Рішення

від 04.08.2023 по справі 308/9548/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9548/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 серпня 2023 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Іванов А.П., при секретарі судового засідання Боті О.І., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності,

встановив:

25.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду за позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А; виплатити ОСОБА_2 вартість частки вказаного будинку у вигляді грошових коштів, що внесені нею на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області; визнати за нею право власності на 1/2 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв. м., літ А.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 червня 2018 року визнано за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 : земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0069. площею 0.0500 га., та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0068, площею 0.1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . Визнано договір Дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО; Договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №915 приватним нотаріусом Ужгородського МНО земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та Договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №914 приватним нотаріусом Ужгородського МНО земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068. площею 0.1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсними.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку в: житловому будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО.

Предметом договору дарування від 17.06.2016 року земельних ділянок був, зокрема, і будинок АДРЕСА_2 , площею 69,9кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, літ А, незакінчена будівництвом прибудова літ. А1 та надбудовою 57% готовності. В експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку зроблена примітка: Загальна площа літ. А,А1 складає 233,0 кв.м. в т.ч. літ. А зареєстрована за ОСОБА_3 загальною площею 69,9 кв.м. в т.ч. житлова 34,2кв.м. Після завершення будівельних робіт призначення приміщень та площа підлягають уточненню та здачі в експлуатацію. Саме тому, апеляційний суд зазначив в резолютивній частині посилання на вказаний договір. На стр. 9 постанови апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 вклав у придбання житлового будинку загальною площею 69,9м.кв. та двох земельних ділянок, як особисті кошти так і спільні сумісні кошти набуті спільною працею. Також, апеляційний суд зазначив, що долучені до матеріалів справи квитанції про оплату будівельних робіт та матеріалів за 2016-2017 роки не мають значення у спірних правовідносинах, оскільки сторони проживали спільно по 26.12,2015року. На даний час, фактично існує житловий будинок загальною площею 69,9 кв.м літ. А, куплений позивачем та відповідачем за час спільного проживання та прибудова з мансардою 57% готовності літ. А1 на яку суд право власності за ОСОБА_2 не визнавав і позову про визнання права забудовника останнім не заявлялось також.

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва." Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду. Доказів того, що ОСОБА_4 брав участь у будівництві прибудови з мансардою 57% готовності літ. А1 не має.

Тому, предметом позову є припинення права власності на 1/2 частину в існуючому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 69,9 кв.м. в т.ч. житлова 34,2кв.м., літ. А. За таких обставин, у позивача та її сім`ї виникають труднощі в поділі такого будинку, оскільки житлова площа є недостатньою на думку позивача для спільного окремого проживання в такому будинку. Вона вважає, що спільне проживання в одному будинку є також неможливе з огляду на наступне. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2016р., по справі № 308/9298/16-п, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї відносно своєї доньки. У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувало кримінальне провадження № 12016070030001490 від 03.05,2017 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно потерпілої ОСОБА_1 . Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, показами свідків, висновком експерта № 393 доведено, що обвинувачений, в стані алкогольного сп`яніння, наніс потерпілій легкі тілесні ушкодження, які виявились у забоях потиличної ділянки голови, забої м`яких тканин спини, призвели до накладання швів на рану голови через удар об бетонну стіну. 09 лютого 2022 року ухвалою суду ОСОБА_2 , звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Враховуючи, що будинок непридатний до проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , через неприязні стосунки між ними, відповідач проживає за іншим адресом і його частка є малозначною, а також той факт, що припинення права власності на таку частку не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача, позивач просить припинити право власності на вказані частки в порядку ст. 365 ЦК України. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Вирішити порушені питання у позасудовому порядку неможливо, тому позивачка звернулась до суду із цим позовом.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, подано заяву про розгляд справи в їх відсутність.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про причини відсутності не повідомили.

Суд, дослідивши надані докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, у постанові апеляційного суду Закарпатської області від 13.06.2018 року у справі 308/207/16-ц вирішено: визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 . Визнати договір Дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.В.; Договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №915 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.В. земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та Договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №914 приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_8 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку в: житловому будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.В.; земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ; земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

Із технічного паспорту від 26.06.2016 року видно місце розташування будинку літера А за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці та план будинку.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2022 року у справі №308/12129/17 ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за те, що він 02.05.2016 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, у ході сварки з ОСОБА_1 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс останній два удари (по одному) руками затиснутими в кулак в область правого та лівого передпліччя по передній частині, чим спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах нижньої третини правого та лівого передпліччя по передній частині, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12016070030001490 від 03.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрито.

Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2016 року у справі №308/9298/16 ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 30 годин за те, що він 03.09.2016 року, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_3 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожування фізичною розправою.

Згідно договору купівлі продажу від 01.03.2012 року, технічного паспорту, ОСОБА_1 придбала у власність у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 2110100000:36:001:0068.

Із будинкової книги видно, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21.08.2015 року.

Згідно квитанції від 22.07.2022 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА у Закарпатській області 25952,00 гривень.

Із висновку експерта №569/07-22 від 27.07.2022 року видно, що ринкова вартість нерухомого майна, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 69,9 кв.м., літньої кухні літ. «Д», колодязю літ. «І» та огорож під №1 №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і розміщуються на земельній ділянці з кадастровим № 2110100000:36:001:0068 становить 532632,84 гривень.

Згідно висновку експерта №4772 від 06.01.2023 року ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 567544,00 гривень і розподіл цього будинку між його співвласниками можливий.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2022 року у справі №308/4283/22 залишеного без змін Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.12.2022 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно квитанції від 26.04.2023 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА у Закарпатській області 240364,42 гривень.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц (провадження № 61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі № 183/4432/16-ц (провадження № 61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 289/398/16, провадження № 61-16865св20) та інших.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21.08.2015 року, а ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Загальна площа будинку АДРЕСА_1 , позначеного на схематичному плану під літ. А, становить 69,9 м.кв., житлова становить 34,2 м.кв., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №62083183, відповідно виділити частку належну ОСОБА_2 в натурі у спірному будинку під літ. «А» для його окремого проживання майже неможливо.

На думку суду, спільне поживання, а саме спільне володіння і користування даним нерухомим майном ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1 неможливе, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 притягався до кримінальної відповідальності за побиття ОСОБА_1 та до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї щодо ОСОБА_3

ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області вартість частки спірного нерухомого майна у сумі 266316,42 гривень.

Припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А, на думку суду, не завдасть істотної шкоди його інтересам співвласника, оскілки ОСОБА_2 не позбавляється права на отримання в майбутньому права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок після закінчення його будівництва та набуття права власності на нього співвласниками, отримує повну вартість частки спірного житлового будинку під літ. «А». В свою чергу набуття права власності на спірний житловий будинок під літ. «А» ОСОБА_1 унеможливить в подальшому конфлікти, які виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час їх спільного проживання у спірному будинку.

З огляду на викладене суд вважає, що існують усі підстави, визначені у статті 365 ЦК України для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, а позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 76-81, 89 , 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317,319, 365 ЦК України, суд -

ухвалив:

Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А.

Виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 266316 (двісті шістдесят шість тисяч триста шістнадцять) гривень 42 копійки з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, що внесені ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 22.07.2022 та квитанцією від 26.04.2023.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )судовий збір в сумі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов