Ухвала

від 28.08.2023 по справі 334/7126/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 28.08.2023

Справа № 334/7126/23

Провадження № 2/334/2837/23

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

28 серпня 2023 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення майнової шкоди, завданої збройною агресією,

встановив:

представник позивача адвокат Демиденко Д.А. звернулась до суду з позовом до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», в якому просить стягнути солідарно з Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» та держави Російська Федерація в рахунок відшкодування збитків 170181356 гривень., що еквівалентно 5870812 доларів США, спричинену в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, а також судові витрати.

Подана позовна заява відповідає вимогам статтям 175, 177 ЦПК України, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 187 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вирішує за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України, пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, враховуючи предмет та підстави, ціну позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, позовна заява підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі статті 196 ЦПК України вважаю за необхідне призначити у справі підготовче засідання.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Як встановлено судом, відповідач та третя особа у справі є нерезидентами України.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 496 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок виклику свідків, потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, їхніх представників, експертів та передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється статтями 9, 10 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, до якої Україна приєдналася 17.09.1999, прийнявши відповідний Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 03.03.1998.

Відповідно до статті 10 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти. Якщо документи не можуть бути вручені за адресою, вказаній в дорученні, запитувана установа юстиції зі своєї ініціативи вживає заходів, необхідних для встановлення адреси. Якщо встановлення адреси запитуваною установою юстиції виявиться неможливим, вона повідомляє про це запитуючу установу і повертає їй документи, що підлягають врученню.

Проте, 1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року.

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022.

Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 498 ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, з метою дотримання процесуальних прав відповідача та третьої особи, належного повідомлення учасників справи про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу та третій особі копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Керуючись статтями 49, 178, 179, 180, 187, 189, 252, 253, 498 ЦПК України, суддя

постановив:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання о 14.00 годині 18 вересня 2023 року в залі Ленінського районного суду міста Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2, каб. 9.

Відповідач у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивач у десятиденний строк з дня вручення відзиву має право надіслати суду відповідь на відзив. Копія відповіді на відзив з копіями доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.

Відповідач у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив має право надіслати суду заперечення. Копія заперечення з копіями доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечення до суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали має право надіслати: суду пояснення щодо позову, іншим учасникам справи - копію пояснень. Зазначені процесуальні дії третя особа має право вчинити у десятиденний строк з дня отримання відзиву.

Роз`яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зобов`язати позивача у строк до 08.09.2023 надати суду переклад даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням її вірності, у трьох примірниках.

Звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про можливість вручення процесуальних документів відповідачу Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» та третій особі державі Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається http://court.gov.ua.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ», місцезнаходження: вул. Воздвиженка, м. Москва, Російська Федерація, 125009, код ОДРН 1077711000102,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, 11991.

Суддя М.В. Фетісов