Постанова

від 22.08.2023 по справі 278/1303/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1303/20 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/1303/20 за позовом Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок, за апеляційною скаргою Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Грубіяна Є.О. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року Квартирно експлуатаційний відділ м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира) звернулося до суду із позовом, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року;

- визнати недійсними державний акт серії ЯД №564055 виданого 26.11.2008 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригіря, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010820900428;

- визнати недійсними державний акт серії ЯД №564056 на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригіря, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010820900429;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Житомира земельні ділянки кадастровий номер 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Тригіря.

В обґрунтування позову зазначає, що Житомирській КЕЧ району у 1978 році Житомирським облвиконкомом був виданий Державний акт серії Б №022537 на безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 15724,8 гектарів землі відповідно до положень постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 №429/0037 «Про відновлення права Київському, Харківському, Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни». Стверджує, що вказаний Державний акт, виданий у 1978 році, є законною підставою для користування позивачем землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №9. Вказує, що законність Державного акту підтверджено судовим рішенням у справі №45/326-50/136т, відповідно до якого Державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирської КЕЧ району на підставі рішень виконкому Житомирської облради депутатів трудящих від 09.04.1945 №518, №519 та від 02.06.1945 №1020 і постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 №429/0037 «Про відновлення права Київському, Харківському і Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни».

Зазначає, що в листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом про захист прав власності на спірні земельні ділянки. Вказує, що 14 квітня 2020 року ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву по справі №278/3207/19 залишено без розгляду за заявою позивача. Зазначає, що зі змісту згаданої позовної заяви та долучених до неї додатків стало відомо, що ОСОБА_1 11 січня 2018 року здійснила продаж ОСОБА_2 двох земельних ділянок з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016площею 0,2500га та з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га. Вказує, що земельні ділянки, що були предметом відчуження належали ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД №564055 та серії ЯД №564056, виданих 26.11.2008, та були зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010820900428 і за №010820900429.

Стверджує, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га - для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що вказані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №564055 та серії ЯД №564056 від 26.11.2008 були видані на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року.

Стверджує, що вказані земельніділянки входять в межі, визначені Державним актом на право користування землею серії Б за №022537, який виданий Житомирській КЕЧ району ще у 1978 році в безстрокове і безоплатне користування на виконання рішення Житомирської обласної Ради народних депутатів, постанови №429/0037 Ради народних комісарів від 06 липня 1945 року та рішення виконкому облради депутатів трудящих Житомирської області від 09 квітня 1945 року, площею 15724,8 га в межах згідно з планом землекористування для державних потреб та зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею за №9.

Зазначає, що Міністр оборони України не приймав рішення щодо передачі частини земельної ділянки з числа військового полігону площею 0,2800 га до органів місцевого самоврядування. Стверджує, що дві спірні земельні ділянки входять до земель оборони, а саме військового полігону на якому дислокується Житомирський навчальний центр загальновійськовий полігон - військова частина НОМЕР_1 . Вважає, що оскільки Буківська сільська рада без добровільної згоди землекористувача на передачу до органів місцевого самоврядування земельної ділянки надала її в користування іншій особі, такі дії є протиправними та такими, що порушують законодавство України. Зазначає, що даний факт ставить під сумнів законність набуття права власності ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, а правочини у вигляді укладення договорів купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконними. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року у задоволені позову КЕВ м. Житомира відмовлено.

Не погоджуючисьіз рішеннямсуду першоїінстанції КЕВ м. Житомира подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно було проігноровано наявність в матеріалах справи копії Державного акту 1978 року та план землекористування до нього, які є чинними та на яких схематично зображені спірні земельні ділянки із зазначенням їх кадастрових номерів, що доводить факт накладення цих земельних ділянок на земельну ділянку позивача. Крім того, стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги наявні в матеріалах справи Постанови Вищого господарського суду від 10 листопада 2011 року, Постанови Київського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2011 року та Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2011 року по справі №45/326-50/136т, з яких вбачається, що Державний акт серії Б №022537 є чинним. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що Міністром оборони Українине приймалосярішень стосовно передачі спірних земельних ділянок до земель комунальної власності. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу КЕВ м. Житомира залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року касаційну скаргу КЕВ м. Житомира задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_2 , правонаступником якої є КЕВ м. Житомира, на праві постійного користування була надана земельна ділянка площею 15 724,8 га на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році Житомирським обласним виконкомом. Відомості щодо присвоєння кадастрового номера цій земельній ділянці відсутні, а тому встановити її місце розташування на Публічній кадастровій карті України неможливо.

У подальшому у площу і конфігурацію цієї земельної ділянки були внесені наступні зміни:

- на підставі акта від 29 квітня 1983 року про встановлення меж в натурі земель, переданих у користування об`єднаній дирекції будівництва РАС УВД «Стрела» Українського управління цивільної авіації загальною площею 4,9 га;

- за рішенням Тетерівської сільської ради Житомирської області від 11 квітня 1991 року п`ятої сесії XXIII скликання із земель Міністерства оборони України СРСР вилучено земельну ділянку площею 65,0 га з подальшою передачею цієї ділянки до Житомирського гарнізону для ведення садівництва;

- за рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року із земель військового містечка № НОМЕР_3 було припинено право користування земельною ділянкою площею 240,0 га для використання під індивідуальне житлове будівництво;

- за розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 15 жовтня 2004 року №495 із земель військового містечка № НОМЕР_3 було вилучено земельну ділянку площею 0,49 га з подальшою передачею до земель запасу Сінгурівської сільської ради Житомирської області.

Площа вказаної земельної ділянки зменшилась із 15 724,8 га, яка була передана згідно державного акта від 1978 року до 15 414,4100 га.

На замовлення КЕВ м. Житомира у 2018 році товариством з обмеженою відповідальністю «ЛендКом» проведено інвентаризацію земельної ділянки, посвідченої Державним актом на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році та сформовано і зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами:

- 1822087600:01:000:0850 площею 5 427,89 га;

- 1822081800:02:000:0432 площею 80,68 га;

- 1822086500:05:000:0908 площею 293,06 га;

- 1822080600:04:000:1578 площею 208,71 га;

- 1822083800:01:000:0918 площею 1 339,91 га;

- 1822055600:01:000:1970 площею 253,43 га;

- 1822087600:01:000:1969 площею 81,34 га;

- 1822086500:05:000:0909 площею 1 596,35 га;

- 1822086200:01:000:1602 площею 883,84 га;

- 1822082200:01:000:1287 площею 3 191,61 га;

- 1822087200:01:000:1209 площею 1 357,20 га;

- 1822086200:01:000:1603 площею 138,93 га на загальну площу 14 852,95 га.

Рішенням 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність 0,2800 га, у тому числі 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,030 га - для ведення особистого селянського господарства у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області.

На підставі вказаного рішення 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯД №564055 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016 та Державний акт серії ЯД №564056 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0300 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району, Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017.

11 січня 2018 року ОСОБА_1 вказані земельні ділянки за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року №РВ-1800774142019 відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земель оборони військового містечка № НОМЕР_3 з причин накладення земельних ділянок приватної власності інших землекористувачів, у тому числі земельних ділянок ОСОБА_2 з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що спірні земельні ділянки були надані в постійне користування КЕВ м. Житомира для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян (держави), правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частинами першою, другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом (частина четверта статті 77 ЗК України).

Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 20 ЗК Української РСР (в редакції чинній на час видачі Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 Державного акта у 1978 році) право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею, форми яких встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень КМУ.

Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади.

Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормами глави 3 ЗК України.

Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом.

Згідно з пунктом 5.14 Положення про організацію Квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року №448, фонди військових містечок та земельні ділянки, обліковуються у КЕВ.

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що Житомирській КЕЧ району в/ч НОМЕР_2 , правонаступником якої є КЕВ м. Житомира, на праві постійного користування була надана земельна ділянка площею 15 724,8 га на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році Житомирським обласним виконкомом.

У подальшому у площу і конфігурацію цієї земельної ділянки були внесені зміни, в результаті чого площа вказаної земельної ділянки зменшилась із 15 724,8 га, яка була передана згідно державного акта від 1978 року до 15 414,4100 га.

На замовлення КЕВ м. Житомира у 2018 році товариством з обмеженою відповідальністю «ЛендКом» проведено інвентаризацію земельної ділянки, посвідченої Державним актом на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році та сформовано і зареєстровано земельні ділянки за кадастровими номерами: 1822087600:01:000:0850 площею 5 427,89 га; 1822081800:02:000:0432 площею 80,68 га; 1822086500:05:000:0908 площею 293,06 га; 1822080600:04:000:1578 площею 208,71 га; 1822083800:01:000:0918 площею 1 339,91 га; 1822055600:01:000:1970 площею 253,43 га; 1822087600:01:000:1969 площею 81,34 га; 1822086500:05:000:0909 площею 1 596,35 га; 1822086200:01:000:1602 площею 883,84 га; 1822082200:01:000:1287 площею 3 191,61 га; 1822087200:01:000:1209 площею 1 357,20 га; 1822086200:01:000:1603 площею 138,93 га на загальну площу 14 852,95 га.

Рішенням 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирської області від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність 0,2800 га, у тому числі 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,030 га - для ведення особистого селянського господарства у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області.

На підставі вказаного рішення 26 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯД №564055 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016 та Державний акт серії ЯД №564056 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0300 га, яка розташована у селі Тригір`я Житомирського району, Житомирської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017.

В подальшому, 11 січня 2018 року ОСОБА_1 вказані земельні ділянки за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_2 .

З метою з`ясування питання про накладення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 та КЕВ м. Житомир, 07 жовтня 2020 року КЕВ м. Житомира було призначено земельно технічне дослідження земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 , розташованих в с. Тригір`я Тетерівської ОТГ Житомирського району Житомирської області, яким присвоєнні кадастрові номери: 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017. На вирішення експертизи були поставлено наступні запитання: чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 на земельну ділянку згідно державного акту серії Б №022537 від 1978 року площею 15724,8 га; вказані виявлення накладки вказати її площу та схематично зобразити.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 за результатами проведення земельно технічного дослідження №468/20 від 28 жовтня 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 повністю накладаються на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_3 на території Житомирського району Житомирської області. Площа накладки становить 0,2800 га, в тому числі: 0,2500 га, за використанням відповідає коду КВЦПЗ 02.01 (будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та 0,0300 га, за використанням відповідає коду КВЦПЗ 01.03 (ведення особистого селянського господарства.

Зі змісту мотивувальної частини висновку експерта ОСОБА_3 за результатами проведення земельно технічного дослідження №468/20 від 28 жовтня 2020 року вбачається, що координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_3 на території Житомирського району Житомирської області були визначені при розроблені інвентаризації земель для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (15.01) ТОВ «ЛендКом» в 2018 році і наявні в кадастрових планах даної документації із землеустрою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 березня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання: - чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016, площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га (адреса розташування: Житомирська область Житомирський район с. Тригір`я, що відноситься до Буківської сільської ради), із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира кадастровий номер 1822080600:04:000:1578 площею 208,705 га (адреса розташування: Житомирська область Житомирський район с. Тригір`я, що відноситься до Буківської сільської ради), згідно даних публічної кадастрової карти України та технічної документації.

Відповідно до висновку експерта Свістунова І.С. №319/05-2021 за результатами проведення судової земельно технічної експертизи від 28 травня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , що розташовані в с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,705 га, яка перебуває в користуванні КЕВ м. Житомир та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) в площині, а також не мають спільних меж.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2021 року за клопотаннями КЕВ м. Житомира та представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 призначено по справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га (адреса розташування: Житомирська область Житомирський район с. Тригір`я, що відноситься до Буківської сільської ради), із земельною ділянкою згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га, відповідно до технічної документації «По встановленню окружної межі Житомирського полігону» Житомирської КЕЧ району №22/8-16 від 1978 року? Якщо так, то в яких межах? - Чи накладаються земельні ділянки (повністю або частково) за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га (адреса розташування: Житомирська область Житомирський район с. Тригір`я, що відноситься до Буківської сільської ради), із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира кадастровий номер 1822080600:04:000:1578, площею 208,7050 га, (адреса розташування: Житомирська область, Житомирський район, Буківська сільська рада) згідно даних Публічної кадастрової карти України із врахуванням технічної документації «По встановленню окружної межі Житомирського полігону» Житомирської КЕЧ району №22/8-16 від 1978 року? Якщо так, то в яких межах?

За висновками даної експертизи провести зіставлення меж розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017 із земельною ділянкою площею 15724,8 га, яка зазначена в Державному акті від 1978 року (бланк серії Б №022537) з межами та конфігурацією визначеною у державному акті та встановити чи накладаються досліджувані земельні ділянки не вбачається за можливе в зв`язку із відсутністю в наданих на дослідження матеріалах каталогу координат на земельну ділянку площею 15724,8 га.

