Ухвала

від 25.08.2023 по справі 2-13/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.08.23

22-ц/812/894/23

Справа 2-13/11

Провадження № 22ц/812/894/23

У Х В А Л А

25 серпня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Ямкової О.О.,

суддів Коломієць В. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пузін Д. В., з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року за заявою Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дельта банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого документу по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 18766,72 швейцарських франків, що еквівалентно 131375 грн 44 коп.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення місцевого суду без змін.

Ухвалами Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року задоволено заяви ПАТ «Дельта Банк», постановлено про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року задоволено заяву Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Глобал Спліт», постановлено про заміну сторони у виконавчому провадженні.

10 липня 2023 року відповідач ОСОБА_1 вирішив подати апеляційну скаргу на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року, направивши її через свого представника безпосередньо до суду апеляційної інстанції, клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано особі, яка звертається з апеляційною скаргою звернутись з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, зазначивши інші обставини, щодо поважності причин пропуску строку, витребувано справу.

8 серпня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшли провадження 6/481/49/2017 та 6/481/48/2017 заведені в рамках справи 2-13/11 але сформовані окремо.

14 серпня 2023 року, на виконання вимог вищевказаної ухвали судді, засобами електронного зв`язку (із наступним досиланням засобами поштового зв`язку 18 серпня 2023 року) до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку, подане від його імені адвокатом Пузіним Д. М.

22 серпня 2023 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи 2-13/11 із окремо сформованим провадженням 6/481/1/2019.

Дослідивши, матеріали справи, текст апеляційної скарги та додані документи, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, а також матеріали заведених в рамках цієї справи проваджень колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити за пропуском процесуального строку.

Відповідно частини 1 статті 354 ЦПК апеляційна скарга на ухвалусуду -протягом п`ятнадцятиднів з дня її проголошення.

Правилами частин 2, 3 статті 354 ЦПК передбачені умови, за яких пропущений строк на апеляційне оскарження може бути поновлено.

За змістом частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення ухвалено 4 липня 2017 року. Апеляційну скаргу подано 10 липня 2023 року, тобто з пропуском строку, що становить 6 років.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку ОСОБА_1 , діючи через свого представника, зазначав, що він є особою, неповідомленою про розгляд справи судом, оскільки не викликався в судові засідання та не отримував копію оскаржуваної постанови, а про її ухвалення довідався 1 липня 2023 року в додатку Дія, після чого 5 липня 2023 року ознайомився з матеріалами справи, яку йому було надіслано засобами електронного зв`язку.

Між тим, зазначені відповідачем ОСОБА_1 обставини не в повній мірі відповідають дійсності, та спростовуються матеріалами справи.

Так, під час розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях 11 травня 2010 року, 9 червня 2010 року, 28 березня 2011 року, 7 та 29 квітня 2011 року, отримував судові виклики та звертався до суду з заявами та клопотаннями, та уклав договір на правову допомогу, а тому достеменно знав про ухвалення заочного рішення Новобузьким районним судом Миколаївської області від 16 лютого 2011 року, оскільки приймав участь у судовому засіданні, під час якого постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви поданої відповідачкою ОСОБА_2 про його перегляд (а.с. 105-108, 118, 119, 149, 152, 155, 158, 161, 163, 169).

Також ОСОБА_1 отримав виклик до судового засідання в суді апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року, та 15 вересня 2011 року отримав копію ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2011 року (а.с. 204-207).

Як вбачається з матеріалів провадження 6/481/49/2017 заведеного за заявою ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, в ньому дійсно відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 виклику до судового засідання та копії постановленої за результатами розгляду ухвали від 4 липня 2017 року.

В той же час, особою, яка звертається з апеляційною скаргою 12 березня 2019 року отримано ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Глобал Спліт» про заміну сторони виконавчого провадження, в мотивувальній частині якої зазначено, що 4 липня 2017 року ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області було замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме на стягувача ПАТ «Дельта Банк» ( а.с 24, 30).

Тому твердження ОСОБА_3 щодо дати, коли він довідався про наявність оскаржуваної ухвали не є слушними, оскільки повністю спростовуються наведеними вище обставинами.

Більш того, текст оскаржуваної ухвали оприлюднено у Єдиного державного реєстрі судових рішень 28 липня 2017 року, тому особа, яка звертається з апеляційною скаргою, мав можливість ознайомитись з текстом оскаржуваної ухвали в будь-який час після отримання 12 березня 2019 року копії ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року.

Не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи інші доводи апелянта про те, що він довідався про ухвалення оскаржуваної ухвали 1, 2 чи 5 липня 2023 року з додатку Дія, оскільки заява на ознайомлення ним з матеріалами справи подана 29 червня 2023 року (а.с. 208).

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі (Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява №32053/13.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього права можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99 п. 46 рішення).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, п. 42 рішення).

У розумінні цього апелянт в апеляційній скарзі не надає обґрунтування подачи ним скарги з метою скасування проміжної ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні, адже за матеріалами справи зараз стягувачем за виконавчим провадженням є ТОВ «Глобал Спліт» згідно ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, яка ним своєчасно отримана ще у 2019 році.

Тому як строк, що передбачений законом для подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності судового рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного суду від 28 листопада 2018 року у справі 757/9844/16-ц (касаційне провадження №61-16497св18) та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільногосудуВерховного суду від 13 грудня 2020 року під час розгляду справи № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Право на поновлення строку, в тому числі й на апеляційне оскарження, спрямоване на забезпечення реалізації права на «доступ до суду», запроваджене статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Проте це право не може бути необмеженим, оскільки в іншому випадку порушується принцип юридичної визначеності та сталості судових рішень.

Європейський Суд неодноразово підкреслював, що в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Навіть у разі неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі, можливість поновлення строку на оскарження не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Отже, при вирішенні питання про поважність причин, які зумовили порушення строку, необхідно виходити з того, наскільки зазначені заявником причини є об`єктивними та дійсно перешкоджали або значно ускладнювали дотримання передбаченого законом строку, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

20 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі«Завалій та інші проти України»,у якому з огляду на свою практику у справах «Пономарьов проти України» (заява№ 3236/03 від 3 квітня 2008 року) та «Устименко проти України» (заява № 32053/13 від 29 жовтня 2015 року) констатував порушення Україною, в тому числі і щодосамої особи, яка звернулася за пунктом 1 статті 6 Конвенції, порушення принципу юридичної визначеності (пункти 6, 7 рішення), та вказав на те, що суди у справах заявників, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку для апеляційного оскарження.

В цьому разі установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду таких справ сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити судове рішення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, воно набирає чинності та пред`являється до виконання зацікавленою особою. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається з дня, наступного після проголошення ухвали суду першої інстанції, а його пропуск з доведення цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про постановлення оскаржуваної ухвали та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Розумні строки в - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких учасники справи повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поважними причинами у розумінні пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Тому саме незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2023 року зроблених під час розгляду справи № 643/5369/16 відновлення апеляційного провадження ініційованого особою з пропуском строків є порушенням процесуального законодавства та порушенням основних принципів судочинства.

Відповідно до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

-коли рішенняСуду спонукаєдо висновку,що оскарженерішення національногосуду суперечитьКонвенції посуті,або воснові визнаногопорушення лежалисуттєві процедурніпомилки чиположення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Разом з тим, апелянт в поданій скарзі не обґрунтовує необхідність скасування проміжної заміни ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні, адже станом на теперішній час кредитором (стягувачем) у виконавчому провадженні є інша особа, та за будь-яких обставин даний апеляційний перегляд не дасть апелянту можливості уникнення виконання зобов`язань з виплати суми, яка стягнену та на підставі заочного рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року, яке набрало чинності та ОСОБА_1 не оскаржувалось.

Так,звертаючись досуду зклопотанням про поновленнястроку наоскарженняухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року скаржник посилався лише на неповідомлення його про розгляд та як результат на необізнаність про наявність такої ухвали, зазначив що про порушення свої прав дізнався або 1, або 2, або 5 липня 2023 року, після чого ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної ухвали, в той час як за матеріалами справи чітко і однозначно встановлено, що про постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_3 особисто довідався 12 березня 2019 року.

За наведених обставин та аналізуючи норми процесуального права, які регулюють вирішення питання про поновлення строку на право апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апелянтом пропущений процесуальний строк, передбачений на оскарження ухвали місцевого суду, який є непомірно великим, понад рік, і наведені причини, які перешкодили йому в передбачений законом строк подати апеляційну скаргу не є поважними, оскільки ним подана апеляційна скарга невчасно без об`єктивних на то причин.

За такого підстави для поновлення пропущеного процесуального строку наведені скаржником не можуть бути визнані поважними. Внаслідок цього у поновленні пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року та у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ч.2 ст. 358 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою від його імені адвокатом Пузіним Д. В., на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2017 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого документу по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, у передбачених ст. 389 ЦПК України випадках до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

О. В. Локтіонова