Постанова

від 25.01.2024 по справі 420/19560/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 420/19560/23

адміністративне провадження № К/990/38794/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, постановлену у складі судді Завальнюка І.В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кравченка К.В. (доповідач), Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ №2046 від 04.05.2016 року «Про покарання співробітника УПО в Одеській області»;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ №34 о/с від 04.05.2016 року;

1.3. поновити старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 ОСОБА_1 з 04.05.2016 року;

1.4. стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.05.2016 року до дати поновлення на роботі.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 122, 123 КАС України. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку, а також докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та копії позову та всіх доданих до позовної заяви документів для відповідача.

3. 18.08.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали судді від 07 серпня 2023 року, в якій позивач просить суд поновити строк на звернення до суду.

3.1. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням ознайомити його з наказом про звільнення та притягнення до відповідальності, а також надати трудову книжку. Однак відповідач з наказом ознайомив позивача лише 08 серпня 2023 року, про що зроблений власноручний підпис в особистій справі.

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропущення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби повернуто позивачу.

5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, після залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених ч. 2 ст. 123 КАС України.

5.1. Аналізуючи наведені позивачем у клопотанні обставини та причини пропуску на звернення до суду з дании позовом, суди дійшли висновку, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено. Наведені ж у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи судом визнані неспроможними та були відхилені як необґрунтовані.

5.2. Так, суди виходили з того, що засобами КБ «ДСС» судом було встановлено, що 20 червня 2018 року ОСОБА_1 вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04 травня 2016 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі №815/2992/18 вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом направлення позивачем до Одеського окружного адміністративного суду належних доказів звернення до суду з вказаною позовною заявою в межах строку, встановленого законом. 27 липня 2018 року на виконання вимог ухвали суду від 25 червня 2018 року позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі, обґрунтовуючи її тим, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався лише 25 квітня 2018 року та ст.21 Дисциплінарного Статуту ОВС України встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено, а тому позивачем були дотримані строки звернення до суду.

5.2.1. Суди зазначили, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року по справі №815/2992/18 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки із заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду вбачається, що про оскаржуваний наказ Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04.05.2016 року позивач дізнався 25.04.2018 року, однак звернувся до суду 20.06.2018 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України. Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на вказані ухвали відмовлено. Таким чином, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року набрала законної сили відповідно до ч.2 ст.255 КАС України та підлягає врахуванню.

5.2.2. Враховуючи наведене, суди прийшли до висновку, що позивач був обізнаний про спірні накази з дня його звільнення з посади та зі служби в поліції, тим більше позивач знав про спірні накази та був з ними ознайомлений під час звернення до суду 20 червня 2018 року з позовною заявою до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04 травня 2016 року.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що звертаючись із клопотанням про поновлення строку на звернення до суду та з апеляційною скаргою він зазначав, що неодноразово звертався до відповідача з проханням ознайомити його з наказом про звільнення та притягнення до відповідальності, а також надати трудову книжку. Відповідач з наказом ознайомив його лише 08.08.2023 року, про що зроблений власноручний підпис в особистій справі. Крім того, за станом здоров`я (перенесений туберкульоз) він довго та тривало хворів, під час пандемії коронавірусної інфекції постійно знаходився під наглядом дільничного лікаря. Відповідно до листків непрацездатності позивач не міг особисто звертатися до роботодавця та в котре після звернення про ознайомлення з наказом про звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності його було ознайомлено 08.08.2023 року.

7.1. Скаржник зауважив, що відповідно до статті 21 Дисциплінарного Статуту Органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений 15 березня 2018 року, а згідно п. 3 преамбули Закону він набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. Тобто, 20 червня 2018 року (дата звернення до суду у справі №815/2992/18) вказаний Статут діяв п`ять днів. Позивач зазначає, що на це суди попередніх інстанцій уваги не звернули, застосувавши до його позову місячний строк на звернення до суду, замість тримісячного або, принаймні місячного, який розпочинав би свій відлік з моменту набрання чинності Дисциплінарним Статутом від 15 березня 2018 року, адже обидва варіанти є підставою для поновлення строку на звернення до суду. В оскаржуваних рішеннях суди покладалися виключно на встановлену у справі №815/2992/18 оцінку поважності причин пропуску строку і самостійних висновків з урахуванням моменту набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України не зробили.

7.2. Позивач також зазначив, що у даній справі для правильного вирішення питання про поважність причин пропуску строку слід встановити:

1. Яким Статутом треба керуватися, якщо звільнення на підставі оскаржуваних Наказів мало місце під час дії Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а оскарження Наказів - під час дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України?

2. Яким чином треба відліковувати строки, встановлені Дисциплінарним статутом Національної поліції України (у разі саме його застосування), якщо звільнення відбулося до набрання ним чинності? Чи є підстави стверджувати, що строк розпочинає свою дію з моменту набрання Статутом чинності?

7.3. Скаржник вважає, що для правильного вирішення питання про поважність причин пропуску строку слід керуватися Дисциплінарним статутом Органів внутрішніх справ України, який діяв станом на дату прийняття спірних Наказів у 2016 році. За таких обставин подання 20 червня 2016 року позову у справі №815/2992/18 відбулося з дотриманням тримісячного строку, встановленого ст. 21 вказаного Закону (Статуту). Разом з тим, зазначає, що в разі застосування строків, встановлених Дисциплінарним статутом Національної поліції України, то у такому випадку треба розпочинати відлік з моменту набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України, адже, для дотримання його треба бути обізнаним не тільки про оскаржувані Накази, а й про дію нового Дисциплінарного статуту. За таких обставин подання 20 червня 2016 року позову у справі № 815/2992/18 відбулося через 5 днів після набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

IV. Джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

10. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

10.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

11. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

V. Оцінка Верховного Суду

12. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

13. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

14. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

15. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

16. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.

17. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

18. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

19. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

20. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

22. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

24. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову в даній справі є скасування наказів від 04.05.2016 року №2046 та №34 о/с.

25.1. Так, Наказом №2046 від 04.05.2016 року «Про покарання співробітника УПО в Одеській області» було наказано: за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, старшого інспектора батальйону поліції охорони №1 Управління поліції охорони в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції відповідно до п.8 ст.12 Дисциплінарного Статуту ОВС України. Наказом №34 о/с від 04.05.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

25.2. В подальшому, вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 17.05.2021 року по справі 523/13176/16-к, залишеним без змін ухвалою Одеським апеляційним судом від 17.01.2023 року, встановлено, що позивач виправданий. Відповідно, підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності немає.

25.3. Враховуючи наведене, позивач 01.08.2023 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цим позовом.

25.4. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням ознайомити його з наказом про звільнення та притягнення до відповідальності, а також надати трудову книжку. Однак відповідач з наказом ознайомив позивача лише 08.08.2023 року, про що зроблений власноручний підпис в особистій справі.

26. Служба в поліції є державною службою особливого характеру (частина перша статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»), що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

27. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що строк звернення до суду у справі щодо проходження і звільнення зі служби в поліції відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, про факт свого звільнення зі служби в поліції позивач знав ще з 25 квітня 2018 року. Вказані обставини були встановлені під час розгляду справи №815/2992/18.

29. Як було зазначено вище, засобами КБ «ДСС» судом було встановлено, що 20 червня 2018 року ОСОБА_1 вже звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04 травня 2016 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі №815/2992/18 вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом направлення позивачем до Одеського окружного адміністративного суду належних доказів звернення до суду з вказаною позовною заявою в межах строку, встановленого законом. 27 липня 2018 року на виконання вимог ухвали суду від 25 червня 2018 року позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі, обґрунтовуючи її тим, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався лише 25 квітня 2018 року та ст.21 Дисциплінарного Статуту ОВС України встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено, а тому позивачем були дотримані строки звернення до суду.

30. Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року по справі №815/2992/18 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки із заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду вбачається, що про оскаржуваний наказ Управління поліції охорони в Одеській області №2046 від 04.05.2016 року позивач дізнався 25 квітня 2018 року, однак звернувся до суду 20 червня 2018 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України. Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року.

31. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що відповідно до статті 21 Дисциплінарного Статуту Органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений 15 березня 2018 року, а згідно п. 3 преамбули Закону він набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. Разом з тим суди під час розгляду справи №815/2992/18 застосували до його позову місячного строку на звернення до суду, хоча повинні були застосувати тримісячний або, принаймні місячний, який розпочинав би свій відлік, на думку позивача, з моменту набрання чинності Дисциплінарним Статутом від 15 березня 2018 року.

31.1. На думку скаржника, в оскаржуваних рішеннях суди покладалися виключно на встановлену у справі №815/2992/18 оцінку поважності причин пропуску строку і самостійних висновків з урахуванням моменту набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України не зробили, хоча повинні були.

31.2.Також позивач вважає, що для правильного вирішення питання про поважність причин пропуску строку слід керуватися Дисциплінарним статутом Органів внутрішніх справ України, який діяв станом на дату прийняття спірних Наказів у 2016 році. За таких обставин подання 20 червня 2016 року позову у справі № 815/2992/18 відбулося з дотриманням тримісячного строку, встановленого ст. 21 вказаного Закону (Статуту). Разом з тим, в разі застосування строків, встановлених Дисциплінарним статутом Національної поліції України, то у такому випадку треба розпочинати відлік з моменту набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України, адже, для дотримання його треба бути обізнаним не тільки про оскаржувані Накази, а й про дію нового Дисциплінарного статуту. За таких обставин подання 20 червня 2016 року позову у справі № 815/2992/18 відбулося через 5 днів після набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

32. Однак такі аргументи не пояснюють причину пропуску строку звернення до суду у розглядуваній справі.

33. Позивач фактично не погоджується з висновками судів під час розгляду справи №815/2992/18, а тому такі аргументи не підлягають врахуванню під час розгляду касаційної скарги на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №420/19560/23.

34. При цьому, доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати тримісячний строк, встановлений статтею 21 Дисциплінарного статуту ОВС колегія суддів вважає необґрунтованими.

35. Так, аналізуючи положення статей 20, 21 Дисциплінарного статут ОВС Верховний Суд зазначає, що встановлений статтею 21 тримісячний строк оскарження дисциплінарного стягнення стосується випадків оскарження такого стягнення до старшого прямого начальника. Водночас оскарження дисциплінарного стягнення у судовому порядку має відбуватися за правилами, встановленими нормами КАС України.

36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-а та від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18.

37. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено.

38. Таким чином, позивачем не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачем визнані неповажними.

39. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

40. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

VІ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №420/19560/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська