Рішення

від 22.08.2023 по справі 227/4058/21

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.08.2023 227/4058/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2023 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиця О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

позивача ОСОБА_1

п/позивача ОСОБА_2

п/відповідача Ремез К.І.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Резон» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить:

розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га, розташованої на території Святогорівської селищної ради Добропільського (Покровського) району Донецької області, укладений 05.02.2014 між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Резон»;

зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Резон» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422055500:01:000:0459), яка була передана у користування на підставі договору оренди землі від 05.02.2014 року;

стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Резон» на користь ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди від 05.04.2014 року за період 2018, 2019, 2020,2021 роки в сумі 23526,12 грн (двадцять три тисячи п`ятсот двадцять шість гривень 12 коп);

стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що з 2008 року він є власником земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га, розташованої на території Святогорівської селищної ради Добропільського (Покровського) району Донецької області, яку він отримав у спадщину, як пай після смерті матері. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05.02.2014 році між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку на 49 років зі сплатою орендної плати в розмірі 5881,64 грн, яка становить 3,5% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки (168046,90 грн). Після укладення договору оренди відповідач сплатив позивачу 21000,00 грн в рахунок орендної плати за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки, про що позивач написав відповідну розписку. В 2018-2021 року відповідач в порушення умов договору орендну плату позивачу не сплачував. На неодноразові звернення до відповідача щодо сплати заборгованості по орендній платі, відповідач не реагував. Враховуючи наведене, вимоги ст.ст.409, 651 ЦК України, ст.ст.1, 13,15, 21,32 ЗУ «Про оренду землі», а також пункту «д» ст.141 ЗК України, якою передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, позивач просить задовольнити його вимоги, оскільки відповідач протягом 2018-2021 років не сплачує йому орендну плату.

Зі змісту відзиву на позов вбачається, що відповідач вимоги позивача не визнає та заперечує проти його задоволення, посилаючись на таке:

позов пред`явлено до СФГ «Резон» в особі директора ОСОБА_4, що свідчить про те, що не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки процесуальний закон не встановлює такого виду відповідача як «юридична особа в особі фізичної особи», тому вважає, що існує сумнів щодо суб`єктного складу цього спору (яка саме особа на думку позивача порушила її права);

вважає, що позов не містить ціну позову. Також відповідач зазначає, що строк сплати орендної плати за 2021 рік, згідно пункту 11 договору оренди від 05.02.2014 року взагалі не настав на момент звернення із позовом, а тому навіть якщо припустити, що орендна плата не отримана позивачем, то право на звернення із позовною вимогою щодо стягнення орендної плати за 2021 рік у позивача відсутнє, про що свідчать судова практика Верховного Суду, що зазначена у постанові від 15.08.2019 року у справі № 1340/4630/18

вважає, що позовна вимога не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, що передбачено п.6 ч.1 ст.175 ЦПК України

вважає, що позивачем, в порушення ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази, які не засвідчені належним чином, як це передбачено п.5.26 ДСТУ 4163:202 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (далі - ДСТУ 4163, Стандарт). Тому копії документів, додані до позову не можуть бути прийняті судом як докази, оскільки вони не відповідають вимогам закону;

враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позов повинен бути залишений без руху, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України;

відповідач не заперечує укладення між ним та позивачем 05.02.2014 року договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га, розташованої на території Святогорівської селищної ради Добропільського (Покровського) району Донецької області на 49 років зі сплатою щорічної орендної плати (до 1 січня за звітний рік) в розмірі 5881,64 грн, що відповідає 3,5% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зазначає, що дійсно за вказаним договором, на прохання позивача (орендодавця), сума орендної плати була виплачена останньому авансом, про що позивачем 03.09.2014 року надана розписка. Сума виплаченої авансом орендної плати відповідає умовам договору оренди та положенням пункту 274,1 статті 274 Податкового кодексу України. Відповідні податки та збори сплачені СФГ «Резон» у встановленому законом порядку та передбачена законом звітність юридичної особи направлена до державних органів. Відповідач зазначає, що йому не зрозуміло на підставі яких даних позивач зробила висновки про сплату йому орендної плати за 2014,2015,2016,2017 роки у сумі 21000,00 грн, тому він позбавлений можливості навести розумні контраргументи з цього приводу. Жодних претензій щодо несплати орендної плати позивач не заявляла за весь час дії договору оренди, що є доказом того, що орендна плата нею отримана. Вважає, що викладені позивачем факти та обставини є суперечливими та не дають можливості зробити беззаперечний висновок про те, що його права порушені;

просить при вирішенні справи застосувати до вимог позивача позовну давність, у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які були затрачені на професійну правничу допомогу з боку адвоката Ремез К.І. відповідно до укладеної угоди про надання відповідачу правничої допомоги № 1/12 від 01.12.2021 року, за якої було сплачено адвокату гонорар у сумі 10 тисяч гривень.

Рух справи.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року відкладено розгляд справи, задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Ремез К.І. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання представника відповідача про допит в якості свідка позивача. За згодою сторін підготовче засідання відкладено для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених в позові. Також з пояснень позивача судом встановлено, що їй дійсно відповідачем наперед за 4 роки була виплачена орендна плата в розмірі 21000,00 грн, про що вона написала розписку. Текст розписки нею був написаний під диктовку. Розписку писала російською мовою про те, що вона отримала орендну плату «…за 4 лет», а не «.. за 49 лет». З приводу не зазначення суми, яку їй було передано за розпискою зазначила, що сума у розписці не була зазначена на прохання ОСОБА_4 , оскільки вони знають один одного (мають певні зв`язки) і це була гарантія того, що все буде чесно. Вона погодилась, оскільки їй потрібні були кошти на термінове лікування. Гроші їй за розпискою передавала жінка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , після того як ОСОБА_4 дав добро на таку їх угоду. Позивачка також зазначала, що вона з 2016 році хворіє і з письмовими зверненнями до відповідача з приводу невиплати орендної плати не зверталась, оскільки їй на той час було не до того, але вона телефонувала відповідачу, але на її звернення останній не реагував, а потім взагалі змінив номер телефону.

Представник відповідача - Ремез К.І. в судовому засіданні позов не визнала з підстав зазначених у відзиві. На питання представника позивача та суду, представник відповідача не змогла надати відповідь щодо конкретної суми, яка була сплачена позивачці за розпискою від 03.09.2014 року. Також пояснила, що СФГ «Резон», як податковий агент, кожного року сплачує податки з виплаченої позивачу орендної плати, оскільки згідно умов договору оренди земельної ділянки, орендна плата сплачується щороку, тому виплачену позивачці наперед суму орендної плати СФГ «Резон» розбив на роки. Також зазначила, що не зазначення в розписці суми, яку отримала в якості орендної плати наперед позивачка, було обумовлено лише її бажанням.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_7 брала гроші у ОСОБА_4 за оренду ним її земельної ділянки. Вказані обставини йому відомі у зв`язку з тим, що на початку вересня 2014 року він возив ОСОБА_7 до ОСОБА_8 в с.Святогорівка. Під час цієї поїздки, з пояснень ОСОБА_7 йому стало відомо, що вона просила ОСОБА_4 дати їй гроші за оренду її землі наперед за 4 роки. Він особисто, в той день, бачив розписку написану ОСОБА_7 , оскільки остання просила його подивитися на цю розписку, оскільки мала сумніви щодо правильності її написання. Зміст вказаної розписки, яка була написана російською мовою, зводився до того, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_9 гроші в якості орендної плати за землю наперед за 4 роки і претензій протягом 4 років до останнього мати не буде. Яку суму отримала ОСОБА_7 він сказати не може, але зазначив, що в цей день остання отримала гроші і він відвіз її додому.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні її поясненням, які вона надала суду як позивач.

Судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 (позивачка) є власником земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га, розташованої на території Святогорівської селищної ради Добропільського (Покровського) району Донецької області (цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Вказана обставина сторонами не оспорювалась та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 338327011 від 07.07.2023 року) (а.с.182-183).

Договором оренди землі від 05.02.2014 року (а.с.11-13) підтверджується, що між СФГ «Резон» від імені якого діяв директор ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 7,1821 га (рілля), яка розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області строком на 49(сорок девять) років.

Відповідно до п.9 договору оренди від 05.02.2014 року, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в грошовій формі: 3.5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до п.5 вказаного договору становить 168046,90 грн, тобто в розмірі 5881,64 грн на рік.

Пунктом 11 договору оренди від 05.02.2014 року передбачено, що орендна плата вноситься один раз на рік до 1 січня за звітний рік.

Відповідно до пункту 37 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.

Земельна ділянка кадастровий номер 1422055500:01:000:0459 за вищевказаним договором оренди землі була передана орендарю 05.02.2014 року, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки площею 7,1821 га (а.с.13).

Інформаційною довідкою № 338327011 від 07.07.2023 року (а.с.182-183) підтверджується, що на підставі договору оренди землі від 05.02.2014 року б\н, укладеного між СФГ «Резон» та ОСОБА_1 , в реєстрі інших речових прав, 06.02.2014 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га (рілля), яка розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області.

Відповідно до копії розписки від 03.09.2012 року (оригінал якої знаходиться у відповідача) вбачається, що вказана розписка написана ОСОБА_1 (позивачем у справі). Позивачка факт написання розписки в судовому засіданні не оспорювала, але зазначала, що згідно розписки яку вона писала нею було зазначено, що вона отримала орендну плату за «4 лет». В той же час зміст копії розписки, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала в якості орендної плати гроші за 49 років наперед та при продажу землі зобов`язується переоформити акт на ОСОБА_10 . Даних про розмір отриманих ОСОБА_1 коштів в рахунок орендної плати зміст розписки не містить.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що за вищевказаною розпискою вона отримала в рахунок орендної плати за 4 роки наперед 21000,00 грн.

Законодавство, що застосовувалось судом та висновки суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Закон України "Про оренду землі" визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Аналіз змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Умови про розмір, періодичність та строки внесення орендної плати за землю встановлюються у договорі оренди (ст. 21 ЗУ «Про оренду землі»). Тобто підставою для сплати орендної плати наперед є договір оренди земельної ділянки.

Але, в той же час слід зазначити, що чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Цивільне законодавство, а саме ст.531 ЦК України передбачає, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тож за цивільним законодавством виконати достроково обов`язок зі сплати орендної плати можливо, але тільки якщо це не заборонено договором оренди землі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Отже, суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо сторона, на яку покладено тягар, не виконує його, факт вважається таким, що не доведений і навпаки.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що він не одержував від відповідача орендну плату протягом 2018, 2019, 2020 та 2021 років, а тому договір підлягає розірванню у зв`язку з невиконанням орендарем умов договору оренди та з відповідача просив стягнути орендну плату за вказані роки.

Зі змісту договору оренди землі про оренду землі від 05.02.2014 року вбачається, що вказаний договір не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Позивач в судовому засіданні не оспорював той факт, що згідно розписки він отримав від відповідача наперед за договором оренди від 05.02.2014 року орендну плату за 4 роки в розмірі 21000,00 грн.

Відповідач в судовому засіданні наполягав на тому, що орендна плата відповідно до договору оренди землі від 05.02.2014 року виплачена позивачу наперед за всі 49 років оренди, що підтверджується розпискою позивача від 03.09.2014 року.

Але в ході судового засідання вищевказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, бо належних та допустимих доказів факту виплати конкретної суми(яка, якщо брати умови договору оренди, повинна б була складати 288200,36 грн =5881,64 грн х 49 років) позивачу, суду надано не було, а зміст розписки від 03.09.2012 року не містить розміру суми яку за нею отримав позивач.

Крім того в судовому засіданні представником відповідача на запитання суду розмір отриманої позивачем суми орендної плати, яка була виплачена останньому за вказаною розпискою, не був озвучений та доказів, які б свідчили про сплату позивачу орендної плати за договором оренди за 49 років надано не було.

Оцінюючи наявну в матеріалах розписку суд зазначає, що вказана розписка орендодавця і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами можливості сплати орендної плати за майбутні періоди, тобто не кожного року як зазначено в договорі, а наперед.

Але в той же час слід зазначити, що розписка від 03.09.2012 року не є належним доказом того, що позивач за вказаною розпискою отримав гроші за оренду землі саме за 49 років, оскільки її зміст не містить таких відомостей(зміст розписки взагалі не містить даних щодо розміру коштів, яку отримав позивач за цією розпискою).

В судовому засіданні відповідач не надав інших належних доказів на підтвердження того, що ним дійсно позивачу були сплачені(передані) за даною розпискою кошти з розрахунку за 49 років оренди землі, крім 21000,00 грн, отримання яких позивач не оспорював.

До доводів відповідача про те, що ним починаючи з 2012 року кожного року, як передбачено умовами договору оренди землі, сплачуються як податковим агентом ОСОБА_1 податки з суми орендної плати і цей факт свідчить про те, що орендна плата позивачу дійсно була виплачена наперед, суд відноситься критично виходячи з такого.

Доходи від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю обкладаються ПДФО та військовим збором (далі - ВЗ) податковим агентом під час їх нарахування (сплати).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.164.2 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ст.170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар(п. 170.1.1.). Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 170.1.4.).

Відповідно до ст.168 Податкового кодексу України (п.168.1.2.), податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи наведене, вбачається, що в разі сплати орендної плати наперед законодавством передбачено, що орендар зобов`язаний утримати та перерахувати податки до бюджету одночасно з її перерахуванням (виплатою) орендодавцеві.

Виходячи з викладеного вбачається, що одними із доказів того, що позивачу за вказаною розпискою дійсно була виплачена орендна плата саме за 49 років, могли би бути інформація з податкового органу або інші бухгалтерські документи відповідача з яких можливо б було встановити, що сума орендної плати за 49 років (розмір якої так і не був встановлений в судовому засіданні, оскільки відповідач не зазначив конкретну суму, яка була виплачена за розпискою) дійсно була нарахована позивачу і з цієї суми були сплачені відповідні податки, а також інші документи (платіжні відомості), з яких би вбачалось, що зазначену суму орендної плати позивач дійсно отримав. Але таких доказів суду не надано.

За таких обставин позиція представника відповідача про отримання позивачем грошових коштів за договором оренди землі наперед за 49 років є безпідставною, недоведеною та такою, що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Враховуючи наведене судом під час розгляду справи достовірно встановлено факт несвоєчасної сплати орендної плати позивачу у повному обсязі за користування земельною ділянкою за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, що свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань та є істотним його порушенням, оскільки позивач внаслідок такого порушення була позбавлена можливості отримати плату за договором оренди, на яку розраховувала при укладенні договору.

Тому суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення орендної плати за 2018, 2019, 2020, 2021 роки в сумі 23526,12 грн в межах заявлених позовних вимог відповідно до такого розрахунку: 23526,56 грн =(5881,64 грн х 4 роки).

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення орендної плати, то суд вважає, що строк звернення позивача до суду з вказаною вимогою не сплив виходячи з такого.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов договору оренди (п.11), орендна плата вноситься один раз на рік до 1 січня за звітний рік. Тобто з наведеного вбачається, що орендну плату за 2018 рік відповідач повинен був сплатити до 01.01.2019 року, за 2019 рік - до 01.01.2020 року, за 2020 рік - до 01.01.2021 року, за 2021 рік - до 01.01.2022 року.

Вказане свідчить про те, що з вимогою про стягнення орендної плати позивач, в межах позовної давності, мав право звернутися:

за 2018 рік - в період з 01.01.2019 року до 01.01.2023 року

за 2019 рік - в період з 01.01.2020 року до 01.01.2024 року

за 2020 рік - в період з 01.01.2021 року до 01.01.2025 року

за 2021 рік - в період з 01.01.2022 року до 01.01.2026 року

Матеріалами справи підтверджується, що з вказаним позовом до суду позивач звернувся 13.10.2021 року, тобто в межах строків позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст..141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача судом задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн, що підтверджується квитанціями про його сплату (а.с.1,19).

Керуючись ст.ст.12-13, 77-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Резон» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422055500:01:000:0459, площею 7,1821 га., розташованої на території Святогорівської селищної ради Добропільського (Покровського) району Донецької області, укладений 05.02.2014 між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Резон».

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Резон» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422055500:01:000:0459), яка була передана у користування на підставі договору оренди землі від 05.02.2014 року.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Резон» на користь ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди від 05.04.2014 року за період 2018, 2019, 2020,2021 роки в сумі 23526,12 грн (двадцять три тисячи п`ятсот двадцять шість гривень 12 коп).

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Резон» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Безрук Володимир Леонідович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2918 від 28.05.2008 року.

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Резон», ЄДРПОУ 31836094, місце знаходження: Донецька область, Покровський район, село Нововодяне, вул.Донецька,2.

Представник відповідача - адвокат Ремез Катерина Ігорівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2303 від 23.05.2011 року.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 20 липня 2023 року. Повне рішення буде складено 31 липня 2023 року.

Суддя О.В. Здоровиця

20.07.2023