Ухвала

від 23.08.2023 по справі 420/19560/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19560/23

УХВАЛА

23 серпня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 2046 від 04.05.2016 «Про покарання співробітника УПО в Одеській області»; визнати протиправним та скасувати наказ від 04.05.2016 № 34 о/с; поновити старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 ОСОБА_1 з 04 травня 2016 року; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.05.2016 до дати поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 122, 123 КАС України.

Так, в порушення вимог вищезазначених норм, до адміністративного позову не додано жодного доказу, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; до позовної заяви не додані копії позову та всіх доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що наказом № 2046 від 04.05.2016 «Про покарання співробітника УПО в Одеській області» позивача звільнено зі служби за порушення дисциплінарного статуту. Оскаржуваним наказом відповідача вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом від 04.05.2016 року № 34 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 17.05.2021 по справі 523/13176/16-к встановлено, що позивач виправданий. Відповідно, підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності немає. Враховуючи викладене, позивач вважає, що є підстави для визнання протиправним та скасування Наказу №2046 від 04.05.2016 «Про покарання співробітника УПО в Одеській області», яким позивача звільнено зі служби за порушення дисциплінарного статуту, наказу від 04.05.2016 року № 34 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» в контексті вимог ч. 2 статті 2 КАС України.

Проте до суду позивач звернувся 01.08.2023, суттєво пропустивши місячний строк на звернення до суду із даними вимогами.

Таким чином, позивачу надано 10-денний строк для надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

18.08.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали судді від 07.08.2023, в якій позивач просить суд поновити строк на звернення до суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням ознайомити його з наказом про звільнення та притягнення до відповідальності, а також надати трудову книжку. Однак відповідач з наказом ознайомив позивача лише 08.08.2023, про що зроблений власноручний підпис в особистій справі.

Однак суд критично оцінює вищезазначені доводи сторони позивача, з огляду на наступне.

Засобами КБ «ДСС» судом встановлено, що 20.06.2018 до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04.05.2016 року про звільнення за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 Управління поліції охорони в Одеській області підполковника поліції Чернявського Романа Михайловича зі служби в поліції відповідно до п.8 ст. 12 Дисциплінарного Статуту ОВС України.

Ухвалою судді Свиди Л.І. від 25 червня 2018 року вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом направлення позивачем до Одеського окружного адміністративного суду належних доказів звернення до суду з даною позовною заявою в межах строку, встановленого законом.

27 липня 2018 року на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі, обґрунтована тим, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався лише 25.04.2018 року та статтею 21 Дисциплінарного Статуту ОВС України встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено, а тому позивачем були дотримані строки звернення до суду.

Ухвалою судді Свиди Л.І. від 02.07.2018 по справі № 815/2992/18 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки із заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду вбачається, що про оскаржуваний наказ Управління поліції охорони в Одеській області № 2046 від 04.05.2016 позивач дізнався 25.04.2018, однак звернувся до суду 20.06.2018, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого КАС України.

Вищезазначена ухвала залишена без змін судом апеляційної інстанції, а тому набрала законної сили відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України та підлягає врахуванню.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Наведені ж у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи судом визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропущення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк