Постанова

від 08.04.2024 по справі 234/16805/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 234/16805/20

номер провадження 22-ц/824/2147/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року /суддя Таран Н.Г./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійними довіреності, договору купівлі-продажу, витребування транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15 грудня 2020 року звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із вказаним позовом, в якому просив суд визнати недійсною Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 видану від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ГІЛЮС» (ЄДРПОУ34410930, 49000, м. Дніпро, просп. Праці б.2т), якою уповноважено ОСОБА_3 Визнати недійсним договір купівлі-продажу №133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 (автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, Вид кольору-колір: 1-чорний, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) укладений між ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_4 . Витребувати у ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору-колір: 1-чорний, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 представникам ТОВ «Автокредит Плюс».

Заочним рішенням позов задоволено. Визнано недійсною Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 р. видану від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» на ім`я ОСОБА_3 з моменту її вчинення.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 року (автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: 1-чорний, № кузова/шасі НОМЕР_4 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» та ОСОБА_4 .

Витребувано у ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: 1-чорний, № кузова/шасі НОМЕР_4 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 та зобов`язати передати транспортний засіб автомобіль марки SsangYong, модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору -колір: 1-чорний, № кузова/шасі НОМЕР_4 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС»

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в 1/3 частці з кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» понесені ними судові витрати по справі: зі сплати судового збору 7759,66 грн., витрати на проведення судової експертизи 3624,64 грн. /т. 3 а.с. 79-86/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не дотримано принципу змагальності, не повідомлено його про розгляд справи, не направлено позову і рішення суду. Вказував і на те, що вимоги, заявлені у даній справі були розглянуті у справі №175/3319/16-ц, у задоволенні позову відмовлено. Отже, наявне рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а отже, суд повинен був закрити провадження у справі. Також вказував, що передбачений статтею 257 ЦК України строк позовної давності сплив 19.08.2019 р. Невжиття судом заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та фактична відмова у доступі до матеріалів справи перешкодили ОСОБА_1 у реалізації права на подачу клопотання про застосування судом строку давності до позовних вимог. Вказував і на те, що у справі №175/3319/16 (26.05.2020) судом було у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем, відновлено право власності на майно шляхом стягнення його вартості з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишкової вартості автомобілю на загальну суму 237043,78 грн. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 175/3319/16 такі вимоги (стягнення залишкової вартості автомобілю та витребування автомобілю) є взаємовиключними. Вказував і на те, що суд першої інстанції, фактично застосувавши реституцію до Договору № 00241/02/8041/2016 від 31.03.2016 жодної оцінки на предмет його відповідності вимогам закону не надав. Судом не приймалось рішення про недійсність (нікчемність) даного договору. Під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, навпаки вважав, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. У такому випадку на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар - позбавлено законного права власності на автомобіль. Більш того, таке рішення порушує принцип пропорційності, оскільки порушені права позивача на спірний автомобіль фактично відновлені шляхом стягнення на його користь заявленої самим же позивачем вартості цього автомобілю.

Представник ТОВ «Автокредит Плюс» Прохода Р.С. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказував, що судом першої інстанції ще у 2021 р. направлялись на адресу ОСОБА_1 і позов з додатками і ухвала про відкриття провадження. Представник ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи про що свідчать його клопотання у справі. Вказував, що для закриття провадження, необхідно щоб повністю співпадали за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Водночас, в справах інші сторони (Відповідачі): ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; інші підстави, на які посилається позивач на підтвердження незаконності відчуження автомобіля - підроблена Довіреність №2 від 25.02.2015 р. Отже, у справі №175/3319/16-ц ухвалено рішення не між тими самими сторонами, не про той самий предмет і не з тих самих підстав, які розглядаються в даній справі, а тому - підстави для закриття провадження відсутні. Окремо наголошував, що позивач подав позов в межах строку позовної давності від дня коли позивачеві стало відомо про порушення його права. Наприкінці 2016 р. позивачеві стало відомо, що деякі транспортні засоби були перереєстровані на третіх осіб, після чого позивач і звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з відповідним позовом (справа №175/3319/16-ц). В процесі розгляду справи, 20.07.2018 р. з листа РСЦ м. Києва, ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» дізналось про порушення свого права, про спірні: договір купівлі-продажу №133/01/8043-2016 та довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 р., а тому - саме з 20.07.2018 р. почав відраховуватись трьохрічний строк для звернення до суду. ОСОБА_1 не заявляв в суді першої інстанції відповідної заяви про застосування строків позовної давності. Вказував і на те, що якщо в даній справі буде ухвалено рішення про витребування автомобіля на користь його власника це не буде повторним вирішенням справи, з урахуванням стягнення коштів, а відбудеться лише відновлення порушеного права власника, якому буде повернуто його майно. Оскільки Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 р. не була підписана керівником Товариства та не видавалась ОСОБА_3 , тому - не є такою, що не відповідає його волевиявленню та не є такою, що вчинена у формі встановленій законом, а тому підлягає визнанню недійсною. Отже, суд першої інстанції з додержанням норм процесуального та матеріального права, з дослідженням всіх обставин справи, правомірно визнав недійсною Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 р. Отже, позивач, як власник автомобіля має право на його витребування навіть від добросовісного набувача.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з запереченнями на відзив, посилаючись на безпідставність їх доводів. Вказував, що матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції в установленому законом порядку ОСОБА_1 спрямована копія позовної заяви та доданих до неї доказів позивача. Вказував, що справи №175/3319/16 та № 234/16805/23 є тотожними. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.05.2020, яка набрала законної сили, питання доведеності наданих позивачем доказів позовних вимог в частині недійсності довіреності та, як наслідок недійсності договору купівлі-продажу автомобіля було вирішено. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не довів факт недійсності довіреності, а відтак - факт недійсності договору купівлі-продажу та факт незаконності вибуття автомобілю з володіння товариства. Деснянський районний суд міста Києва у справі № 234/16805/20 по суті надав власну оцінку (переоцінив) доказам позивача, які вже були досліджені та оцінені судами всіх інстанцій у справі № 175/3319/16. Передбачений статтею 257 ЦК України строк позовної давності сплив 19.08.2019 р. Спірне рішення суду від 21.08.2023 р. та наявні у ЄСІТС «Електронний суд» копії судових рішень не містять відомостей про подачу позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності із обґрунтуванням поважності причин його пропуску. Наголошував, що суд першої інстанції (рішення від 18.10.2016 у справі 175/3319/16, яке набрало законну силу 26.05.2020), фактично стягнув с ОСОБА_5 не заборгованість за Договором лізингу, а відшкодування вартості майна, яке неможливо повернути у рамках двосторонньої реституції, як наслідку нікчемного правочину.