Разом із тим за результатами зіставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017, які перебувають у власності ОСОБА_2 із земельною ділянкою, межі якої визначені технічним звітом №22/8-16 від 1978 року «По установлению окружной границы Житомирского полигона, Житомирской КЕЧ р-на» та перераховані в систему координат 1963 року, які відображені у таблиці координат поворотних точок зведеного кадастрового плану, який складений сертифікованим інженером землевпорядником Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Житомирської філії Державного підприємства Держгеокадастр Лісіцьким А.С., встановлено, що на земельну ділянку загальною площею 15750,638013 га в площині накладається земельна ділянка з кадастровим номером: 1822080600:03:002:0016 площа накладення становить 2500 кв.м. (відсоток накладання 100%); 1822080600:03:002:0017 площа накладення становить 300 кв.м. (відсоток накладання 100%).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , що розташовані в с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області із земельною ділянкою з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га, яка перебуває у користуванні КЕВ м. Житомир та розташована на території Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до наданих на дослідження матеріалів не перетинаються (не накладаються) в площині, а також не мають спільних меж.

Проте, колегія суддів звертає увагу на ту обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822080600:04:000:1578 площею 208,7050 га є лише частиною земельної ділянки, згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га, що підтверджується інвентаризацією земельної ділянки, посвідченої Державним актом на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році, здійсненою ТОВ «ЛенКом» на замовлення КЕВ м. Житомира у 2018 році.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, а саме висновок експерта ОСОБА_3 за результатами проведення земельно технічного дослідження №468/20 від 28 жовтня 2020 року, висновок експерта Свістунова І.С. №319/05-2021 за результатами проведення судової земельно технічної експертизи від 28 травня 2021 року та висновок експерта ОСОБА_5 за результатами проведення додаткової судової земельно технічної експертизи №380/01-2022 від 31.01.2022 колегія суддів приходить до висновку про те, що земельні ділянки за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, що перебувають у власності ОСОБА_2 накладаються на земельну ділянку КЕВ м. Житомира згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га.

Крім того, факт накладення земельних ділянок з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, які перебувають у власності ОСОБА_2 , що розташовані в с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га підтверджується рішенням державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 лютого 2019 року №РВ-1800774142019, яким було відмовлено КЕВ м. Житомира про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земель оборони військового містечка № НОМЕР_3 з причин накладення земельних ділянок приватної власності інших землекористувачів, у тому числі земельних ділянок ОСОБА_2 з кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 та 1822080600:03:002:0017.

Також, в суді апеляційної інстанції, під час розгляду справи були допитані судові експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які підтримали надані до матеріалів справи висновки за результатами проведення земельно технічних досліджень та підтвердили факт накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га, що перебувають у власності ОСОБА_2 із земельною ділянкою КЕВ м. Житомира згідно держаного акту серії Б №022537 від 1978 року, площею 15724, 8 га.

Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня.

Враховуючи, що передані у власність ОСОБА_1 земельні ділянки, належать до земель оборони, колегія суддів дійшла висновку, що Буківська сільська рада Житомирської області не вправі була розпоряджатися земельними ділянками і при прийнятті 11 червня 2008 року рішення 24 сесії 5 скликання про передачу ОСОБА_1 у власність 0,2800 га, у тому числі 0,2500 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,030 га для ведення особистого селянського господарства у с. Тригір`я Житомирського району Житомирської області та видачу державних актів від 26.11.2008 серії ЯД №564055 та серії ЯД №564056 перевищила свої повноваження.

Відповідно ОСОБА_1 не мала права отримувати державні акти і відчужувати зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 .

За змістом частини 2 статті 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі №1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом задоволення віндикаційного позову.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави не з її волі на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, то відновлення права держави на неї необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель оборони з огляду на доведену незаконність її надання у власність фізичній особі та відчуження у подальшому передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлена, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності.

Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлена права на заявлення позову про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з позбавленням права на майно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Приймаючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення №618 від 15.05.2020 КЕВ м. Житомира за подання позову до суду першої інстанції сплачено 7675,20 грн.

Згідно платіжного доручення №1581 від 05.10.2020 КЕВ м. Житомира за подання апеляційної скарги сплачено 11512,80 грн.

Відповідно до платіжного доручення №505 від 06.05.2022 КЕВ м. Житомир за подання касаційної скарги сплачено 15345,40 грн.

Загальний розмір судових витрат складає 34533,40 грн.

Таким чином, з Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Житомира необхідно стягнути по 11511,13 грн з кожного судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року.

Визнати недійсним державний акт серії ЯД №564055 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригіря, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822080600:03:002:0016, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010820900428.

Визнати недійсним державний акт серії ЯД №564056 на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка розташована в Житомирській області, Житомирський район, с. Тригіря, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010820900429.

Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га та земельну ділянку кадастровий номер 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Тригіря на користь Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира.

Стягнути з Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Квартирно експлуатаційного відділу м. Житомира по 11511,13 грн з кожного судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді