Постанова

від 22.08.2023 по справі 127/2-1809/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-1809/10

Провадження № 22-ц/801/1757/2023

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

з участю секретаря судового засідання: Собцевої А. Р.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 2апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Борисюк І. Е в залі суду в місті Вінниці, дата складення судової ухвали відповідає даті її постановлення,

у справі №127/2-1809/10 зазаявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 21.06.2022 за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10, такими, що не підлягають виконанню,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про визнання виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 21.06.2022 за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10, такими, що не підлягають виконанню.

Свою заяву мотивував тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 в загальній сумі 49 856,78 доларів США, що еквівалентно 395 114, 95 гривень, а також судовий збір в сумі 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень. Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2021 було замінено стягувача з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а від 29.03.2023 з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 07.06.2023 заборгованість за кредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 була повністю погашена. Стягувач ОСОБА_3 будь-яких претензій до боржників наразі немає.

Зважаючи на викладене, унаслідок завершення позасудового врегулювання спору з 07.06.2023, заявник вважає, що всі зобов`язання, які випливали з кредитного договору № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 є такими, що припинилися у цілому.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2023 року зупинене виконання за виконавчими листами, виданими 21.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10, до розгляду заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 21.06.2022 за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10, такими, що не підлягають виконанню - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вказану ухвалу незаконною, необґрунтованою, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скаргамотивована тим,що іззаяви ОСОБА_3 ,посвідченої приватним нотаріусомВінницького міськогонотаріального округуСмірновою А.О.07.06.2023,вбачається,що заявницястверджує пропроведення повногорозрахунку закредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 і відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що можливо здійснити шляхом укладання договору. У даному випадку саме по собі «проведення повного розрахунку» має на увазі договірне поєднання домовленостей сторін, передання відступного та прощення (статті 600, 604, 605 ЦК України), що й було підтверджено у судовому засіданні боржником та представником стягувача, але залишено судом поза увагою. Таким чином, суд фактично встановив беззаперечну передумову, яка передбачена ч. 2 ст. 432 ЦПК України, та якої цілком достатньо для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, а саме те, що обов`язок боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відсутній повністю у зв`язку з його добровільним виконанням у вигляді проведення розрахунків. Також зауважує, що в тексті заяви ОСОБА_3 жодним чином не згадується про виконання судового рішення від 23.04.2010 в справі № 2-1809/10, а йдеться саме про припинення зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які випливають з кредитного договору та договору поруки про добровільне виконання зобов`язання у вигляді домовленості сторін, і до вчинення сторонами відповідного правочину державна виконавча служба, в провадження якої перебувають виконавчі листи, не має жодного відношення. Натомість й твердження суду про застосування до правовідносин які склалися положень пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом як самостійної підстави для закінчення виконавчого провадження, як і твердження про відсутність необхідності у даному випадку звертатися до суду і заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як і твердження про те, що виконавче провадження буде закінчене на зазначеній підставі, є помилковим.

Учасники справи своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Головенько В. П. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник стягувача ОСОБА_3 адвокат Ковальчук Є. М. не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду із даною заявою вказує на бажання боржників ухилитися від стягнення з них виконавчого збору до Державного бюджету України, оскільки закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виключає стягнення виконавчого збору, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже місцевий суд дійшов до переконання у відсутності підстав для задоволення заяви заявника про визнання виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 21.06.2022 за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10, такими, що не підлягають виконанню.

З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 в загальній сумі 49 856,78 доларів США, що еквівалентно 395 114,95 гривень, а також судовий збір в сумі 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2021 замінено стягувача за вищевказаним судовим рішенням з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

01.02.2022 Вінницький міський суд Вінницької області постановив видати ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікати виконавчих листів за судовим рішенням від 23.04.2010 по справі № 2-1809/10.

З матеріалів справи встановлено, що 21.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області стягувачу було видано дублікати двох виконавчих листів за вищевказаним судовим рішенням.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2023 було замінено стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 .

Як вбачається із відомостей завтоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є публічним, на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 04.01.2023 перебуває виконавче провадження № 70635499 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом № 127/2-1809/10, виданим 21.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області. Крім того, на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті ВінниціЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 13.09.2022 перебуває виконавче провадження № 69600798 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за виконавчим листом № 127/1809/10, виданим 21.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що судове рішення про стягнення боргу набрало законної сили, а його виконання відбулось в ході примусового стягнення ДВС, а не в добровільному порядку.

Із заяви ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірновою А. О. 07.06.2023, вбачається, що заявниця стверджує про проведення повного розрахунку за кредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19.11.2007 і відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, суд правильно зазначив, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 9 ч. 1 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, слід довести, що ним чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився;- обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Встановивши, що ОСОБА_2 не надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов`язком, з урахуванням наявності рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року по справі № 2-1809/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, Вінницькій міський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 24/2021(провадження № 61-12964ав22).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого суду, а тому підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від17липня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 28 серпня 2023 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

М. В. Матківська