Позивач та відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Автокредит Плюс» є суб`єктом господарювання, яке здійснює діяльність з надання послуг з фінансового лізингу. Зазначена інформація розміщена на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. На цьому ж сайті, розміщено Реєстр осіб, реєстр осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. ТОВ «Автокредит Плюс» також розміщено в цьому реєстрі, хто має безстрокову ліцензію про «надання послуг з фінансового лізингу». В процесі господарської діяльності позивач уклав ряд договорів фінансового лізингу з клієнтами, які за умовами цих договорів, отримали в платне користування транспортні засоби. При цьому право власності на дані автомобілі були зареєстровано за позивачем. Відповідно до умов договорів лізингу, право власності на автомобілі переходить до лізингоодержувачів, лише після сплати повної вартості транспортних засобів.

09.09.2014 року позивач придбав у ОСОБА_8 транспортний засіб - автомобіль марки «Ssang Yong» модель: Korando, рік випуску: 2012, тип ТЗ: Універсал, код кольору-колір: 1-чорний, № кузова/шасі: НОМЕР_1 (надалі - автомобіль), що підтверджується Заявою про приєднання до договору купівлі-продажу від 09.09.2014 року та Актом приймання-передачі від 09.09.2014.

25.09.2014 року позивач зареєстрував своє право власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 25.09.2014.

Спірний автомобіль передано в лізинг, проте даний автомобіль був проданий ОСОБА_9 від імені позивача.

26.03.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №133/01/8043-2016 зареєстрували спірний автомобіль, яким ОСОБА_3 від імені позивача продав (відчужив) автомобіль ОСОБА_4 . Під час укладання договору купівлі-продажу в сервісному центрі ОСОБА_3 виступав представником ТОВ «Автокредит Плюс» на підставі довіреності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ч.1 ст. 215 ЦК України про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що перереєстрація спірного автомобіля за договором купівлі-продажу є недійсною у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не є та ніколи не був співробітником позивача. Підписант, на документах, які начебто видавались позивачем, позивачу невідомий. Відповідно до висновку експерта встановлено, що дані документи, а саме: що підпис у графі «Керівник підприємства» у «Довіреність №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «приказ» №К5002157639478 від 25.03.2016 - виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою. Підпис у графі «Директор ТОВ «Автокредит Плюс» у «протоколі наради №К500215763978 от 25.03.2016» виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою. Тобто встановлено що дані документи підроблені, тому - не є такими, що відповідають його волевиявленю та не є такими, що вчинені у формі встановленій законом, а тому довіреність є недійсною. Оскільки довіреність № К5002157639478 від 25.03.2016 не видавалась ОСОБА_3 та є не дійсною, тому договір купівлі-продажу № 133/01/8043-2016 транспортного засобу від 26.03.2016 року вчинений за цією довіреністю від імені позивача також є недійсним.

Щодо витребування транспортного засобу з чужого володіння, суд першої інстанції керувався вимогами п. 2, 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України про те, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Встановлено, що перереєстрація права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_4 , на підставі підроблених документів - незаконна, а тому договір купівлі-продажу, укладений між позивачем в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним, та тягне за собою недійсність будь-яких правочинів, які були укладені в часі після укладення недійсного правочину на користь третіх осіб, в тому числі на ім`я ОСОБА_1 , оскільки майно вибуло з власності позивача поза його волею - воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом витребування на користь позивача.

Однак з таким висновком суду у повній мірці погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч 4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом першої інстанції не враховано, що правовідносини між сторонами вже були предметом розгляду у судах.

Так, у серпні 2016 року ТОВ «Автокредит Плюс» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором фінансового лізингу від 25 лютого 2016 року №DN00A!00000055 у розмірі 236 043,00 грн; стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за договором фінансового лізингу та договорами поруки від 25 лютого 2016 року № DN00A!00000055 у розмірі 1 000,00 грн; визнати недійсною довіреність від 25 лютого 2016 року для перереєстрації автомобіля марки SsangYong Korando, державний номерний знак НОМЕР_2 , видану від імені ТОВ «Автокредит Плюс» на ім`я ОСОБА_3 з моменту її вчинення; визнати недійсним укладений з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на автомобіль та визнати недійсним видане їй свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 березня 2016 року серії НОМЕР_6 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль та визнати недійсним видане йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; витребувати у ОСОБА_1 автомобіль та передати транспортний засіб ТОВ «Автокредит Плюс» з наданням представникам останнього повноважень у будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Заочним рішенням Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 236 043,00 грн; стягнено солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» заборгованість за договором фінансового лізингу та договорів поруки №1 та №2 у розмірі 1 000,00 грн; визнано недійсною довіреність №2, видану 25 лютого 2016 року від імені ТОВ «Автокредит Плюс» на ім`я ОСОБА_3 з моменту її вчинення; визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки SsangYong Korando, державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі якого ОСОБА_4 набула право власності на автомобіль; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний автомобіль; визнано недійсним видане ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 березня 2016 року серії НОМЕР_6 ; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на автомобіль марки SsangYong Korando, державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнано недійсним видане ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» автомобіль марки SsangYong Korando, державний номерний знак НОМЕР_2 ; зареєстровано право власності ТОВ «Автокредит Плюс» на автомобіль марки SsangYong Korando, державний номерний знак НОМЕР_2 ; надано представникам ТОВ «Автокредит Плюс» повноваження у будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля; стягнено з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автокредит Плюс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 555,66 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення; у позові відмовлено; стягнено з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи у розмірі 4 224,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

26 травня 2020 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено рішення у справі. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року в частині визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, скасування державної реєстрації прав власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу за товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову відмовлено.

В решті заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.

Отже, у справі №175/3319/16 судом було у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем, відновлено право власності на майно шляхом стягнення його вартості з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - залишкової вартості автомобілю на загальну суму 237043,78 грн.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 175/3319/16 такі вимоги (стягнення залишкової вартості автомобілю та витребування автомобілю) є взаємовиключними.

Отже, апеляційний суд вказує на те, що рішення суду в частині стягнення залишкової вартості спірного автомобіля набрало законної сили, задовольняючи вимоги щодо витребування автомобіля, суд фактично допустив подвійне задоволення позовних вимог.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та довіреності, апеляційний суд також вказує на те, що у справі №175/3319/16 колегія суддів Дніпровського апеляційного суду дійшла висновку про недоведеність позовних вимог позивача в частині визнання недійсною довіреності та як наслідок цього недоведеність вимог про визнання недійсною довіреність, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, скасування державної реєстрації прав власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу, реєстрації транспортного засобу за ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС", оскільки позивачем не доведено незаконність вибуття з володіння ТОВ «Автокредит Плюс» автомобіля.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції по суті надав власну оцінку (переоцінив) доказам позивача, яким вже були досліджені та оцінені судами всіх інстанцій у справі № 175/3319/16. Суд першої інстанції (рішення від 18.10.2016 у справі 175/3319/16, яке набрало законну силу 26.05.2020), фактично стягнув с ОСОБА_5 відшкодування вартості майна, яке неможливо повернути у рамках двосторонньої реституції, як наслідку нікчемного правочину, що виключає вимогу недійсності договору лізингу та витребування спірного автомобіля.

Крім того, апеляційний суд вказує на те, що ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС", звертаючись з вимогами про стягнення залишкової вартості, рішення суду набрало законної сили, обравши саме цей спосіб захисту який обґрунтовується договірними відносинами, у даній справі не може ставити питання про недійсність договору лізингу та витребування предмету лізингу у зв`язку з його недійсністю, що є взаємовиключними способами захисту, отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження, оскільки у справах різні підстави, на які посилається позивач на підтвердження незаконності відчуження автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року - задовольнити частково.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року - скасувати і постановити нове, яким у задоволенні вимог відмовити.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: