Рішення

від 21.08.2023 по справі 234/16805/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1605/23

Справа №234/16805/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.

розглянувши у загальному позовному провадженні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та витребування транспортного засобу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15 грудня 2020 року звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із вказаним позовом, в якому просить суд визнати недійсною Довіреність № К5002157639478 від 25.03.2016 видану від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ГІЛЮС» (ЄДРПОУ34410930, 49000, м. Дніпро, просп. Праці б.2т), якою уповноважено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з моменту вчинення). Визнати недійсним договір купівлі-продажу №133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 (автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, Вид кольору-колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 ) укладений між ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04.01.2001, місце проживання: АДРЕСА_2 . Витребувати у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 08.09.1998, Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області) транспортний засіб автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору-колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_9 представникам ТОВ «Автокредит Плюс»

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Автокредит Плюс» є суб`єктом господарювання, яке здійснює діяльність з надання послуг з фінансового лізингу. Зазначена інформація розміщена на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. На цьому ж сайті, розміщено Реєстр осіб, реєстр осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. ТОВ «Автокредит Плюс» також розміщено в цьому реєстрі, хто має безстрокову ліцензію про «надання послуг з фінансового лізингу». В процесі господарської діяльності позивач уклав ряд договорів фінансового лізингу з клієнтами, які за умовами цих договорів, отримали в платне користування транспортні засоби. При цьому право власності на дані автомобілі були зареєстровано за позивачем. Відповідно до умов договорів лізингу, право власності на автомобілі переходить до лізингоодержувачів, лише після сплати повної вартості транспортних засобів. Надалі позивачеві стало відомо, що деякі транспортні засоби були перереєстровані на третіх осіб, з використанням підроблених документів, без сплати його повної вартості та без згоди позивач (лізингодавця). Зокрема, 09.09.2014 позивач придбав у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору-колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі: НОМЕР_3 (надалі - автомобіль), що підверджується Заявою про приєднання до договору купівлі-продажу від 09.09.2014 та Актом приймання-передачі від 09.09.2014. 25.09.2014 позивач зареєструвало своє право власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 від 25.09.2014. В послідуючому спірний автомобіль передано в лізинг, проте як стало відомо Позивачеві, цей автомобіль був проданий ОСОБА_5 від імені позивача за підробленими документами. 26.03.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 зареєстрували спірний автомобіль, яким ОСОБА_1 від імені позивача продав (відчужив) автомобіль ОСОБА_2 . Під час укладання договору купівлі-продажу в сервісному центрі ОСОБА_1 виступав працівником ТОВ «Автокредит Плюс» на підставі підроблених документів. Хоча ніколи не був працівником позивача та на його ім`я позивач ніколи не видавало довіреностей, щодо розпорядження належними позивачу автомобілями. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 по справі № 175/3319/16-ц, судом було витребувано від Регіонального сервісного центру в м. Києві оригінали підроблених документів, на підставі, яких ОСОБА_1 здійснив відчуження спірного автомобіля. Супровідним листом № 31/26-132146 від 20.07.2018. Регіональний сервісний центр в м. Києві надав до суду оригінали витребуваних документів. Оригінали вказаних документів приєднані до матеріалів цивільної справи № 175/3319/16-ц, яка знаходиться в архіві Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Із вказаних документів вбачається, що інтереси позивача в сервісному центрі представляв ОСОБА_1 на підставі підроблених документів. Позивач офіційно заявляє, що товариство не оформлювало та не видавала ОСОБА_1 , жодних документів, однак скористався лише тим, який був наданий 26.03.2016 до Сервісного центру під час продажу автомобіля ОСОБА_6 , у зв`язку із чим, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29.03.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

12.04.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

13.04.2021 ухвалою суду за підсудністю справа направлена до Оболонського районного суду м. Києва.

31.05.2021 ухвалою Оболонського районного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.06.2021 за підсудністю справу передано до розгляду Деснянському районному суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Деснянського районного суду м. Києва від 04.08.2021 розподілено судді Таран Н.Г.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.08.2021 справа прийнята до провадження та призначено підготовчий розгляд справи.

19.08.2022 представником позивача на адресу суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволено клопотання позивача та призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

29.09.2022 на адресу суду надійшло клопотання експерта щодо витребування оригіналів документів.

31.10.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про надання оригіналів вільних зразків підпису та почерку директора позивача - ОСОБА_7 для проведення почеркознавчої експертизи.

19.10.22 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про надання доручення Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська про проведення процесуальних дій.

03.11.2022 ухвалою суду клопотання задоволено.

28.11.2022 на адресу суду надійшов лист Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центр про направлення повідомлення про неможливість проведення судової експертизи.

04.01.2023 на адресу суду надійшла ухвала Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2023 про виконання доручення.

20.03.2023 на адресу суду надійшов висновок експерта від 13.03.2023, в якому вказано, що підпис у графі «Керівник підприємства» у «Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «приказ» №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «протоколі совещанія №К500215763978 от 25.03.2016» виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 25.03.2023 провадження по справі відновлено.

Позивач в особі свого представника, в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив, в той же час подав клопотання про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Письмових заяв та клопотань не надавали. Відзивів на позов не надавали.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «Автокредит Плюс» є суб`єктом господарювання, яке здійснює діяльність з надання послуг з фінансового лізингу. Зазначена інформація розміщена на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. На цьому ж сайті, розміщено Реєстр осіб, реєстр осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. ТОВ «Автокредит Плюс» також розміщено в цьому реєстрі, хто має безстрокову ліцензію про «надання послуг з фінансового лізингу». В процесі господарської діяльності позивач уклав ряд договорів фінансового лізингу з клієнтами, які за умовами цих договорів, отримали в платне користування транспортні засоби. При цьому право власності на дані автомобілі були зареєстровано за позивачем. Відповідно до умов договорів лізингу, право власності на автомобілі переходить до лізингоодержувачів, лише після сплати повної вартості транспортних засобів.

09.09.2014 року позивач придбав у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору-колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі: НОМЕР_3 (надалі - автомобіль), що підверджується Заявою про приєднання до договору купівлі-продажу від 09.09.2014 року та Актом приймання-передачі від 09.09.2014.

25.09.2014 року позивач зареєстрував своє право власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 від 25.09.2014.

Спірний автомобіль передано в лізинг, проте даний автомобіль був проданий ОСОБА_5 від імені позивача.

26.03.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 зареєстрували спірний автомобіль, яким ОСОБА_1 від імені позивача продав (відчужив) автомобіль ОСОБА_2 . Під час укладання договору купівлі-продажу в сервісному центрі ОСОБА_1 виступав представником ТОВ «Автокредит Плюс» на підставі довіреності.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічні норми містяться в ч.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг».

У відповідності до ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.3, ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно із ч.1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п. 8 якої зазначено, що суд встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, визнає цей договір недійсним за нормами ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України (підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення).

Перереєстрація спірного автомобіля за договором купівлі-продажу є недійсною у зв`язку з наступним, як стверджує позивач, що не спростовано іншими учасниками судового розгляду - ОСОБА_1 не є та ніколи не був співробітником Позивача. Підписант, на документах, які начебто видавались позивачем, позивачу невідомий. Відповідно до висновку експерта встановлено, що дані документи, а саме: що підпис у графі «Керівник підприємства» у «Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «приказ» №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «протоколі совещанія №К500215763978 от 25.03.2016» виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Тобто встановлено що дані документи підроблені, тому - не є такою, що відповідає його волевиявленю та не є такою, що вчинена у формі встановленій законом, а тому є недійсною. Оскільки довіреність № К5002157639478 від 25.03.2016 не видавалась ОСОБА_1 та є не дійсною, тому договір купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 року вчинений за цією довіреністю від імені позивача також є недійсним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами або їх представниками.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016, порушені вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, а дотримання вимог наведеної статті є необхідними для законності правочину. Тобто Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 не видавалась ОСОБА_1 та є недійсною, тому договір купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 вчиненого за цією довіреністю також є недійсним.

Щодо витребовування транспортного засобу з чужого володіння, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемним правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно до вимог ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майно із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння у володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1ст. 388 Цивільного кодексу України.

Вище зазначено, що перереєстрація права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2 , на підставі підроблених документів - незаконна, а тому договір купівлі-продажу, укладений між позивачем в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним, та тягне за собою недійсність будь-яких правочинів, які були укладені в часі після укладення недійсного правочину на користь третіх осіб, в тому числі на ім`я ОСОБА_3 , оскільки майно вибуло з власності позивача поза його волею - воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом витребовування на користь позивача.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

На підставі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.14-16,526,530,610, 611,1050,1054ЦК України,ст.ст.4,6,10,12,13,81-83,141,247,263-264268,272-273ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та витребування транспортного засобу - задовольнити.

Визнати недійсною Довіреність № К5002157639478 від 25.03.2016 р. видану від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» на ім`я ОСОБА_1 з моменту її вчинення.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 року (автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 ) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» та ОСОБА_2 .

Витребувати у ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: НОМЕР_2 , № кузова/шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 та зобов`язати передати транспортний засіб автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: 1-чорний, № кузова/шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС»

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в 1/3 частці з кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» понесені ними судові витрати по справі: зі сплати судового збору 7759,66 грн., витрати на проведення судової експертизи 3624,64 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, поданою у відповідності до вимог ст.. 285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34410930, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Праці, 2Т)

Відповідачі:

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 )

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 )

Повний текст рішення складено 21.08.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран