Постанова

від 23.08.2023 по справі 809/360/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 809/360/18

адміністративне провадження № К/9901/4663/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 (суддя - Панікар І.В.) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 (судді - Онишкевич Т.В., Іщук Л.П., Обрізко І.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити дії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог, просив:

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН), Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), Кабінет Міністрів України (далі - КМ) припинити вчинення щодо нього дискримінації за ознакою місця проживання щодо надання субсидії для оплати витрат на житлово-комунальні послуги, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та призначити субсидію для оплати витрат на житлово-комунальні послуги, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за місцем фактичного проживання - АДРЕСА_1 ;

- відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2017 позивач звернувся у електронній формі документообігу на електронну адресу відповідача Мінсоцполітики із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

18.01.2018 з аналогічною заявою позивач звернувся на адресу відповідача УПСЗН.

До заяви позивач додав декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій зазначив себе, як єдину особу, яка зареєстрована чи фактично проживає у житловому приміщенні.

Листом від 02.02.2018 за №233 відповідачем УПСЗН було відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії з огляду на відсутність його реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

09.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН з листом, у якому зазначив, що є власником спадкового майна за вказаною адресою і підстав вимагати у нього договір оренди житла немає. На підтвердження викладеного долучив довідку приватного нотаріуса Яшана Р.Р. за №685/01-16 від 18.12.2017, якою підтверджується факт подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 13.02.2018 за №297 УПСЗН повторно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії з аналогічних мотивів та одночасно вказано на те, що особові рахунки, за якими нараховується плата за житлово-комунальні послуги, не зареєстровано на позивача.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 01.02.2018 №33 позивач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він є власником вказаного будинку, проживає там, а тому хоче оформити субсидію, на що має право, передбачене законодавством. Водночас, всупереч вимог положень статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», позивачем з боку відповідачів 1-3, зазнається дискримінація за ознаками його майнового стану, місця проживання та іншими ознаками у формі обмеження користування наданими йому правами і свободами, зокрема, щодо надання державних субсидій для відшкодування вартості житлово-комунальних послуг.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не підпадає під коло осіб, яким відповідно до приписів Положення №848 може бути призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з огляду на відсутність реєстрації місця проживання за адресою домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Суди дійшли висновку, що наявність зареєстрованого місця проживання для призначена субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не може вважатися дискримінаційною вимогою, оскільки є законодавчо передбаченим обов`язком позивача.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наявність вимоги щодо встановлення зареєстрованого місця проживання особи, яка звернулася за призначенням субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, обумовлена необхідністю виключення можливості одночасного призначення такої субсидії одній і тій же особі за кількома адресами. Відтак, наявність такої вимоги є об`єктивною необхідністю та не свідчить про будь-який прояв дискримінації щодо особи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень, які підлягають скасуванню.

Покликається на те, що має право на призначення субсидії, як власник житлового приміщення, водночас відповідачем у призначенні такої протиправно відмовлено.

Покликається на те, що всупереч вимог положень статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ним з боку відповідачів, зазнається дискримінація за ознаками його майнового стану, місця проживання та іншими ознаками у формі обмеження користування наданими йому правами і свободами, зокрема, щодо надання державних субсидій для відшкодування вартості житлово-комунальних послуг.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Порядок та умови надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.

Відповідно до пункту 2 цього Положення право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

За правилами пункту 4 цього Положення субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов`язкового відсотка платежу.

Таким чином, відповідно до Положення №848 право на отримання субсидії пов?язано з фактом проживання у житлових приміщеннях та наявністю різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та обсягом обов?язкового відсотка платежу.

Верховний Суд уже розглядав справи, спірним у яких було питання призначення субсидії особам, місце проживання яких не зареєстроване у встановленому порядку за адресою призначення субсидії.

Так у постанові від 20.04.2022 у справі №401/676/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає і за цією адресою позивачеві нараховується плата за житлово-комунальні послуги, відкрито особові рахунки по сплаті за житлово-комунальні послуги.

За таких обставин, позивач як власник житлового приміщення у якому він проживає в силу приписів пунктів 2, 4 Положення №848 вправі претендувати на отримання житлової субсидії, відтак апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача про відсутність у позивача права на призначення субсидії за житлово-комунальні послуги у належній йому квартирі та прийняв рішення про задоволення позову.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача у належному йому житловому приміщенні не може бути підставою для відмови у призначенні субсидії за житлово-комунальні послуги, оскільки Положення № 848 не пов`язує можливість її призначення з такими обставинами, а пункт 5 цього Положення містить виключний перелік підстав для такої відмови.»

Подібних висновків дійшов Верховний Суд й у постанові від 11.08.2020 у справі №826/14836/16.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду висновки судів щодо обов?язковості реєстрації місця проживання, як умови отримання житлової субсидії, не можна визнати обґрунтованими.

Водночас, відповідно до п.6 Положення субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Субсидія не може призначатися одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання.

За змістом наведених норм для призначення житлової субсидії незареєстрованим особам, крім факту проживання, необхідними умовами також є нарахування плати за житлово-комунальні послуги саме цій особі. Також передбачено правило, за яким субсидія не може одночасно призначатись за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання.

Під час розгляду справи судами встановлено, що особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг оформлені на інших осіб, доказів нарахування саме позивачу плати за житлово-комунальні послуги за адресою призначення житлової субсидії не надано.

За таких обставин, суди обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності відмови відповідача призначити житлову субсидію позивачу та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В цій частині обставини у цій справі та справах №401/676/17, №826/14836/16 відрізняються, оскільки у справах №401/676/17, №826/14836/16 судами було встановлено оформлення особових рахунків та нарахування плати за житлово-комунальні послуги саме позивачам і Верховний Суд постановляв рішення у цих справах з врахуванням саме таких фактичних обставин.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скраги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Клопотання позивача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не наведено передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук