Постанова

від 02.08.2023 по справі 753/23497/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/23497/17 головуючий у суді І інстанції Колесник О.М.

провадження № 22-ц/824/5849/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерело» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерело» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 133 894 грн., моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 4 500 грн., витрати за вартість досліджень у розмірі 1 902 грн. 52 коп., вартість дезінфікуючих засобів у розмірі 1 986 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 09 травня 2017 року відбулось залиття її квартири брудною каналізаційною водою з вини відповідача. Висновком експертизи №13 від 04 грудня 2017 року встановлено, вартість ремонтно-будівельних робіт по відтворенню стану жилих приміщень в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , які були пошкоджені в результаті залиття підлоги каналізаційними стоками, що потрапили всередину приміщень через каналізаційний стояк на кухні, в якому під час виникнення аварії на внутрішньо будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку під тиском була зірвана кришка приймального отвору, становить 133 894 грн. і відповідно вартість завданої при цьому матеріальної шкоди власнику квартири станом на час складення висновку становить 133 894 грн. Відповідач в добровільному порядку шкоду позивачу не відшкодував, в зв`язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути суму шкоди в примусовому порядку, а також завдану їй моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Джерело» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, завданий в результаті залиття квартири у розмірі 133 894 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 4 500 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 338 грн. 94 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 870 грн., а всього 145 602 грн. 94 коп.

В апеляційній скарзі ОСББ «Джерело» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Дарницьким районним судом міста Києва було призначено засідання на 11 травня 2022 року (а.с. 238), про що повідомлено представника відповідача (а. с. 239). У зв`язку з введенням воєнного стану справа 11 травня 2022 року була знята судом з розгляду, про що є довідка (а.с. 245). Після цього, в червні 2022 року судом призначено засідання на 24 листопада 2022 року, про що відповідачу відомо не було. Повістка відповідачу не відправлялася, представник відповідача про дату і час слухання повідомлений також не був, а, відтак, рішення підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права. Відповідач вказує, що позивачем не доведено, що на момент залиття вона була власником квартири. У справі відсутні будь-які документи на підтвердження її права власності на майно, яке зазнало шкоди. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження права власності позивача на квартиру, суд неправомірно стягнув на її користь матеріальні збитки, а рішення прийнято лише на припущеннях про право власності на квартиру. У разі, якщо позивач не є власником квартири або існує співвласник, то це істотно змінює обставини справи. Крім того, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою (аналогічна позиція викладена у Постанові ВС по справі № 686/8041/19 від 28 липня 2021 року). Відтак, позивач не надала доказів на підтвердження наявності вини відповідача. Вина відповідача могла б бути у вигляді дії або бездіяльності, які привели до пошкодження майна позивача. Натомість, належних доказів таких винних дій чи бездіяльності у справі немає. Експертне дослідження, яке проведено через пів року після залиття без огляду об`єктів дослідження (систем водопостачання та водовідведення) не може заміняти такі докази. Проведення роботи з визначення причин залиття без огляду системи водопостачання та водовідведення методично не допускається і є грубою помилкою. Наявний у матеріалах справи звіт про оцінку - не є експертизою. Звіт складено на замовлення позивача, а не за рішенням суду. Звіт складено до подання позову. Тому, з огляду на норми вимог ст. 53, 66 ЦПК України (зі змінами в редакції станом на 26 квітня 2017 року) такий звіт не може вважатися експертизою. Крім того, його складено на основі документів, копії яких не долучені до звіту і не надані до матеріали справи. За таких обставин, дати повну об`єктивну оцінку звіту не можливо. Зазначений звіт не містить посилань на те, що такий підготовлено для подання до суду; дані цього звіту не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між залиттям та технічним обслуговуванням каналізаційної системи; огляд приміщень не проводився, а дослідження виконано на підставі ряду документів, наданих заявником. Відповіді на поставлені питання ґрунтуються на вірогідності та припущеннях. Відповідач також вказує, що так як поданий звіт не є експертизою, то і стягнення витрат на її проведення в розмірі 4 500 грн. не відповідає нормі ч. 3 ст. 133 ЦПК України. Стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 870 грн. незаконне, оскільки акт містить інформацію, що витрати сплачені. Проте, доказу сплати послуг у справі немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСББ «Джерело» балансоутримувачем даного будинку.

09 травня 2017 року у квартирі позивача сталося залиття квартири брудною каналізаційною водою, що потрапила в середину квартири через каналізаційний стояк на кухні, в якому під час виникнення аварії на внутрішньо будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку під тиском була зірвана кришка приймального отвору.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а, відтак, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, а саме щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 150 000 грн., витрат за вартість досліджень Лабораторії санітарної мікробіології та дезінфектології ДУ «Інституту громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» у розмірі 1 902 грн. 52 коп. та вартості дезінфікуючих засобів з антигрибковим ефектом та комплектуючих у розмірі 1 986 грн. 36 коп., апеляційним судом не переглядається.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача завданого позивачу матеріального збитку у розмірі 133 894 грн., суд першої інстанції виходив з того, що залиття сталося з вини відповідача, як балансоутримувача цього будинку, у зв`язку з аварією на внутрішньо-будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Зі змісту зазначених норм закону та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством України принципів змагальності й диспозитивності вбачається, що саме на позивача покладено обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру, а на відповідача - відсутність його вини у спричиненні шкоди, якщо він заперечує проти позову.

З матеріалів справи вбачається, що 09 травня 2017 року сталося залиття квартири позивача. На підтвердження заподіяної шкоди ОСОБА_1 надала суду акти, в яких зазначено, що затоплення квартири позивача сталося внаслідок аварійного засмічення каналізаційної труби, а також висновок експерта за результатами проведення експертно будівельно-технічного дослідження №13 від 04 грудня 2017 року, відповідно до якого причиною залиття квартири є аварійне засмічення каналізаційної труби в підвалі будинку під кухнею квартири АДРЕСА_3 , що виникло внаслідок неналежного технічного обслуговування каналізаційної системи, вартість ремонтно-будівельних робіт по відтворенню стану жилих приміщень в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , які були пошкоджені в результаті залиття підлоги каналізаційними стоками, що потрапили всередину приміщень через каналізаційний стояк на кухні, в якому під час виникнення аварії на внутрішньо будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку під тиском була зірвана кришка приймального отвору, становить 133 894 грн. і відповідно вартість завданої при цьому матеріальної шкоди власнику квартири станом на час складення висновку становить 133 894 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих позивачем доказів про спричинення позивачу шкоди та її розмір, висновків суду щодо відсутності доказів на спростування вини відповідача у спричинені вказаної шкоди позивачу, відповідач суду не надав.

Так, 28 жовтня 2021 року від відповідача ОСББ «Джерело» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач надає оцінку звіту №13 від 14 грудня 2017 року, вказуючи про те, що зазначений звіт не є висновком експертизи та не може бути доказом у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти поданого позивачем звіту №13 від 14 грудня 2017 року, відповідач не надав суду будь-яких інших доказів на його спростування, не просив суд першої інстанції призначити експертизу з метою встановлення розміру спричиненої шкоди, з якою він не погоджується, та не надав свого звіту, який би, на його думку, містив правильну оцінку розміру спричиненої шкоди.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що залиття у квартирі АДРЕСА_1 сталося з вини відповідача, як балансоутримувача цього будинку, у зв`язку з аварією на внутрішньо будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Надані відповідачем Акти обстеження внутрішньобудинкових систем водопостачання, складені Головним інженером ОСОБА_2 про задовільний стан інженерних мереж будинку не доводять відсутності вини відповідача в спричиненні шкоди, оскільки вони є документами, що складені посадовою особою відповідача, який зацікавлений в результаті вирішення справи, а, відтак, не є об`єктивним доказом, який не залежить від волі сторін.

Наданий відповідачем договір № 3/2014 про надання послуг з експлуатації та технічного обслуговування існуючих внутрішньо-будинкових мереж від 26 грудня 2014 року з додатками до нього та актами здачі-прийняття робіт з січня 2015 року по серпень 2015 року ніяким чином не свідчать про відсутність вини відповідача в спричиненні шкоди позивачу у зв`язку з аварією на внутрішньо будинкових каналізаційних мережах в підвальному приміщенні будинку через зривання кришки приймального отвору, що сталось 09 травня 2017 року, тобто через два роки.

Доводи апеляційної скарги в частині не надання позивачем доказів належності їй квартири АДРЕСА_1 , апеляційний суду вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 81ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в суді першої інстанції не заперечував проти позову з підстав не належності квартири позивачу.

Більші того, з листування ОСББ «Джерело» з позивачем, вбачається, що відповідач не заперечував та визнавав право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , про що свідчить наданий суду лист від 26 червня 2017 року (а.с. 28, т.1).

Доводи відповідача, що поданий звіт №13 від 14 грудня 2017 року не є експертизою, що виключає можливість стягнення витрат на її проведення в розмірі 4 500 грн. є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 6-8 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 , який є судовим експертом, 30 травня 2017 року укладено договір №13 на проведення експертного будівельно-технічного дослідження (а.с.14, т.1).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість проведення робіт, вказаних в. п. 1.1 договору визначається в розмірі 4 500 грн.

На виконання умов договору відповідно до квитанції №222720 від 04 грудня 2017 року позивачем сплачено 4 500 грн.

Про неспівмірність зазначеної ціни складності відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання вказаних робіт, відповідач в суді першої інстанції не заявляв.

Отже, витрати на проведення експертного дослідження на замовлення однієї з сторін є судовими витратами, які понесені у зв`язку з розглядом справи, а відтак підлягають розподілу між сторонами за результатами вирішення справи.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача відшкодування за спричинену шкоду внаслідок залиття квартири в розмірі 133 894 грн. та 4500 грн. сплачених позивачем за проведення експертного дослідження.

В апеляційній скарзі позивач також вказує про те, що рішення суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений про дату і час розгляду справи.

Зазначені доводи апеляційний суд не може прийняти як обґрунтовані, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.

Так, у відповідності до зворотного повідомлення про вручення повістки, вбачається, що відповідач отримав судову повістку про розгляд справи на 24 листопада 2022 року о 14-00 год. - 17 жовтня 2022 року, тобто, більше ніж за місяць до судового засідання (а.с.1, т.2). Відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи саме 24 листопада 2022 року. При цьому, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив (а.с.6, т.2).

Отже, апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б мали наслідком безумовне скасування рішення.

Також, відповідач вказує про те, що стягнення з нього витрат на правничу допомогу в розмірі 5 870 грн. незаконне, оскільки акт містить інформацію, що витрати сплачені. Проте, доказу сплати послуг у справі немає.

Разом з тим, такі доводи відповідача не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу позивач надала суду договір про надання правової допомоги №10/05 від 10 травня 2017 року; акт виконаних робіт від 31 січня 2018 року.

Відповідно до п. 3.1. договору встановлено, що під час укладення договору довіритель одноразово сплачує виконавцю гонорар за надану консультацію у сумі 500 грн., що не містить у собі витрат, зазначених у п. 3.2, та зобов`язується по першій вимозі оплачувати надані виконавцем послуги по цьому договору в граничному розмірі, що встановлений законодавством за фактично надану послугу, згідно прийнятого Акту виконаних робіт та відповідному розрахунку вартості послуг у ньому.

Відповідно до акту виконаних робіт адвокат виконав, а замовник прийняв юридичні послуги на загальну суму 5 870 грн.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20.

Відтак, доводи відповідача в частині незаконності стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції по суті відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерело» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.