Рішення

від 31.01.2024 по справі 334/7126/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 31.01.2024

Справа № 334/7126/23

Провадження № 2/334/216/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення майнової шкоди, завданої збройною агресією,

за участю: представника позивача адвоката Демиденко Д.А., перекладача Кудрова Р.О.,

встановив:

представник позивача адвокат Демиденко Д.А. звернулась до суду з позовом до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», в якому просить стягнути солідарно з Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» та держави Російська Федерація в рахунок відшкодування збитків 170181356 гривень, що еквівалентно 5870812 доларів США, спричинену в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, а також судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2023 у справі № 334/2768/23 встановлено обставини завдання шкоди, підтверджено її наявність та стягнуто з держави Російська Федерація на користь відповідача в рахунок відшкодування збитків грошові кошти у розмірі 170181356 гривень. ДКР «ВЕБ.РФ» є alter ego держави Російська Федерація, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем держави Російська Федерація і майном якої держава розпоряджається як своїм, тобто по суті є органом держави. А тому майно, належне ДКР «ВЕБ.РФ», може використовуватись для стягнення за боргами держави Російської Федерації (необхідно нехтувати формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави).

Представник відповідача ДКР «ВЕБ.РФ» відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації пояснення щодо позову не надав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначене підготовче засідання; зобов`язано позивача у строк до 08.09.2023 надати суду переклад даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням її вірності, у трьох примірниках; ухвалено звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про можливість вручення процесуальних документів відповідачу Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» та третій особі державі Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації. Ухвалою від 18.09.2023 за клопотанням представника позивача адвоката Демиденко Д.А. залучено до участі у справі перекладача з української мови на російську мову та навпаки ОСОБА_2 ; зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати суду переклад даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням її вірності, а також направити вказану ухвалу відповідачу та третій особі та надати суду докази такого направлення; зобов`язано позивача направити відповідачу та третій особі копії позовної заяви з додатками, з нотаріальним засвідченням їх вірності, та надати суду докази такого направлення. Ухвалою про призначення судового розгляду від 24.10.2023 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті; зобов`язано позивача надати суду переклад даної ухвали на російську мову, з нотаріальним засвідченням її вірності, а також направити вказану ухвалу відповідачу та третій особі та надати суду докази такого направлення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник позивача адвокат Демиденко Д.А. в судовому засіданні позовну заяву та обставини, якими вона обґрунтована, підтримала.

Представник відповідача ДКР «ВЕБ.РФ», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник третьої особи держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Відповідно до частини другої статті 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 498 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

З інформації на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошти» за посиланнями в мережі Інтернет https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57561-ukrposhta-chastkovo-vidnovlju-robotu-viddilen-de-ce-bezpechno-dlja-klintiv-i-pracivnikiv та https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57624-poshti-svitu-ogoloshujut-rosii-poshtovu-blokadu відомо, що АТ «Укрпошта» припинила доставку поштових відправлень до/з Російської Федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

За інформацією, наданою Міністерством закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Росією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією суд був позбавлений можливості здійснювати повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернутися до суду з судовим дорученням про вручення документів, у зв`язку з чим ухвалами суду на позивача було покладено обов`язок повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, а також направлення відповідачеві та третій особі всіх судових документів з належним їх перекладом на російську мову.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18.04.1961 посольство - це найвище за статусом дипломатичне представництво держави в столиці іншої, або при міжнародній організації на яку покладено завдання підтримувати й розвивати офіційні стосунки з країною перебування, захищати в ній права та інтереси акредитуючої держави, її громадян і юридичних осіб.

Судом враховані положення статті 22 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004, відповідно до якої вручення документів про судовий розгляд судовим наказом або іншим документом про порушення розгляду проти держави здійснюється: a) відповідно до будь-якої застосовної міжнародної конвенції, яка перебуває в силі для держави суду та відповідної держави; або b) відповідно до будь-якої спеціальної угоди про вручення документів між позивачем та відповідною державою, якщо це не виключається законом держави суду; або c) відсутність такої конвенції або спеціальної угоди: i) шляхом направлення дипломатичними каналами міністерству закордонних справ відповідної держави; або ii) будь-яким іншим способом, який визнається відповідною державою, якщо це не виключається законом держави суду.

Вимога щодо вручення документів Міністерству закордонних справ у ході судового розгляду дотримана з огляду на Положення про Міністерство закордонних справ Російської Федерації (в редакції Указу Президента РФ №1218 від 19.10.2005).

Так, у відповідності до частини 3 Положення, Міністерство закордонних справ Російської Федерації здійснює свою діяльність безпосередньо або через дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації, представництва російської федерації при міжнародних (міждержавних, міжурядових) організаціях (закордонні установи), територіальні органи - представництва Міністерства закордонних справ російської федерації на території російської федерації (територіальні органи).

Закордонні установи входять до системи Міністерства закордонних справ Російської Федерації.

Таким чином направлення та вручення процесуальних документів посольствам РФ повністю відповідає вимогам Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 р.

З урахуванням положень Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18.04.1961 р. та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 р., оцінивши надані позивачем докази направлення процесуальних документів відповідачу та третіх особі, суд вважає повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи таким, що здійснено належним чином.

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Про дату, час та місце судового засідання відповідача та третю особу повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційній вебсайті Ленінського районного суду міста Запоріжжя в порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідно до якої відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, при розгляді справи судом поряд з дотриманням основоположних процесуальних принципів - права на доступ до суду, закріпленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та дотримання встановленої процесуальним законом процедури було вжито додаткових заходів щодо забезпечення процесуальних прав відповідача та третьої особи.

Диспозитивність це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, має сам потурбуватися про це.

Вказані принципи надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що Російська Федерація чинить збройну агресію проти України та продовжує це станом на момент ухвалення цього рішення.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2023 у справі № 334/2768/23 встановлено, що Російська Федерація як держава-агресор вчинила дії, які позбавили позивача ОСОБА_1 можливості здійснювати реалізацію свого права власності на майно, внаслідок чого він позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості ним володіти, користуватися та розпоряджатися, та стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 170181356 гривень та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 164446,80 гривень, а також в дохід Державного бюджету України 13420 гривень судового збору.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до висновків, викладених у пунктах 119, 120 постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/4210/20, з відповідних положень Федерального закону від 17.05.2007 № 82-ФЗ «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ» вбачається, що уряд Російської Федерації фактично розглядає ДКР «ВЕБ.РФ» як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом Російської Федерації контролю за діяльністю ДКР «ВЕБ.РФ» мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно Російської Федерації і ДКР «ВЕБ.РФ» змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не Російської Федерації. Тобто ДКР «ВЕБ.РФ» є по суті органом Російської Федерації, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем російської федерації настільки, що є її alter ego («другим я»), і майном якого держава розпоряджається як своїм.

Вказані висновки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2023 у справі № 334/2768/23 встановлено, що особою, яка завдала майнову шкоду ОСОБА_1 є держава Російська Федерація.

Таким чином, відшкодування збитків позивачу ОСОБА_1 відповідачем ДКР «ВЕБ.РФ» суперечить вимогам статті 1166 ЦК України.

Також, як було зазначено вище, компенсація відшкодування збитків позивача ОСОБА_1 в сумі 170181356 гривень була стягнута на його користь з держави Російська Федерація на підставі вищезазначеного заочного рішення.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже позовна вимога про солідарне стягнення з відповідача ДКР «ВЕБ.РФ» та третьої особи держави Російська Федерація в рахунок відшкодування збитків 170181356 гривень суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідач є alter ego держави Російська Федерація, що свідчить про намагання позивача повторно притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення державу Російська Федерація.

До того ж солідарне стягнення збитків з третьої особи суперечить вимогам ЦПК України, згідно з яким за позовом може відповідати лише відповідач, а не третя особа (статті 49, 51, 53).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим у його задоволенні необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 09 лютого 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ», місцезнаходження: вул. Воздвиженка, м. Москва, Російська Федерація, 125009, код ОДРН 1077711000102,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, 11991.

Суддя М.В. Фетісов