Постанова

від 23.10.2024 по справі 127/2-1809/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-1809/10

Провадження № 22-ц/801/2225/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа № 127/2-1809/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/2-1809/10 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року, яка постановлена суддею Бессараб Н.М. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 16 вересня 2024 року,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року по справі №2-1809/10 було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року в загальній сумі 49856,78 доларів США, що еквівалентно 395114,95 грн, а також судовий збір в сумі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2021 року було замінено стягувача з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а від 29 березня 2023 року з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 .

Реалізуючи своє право як іпотекодержатель ОСОБА_3 21 червня 2024 року уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки (предмет іпотеки) з ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку площею 0,2098 га, кадастровий номер 0520682803:02:007:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягів з ДРРП від 21 червня 2024 року №383912648 та №383908598 іпотека, яка була накладена на земельну ділянку кадастровий номер 0520682803:02:007:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - припинена. Право власності на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 0520682803:02:007:0281 перейшло ОСОБА_4 про що свідчить витяг з ДРРП №383901899 від 21 червня 2024 року.

Всі боргові зобов`язання за кредитним договором №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року та іпотечним договором від 19 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г. за реєстровим номером 2148 перед ОСОБА_3 виконані в повному обсязі і будь-які претензії майнового та фінансового характеру у ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

Зважаючи на викладене, унаслідок завершення позасудового врегулювання спору з 21 червня 2024 року (день укладання договору купівлі-продажу щодо предмета іпотеки та перереєстрації права власності на предмет іпотеки), всі зобов`язання, які випливали з кредитного договору №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року та договору поруки є такими, що припинилися у цілому, у тому числі й в частині, непогашеній за рахунок іпотечного майна.

Таким чином, просив визнати виконавчі листи (дублікати) №127/2-1809/10, видані Вінницьким міським судом Вінницької області 21 червня 2022 року, на виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 23 квітня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість за кредитним договором №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року в загальній сумі 49856,78 доларів США, шо еквівалентно 395114,95 грн, а також судовий збір в сумі 1700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн, а всього 1820 грн, такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року в задоволені заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін, повернення виконавчого документа стягувачу не скасовує обов`язку виконати рішення суду. Крім того, звернення до суду із даною заявою вказує також на бажання боржника ухилитися від стягнення з нього виконавчого збору до Державного бюджету України, оскільки закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виключає стягнення виконавчого збору, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокатПономаренко Д.Ю. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, суд першої інстанції неповно та невірно встановив обставини справи, не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків про відмову в задоволенні заяви. Таким чином просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки зобов`язання щодо виконання кредитного договору припинене шляхом задоволення вимог кредитора іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, а заборгованість по виконавчому збору відсутня, тому суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року по справі №2-1809/10 було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року в загальній сумі 49856,78 доларів США, що еквівалентно 395114, 95 гривень, а також судовий збір в сумі 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2021 року було замінено стягувача за вищевказаним судовим рішенням з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

01 лютого 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив видати ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікати виконавчих листів за судовим рішенням від 23 квітня 2010 року по справі №2-1809/10.

21 червня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було видано дублікати двох виконавчих листів за вищевказаним судовим рішенням.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2023 року було замінено стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дзюбенко Т.О. від 22 серпня 2023 року ВП №69600798, виконавчий лист дублікат №127/1809/10 виданий 21 червня 2022 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу в розмірі 49856,78 доларів США, що еквівалентно 395114,95 грн, а також судовий збір в сумі 1700 грн та витрат в сумі 120 грн, по боржнику ОСОБА_2 повернуто стягувачу ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістомп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчийдокумент повертаєтьсястягувачу,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюка М.О. від 08 листопада 2023 року ВП №70635499, виконавчий лист №127/1809/10, виданий 21 червня 2022 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року в сумі 49856,78 доларів США, що еквівалентно 395114,95 грн, а також судовий збір в сумі 1700 грн та витрат в сумі 120 грн, по боржнику ОСОБА_1 повернуто стягувачу ОСОБА_3 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно доп.9ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчийдокумент повертаєтьсястягувачу,якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19/11/2007/840-ЖК/13, відповідно до умов якого, останній отримав кредит в сумі 41514 доларів США зі строком повернення до 19 листопада 2027 року. Цього ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з кредитного договору №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,2098 га, кадастровий номер 0520682803:02:007:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору №19/11/2007/840-ЖК/13 від 19 листопада 2007 року та згідно з договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, що посвідчений ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу, 19 листопада 2007 року за реєстр. №2148, укладеними 04 червня 2024 року між позикодавцем, іпотекодержателем ОСОБА_3 та позичальником, іпотекодавцем ОСОБА_1 , згідно з якими змінено відсоткову річну ставку з 12,39% річних на 12% річних; змінено строк виконання зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати інших платежів до 31 грудня 2027 року; визначено кінцевий термін повернення кредиту до 31 грудня 2028 року, сума кредиту в розмірі 41514 доларів США.

21 червня 2024 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки (предмета іпотеки), а саме земельної ділянки площею 0,2098 га, кадастровий номер 0520682803:02:007:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У п. 1.8 договору вказано, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та ст. 5 договору іпотеки «Задоволення вимог Іпотекодержателя», що визначений в п. 1.7 цього договору, передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та від свого імені продати його будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.1. договору, сторони домовилися, що продаж земельної ділянки вчиняється за ціною 111200 грн.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав від 21 червня 2024 року №383912648 та №383908598 іпотека, яка була накладена на земельну ділянку кадастровий номер 0520682803:02:007:0281, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 припинена.

Право власності на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 0520682803:02:007:0281 зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №383901899 від 21 червня 2024 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення про стягнення боргу набрало законної сили, а його виконання відбулось в ході примусового стягнення ДВС, а не в добровільному порядку.

З дубліката виконавчого листа, боржником яким є ОСОБА_1 , вбачається, що з нього було стягнуто виконавчий збір в розмірі 4900,09 грн.

Згідно з інформацією про виконавче провадження, заборгованість по виконавчому збору з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці суду від 23 квітня 2010 року становить 34793,41 грн (т.2 а.с.151 на звороті), а не як помилково вказав суд першої інстанції 49856,78 грн.

За положеннями чинного Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збірне стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставіп. 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження(ч.9 ст.27).

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, у разі безпідставноговизнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,стає неможливим стягнення з боржника відповідної суми виконавчого збору, що порушує права державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору в дохід держави, тому Вінницькій міський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Крім того,апеляційний судзвертає увагу,що виконавчілисти повернутіна підставахп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» тап.9ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження»,а неу зв`язкуз фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що було б самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 9 ч. 1 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»).

Також, з матеріалів справи вбачається, що постановою Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року залишено без змін ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2023 року, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 21 червня 2022 року за судовим рішенням від 23 квітня 2010 року по справі № 2-1809/10, такими, що не підлягають виконанню - відмовлено.

Залишаючи беззмін ухвалусуду першоїінстанції,апеляційний судвиходив зтого,що ОСОБА_2 не надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов`язком, з урахуванням наявності рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2010 року по справі № 2-1809/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, Вінницькій міський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 24/2021(провадження № 61-12964ав22).

Крім того, при перегляді даної справи, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не надавналежні тадопустимі доказина підтвердженнянаявності підставдля визнаннявиконавчих листівтакими,що непідлягають виконанню,що відповіднодо положеньстатей 12,81ЦПК Українибуло йогопроцесуальним обов`язком.

Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаПономаренка ДенисаЮрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від11вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Сало Т.Б.