на здійснення відчуження майна.

Частиною 4,5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено в ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Пленуму Верховного Суду України у п.10 Постанови № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 07.11.2012 року у справі за № 6-107цс12, добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч.1 ст. 388 ЦК України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України). Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши справу в межах визначеного предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник ТОВ «ВІКОС 2014», як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача, що станом на час укладення договору міни 15.06.2018 року Савицький В.М. був директором ТОВ «Скартек» та директором і однособовим учасником ТОВ «ВІКОС 2014» не спростовують доведеність позовних вимог та необхідність захисту прав ТОВ «ВІКОС 2014». Суд при цьому приймає до уваги, що відчуження майна відповідачу третьою особою мало місце вже після набрання законної сили рішенням суду, яким було встановлено неправомірність набуття права власності на нерухоме майно, відчужене в подальшому ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 22.03.2021 року.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності на чому наполягав представник відповідача ОСОБА_1 , оскільки на думку суду перебіг позовної давності слід обчислювати з часу вступу в законну силу заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2019 року, яким встановлено недійсність договору міни від 15.06.2018 року, укладеного ТОВ «Скартек» та ТОВ «ВІКОС 2014».

Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сплачені останнім судові витрати.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 316, 317, 321, 387, 388, 1212 ЦК України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 90, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014» про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014» житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014» 61500 грн. сплаченого судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОС 2014», код ЄДРПОУ 39046152, м.Київ, вул.Кирилівська буд.160 кврп.Б офіс 201

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 серпня 2023 року.

Суддя Т.В. Проць