Постанова

від 15.08.2023 по справі 910/6870/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6870/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Стельмах Ю. М.,

відповідача - Літвінов Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Буравльов С. І., Ткаченко Б. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро"

про стягнення 2 080 050,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, позов задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Екоферма Ярос Агро" на користь Т "Суффле Агро Україна" 1 307 794,43 грн основного боргу, 77 836,24 грн пені, 300 694,63 грн процентів річних, 308 464,35 грн штрафу та 29 921,84 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

1.2. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Екоферма Ярос Агро" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" основну суму боргу в сумі 1 307 794,43 грн; пеню в сумі 77 836,24 грн; 48 % річних у сумі 300 694,63 грн; штраф у сумі 308 464,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

1.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 задоволено заяву ТОВ "Екоферма Ярос Агро" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Екоферма Ярос Агро" 152 307,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи наявність клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати і об`єм наданих правових послуг, виходячи з конкретних обставин справи та ціни позову, дійшов висновку про те, що заява представника ТОВ "Екоферма Ярос Агро" підлягає задоволенню частково, а саме з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 152 307,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині витрат на правничу допомогу в сумі 205 811,50 грн слід відмовити.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. ТОВ "Суффле Агро Україна", не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 залишити в силі.

2.2. Також не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, ТОВ "Суффле Агро Україна" подало касаційну скаргу в якій просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Екоферма Ярос Агро" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на неправильне застосування судом норм права та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № № 922/1964/21 (стосовно реальності витрат), у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 (стосовно критеріїв розумності витрат та фінансового стану сторін), а також у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 (щодо висновків про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати па адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг).

2.3. ТОВ "Екоферма Ярос Агро" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Суффле Агро Україна" на додаткову постанову суду апеляційної інстанції просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість доводів скаржника та безпідставність його вимог з підстав, викладених у відзиві.

2.4. Водночас ТОВ "Екоферма Ярос Агро" також подало касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 205 811,50 грн і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "Екоферма Ярос Агро". В частині задоволення заяви ТОВ "Екоферма Ярос Агро" про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" 152 307,20 грн витрат на правничу допомогу залишити додаткову постанову без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та необґрунтованість висновків суду.

3. Розгляд касаційної скарги

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.

3.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Апеляційний господарський суд установив, що заява ТОВ "Екоферма Ярос Агро" обґрунтована тим, що справа розглядалась судами неодноразово, в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/6870/21 відповідач зазначав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема, у розмірі 83 854,20 грн витрат на професійну правничу допомогу; відповідач безпосередньо у касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 910/6870/21 зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, зокрема, у розмірі 91 421,50 грн; в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/6870/21 відповідач зазначав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи № 910/6870/21 у Господарському суді міста Києва (91 421,50 грн) та Північному апеляційному господарському суді (91 421,50 грн) при новому розгляді справи.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 358 118,70 грн на підтвердження понесення таких витрат та для визначення їх розміру відповідач надав договір від 19.04.2021, укладений із Адвокатським об`єднанням "КПД Консалт" (далі - АО "КПД Консалт") про надання юридичних послуг з метою належного захисту своїх прав та інтересів у суді апеляційної інстанції. На виконання цього договору між сторонами були підписані заявки на надання послуг, а саме: заявка від 17.01.2022 № 4 від 17.01.2022 згідно з якою вартість послуг становить еквівалент 3000,00 доларів США, що станом на 17.01.2022 складає 83 854,20 грн; заявка від 30.06.2022 № 6, згідно з якою вартість послуг визначено у сумі еквівалентній 2500,00 доларів США, що станом на 30.06.2022 становить 73 137,25 грн; заявка від 30.09.2022 № 9 згідно з якою вартість послуг становить еквівалент 2 500,00 доларів США, що станом на 30.09.2022 складає 91 421,50 грн; заявка від 22.12.2022 № 10 вартість послуг за якою становить еквівалент 2 500,00 доларів США, що станом на 22.12.2022 складає 91 421,50 грн.

У поданих запереченнях ТОВ "Суффле Агро Україна" просило залишити заяву ТОВ "Екоферма Ярос Агро" без розгляду вказуючи, зокрема, на те, що заявлені до стягнення витрати є надмірно великими у порівнянні з ціною позову, кількість витраченого часу є необґрунтованою і такою, що не відповідає реальності.

4.2. Суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "Екоферма Ярос Агро" надані, крім актів, детальні описи наданих послуг, виконаних адвокатами АО "КПД Консалтинг".

Суд апеляційної інстанції установив, що факт здійснення оплати ТОВ "Екоферма Ярос Агро" юридичних послуг згідно із рахунками на оплату підтверджується відповідними доказами.

Водночас, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд апеляційної інстанції надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи наявність клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у справі № 910/6870/21 та беручи до уваги об`єм наданих правових послуг, дійшов висновку, що заява представника ТОВ "Екоферма Ярос Агро" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі підлягає задоволенню частково, а саме з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 152 307,20 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 205 811,50 грн слід відмовити.

З огляду на встановлені обставини та зміст постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. У касаційних скаргах скаржники стверджували, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права, зокрема, статті 126 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Проте у вказаних скаржниками у касаційних скаргах справах суди за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, оцінки поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка розглядається. Крім того, як свідчить зміст оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховував такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах.

4.4. Аргументи ТОВ "Суффле Агро Україна" по суті зводяться до необхідності повної відмови у відшкодуванні відповідачеві витрат на правничу допомогу, у той час як аргументи ТОВ "Екоферма Ярос Агро", викладені ним у касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції по суті зводяться до незгоди позивача та відповідача із здійсненим судом розподілом судових витрат, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом апеляційної інстанції розподіл цих витрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова апеляційного господарського суду - без змін.

5.3. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 910/6870/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак