Рішення

від 21.08.2023 по справі 920/575/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2023м. СумиСправа № 920/575/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» (вул. І.Сірка, буд. 31, кв. 207, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 39923409)

до відповідача: Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 21107251)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сумська обласна рада (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23826636)

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Турченко С.П.

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» до Управління майном Сумської обласної за договором №9 від 22.12.2021 та додатковою угодою №1 від 30.12.2021 у розмірі 349 800 грн. 00 коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 5 247 грн. 00 коп. та 30 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 05.06.2023 було відкрито провадження у справі та підготовче засідання у справі призначене на 12.07.2023.

22.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 20.06.2023 (вх. №3796), у якому відповідач проти позову заперечував у повному обсязі.

22.06.2023 третя особа подала пояснення №01-24/700 від 20.06.2023, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

28.06.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

05.07.2023 відповідач подав до суду заперечення №236 від 04.07.2023.

Ухвалою суду від 12.07.2023 підготовче засідання відкладене на 02.08.2023.

Відповідно до ухвали суду від 02.08.2023 підготовче засідання у справі закрите, розгляд справи по суті призначено на 21.08.2023.

Судом встановлено, що під час друкування тексту ухвал від 05.06.2023, 12.07.2023 та 02.08.2023 у справі №920/575/23 не повністю було зазначено назву відповідача Управління майном Сумської обласної ради замість вірної «Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради», а також помилково визначено предмет спору «про стягнення 349800 грн 00 коп.» замість вірного «про зобов`язання вчинити дії».

Згідно до ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущених описок та вважає вірною назву відповідача «Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради» та предмет спору - «про зобов`язання вчинити дії».

У судовому засіданні 21.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача і третьої особи в судове засідання не прибули.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Позов обґрунтовано тим, що:

- 22.12.2021 між позивачем та управлінням майном Сумської обласної ради за результатами проведеної процедури закупівлі було укладено договір №9 (далі за текстом договір №9), за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язувався у визначений договором строк поставити покупцю (відповідачу) послуги згідно ЄЗС ДК 021:2015 - 71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги, а саме: Встановлення інформаційних стендів, щитів, інформаційно-охоронних та межових знаків на території новостворених об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та на території РЛП «Сеймський» (далі - Послуги), а відповідач прийняти і оплатити Послуги.

- у Додатку №1 до договору сторони погодили перелік послуг, кількість та місцезнаходження територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Ціна договору визначена у п. 3.1. та складає 369800,00 грн.

- термін надання послуг відповідно до п. 5.1. договору до 24.12.2021.

- розрахунки за надані позивачем послуги проводяться управлінням за фактом надання послуг після надання позивачем належним чином оформлених актів виконаних робіт (п. 4.1. договору)

30.12.2021 сторони договору уклали додаткову угоду №1, відповідно до якої строк виконання договору було змінено до 28.08.2022 згідно графіку виконання послуг (додаток 2 до договору).

Позивач виконав умови договору в частині виготовлення інформаційних стендів, щитів, інформаційно-охоронних та межових знаків. Зобов`язання з монтажу позивач не виконав, так як у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням з 24.02.2022 воєнного стану та відповідно до розпорядження голови Сумської ОВА від 24.03.2022 №100-ОД не може бути забезпечено доступ працівників позивача до місця проведення робіт по монтажу виготовлених об`єктів.

26.10.2022 позивач звернувся до управління з повідомленням про виконання робіт по виготовленню інформаційних стендів, пропозицією прийняти виконані роботи та оплатити їх у розмірі 349800,00 грн (без робіт по встановленню стендів, вартість яких складає 20000,00 грн).

17.02.2023 Сумською обласною радою було прийнято рішення про ліквідацію управління майном Сумської обласної ради, відповідно до якого припинено діяльність цієї юридичної особи, утворена ліквідаційна комісія та установлено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи та внесення запису про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою управління: площа Незалежності, 2, місто Суми, 40030.

27.03.2023 позивач, у встановлений термін звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог, у якій просив відповідача визнати заборгованість управління майном Сумської обласної ради перед позивачем у сумі 349800,00 грн, підписати акт наданих послуг відповідно до умов договору №9 від 22.12.2021.

Заява про визнання кредиторських вимог була отримана відповідачем 28.03.2023, про що свідчить відмітка на першому аркуші заяви.

Відповідно до ч.6 ст. 105 ЦК України відповідач був зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання заяви, тобто не пізніше 27.03.2023, повідомити позивачу про прийняте за результатами розгляду заяви рішення.

Відповідач не повідомив про прийняте рішення, тому позивач з урахуванням приписів ч. 3 ст. 112 ЦК України протягом місяця з дати, коли він мав дізнатися про рішення відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, так як строк дії договору та строк надання послуг закінчився 28.02.2022.

Діючим законодавством чітко визначено, що нормами Бюджетного кодексу України регулюються відносини, які виникають у процесі виконання сторонами договору, платежі за яким здійснюються в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на відповідний рік.

Договір був укладений за результатами тендерних процедур, а бюджетні кошти на оплату послуг по Договору були передбачені для Відповідача в обласному бюджеті тільки на 2021 рік.

В обласному бюджеті на 2023 рік за кодом класифікації видатків ТПКВТКМС 3118340 «Природоохоронні заходи за рахунок цільових фондів» кошти Відповідачу не виділялися, що підтверджується розпорядженням 465-ОД від 21.12.2022 року «Про обласний бюджет Сумської області на 2023 рік», яке перебуває у вільному доступі (витяг залучений до матеріалів справи).

Таким чином, Відповідач не має правових підстав для взяття бюджетних зобов`язань на видатки, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями на оплату послуг за Договором у 2023 році та не має права здійснити оплату послуг за Договором у 2023 році, оскільки такі дії суперечать вимогам Бюджетного кодексу України.

Третя особа також заперечує проти позову з аналогічних підстав, зазначених відповідачем у відзиві на позов.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовна вимога кредитора про зобов`язання юридичної особи-боржника в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги у процедурі припинення цієї особи за рішенням учасників.

Згідно з положеннями частини першої статті 104 ЦК України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації.

Відповідно до статті 110 ЦК України:

- юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (пункт 1 частини першої);

- якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. (частина третя).

Приписами статті 105 ЦК України встановлено, що:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (частина перша);

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (абзац перший частини третьої);

- до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина четверта);

- строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п`ята).

- кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (частина шоста).

Нормами статті 111 ЦК України передбачено, що:

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи (частина восьма).

Положеннями статті 112 ЦК України визначено, що:

- у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (частина третя);

- вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (частина четверта);

- вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (частина п`ята).

Правове регулювання процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням її власника спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом такого власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і правом кредитора цієї юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, на задоволення своїх кредиторських (грошових) вимог. Відтак настання наслідків у вигляді припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим за умов дотримання учасником цієї особи та її ліквідаційною комісією (ліквідатором) добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої положеннями цивільного законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу. Інша поведінка названих осіб суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України);

Добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14);

Припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим виключно у випадку достатності майна цієї особи для задоволення вимог її кредиторів (платоспроможності боржника). Протилежний стан, а саме недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зумовлює в силу вимог частини третьої статті 110 ЦК України обов`язок такої юридичної особи здійснити всі необхідні дії, визначені законодавством про банкрутство (чинним Кодексом України з процедур банкрутства, що встановлює умови та порядок, зокрема, відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом);

Перевірка факту достатності майна юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника, для задоволення вимог її кредиторів здійснюється на підставі відомостей проміжного ліквідаційного балансу цієї особи, який складається ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для заявлення вимог кредиторами. Відповідно наявність та розмір кредиторської заборгованості такої особи встановлюється, виходячи із пред`явлених кредиторами, в межах відповідного строку, грошових вимог до неї (статті 110-112 ЦК України);

Необхідним (як законодавчо встановлена вимога)та належним повідомленням кредиторів юридичної особи про факт припинення (у тому числі добровільної ліквідації) цієї особи є оприлюднення відповідної інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр). Такі відомості знаходяться у безоплатному доступі, є відкритими та загальнодоступними в силу вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №755-IV та підпункту 1 пункту 2, розділу ІV Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1692/5

Обчислення строку для заявлення кредиторами своїх вимог буде починатися з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі внесеного до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи. Такий строк не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п`ята статті 105 ЦК України).

Норми цивільного законодавства не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі № 910/406/21).

Доведення факту ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду вимог кредитора не потребує надання останнім доказів отримання зазначеною комісією/ліквідатором заяви з кредиторськими вимогами. Такий факт (ухилення) суд може встановити на підставі наявних у справі доказів належного звернення кредитором до боржника (юридичної особи, що припиняється) та відсутності відповідного рішення ліквідаційної комісії (ліквідатора), яке в силу частини шостої статті 105 ЦК України має надсилатися кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання таким боржником відповідної вимоги. Водночас, ЦК України (у т.ч. статті 105, 110-112) не конкретизує питання того, який саме спосіб звернення кредитора до боржника (юридичної особи, що припиняється) є належним.

Ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110 та 111 ЦК, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, однак ліквідаційна комісія (ліквідатор) ухилилася від розгляду цих вимог, то кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії (ліквідатора) про зобов`язання визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених приписів законодавства, на підставі дослідження наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно звернувся як до ліквідаційної комісії із заявою, так і до суду із позовом та обрав належний спосіб захисту.

Щодо заявлених позивачем кредитних вимог.

Вимоги, які позивач просить суд зобов`язати включити до проміжного ліквідаційного балансу виникли, як зазначалося вище, на підставі договору №9.

Договір №9 за правовою природою є договором підряду та регулюється главою 61 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також ч.1 ст. 854 ЦК України встановлює, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Крім цього, порядок здійснення оплати урегульований у п.п. 4.2., 4.3. договору №9. Замовник здійснює оплату за надані Послуги в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів па розрахунковий рахунок Постачальника. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства.

Бюджетні зобов`язання Покупця за цим Договором виникають у межах наявних відповідних бюджетних призначень (асигнувань), встановлених кошторисом ( згідно ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 5.4. Договору №9 передбачено, що зобов`язання Постачальника щодо надання Послуг вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання відповідних документів. У разі виявлення уповноважений представником Покупця невідповідності якості або кількості наданих Послуг, згідно з відповідними документами, Постачальник здійснює виправлення та усунення помилок та недоліків за свій рахунок.

Позивач 26.10.2022 звертався до управління майном Сумської обласної ради з повідомленням про готовність інформаційних стендів та пропозицією сплатити їх вартість за договором №9 у розмірі 349800,00 грн. Управління майном Сумської обласної ради відповіді на лист позивача не надало.

27.03.2023 позивач на адресу відповідача разом із заявою про визнання кредиторських вимог надіслав рахунок №83від 25.02.2022 та акт наданих послуг №198 від 25.02.2022 на суму 349800,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що термін надання послуг та строк дії договору закінчився 28.02.2022, фактична передача робіт не була здійснена, акт виконаних робіт він отримав лише із заявою про визнання кредиторських вимог. Крім цього, відповідач не може взяти на себе зобов`язання, які не були забезпечені бюджетними асигнуваннями у 2023 році.

Тому, на думку, відповідача, позивачем не доведено наявність правових підстав для зобов`язання відповідача включити кредиторські вимоги у сумі 349800,00 грн до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу.

Суд критично оцінює заперечення відповідача з огляду на наступне:

Жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач на виконання умов договору №9 надіслав відповідачу для підписання акти виконаних робіт та рухни.

Відповідач обґрунтованих заперечень щодо підстав неприйняття виконаних робіт, крім відсутності бюджетного забезпечення та пропуску строку передачі робіт, суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому закінчення строку дії договору не припиняє дію зобов`язань, що виникли на підставі цього договору, у т.ч. зобов`язання щодо прийняття та оплати товару.

Також згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт.

Виходячи із приписів ч.1 ст. 837, ч. 1 ст. 853 ЦК України на замовника (управління майном Сумської обласної ради) покладено обов`язок прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником (позивачем) та заявити про виявлені недоліки, у разі їх встановлення. Відповідач в порушення положень ЦК України та умов договору, ухилився від виконання обов`язку щодо прийняття роботи, тому не підписання акту виконаних робіт за відсутності аргументованих заперечень не є підставою для неоплати роботи за договором.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позов задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5247 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 30000 грн 00 коп. витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Суд розглядає вимоги позивача в цій частині саме за наявними у матеріалах доказами, поданими позивачем в обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Факт надання правової допомоги позивач доводить, зокрема, укладенням договору №34 від 22.05.2023 р. між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СІАЛ» в особі керівника адвоката Турченка Сергія Петровича (який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3432/10 від 20.09.2007) (Об`єднання).

Відповідно до п. 1. Договору №34 від 22.05.2023 р Об`єднання надає клієнту правову допомогу з представництва інтересів та захисту прав клієнта у Господарському суді Сумської області у справі за позовом Клієнта до Управління майном Сумської обласної ради про визнання кредиторських вимог та стягнення коштів за договором від 22.12.2021 р. №9.

Пунктом 4. зазначеного Договору передбачено, що розмір гонорару Об`єднання становить 30000 грн 00 коп., які Клієнт сплачує на банківський рахунок Об`єднання наступним чином:

-Попередня оплата в розмірі 10000 грн 00 коп.

-Остаточна оплата в розмірі 20000 грн 00 коп. за фактом набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили поза правову допомогу, передбачену цим Договором, Клієнт може сплачувати Адвокату гонорар, що узгоджується сторонами у окремій усній або письмовій угоді до цього Договору.

Крім того, в матеріалах справи містяться: рахунок №7/05/2023 від 22.05.2023 р., платіжна інструкція №7022 від 26.05.2023 на суму 10000 грн 00 коп. (а.с. 37-38).

Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що сума гонорару визначена сторонами у договорі про надання правової допомоги №34 від 18.05.2023 у фіксованому розмірі і складає 30000 грн 00 коп.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір витрат 30000 грн 00 коп. є розумним та виправданим; зазначені витрати покладаються на відповідача у повній мірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» до відповідача: Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сумська обласна рада про зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 21107251) визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» (вул. І.Сірка, буд. 31, кв. 207, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 39923409) до Управління майном Сумської обласної за договором №9 від 22.12.2021 та додатковою угодою №1 від 30.12.2021 у розмірі 349800 грн 00 коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

3. Стягнути з Управління майном Сумської обласної ради в особі ліквідаційної комісії з припинення Управління майном Сумської обласної ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 21107251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» (вул. І.Сірка, буд. 31, кв. 207, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 39923409) 5247 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору, 30000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «БІНГО» наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.08.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко