Рішення
від 10.08.2023 по справі 199/2213/20
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/2213/20

(2/199/37/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., за участю секретаря Божко А.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени Вячеславівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни про визнання протиправними дій, скасування рішень органу місцевого самоврядування, рішень про державну реєстрацію, записів про право власності, державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права на завершення процедури приватизації землі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до суду з вказаним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., зареєстрованого в реєстрі за №689/2010 (спадкова справа № 689/2010), вона отримала у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 домоволодіння АДРЕСА_1 , яке згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №28018597 від 16.11.2010 року, знаходиться на земельній ділянці площею 2 552 кв.м.

Позивач вказала, що домоволодіння з 17.04.1933 безперервно належало родині позивача на праві приватної власності, та особисто позивачу належить із 23.10.2010 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка в свою чергу успадкувала домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.1993 року, за реєстровим №3-2411, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 04.06.1993 в реєстровій книзі №529143, реєстраційний номер 3907945, успадкував від своєї матері ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 (загинув під час Другої світової війни у період 1943-1945 роках), стали його власниками на підставі Умови про обмін хатами та левадами від 17.04.1933, посвідченої та зареєстрованої в Ломівській сільраді 20.04.1933, відповідно до якої було передано хату та леваду (присадибна ділянка), та право користування земельною ділянкою, огород, сад.

У позові зазначено, що землекористування земельною ділянкою під домоволодінням, яке успадкувала позивач, виникло з 17 квітня 1933 року відповідно до Умови про обмін хатами та левадами, посвідченої та зареєстрованої в Ломівській сільраді 20.04.1933, та вказана земельна ділянка не підлягала вилученню і мала площу 5 691 кв.м, що узгоджувалося з положеннями примірних статутів сільськогосподарської артілі, затверджених ЦК ВКП (б) та РНК СРСР 1 березня 1930 року, оскільки ОСОБА_9 працював в артілі Перемога, а ОСОБА_8 була членом вищевказаної артілі.

У подальшому межі земельної ділянки під домоволодінням АДРЕСА_1 неодноразово встановлювалися та погоджувалися починаючи з 17.04.1933 року, що підтверджується рішенням Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська №40/10 від 12.01.1990 року, актами 1990 року та розписками суміжних землекористувачів 1989 року, технічними паспортами КП ДМБТІ станом на 12.08.1989 року, 12.08.1993 року, 31.10.2003 року та 31.10.2010 року, і згідно зі встановленою конфігурацією земельної ділянки родина позивачки з 1933 року виконувала обов`язки, передбачені відповідним земельним законодавством про землекористування щодо сплати органам державної влади та органам місцевого самоврядування земельних платежів у належних розмірах.

ОСОБА_6 , мати позивача, звернулася до Дніпропетровської міської ради із заявою за вх. № 13/9778 від 04.12.2006, поданою нею до Дніпропетровської міської ради 27.11.2006, про приватизацію земельної ділянки площею 2552 кв.м. по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню домоволодіння.

Також позивач надала до Дніпропетровської міської ради заяву від 23.12.2008 вх. №13/15986 про надання їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га поряд з АДРЕСА_1 , під будівництво індивідуального житлового будинку, яка є суміжною з домоволодінням матері, ОСОБА_6 , по АДРЕСА_1 , та домоволодінням АДРЕСА_2 .

Однак, у період із січня по березень 2020 року на територію домоволодіння, яке належить на праві приватної власності позивачу, неодноразово намагалися проникнути незнайомі особи, які стверджували, що частина території земельної ділянки під домоволодінням, яка використовується нею під огород, та заїзд із боку пров. Житомирського на територію її домоволодіння, було передано їм Дніпровською міською радою у приватну власність, за відсутності письмової згоди позивача, як землекористувача. У зв`язку з цим, за заявою позивача неодноразово викликалися органи поліції, з метою недопущення протиправного порушення її права власності та права користування земельною ділянкою.

На адвокатський запит представника позивача №30/01/20 від 30.01.2020 Дніпровська міська рада листом від 05.02.2020 №8/13-400 повідомила, що 20.06.2018 за №135/33 Дніпровська міська рада прийняла рішення про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність відповідачу ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі вул. Житомирської за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Позивач зазначає,що зплану земельноїділянки,який єдодатком дорішення Дніпровськоїміської ради№135/33від 20.06.2018,вбачається,що Дніпровськаміська радавиділила тапередала увласність ОСОБА_4 земельну ділянкуплощею 0,1000га (кадастровийномер 1210100000:01:640:0126)частково зарахунок земельноїділянки площею2552кв.м.сільськогосподарського призначенняза адресою: АДРЕСА_1 з розміщенимина нійоб`єктами домоволодіння,які перебуваютьу приватнійвласності позивача, ОСОБА_3 ,та зарахунок земельноїділянки суміжноїз земельноюділянкою піддомоволодінням АДРЕСА_1 ,яка зазаявою позивачавід23.12.2008 вх. №13/15986 перебуває в стадії приватизації.

Позивач зауважує, що ОСОБА_4 жодного разу не звертався до Дніпровської міської ради із заявою або клопотанням про надання йому у приватну власність земельної ділянки, яку Дніпровська міська рада йому надала (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126). Звертаючись із заявою до міської ради про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки відповідач ОСОБА_4 зазначив зовсім іншу земельну ділянку та не вказав, яке саме речове право він бажав отримати на іншу земельну ділянку. Тому, як вважає позивач, Дніпровська міська рада фактично без будь-яких правових підстав передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126.

ОСОБА_4 у період з 24.04.2017 по 24.07.2017 отримав дозвіл та погодив межі земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126), фактично накладеної на земельну ділянку під приватним домоволодінням АДРЕСА_1 , до складу якої увійшли дерева та споруди домоволодіння позивача, проте, жодних геодезичних працівників на території належного їй домоволодіння у період розробки проекту землеустрою не було.

Також позивач вказує на те, що 24.07.2017 року ОСОБА_4 погодив межі земельної ділянки зі своєю дружиною ОСОБА_10 , яка станом на 24.07.2017 ще не була власником суміжної земельної ділянки.

Із метою ухилення від погодження меж земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) із позивачем, як суміжним землекористувачем земельної ділянки площею 2 552 кв.м., за рахунок якої було виділено спірну земельну ділянку ОСОБА_4 , землевпорядна організація ТОВ «ІНФІНІТІ ЛЕНД» зазначила, що по межі з суміжною земельною ділянкою позивача знаходиться «проїзд», проте жодних проїздів та доріг на території домоволодіння АДРЕСА_1 з квітня 1933 року не було, завжди був огород, сад, якими користувалася родина ОСОБА_11 .

Отже, посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що враховуючи, що в користування позивача разом із спадковим домоволодінням перейшла земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна площею 2552 кв.м., то протиправна передача Дніпровською міською радою земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) зі складу земельної ділянки площею 2552 кв.м. сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_4 без її вилучення з користування у позивача та припинення права користування, без прийняття рішення про зміну цільового використання цієї земельної ділянки перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність (на приватизацію), на якій розташоване домоволодіння в тому розмірі, який є необхідний для його утримання.

Крім того позивач посилається на те, що 28 квітня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було незаконно укладено купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною.

Тому, враховуючи зазначене вище, з урахуванням вимог заяв представника ОСОБА_3 , адвоката Герасимчука С.С. про зміну предмету позову в цивільній справі № 199/2213/20, позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Дніпровської міської ради (26510514) щодо прийняття рішень від 21.06.2017 №201/22 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи) в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки, 0,1000 га (п. 15 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 20.06.2018 №135/33 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 21.06.2017 №201/22 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи) в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 15 додатка до рішення міської ради);

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 20.06.2018 №135/33 Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Одринської Олени В`ячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47423204 від 20.06.2019 10:05:49; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126;

-визнати протиправним та скасувати запис про право власності: 32064128 від 13.06.2019 10:55:27, вчинений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Одринською Оленою В`ячеславівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47423204 від 20.06.2019 10:05:49; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:640:0126 розташованої, серія та номер: 4682, виданий 28.04.2020, видавник ОСОБА_12 , укладений між гр. ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 , стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101 земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126;

-визнати протиправним та скасувати запис про право власності: 36360252 від 28.04.2020 15:46:17, вчинений приватним нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 4682, виданий 28.04.2020 16:08:02 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 52087228 від 28.04.2020 16:08:02, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101 земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126 розташованої у АДРЕСА_1 і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126 розташованої у АДРЕСА_1 та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 ) першочергове право на завершення процедури приватизації землі, розпочатої на підставі поданої нею до Дніпропетровської міської ради заяви від 23.12.2008 року (вх. №13/15986) та одержання правовстановлюючих документів стосовно наступної земельної ділянки: (земельна ділянка, площею 0,1 га під будівництво індивідуального житлового будинку (розташована поряд із АДРЕСА_1 , з виходом на АДРЕСА_1 , яка межує із домоволодінням АДРЕСА_2 та земельною ділянкою площею 2552 кв.м. (1000 кв.м.+1552 кв.м.), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованим в реєстрі за №689/2010 (спадкова справа №689/2010 відкрита після смерті матері позивачки - ОСОБА_6 ).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2020 відкрито провадження по даній справі.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у первісному та уточнених позовах.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду відзив, в якому зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по справі та не може мати статусу відповідача в рамках позовного провадження через відсутність самостійного інтересу, оскільки не є розпорядником земельної ділянки щодо якої виникли спірні відносини.

Державний реєстраторВідділу реєстраціїмайнових правУправління усфері державноїреєстрації Департаментуадміністративних послугта дозвільнихпроцедур Дніпровськоїміської радиОдринська ОленаВ`ячеславівна досудового засіданняне з`явилася,про датута часрозгляду справиповідомлена належнимчином. Надала до суду відзив, в якому просила в частині позовних вимог позивача до державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем при розгляді заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 та прийнятті за результатами розгляду рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) було повністю виконано вимоги, встановлені Законом України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та дотримано процедуру державної реєстрації, визначену у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Вважає, що немає законних підстав для визнання рішення державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни за номером 47423204 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та вчиненого на його підставі запису про право власності за номером 32064128 незаконним та їх скасування. Крім того, у відзиві зауважує, що запис про право власності 32064128 від 13.06.2019, вчинений державним реєстратором Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринською Оленою В`ячеславівною на підставі рішення державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени В`ячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47423204 від 20.06.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101, земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 станом на дату складення відзиву на позов знаходиться в стані ПРИПИНЕНО та право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 перейшло до іншої особи на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до наданих позивачем до позову документів, на земельній ділянці площею 2552 кв.м. по АДРЕСА_1 розташовано тільки один будинок (Літ.А-1), а тому належне позивачу домоволодіння не відповідає ознакам домоволодіння, які передбачалися положеннями Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995. У відзиві ОСОБА_4 також зазначив, що у зв`язку з тим, що Інструкція 1966 року втратила чинність, то більше такого поняття, як домоволодіння юридично не існує, а позивач фактично користується житловим будинком та інших споруд, які вказані у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 23.10.2010. Як вважає ОСОБА_4 , ні Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2010, ні Витяг про державну реєстрацію прав, виданий КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації не підтверджують та не можуть підтверджувати право власності позивача на спірну земельну ділянку площею 2 552 кв.м. Зауважує, що всупереч твердженням позивача, не містить будь-яких даних про право власності позивача на спірну земельну ділянку рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів у м. Дніпропетровську № 40/10 від 12.01.1990, яким узаконено належний позивачу житловий будинок. Також, вказав, що у 2014 році позивач зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про виділення їй земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку та рішенням Дніпровської міської ради від 29.12.2014 №88/59 їй передано у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та віднесено до категорії Землі житлової та громадської забудови. ОСОБА_4 повідомив, що позивач вказане рішення від 29.12.2014 №88/59 ніколи не оскаржувала, очевидно погоджуючись із розміром виділеної їй у власність земельної ділянки, та ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу їй іншої частини земельної ділянки, розташованої поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092, яку вона начебто фактично використовувала під город та сад. У відзиві ОСОБА_4 пояснив, що вказана частина спірної земельної ділянки (поза межами ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092) є вільною від забудови, право власності на дану земельну ділянку до її передачі у власність ОСОБА_4 ні за ким не було зареєстровано, а дана ділянка знаходилась у комунальній власності і була передана у власність ОСОБА_4 за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Посилається на те, що позивач здійснив самовільне захоплення земельної ділянки і називає таке захоплення фактичним використанням земельної ділянки, оскільки позивачем з Дніпровською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки не укладалось.

Представник Дніпровської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечував та просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем не надано доказів на предмет наявності спору між ним та Дніпровською міською радою та яким чином відповідач-1 порушив права позивачка, адже у позивача відсутні правовстановлюючі документи на правомірне користування спірною земельною ділянкою площею 2 552 кв.м. Зазначив, що ні фактичне використання земельної ділянки, ні сплата земельного податку за таке фактичне користування автоматично не породжує у користувача права власності на земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Рішенням Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 40/10 від 12.01.1990 узаконено лише належний позивачці житловий будинок, але вказане рішення не є підставою для набуття права власності на спірну земельну ділянку площею 2 552 кв.м.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні запереч3увала проти позовних вимог, оскільки вважала, що набуття нею у власність земельної ділянки відповідала вимогам закону.

Приватний нотаріус ДМНО Щетілова О.В. до суду не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 3907945, що підтверджується даними із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №211363221 від 04.06.2020).

Вказане нерухоме майно відповідно до технічного паспорту за реєстровим номером 3907945 від 09.07.2010, складається з: житлового будинку, дер/маз обкл. цеглою, зазначеного в плані літерою А-1, житловою площею 33,3 кв.м, загальною площею 65,3 кв.м.; сараю, залізо, зазначеного в плані літерою Б; літньої кухні, пл. бетон, зазначеної в плані літерою В; погрібу, шл. бетон, зазначеного в плані під літерою В; літньої кухні, шл. бетон, зазначеної в плані літерою; сараю, шл. бетон, зазначеного в плані літерою Д; входу у погріб, цегла, зазначеного в плані літерою Е; вбиральні, дощ, зазначеної в плані літерою Д; вбиральні, дощ, зазначеної в плані літерою Ж; гаражу, мет, зазначеного в плані літерою 3; сараю, мет, зазначеного в плані літерою К; душу, зазначеного в плані літерою Л; навісу, зазначеного в плані літерами М, Н; споруд, зазначені в плані 1-9 (які включають в себе: огорожу, ворота, вимощення, колодязь, колонку, цоколь, вигрібну яму).

Згідно з Витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №280185597, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 16.11.2010 року, зазначене домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 2 552 кв.м.

Частина об`єктів належного на праві приватної власності позивачу домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 1 000 кв.м. (0,1000 га), кадастровий номер 1210100000:01:640:0092, яка була надана позивачу у власність на підставі рішення Дніпровської міської ради від 29.12.2014 №88/59, яке вперше вона отримала наприкінці 2019 року разом із відповіддю Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 17.10.2019 №8/7-3010, інша частина, зокрема, її споруди №6, ворота, огород, сад - на земельній ділянці площею 1 552 кв.м, межі якої встановлені в натурі відповідно до актів від 27.11.2008 року та від 24.12.2010 року, виконаних ПП ОСОБА_13 , та відповідно до якої за заявами ОСОБА_6 від 04.12.2006 за вх.№13/9778, ОСОБА_3 від 21.04.2011 вх.№13/3474, від 12.05.2014 вх.№36/2565, розпочата процедура приватизації.

Рішенням від 20.06.2018 №135/33 Дніпровська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження і передала земельну ділянку (план земельної ділянки додається), площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126), у власність гр. ОСОБА_4 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в районі вул. Житомирської за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та віднесено земельну ділянку (п. 1 цього рішення) за основним цільовим призначенням до категорії Землі житлової та громадської забудови

Рішення Дніпровської міської ради №135/33 від 20.06.2018 було прийнято на підставі заяви відповідача ОСОБА_4 від 06.12.2017 за вх. №36/6860, відповідно до якої останній просив Дніпровську міську раду на підставі рішення міської ради від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» надати доручення відповідним службам підготувати проект рішення міської ради щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На виконання рішення від 21.06.2017 №201/22 за клопотанням замовника міському голові від 24.04.2017 № 36/2063 ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД на підставі договору №103.196 від 17.07.2017 виконало проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) АДРЕСА_3 , яким у кадастровому плані встановлено межі земельної ділянки, що виділяється, присвоєно кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, дані про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру і ділянка зазначена на публічній кадастровій карті України.

Розміри земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно кадастрового плану, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_3 , виготовленого ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД, кадастровий номер 1210100000:01:640:0126 мала наступні розміри: від т.1 до т. 2 20,17 м; від т. 2 до т. 3 49,32 м; від т.3 до т. 4 20,94 м, від т. 2 до т. 1 48,09 м. Площа земельної ділянки 0,1000 га.

Згідно з опису меж відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_4 , земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) межує; від А до Б проїзд; від Б до В пров. Житомирський, від В до А- у районі вул. Житомирської (гр. ОСОБА_10 ).

Згідно з Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 від 24.07.2017, відповідно до якого представником ТОВ БАЗИС-СТАНДАРТ сертифікованим інженером-геодезистом Веселовим Г.М. у присутності гр. ОСОБА_4 , а також власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: у районі вул. Житомирської ОСОБА_10 , проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не надано.

Судом встановлено, що висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2804/2805/2806-20 від 07.08.2020, виконаного судовим експертом Юрець О.І. встановлено, що відповідно до плану земельної ділянки (збірного кадастрового плану) М1:500 Додаток №1 та фрагменту плану земельної ділянки (збірного кадастрового плану) М 1:300 Додаток № 2 виготовленого у 2020 році ТОВ Центр геодезії та картографії встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 частково площею 0,0157 га (в таких розмірах: від т.3 до т.23 3,37 м, від т.23 до т.11 43,60м, від т.11 до т.20 3,80м, від т.20 до т.3 43,28 м) накладається на земельну ділянку площею 2 552 кв.м. (1000+1552) за адресою, АДРЕСА_1 відповідно до план-схеми земельної ділянки згідно з технічною документацією на домоволодіння, плану земельної ділянки площею 1 552 кв.м., яка перебуває (перебувала) на стадії приватизації, що є додатком до акту встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі 2008 року, 2010 року, виконаного ПП ОСОБА_13 .

Заперечуючи проти позову, Дніпровська міська рада та ОСОБА_4 виходили з того, що вказана частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, (поза межами ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092) є вільною від забудови, право власності на дану земельну ділянку до її передачі у власність ОСОБА_4 ні за ким не було зареєстровано, а дана ділянка знаходилась у комунальній власності і була передана у власність ОСОБА_4 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, та ОСОБА_3 ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради із клопотанням про передачу їй іншої частини земельної ділянки, розташованої поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 121010000:01:640:0092.

Однак, суд з такими доводами відповідачів не погоджується.

Досліджуючи обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, на предмет того, з якого часу та у якому розмірі до позивача перейшло право користування земельною ділянкою під його домоволодінням, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта).

Позивач частину домоволодіння АДРЕСА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2010, зареєстровано в реєстрі за 3-3276 (спадкова справа №689/2010)

Іншу частину домоволодіння АДРЕСА_1 позивач отримала у власність на підставі за договору про розподіл спадкового майна після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладеного між спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , посвідченого 23.10.2010 державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., зареєстровано в реєстрі за 3-3286 .

У свою чергу, згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.03.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 3/619, мати позивачки ОСОБА_6 успадкувала вказане домоволодіння від свого чоловіка ОСОБА_7 , який відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.1993, зареєстровано в реєстрі за №3-2411, та зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 04.06.1993 в реєстровій книзі №529143, реєстраційний номер 3907945, успадкував від своєї матері - ОСОБА_8 , яка разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_9 17 квітня 1933 року стали його власниками на підставі Умови про обмін хатами та левадами, посвідчену та зареєстровану в Ломівській сільраді 20.04.1933, відповідно до якої було передано хату та леваду (присадибна ділянка), та право користування земельною ділянкою, огород, сад.

Згідно з Умовою про обмін хатами та левадами від 17 квітня 1933 року, укладеної між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , її сином - ОСОБА_16 , посвідченої Ломівською сільрадою 20.04.1933, сторони зробили добровільний обмін хатами, та левадами, де ОСОБА_9 власну глиняну хату, цинкова криша залізна, яка розташована с. Ломівка друга сотня та межею між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , обміняв із ОСОБА_15 та ОСОБА_19 на хату ОСОБА_20 , яка міститься с. Ломівка межею між ОСОБА_21 одного боку та другого боку Повзло. Хата глиняна крита соломою. Угода скріплена підписами членів двора АДРЕСА_5 -петровської м.ради 1) ОСОБА_9 ; 2) ОСОБА_8 ; члени двора 3-ї сотні Д-петровської м.ради: 1) Замковий; 2) ОСОБА_20 ; у присутності свідків.

Отже, вперше межі домоволодіння визначено в Умові про обмін хатами та Левадами від 17 квітня 1933 року: домоволодіння з одного боку межувало з родиною ОСОБА_22 , з іншого Пені.

Відповідно до Генерального плану (схеми з Генплану селища Орджонікідзе) М:500, садибної ділянки № НОМЕР_3 , станом на 01.12.1948, власником якої була ОСОБА_8 на підставі Умови про обмін хатами та левадами, домоволодіння АДРЕСА_6 було розташоване на земельній ділянці площею 5 652 кв.м. (0,5652 га), під житловими будівлями 50 кв.м (0,005 га), під нежитловими 20 кв.м (0,002 га) (загальна площа ділянки, яка зайнята будівлями 70 кв.м (0,007 га)); під двором було у фактичному користуванні 410 кв.м. (0,041га), під фруктовим садом 1293 кв.м. (0,1293га), під городом 3879 кв.м. (0,3879), до складу домоволодіння входили А-1 житловий будинок, а-1 сені; Б-1 сарай; В-1 сарай; в-2 погріб; №-1 колодязь; №-2 огорожа по периметру.

У подальшому, рішенням Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області №40/10 від 12.01.1990 затверджено акт приймання житлового будинку, житлові кімнати площею 33,3 кв.м, сараї Б, Г, К, Д, погреб, гараж 3, та визнано за ОСОБА_8 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області прийняв вказане рішення на підставі акту обстеження та у своєму рішенні № 40/10 від 12.01.1990 зазначив, що гр. ОСОБА_8 у 1935 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудувала житловий будинок, документи на який відсутні. У 1971 році, була зроблена прибудова А-І, враховуючи наявність погодження архітектора на оформлення домоволодіння АДРЕСА_1 .

Цим рішенням №40/10 від 12.01.1990 було встановлено та погоджено межі домоволодіння, та існуючі межі земельної ділянки площею 2 552 кв.м., на якій розташоване домоволодіння між ОСОБА_23 ( АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_24 ( АДРЕСА_2 ).

Матеріали справи містять власноруч складені розписки від 09.12.1989 та від 15.12.1989 погодження меж між домоволодінням по АДРЕСА_1 - суміжними землекористувачами - гр. ОСОБА_25 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_2 ), та довідку квартального комітету Виконкому АНД району м. Дніпропетровська від 14.11.1989, про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , огороджена парканом, сірого кольору, пішохідна доріжка та відповідний номерний знак з нічним освітленням.

Відповідно до рішення Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області №40/10 від 12.01.1990, акту від 01.03.1990, ОСОБА_8 отримала Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 01.03.1990.

На підставі вказаних документів 01.03.1990 було здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_8 на домоволодіння по АДРЕСА_1 технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 529 за реєстровим номером 143.

У висновку про реєстрацію домоволодіння 529-143, який міститься в інвентаризаційній справі, копія якої долучена до матеріалів даної справи, встановлено, що домоволодіння в АДРЕСА_1 розташоване на площі земельної ділянки розміром 2 552 кв.м. та складається з одного будинку (33,3) основних будов, які належать на праві власності ОСОБА_8 .

Суд зазначає, що до часу набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва.

Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до пунктів 10, 12, 13 Розділу III даної Інструкції при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій Інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (пункт 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації вчинити відповідні дії.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення (пункт 13).

Відповідно до пункту 20 Інструкції при наявності господарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток № 2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток № 3, 3-а).

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Суд дійшов до висновку, що оформлення права власності за ОСОБА_8 , відповідно до діючого на той час законодавства, на домоволодіння АДРЕСА_1 з видачею відповідного Свідоцтва про право особистої власності від 01.03.1990, свідчить про перебування у спадкодавців позивача земельної ділянки площею 2 552 кв.м. у законному користуванні.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 Цивільного кодексу України).

Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Таким чином, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, пункт 49 Постанови Палати Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 263/6022/16-ц).

Тобто, право користування земельною ділянкою разом із переходом прав на домоволодіння перейшло до позивача відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2010 року та договору про розподіл спадкового майна від 23.10.2010 року, а тому вона є, фактично, четвертим за чергою, починаючи з із 1933 року, постійним землекористувачем земельної ділянки площею 2 552 кв.м. під розміщеним на ній домоволодінням, яке вона успадкувала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3-8.5) наголосила на тому, що: - правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України; - стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 201/7770/20.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а отже, використання споруд, належних позивачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Із урахуванням встановлених вище обставин справи та аналізу наведених положень Земельного кодексу України суд доходить до висновку, що право користування земельною ділянкою площею 2 552 кв.м. під домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , було набуте в установленому законом порядку, а тому не втрачається та зберігається за позивачем до його належного переоформлення, оскільки право користування земельною ділянкою, отримане до набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України, визнається державою в повному обсязі.

Після набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в ст.141 Земельного кодексу України, серед яких, зокрема а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність добровільної відмови спадкодавців чи позивача зокрема від права користування земельною ділянкою площею 2552 кв.м. під домоволодінням, а також не містить доказів вилучення земельної ділянки, як це визначає ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18 зазначила, що громадяни не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає і висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, а саме: платіжним повідомленням по земельній ренті від 05.08.1942, копіями платіжних доручень та податкових квитанції про сплату за землю, що спадокодавці позивача відкрито користувалися земельною ділянкою площею 2 552 кв.м з 1933 року та сплачували податки за користування землею, підставою для нарахування яких, згідно з діючим на той час законодавством є законне користування землею.

Також квитанціями про сплату земельного податку за 2011-2019 роки підтверджено сплату позивачем земельного податку з фізичних осіб за користування земельною ділянкою площею 0,2552 га під домоволодінням, що знаходиться у її власності згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №17/60 від 27.08.2010 «Про врегулювання питання плати за користування землею на території м. Дніпропетровська», відповідно до п. 1 якого, Дніпропетровська міська рада встановила, що плата за землю, яка використовується користувачами землі, але право на земельну ділянку не оформлено згідно з вимогами чинного законодавства, справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Окрім цього, листом Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області за №31145/10/04-36-33-01-12 від 23.03.2020 підтверджено, що Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області розраховується земельний податок, що підлягає сплаті ОСОБА_3 , на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр), відповідно до яких громадянка ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є власницею домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.10.2010 та земельної ділянки, загальною площею 0,2552 га, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області відповідно до п. 286.5 ст.286 Кодексу були винесені податкові повідомлення - рішення форми «Ф» по земельному податку з фізичних осіб: від 15.05.2015 року №320-15 на суму 89,86 грн. за 2015 рік; від 27.05.2016 №4469958 на суму 74,51 грн. за 2016 рік; від 11.04.2017 №542644-1303 на суму 140,48 грн. за 2017 рік; від 27.04.2018 №378479-1308-0461 на суму 140,48 грн. за 2018 рік; від 27.06.2019 №247256-5353-0461 на суму 145,32 грн. за 2019 рік, які позивачем за 2015-2019 роки сплачено в повному обсязі.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №480/1712/19 зазначено, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та розроблення проекту землеустрою, є стадіями одного процесу та нерозривно пов`язані між собою, а отже розроблення проекту землеустрою на іншу земельну ділянку, ніж на ту, на яку подано заяву на розроблення проекту землеустрою, не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

У свою чергу самостійна зміна місця розташування земельної ділянки при розробленні проекту землеустрою, без подання заяви про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме щодо цієї земельної ділянки, є порушенням процедури визначеної статті 118 ЗК України.

При цьому, з матеріалів справи судом не встановлено та в ході судового розгляду відповідачами не було доведено жодним доказом прийняття будь-яких рішень про припинення права користування позивача та вилучення із її користування частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 0,2552 га за адресою: АДРЕСА_1 , із метою подальшої її передачі у власність ОСОБА_4 , як і не доведено наявності добровільної відмови позивача або спадкодавців позивача від цієї земельної ділянки.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідачів Дніпровської міської ради та ОСОБА_4 , що об`єкт права власності позивача розміщено тільки на земельній ділянці площею лише 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092), а частина земельної ділянки (поза межами ділянки кадастровий номер 1210100000:01:640:0092) була вільною від забудови до передачі її у власність ОСОБА_4 .

Не підлягають передачі земельні ділянки комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель та споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Цивільним кодексом України передбачено такі поняття як: речі подільні та неподільні, головна річ і приналежність, складові частині речі.

Так, згідно зі ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 186 ЦК України визначає головну річ і її приналежність: річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до вимог ст.188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 Розділу ІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

В абзаці 3 частини 2 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції було визначено, що під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до пп.4 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (далі- Інструкція № 127) господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 3 Розділу ІІ цієї Інструкції № 127 передбачено, що до будинків садибного типу належать малоповерхові житлові будинки та домоволодіння, розташовані на присадибних ділянках у межах садибної забудови населених пунктів, одноквартирні житлові будинки, котеджі, особняки, блоковані.

Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, санвузол, ванна кімната, комора, приміщення для автономної системи опалення (котельня, топкова), пральня, гардеробна, зимовий сад тощо.

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються допоміжні (господарські) будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Статтею 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В пункті 1.2 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009, що були чинні на момент здійснення державної реєстрації права власності на домоволодіння за позивачем, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2014 №599/5 визначено, що при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 ЦК України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

З огляду на викладені вище положення законодавства, домоволодіння є складною річчю із великою кількістю складових частин, котрі пов`язані спільним призначенням і які не можуть бути відокремлені без їх пошкодження або істотного знецінення.

Державна реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за позивачем свідчить, що позивачці належать на праві приватної власності всі приналежності та складові частини цього домоволодіння, отже виділення або поділ такого нерухомого майна на окремі об`єкти нерухомого майна є неможливим, оскільки об`єкт є неподільним в розумінні ст.183 ЦК України, тобто є річчю, яку не можна поділити без втрати цільового призначення цього об`єкта нерухомого майна.

Відтак, споруди, які включають в себе огорожу, ворота, вимощення, колодязь, колонку, цоколь, вигрібну яму є приналежністю житловому будинку літ. А-1 площею житловою площею 33,3 кв.м, загальною площею 65,3 кв.м та виконують допоміжну (обслуговуючу) функцію вказаного будинку і знаходяться на земельній ділянці площею 2552 кв.м, а огорожа по периметру цієї земельної ділянки свідчить про те, то саме ця площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування даного об`єкту нерухомості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачці на праві приватної власності.

Згідно з дослідницькою частиною висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2804/2805/2806-20 від 07.08.2020 проїздів на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 не існує (фото № 3, фото № 4), як вказано у графічних мета ріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_3 , виготовленого ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД, 2017 рік, від т.1 до т.2 (від А до Б) частково розміром 3,37 м (розмір встановлено відповідно до планів земельних ділянок (збірного кадастрового плану) М 1:500, М 1:300 виготовленого ТОВ Центр геодезії та картографії.

У містобудівній документації (фрагменту Генерального плану м. Дніпро М1:500) та викопіюванні з кадастрової карти не відображений будь-який проїзд на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126.

Як встановлено судом, не містили проїзд і плани земельних ділянок згідно з технічних паспортів на будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.1989, від 31.10.2003, від 09.07.2010, від 10.04.2013.

Відсутність проїзду по межі від А до Б земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, підтверджено також викопіюванням з публічної кадастрової карти суміжних земельних ділянок зі спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) та ділянкою під домоволодінням позивача.

Так, суміжна земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0097 з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 ( ОСОБА_24 ) межує не з проїздом, а згідно з витягом з Державного земельного кадастру НВ-1213687742020 від 25.05.2020 від А до Б вул. Житомирська, від Б до В пров. Визволення, від В до Г землі міської ради, від Г до А АДРЕСА_1 .

Також земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0053 за адресою АДРЕСА_8 ( ОСОБА_26 ) межує не з проїздом, а згідно з витягом з Державного земельного кадастру від А до Б - АДРЕСА_1 , від Б до В - АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0092), від В до Г - АДРЕСА_8 , від Г до А - АДРЕСА_9 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0055).

Суміжна земельна ділянка площею 0,0554 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0054 за адресою АДРЕСА_8 ( ОСОБА_26 ) межує не з проїздом, а згідно з витягом з Державного земельного кадастру від А до Б АДРЕСА_1 , від Б до В - вул. Житомирська, 90, від В до Г - пров. Житомирський, 2а, від Г до Д пров. Житомирський, 2, іфд Д до Е - АДРЕСА_9 .

Також в ході судового засідання відповідачі не пояснили про час і обставини виникнення по межі земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 від А до Б проїзду.

Суд вважає, що означення такого проїзду дозволило уникнути погодження меж земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 із позивачем, а також з суміжним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Отже, зі встановлених вище обставин слідує, що по межі від А до Б земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) - проїзд відсутній, суміжним землекористувачем межі А-Б, як на час складення акту від 24.07.2017, так і на теперішній час є позивач, як власник та користувач суміжної земельної ділянки площею 2 552 кв.м. (1000 кв.м.+1552 кв.м), а тому повинна була погоджувати акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) в натурі (на місцевості) по межі від А до Б.

При цьому встановлено, що із відповідною пропозицією щодо погодження меж земельної ділянки до неї ніхто не звертався, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.

Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, свідчать, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, площею 1000 кв.м., яка передана ОСОБА_4 на підставі спірного рішення, внаслідок її часткового накладення на земельну ділянку площею 1 552 кв.м під домоволодінням позивача виходить на АДРЕСА_1 та межує:

-з земельною ділянкою площею 0 869 га за адресою: АДРЕСА_10 ( ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 );

-з земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0097 за адресою АДРЕСА_1 ( ОСОБА_24 );

-з земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:640:0092 за адресою АДРЕСА_1 (частина домоволодіння позивача).

Судом встановлено, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_4 з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 межі земельної ділянки із вказаними вище суміжними землекористувачами не погоджувалися та в липні 2017 року роботи зі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не проводилися, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість у затвердженій технічній документації наявний Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 від 24.07.2017, відповідно до якого представником ТОВ БАЗИС-СТАНДАРТ сертифікованим інженером-геодезистом Веселовим Г.М. у присутності гр. ОСОБА_4 , а також власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: у районі вул. Житомирської ОСОБА_10 , проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не надано.

Відповідно до Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 24.07.2017, складеного ОСОБА_4 та представником ТОВ БАЗИС-СТАНДАРТ сертифікованим інженером-геодезистом Веселовим Г.М. у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: у районі вул. Житомирської ОСОБА_10 , - межі земельної ділянки, яка знаходиться: АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га, наданої власнику/користувачу змеленої ділянки гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (дерев`яні стовпи) у кількості 4 шт., список яких додається.

Відповідно до п.п. 2-4 вказаного вище Акту від 24.07.2017 власник/користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання гр. ОСОБА_4 .

Однак, з дослідженого судом рішення Дніпровської міської ради від 24.10.2018 № 107/36 про передачу земельної ділянки ОСОБА_10 станом на 24.07.2017 ОСОБА_10 не була суміжним землекористувачем земельної ділянки у районі вулиці Житомирської, що передавалась у власність відповідачу ОСОБА_4 .

Відповідно до опису меж згідно кадастрового плану земельної ділянки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_3 , виготовленого ТОВ ІНФІНІТІ ЛЕНД, 2017 рік, земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 межує: від А до Б проїзд; від Б до В пров. Житомирський; від В до А у районі АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_10 ).

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками (такий правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №351/1781/17).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 (яка була чинною на момент розроблення проекту землеустрою ТОВ «ІНФІНІТІ ЛЕНД» за замовленням ОСОБА_10 , та втратила чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 №127) (далі Інструкція № 376).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку № 1051).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Пунктом 3.12 Інструкції №376 передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пункту 1.3 Інструкції №376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Пунктом 3.12 Інструкції № 376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №263/11779/16-ц вказано, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Разом із тим, у цій справі встановлено, що фактично роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126 в натурі (на місцевості) не проводилися, як і не проводилися роботи із погодженням меж зазначеної земельної ділянки, яку у подальшому передано у власність ОСОБА_4 .. Адже проведення вказаних робіт, якщо б вони проводилися, мали б наслідком порушення права приватної власності позивачки на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке огороджене по периметру парканом, а до позивача, як до землекористувача по фактичному розміщенню домоволодіння ніхто не звертався, через що, останній не було відомо про обставини формування земельної ділянки зі складу її домоволодіння.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд зазначає про недобросовісне виконання набувачем земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126), ОСОБА_4 , обов`язків щодо узгодження меж з користувачами та власниками суміжних земельних ділянок, що призвело до неправомірного формування земельної ділянки відповідача-3 площею 1 000 кв.м.

Таким чином, фактичне положення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, яка передана ОСОБА_4 за рішенням Дніпровської міської ради від 20.06.2018 № 135/33 не відповідає кадастровій межі 1210100000:01:640:0126.

Отже, судом встановлено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) не відповідає вимогам діючого земельного законодавства і не могла бути підставою для реєстрації цієї земельної ділянки у державному земельному кадастрі та передачі її у власність ОСОБА_4 .

Відповідачами не було доведено суду жодним доказом наявність іншої земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, яку на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.06.2018 № 135/3 передано у власність ОСОБА_4 , ніж тої, яка у розмірі 0,0157 га накладається на земельну ділянку площею 2 552 кв.м. (1000 кв.м.+1552 кв.м) за адресою, АДРЕСА_1 , яка перебуває на стадії завершення приватизації, та є земельною ділянкою поряд з АДРЕСА_1 , яка межує із домоволодінням по АДРЕСА_2 та домоволодінням АДРЕСА_1 .

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, судом встановлено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) не відповідає вимогам діючого земельного законодавства і не могла бути підставою для реєстрації цієї земельної ділянки у державному земельному кадастрі та передачі її у власність ОСОБА_4 .

В силу положень ч.4 ст.41 Конституції України, п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (правовстановлюючі документи на вказане майно ніким не скасовані та не визнані недійсними), у тому числі споруд, які включають в себе огорожу, ворота, та входять в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складають з ним єдине ціле, а тому на них розповсюджуються норми законодавства про неприпустимість обмеження права власності.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до пункту «г» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №927/580/19, від 14.01.2020 у справі №910/15058/18, від 15.01.2020 у справі №925/361/19, від 05.12.2019 у справі №914/73/18.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №128/2949/17).

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що в користування позивача разом із спадковим домоволодінням перейшла земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна площею 2 552 кв.м, то протиправна передача Дніпровською міською радою земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) зі складу земельної ділянки площею 2 552 кв.м сільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_4 , без її вилучення із користування у позивача та припинення права користування, без прийняття рішення про зміну цільового використання цієї земельної ділянки, перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право на отримання вказаної земельної ділянки у власність чи інше речове право, на якій розташоване домоволодіння в тому розмірі, який є необхідний для його утримання.

Наведені обставини не спростовані жодним доказом іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.13 ст. 79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , була проведена на підставі спірного рішення, яке підлягає скасуванню, відповідно підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1000 (га), кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 15.09.2021 у справі № 202/7607/14-ц).

Перехід права власності на спірну земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:01:640:0126) є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом відповідачем ОСОБА_4 , що свідчить про недійсність правочину.

ОСОБА_4 в момент відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2020 року відповідачу ОСОБА_5 був обізнаний про знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів домоволодіння позивача ОСОБА_3 , що підтверджується заявою про вчинення злочину реєстраційний номер заяви 2841 від 20.01.2020, а також про наявність даної судової справи, провадження по якій відкрито 13.04.2020 року.

Також, представником позивача було долучено до матеріалів справи копії рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.12.2022 у справі №199/2209/20 та копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023 у справі №199/2209/20, які набрали законної сили 27.06.2023.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 2 552 кв.м. під домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 було набуте в установленому законом порядку, а тому не втрачається та зберігається за позивачем до його належного переоформлення, оскільки право користування земельною ділянкою, отримане до набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України, визнається державою в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд, оцінивши докази, подані сторонами, застосувавши вказані вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, доходить висновку, що спірна земельна ділянка, яка рішенням Дніпровської міської ради №135/33 від 20.06.2018 передана у власність ОСОБА_4 , є частиною земельної ділянки, що знаходилась у законному користуванні ОСОБА_3 .

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд вважає за необхідне:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 15 додатка до рішення міської ради).

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20.06.2018 №135/33 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28 квітня 2020 року земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , серія та номер 4682, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною.

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 .

Що стосується вимог щодо визнання протиправними дії Дніпровської міської ради (26510514) щодо прийняття рішень від 21.06.2017 №201/22 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи) в частині надання дозволу гр. ОСОБА_4 ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ), на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) місце розташування земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки, 0,1000 га (п. 15 додатка до рішення міської ради) та рішення Дніпровської міської ради (26510514) від 20.06.2018 №135/33 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність гр. ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», то дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Поновлення порушених прав суд може здійснювати у такий спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). Таким чином, визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування та його скасування є достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача

Що стосується вимог про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Одринської Олени В`ячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47423204 від 20.06.2019 10:05:49; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126; визнання протиправним та скасувати запис про право власності: 32064128 від 13.06.2019 10:55:27, вчинений державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Одринською Оленою В`ячеславівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47423204 від 20.06.2019 10:05:49; стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101: земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126; визнання протиправним та скасувати запис про право власності: 36360252 від 28.04.2020 15:46:17, вчинений приватним нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною, яка в даному випадку діяла як суб`єкт владних повноважень з питань такої реєстрації, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 4682, виданий 28.04.2020 16:08:02 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 52087228 від 28.04.2020 16:08:02, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною стосовно об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1855351012101 земельна ділянка площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126,суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даних вимог виходячи з наступного.

Суд вважає,що не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Також, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про державну реєстрацію припинення прав чи припинення обтяжень, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, судом встановлено, що правовідносини, якими були порушені права позивача, полягали в оспорюванні нею законності прийнятих рішень органом місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у власність фізичній особі, набуття права власності на земельну ділянку фізичними особами. Дії державних реєстраторів з реєстрації права власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу спрямовані на фіксацію того правового стану, у спосіб визначений державою. Суб`єкти реєстраційної діяльності (відповідачі державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринська О.В. та приватний нотаріус ДМНО Щетілова О.В.) не є учасниками правовідносин, пов`язаних з передачею у власність земельної ділянки та укладення правочину щодо її відчуження, стосовно яких вносилися спірні реєстраційні дії. Сторонами такого спору є позивач, як земелекористувач, та відповідачі Дніпровська міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Отже, державні реєстратори не є належними відповідачами по даній справі.

Також позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів порушення її прав відповідачем Головним управлінням держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Що стосуєтсья вимог щодо визнання за позивачем першочергового права на завершення процедури приватизації землі, розпочатої на підставі поданої нею до Дніпропетровської міської ради заяви від 23.12.2008 року (вх. №13/15986) та одержання правовстановлюючих документів стосовно наступної земельної ділянки: (земельна ділянка, площею 0,1 га під будівництво індивідуального житлового будинку (розташована поряд із АДРЕСА_1 , з виходом на АДРЕСА_1 , яка межує із домоволодінням АДРЕСА_2 та земельною ділянкою площею 2552 кв.м. (1000 кв.м.+1552 кв.м.), на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2010 року, зареєстрованим в реєстрі за №689/2010 (спадкова справа №689/2010 відкрита після смерті матері позивачки - ОСОБА_6 ), суд вважає, що данні вимоги також задоволенню не підлягають оскільки судом встановлено, що вказана заява до тепер не розглянута, в той час як вирішення даного питання відноситься до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради. Відповідно, до компетенції суду входить вже надання правової оцінки результатам розгляду даної заяви, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо розгляду такої заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору: з Дніпровської міської ради - у розмірі 1681,60 грн.; з ОСОБА_4 - у розмірі 1681,60 грн.; з ОСОБА_5 - у розмірі 840,80 грн. Стягнення інших судових витрат позивача підлягає вирішенню судом у порядку ст.141 ч.8 ЦПК України.

На підставі ст. 118,120,141,149 ЗК України, ст.ст. 12,13,141,263-265 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени вячеславівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни про визнання протиправними дій, скасування рішень органу місцевого самоврядування, рішень про державну реєстрацію, записів про право власності, державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права на завершення процедури приватизації землі, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №201/22 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (24 особи)» в частині надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), місце розташування земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею земельної ділянки, га 0,1000 (п. 15 додатка до рішення міської ради).

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20.06.2018 №135/33 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28 квітня 2020 року земельної ділянки площею 0,1 (га) з кадастровим номером 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , серія та номер 4682, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою Ольгою Валеріївною.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 і запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 , та внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації та запис про набуття статусу архівної земельної ділянки площею 0,1000 (га) кадастровий номер 1210100000:01:640:0126, розташованої у АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_11 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_12 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_13 .

Відповідач: державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринська Олена Вячеславівна, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.

Відповідач: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, м.Дніпро, вул. Калинова,3.

Відповідач: Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40001330, м. Дніпро, пр. Поля,2

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Руденко В.В.

СудАмур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення10.08.2023
Оприлюднено24.08.2023
Номер документу112981186
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —199/2213/20

Ухвала від 14.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Постанова від 20.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 11.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 01.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Постанова від 22.11.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 05.10.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 05.10.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Пищида М. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні